Ухвала

від 14.09.2011 по справі 2-а-9859/09/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 р.

Справа № 2-а-9859/09/2170

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції:  

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого –судді Скрипченка В.О.,   

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

23 квітня 2009 року ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2009 року № 0001872301/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року позов був задоволений. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні  від 16 квітня 2009 року № 0001872301/0, яким було зменшено відкритому акціонерному товариству «Херсонський КХП»бюджетне відшкодування на суму 380013 грн. 41 коп.  по декларації березня 2008 року.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За нормами п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне  відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно з п/п. 7.7.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Чинне законодавство не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

ТОВ «Агророма Миколаїв», один з постачальників позивача в лютому 2008 року, є підприємством, яке сплачує податки та подає податкову звітність. Та обставина, що постачальник даного товариства одержав пшеницю від ТОВ  «Атлант Лайт», яке ліквідоване в грудні 2008 року, не впливає на формування податкового кредиту позивачем. Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, що здійснення платежів по господарським операціям із ТОВ «Агророма Миколаїв» підтверджуються відповідними платіжними та іншими первинними документами (договорами, накладними). Податкові накладні №№ 1-10 за лютий 2008 року, видані позивачу ТОВ  «Агророма Миколаїв», відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагентів позивача, видані зареєстрованим платником податку на додану вартість, який мав право виписувати податкові накладні (а.с. 22-41).  

Документами, що підтверджують реальність угоди між позивачем та  ТОВ  «Агророма Миколаїв», являються Договори купівлі - продажу № 147, 219 (а.с. 42-43). За даними Web-сайту ДПА України продавець за договорами зареєстрований в Єдиному державному реєстрі як платник податку (а.с. 44). Підприємство було ліквідовано та знято з обліку вже після виконання господарських угод з позивачем - згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008 року по справі № 5/485/08 ТОВ  «Агророма Миколаїв»ліквідовано. Державну ліквідацію ТОВ  «Агророма Миколаїв»скасовано 23.12.08 № 1522117001201. Знято з обліку в органах ДПС 29.12.2008 року (а.с. 54-57). Крім того, позивач надав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в додатках якого містяться товарно-транспорті накладні, акти приймання та платіжні доручення з оплати товару ТОВ «Агророма Миколаїв»за лютий 2008 року, що підтверджує правомірність дій позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на те, що ТОВ «Атлант Лайт»неможливо перевірити на предмет повноти відображення в податковому обліку здійснення господарської операції з контрагентом позивачем за ланцюгом та чи сплатило з даної операції податки, оскільки ця обставина не являється підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Порушення, які можливо були допущені ТОВ «Атлант Лайт»,  тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Також суд першої інстанції правильно керувався тим, що відповідач не надав суду доказів того, що ТОВ «Атлант Лайт»не сплатило податки в повному обсязі. З наданих відповідачем документів вбачається, що ТОВ «Атлант Лайт»перевірялось податковим органом за той період, коли відбулась поставка пшениці ТОВ «Ікар». Згідно довідки від 06.11.08 № 344/23-200/35106647 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ТОВ «Атлант Лайт» підтвердило факт поставки, але документів про походження товару податковій інспекції не надало, в податковому обліку ТОВ «Атлант Лайт»господарські операції продажу пшениці ТОВ «Ікар»відображені.   

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Закон про ПДВ не пов'язує право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ із фактичним внесенням його до бюджету його постачальниками.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів суду першої інстанції відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Відповідач не встановив несплати ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Приймаючи оскаржуване рішення-повідомлення відповідач не врахував принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

Суд першої інстанції правильно вирішив, що дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному законодавством про ПДВ.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів,         

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні – залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові  рішення  може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.            

Головуючий                                                        В.О. Скрипченко                                     

Суддя                                                                       С.Д. Домусчі                                 

Суддя                                                                      Л.П. Шеметенко