Постанова

від 22.07.2009 по справі 2-а-9859/09/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027,

м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  22 липня 2009 р.    15 год. 20 хв.

Справа

№ 2-а-9859/09/2170  Кат.2.11.1                                            

Херсонський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого

судді: Хом'якової В.В.,

при

секретарі: Федотовій Л.А.,

за

участю:

представника

позивача: ОСОБА_1.,

представників

відповідача: ОСОБА_2.,ОСОБА_3

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного

товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної

податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового

повідомлення-рішення від 16 квітня 2009 року № 0001872301/0,

                    встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський

комбінат хлібопродуктів"  звернулось

до суду з позовною заявою про визнання нечинним податкового

повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 16 квітня 2009 року № 0001872301/0,

яким було  зменшено бюджетне

відшкодування на суму 380013 грн. 41 коп. 

по декларації березня 2008 року. Податкове повідомлення-рішення прийнято

за висновками виїзної позапланової перевірки ВАТ "Херсонський

КХП"  з питань достовірності

нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість  за березень 2008 року (акт від 14.04.09 №

1280/23-2/00952367) . Посадова особа ДПІ, яка здійснила перевірку, зафіксувала   порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1,

7.7.2 пункту 7.77 Закону України "Про податок на додану вартість", що

вплинуло на завищення заявленої у березні 2008 року суми бюджетного

відшкодування на 380013 грн. 41 коп. Завищення бюджетного відшкодування ПДВ

сталось за рахунок завищення суми від'ємного значення різниці між сумою

податкових зобов'язань і податкового кредиту по господарським операціям з   постачальником  ТОВ "Агророма Миколаїв" . Цей

суб'єкт господарювання  не був

виробником  проданого позивачу товару, а

одержав товар від інших контрагентів по ланцюгу ТОВ "Ікар" (м.

Миколаїв) - ТОВ "Атлант Лайт" (м. Миколаїв). ТОВ "Атлант

Лайт"  ліквідовано ухвалою

господарського суду Миколаївської області від 16.12.08, державну реєстрацію цього

товариства скасовано 23.12.08, в грудні 2008 року знято з обліку в органах

державної податкової служби як платника податків. У зв'язку з чим

перевірити  чи задекларувало ТОВ

"Атлант Лайт"  суму податкових

зобов'язань в розмірі 482306 грн. 48 коп. податкова інспекція не має

можливості.

Позивач вважає податкове повідомлення  таким, що не відповідає чинному

законодавству.  Закон про ПДВ та  інші закони не ставлять в залежність

виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог

податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Позивач посилається

на  ст. 61 Конституції України про те, що

юридична відповідальність особи мас індивідуальний характер. Всі питання,

пов'язані з визначенням платників податку па додану вартість, бази та ставки

оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку та розрахунку

податкового кредиту, звітування та внесення податку до бюджету, встановлені

положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", за

пунктом 1.3 статті 1 Закону платником податку є особа, яка, згідно з цим

Законом, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що

сплачується покупцем, а відповідно до пункту 1.8 тієї ж статті бюджетним

відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у

зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Крім

цього, згідно з пунктом 1.7, податковим кредитом вважається сума, на яку

платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду,

визначена згідно з цим Законом. Порядок розрахунку податкового кредиту

визначено пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану

вартість". Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,

нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом

такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у

тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в

оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Товар, що був придбаний позивачем за договорами купівлі-продажу у

безпосереднього продавця товару, був використаний у власній господарській

діяльності, що не заперечується ДПІ. Відповідно до підпункту 7.7.1 ст. 7 Закону

України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає

сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між

сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою

податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному

значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума

враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за

попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу

податкового кредиту наступного податкового періоду.

 Позивач не

порушив норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про

ПДВ", на які як на підставу зменшення суми бюджетного відшкодування,

посилається відповідач.  ДПІ у м. Херсоні

під час перевірки підтверджені факти 

одержання  від безпосереднього

постачальника ТОВ "Агророма Миколаїв" податкових накладних та оплати

вартості товару разом з податком на додану вартість. На момент подачі

декларації за березень 2008 року товар був оплачений з урахуванням суми податку

на додану вартість , податкова накладна отримана. За даними Web - сайту ДПА

України при здійсненні господарських операцій і до теперішнього часу продавець

пшениці ТОВ "Агророма Миколаїв" зареєстрований в Єдиному державному

реєстрі як платник ПДВ.  Сума податку на

додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням

продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку

до бюджету, відповідач  покладає такий

обов'язок на позивача.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги

в повному обсязі.          

