Постанова

від 29.10.2008 по справі 2-а-792/2008

СТАХАНОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа № 2-а-792

2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2008р. Стахановський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді     Кузнецової М.Л.

при секретарі     Скрипник Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стаханові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради, Головного управління Державного Казначейства України в Луганській області, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень незаконною та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що є ветераном - учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів - учасників війни. Згідно із ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі -Закон про ветеранів) учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України пенсії повинні забезпечувати рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом.

У 2004 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, складав 284, 69 грн. згідно Закону України від 11.05.2004 р. № 1704-1У. Тобто щорічна допомога за 2004 рік повинна була скласти - 854, 03 грн. (3 х 284, 69 грн.). Фактично нічого сплачено не було. Недоплата склала 854, 03 грн.

У 2005 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, складав 332 грн. згідно Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-1У. Тобто щорічна допомога за 2005 рік повинна була скласти - 996 грн. (3 х 332 грн.). Фактично виплатили 50 грн. Недоплата склала 946 грн. (996-50)

У 2006 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, складав (за станом на 05 травня 2006 року) 359 грн. згідно Закону України від 20.12.2005 р. № .Н235-1У. Тобто щорічна допомога за 2006 рік повинна була скласти - 1077 грн. (З х 359 грн.). Фактично виплатили 50 грн. Недоплата склала 1027 грн. ( 1077-50).

У 2007 році розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, складав (за станом на 05 травня 2007 року) 406 грн. згідно ст. 62 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V (з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.03.2007 p. № 749-V.

Крім того, згідно ч. 3 ст.62 згадані Закони України від 19.12.2006 р. № 489-У з 1.04.2007 р. для визначення мінімального розміру пенсії по віку застосовується прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, збільшений на 1 %. Тому з 01.04.2007 р. мінімальний розмір пенсії по віку складає 410, 06 грн. (406 гр. + 1%).

Тобто щорічна допомога за 2007 рік повинна була скласти - 1230, 18 грн. (3 х 410, 6 грн.). Фактично виплатили 55 грн. Недоплата склала 1175.18 грн. (1175, 18-55).

Таким чином, за період 2004-2007 pp. недоплатили щорічної допомоги на загальну суму 4002 грн. 21 коп. (854, 03+946+1027+1175.18).

Вказані виплати здійснювало Управління праці і соціального захисту населення Стахановської міської Ради.

Згідно ст. 17-1 Закону про ветеранів щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці і соціального захисту населення.

Вказані виплати були зроблено по 50 грн. в 2005-2006р.р., 55 грн. в 2007р. на тій підставі, що Законами України про Державні бюджети України відповідно на 2004-2007 роки було

встановлено, що щорічна допомога ветеранам - учасникам війни до 5 травня виплачується у вказаних розмірах.

Проте вказані положення згаданих законів про Державні бюджети України суперечать ст.22 Конституції України, згідно якої не допускається звуження зміст і об'єму існуючих прав і свобод при ухваленні нових законів або внесенні змін в діючі закони.

Позивач в заяві просив визнати неправомірною бездіяльність УПСЗН Стахановської міської Ради з не донарахування і невиплати в 2004-2007 pp. щорічної допомоги, передбаченої ч.5 ст.14 „Закону про ветеранів", як учасникам війни. Стягнути з УПСЗН Стахановської міської Ради щорічну одноразову допомогу, передбачену ч.5 ст.14 Закону про ветеранів, за 2004-2007 pp. в сумі 4002, 21грн.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Луганській області перерахувати УПСЗН Стахановської міської Ради грошові кошти в сумі 4002.21 грн. для виплати щорічної допомоги, передбаченої ч.5 ст.14 Закону про ветеранів, за 2004-2007 pp.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явились, надавши заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Позивачем надане клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із позовом, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, в обґрунтування зазначено, що позивач не мав можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, у зв'язку з тим, що не знав що Законом про ветеранів передбачений більший розмір допомоги до 5 травня ніж той, що фактично йому сплачувався. Про це йому стало відомо з засобів масової інформації у липні 2007р. коли висвітлювалось рішення Конституційного суду про визнання неправомірним та неконституційним зупинення пільг, гарантій та компенсацій в т.ч.1 ветеранам війни.

Представники відповідачів - Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради та Головного управління Державного Казначейства України в Луганській області надали письмові заперечення на позови, в яких позови не визнали, вважаючи їх безпідставним, з огляду на те, що відповідно до Конституції України виключно Законом України „Про державний бюджет України" визначаються будь-які відрахування держави на загальнообов'язкові потреби, розмір та цільове використання цих відрахувань. Розпорядники бюджетних коштів виконують бюджетні зобов'язання лише у межах бюджетних асигнувань. Крім того відповідач - УПСЗН вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, у зв'язку з чим вимоги про стягнення допомоги за період до 2007р. не можуть бути пред'явлені. Статус позивача як ветерана-учасника війни, та строки набуття даних пільг не заперечуються.

Дослідивши обставини справи, та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є ветераном - учасником війни, і ця обставина сторонами не заперечується. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

В 2004 році мінімальна пенсія складала 92, 45 грн. згідно з Законом України №1058 від 09.07.2003 року.

В 2005 році мінімальна пенсія складала 332 грн. згідно з Законом України №2505 від 25.03.2005 року.

В 2006 році мінімальна пенсія складала 359 грн. згідно з Законом України №3235 від 20.12.2005 року.

З 01.04.2007р. мінімальний розмір пенсії склав 410, 06 грн., згідно з ч.3 ст.62 Закону України №489 від 19.12.2006 року.

Фактично позивачі отримали від управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради: у 2005 р. - 50 грн. , у 2006 р. - 50 грн., у 2007 році -55 грн. При цьому відповідач керувався положеннями Законів України "Про державний бюджет України на 2004 рік", "Про державний бюджет України на 2005 рік", "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про державний бюджет України на 2007 рік".

У відповідності до «Закону України про бюджет на 2004 рік»:

(Положення статті 44 втрачає чинність, як таке, що визнане неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2004 від 01.12.2004). Стаття 44. Установити, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи — 195 гривень, інвалідам війни 2 групи— 160 гривень, інвалідам війни 3 групи— 130 гривень,

учасникам бойових дій— 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, — 65 гривень.

Відповідно до «Закону України про бюджет на 2005 рік»:

Стаття 34. Установити, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи — 400 гривень, інвалідам війни II групи — 330 гривень, інвалідам війни ІІІ групи — 270 гривень, учасникам бойових дій — 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, — 130 гривень, учасникам війни — 50 гривень. У відповідності до «Закону України про бюджет на 2006 рік»:

Стаття 30. Установити, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи— 400 гривень, інвалідам війни II групи — 330 гривень, інвалідам війни III групи — 270 гривень, учасникам бойових дій — 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, — 130 гривень, учасникам війни — 50 гривень.

У відповідності до „Закону України про бюджет на 2007 рік": {Положення статті 29 втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007}. Стаття 29. Установити, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам І групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Положення ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" визнане неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року. Також рішенням Конституційного Суду України от 09.07.2007 року №6-рп визнано неконституційним положення ст.29, 71 п.13 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в частині зменшення розміру відповідних виплат.

Таким чином, неправомірність дій відповідача щодо несплати позивачу щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватись до 5 травня) протягом 2004 року, у зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік" така виплата не була передбачена, та недоплату суми щорічної допомоги за 2007 рік, на підставі закону України від 19.12.2006 року, є очевидною.

Проте ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України та є чинними. За таких обставин твердження позивачів про їх невідповідність Конституції України є передчасними, бо вирішення цього питання віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

КАС України набув чинності з 01.09.2005року. Позивач звернувся з теперішнім позовом до суду більш ніж через два роки після набрання чинності процесуальним Кодексом.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач щорічно отримував грошову допомогу до 9 травня, яка виплачувалася до 5 травня поточного року, тобто з виплачених сум він повинен був дізнатися, що, на його думку, його право на отримання цих сум в більшому розмірі порушено.

Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини. Отже юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду.

Більш того, ч.4ст.17-1 Закону №3551 передбачає, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення грошової допомоги за 2004рік і поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вбачається.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідач в даному випадку на цьому наполягає.

У запереченнях представник відповідача наполягав на пропущенні позивачем строку для звернення за захистом прав, свобод та інтересів позивачем щодо стягнення недоотриманої щорічної допомоги до 2007 р.

Тому пропуск такого строку є підставою для відмови в позову, окрім стягнення виплат за 2007 рік.

Позовні вимоги щодо зобов'язання ГУДКУ в Луганській області перерахувати грошові кошти УПСЗН Стахановської міської Ради задоволенню не підлягають, оскільки є не мотивованими та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

У відповідності до Постанови КМУ від 04.03.2002р. №256 Управляння праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України та п.1ч.4 Положення про державне казначейство, затвердженого Постановою КМУ №1231 від 21.12.2005р. Державне казначейство здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Як передбачено ст.63 Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

На підставі зазначеного у задоволенні вимог відносно Головного управління Державного казначейства України у Луганській області слід відмовити.

Таким чином на користь позивача потрібно стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради за рахунок коштів Державного бюджету України невиплачену допомогу за 2007 рік в сумі 1175, 18 грн. з розрахунку (3 х 410, 6)-55 грн.).

В задоволенні інших позовних вимог треба відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 11, 12, 99, 100, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради щодо несплати позивачу грошової допомоги в розмірі, визначеному ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007р.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради за рахунок коштів Державного бюджету України грошову допомогу ветерану - учаснику війни на користь ОСОБА_1 за 2007 рік в сумі 1175грн. 18 коп.

В задоволенні решти позовних вимог позивача - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Донецький апеляційний адміністративний суд через Стахановський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, протягом 10 днів з дня його проголошення та протягом 20 днів потому апеляційної скарги.