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач)

проти позову заперечує, посилаючись на 

те, що в ході невиїзної позапланової перевірки  у відповідності до Методичних рекомендацій

щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при

організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного

відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної

податкової адміністрації України № 350 від 18.08.2005 року, направлено запити

щодо надання інформаційних довідок та проведення зустрічних перевірок по

основним постачальникам ВАТ "Херсонський КХП". За результатами

проведених зустрічних перевірок встановлено, що одним із основних

постачальників товару (пшениця) у лютому 2008 року по 1 ланцюгу є ТОВ

"Агророма Миколаїв" (код 33189098, м. Миколаїв) на загальну суму ПДВ

- 748137,18грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових

накладних. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі . До

ДПІ у Корабельному район м. Миколаєва направлено запит № 4063/7/23-204 від 26.05.2008

для підтвердження взаєморозрахунків ТОВ "Агророма Миколаїв" з

позивачем та отримана відповідь  від

23.06.2008, що ТОВ "Агророма Миколаїв" не є виробником відвантаженого

товару, його постачальником по 2 ланцюгу є ТОВ "Ікар" (код 13844722,

м. Миколаїв) на загальну суму ПДВ -747592,84грн. До ДПІ у Центральному районі

м. Миколаєва відповідачем було направлено запит № 5033/7/23-204 від

27.06.2008  для підтвердження

взаєморозрахунків ТОВ "Ікар" з ТОВ "Агророма Миколаїв" та

отримано відповідь (вх. № 10053/7 від 31.07.2008 року), що ТОВ "Ікар"

не є виробником відвантаженого товару. Його постачальником по 3 ланцюгу є ТОВ

"Атлант Лайт" (код 35106647, м. Миколаїв)  загальна сума 

ПДВ по здійсненій господарській операції складає 482306,48 грн.

До ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва направлено

запит № 6134/7/23-204 від 12.08.2008 року, № 8573/7/23-204 від 29.10.2008 року.

№ 1190 від 13.02.2009 року для підтвердження взаєморозрахунків ТОВ "Атлант

Лайт" з ТОВ "Ікар" та отримано відповідь  24.02.2009 року, що ТОВ "Атлант

Лайт", згідно з ухвалою господарського суду Миколаївської області від

16.12.2008  по справі № 5/485/08,

ліквідовано. Державну реєстрацію ТОВ "Атлант Лайт" скасовано

23.12.2008. Знято з обліку в органах ДПС 29.12.2008. Таким чином, не

встановлено факту надмірної сплати податку позивачем по ланцюгам постачання від

постачальника ТОВ "Атлант Лайт" на суму 380013,41грн.

Норма підпункту 7.4.1 пункту 7.4 етапі 7 Закону про

ПДВ  крім обов'язкових підстав виникнення

у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість,

передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави як сплата платником

податку у звітному періоді відповідних сум податку. Згідно з підпунктом 7.7.5

пункту 7.7 статті 7 Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до

Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу

для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто законодавцем чітко

передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового

кредиту з ПДВ, є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми,

які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його

основної функції формування доходів Державного бюджету  України (п. 19 ст. І, ст. 9 Бюджетного

кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3

ст. 1 Закону № 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету

податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168,

особа-продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або

часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому

податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до

податкового кредиту. Тобто, продавець повинен спочатку нарахувати ПДВ, а потім

вже передати покупцю податкову накладну. Саме нарахування ПДВ продавцем дає

підставу для віднесення цієї суми ПДВ до податкового кредиту покупцем товару.

Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ. а не із

самого факту існування від'ємного значення ПДВ. Відповідач звертає увагу суду

на те, що за змістом та сутністю перерахованих вище юридичних норм

матеріального права податок на додану вартість є непрямим видом податку, оскільки

сплачується кожним покупцем у ціні придбавання такого товару, відповідно,

сплата такого податку закінчується лише при остаточному споживанні

"оподатковуваної" вартості товару. Змінюються, також, і функції

суб'єктів господарювання в залежності від придбавання або реалізації товару.

Згідно з Законом № 168, податок на додану вартість сплачується у ціні товару

його покупцем на користь постачальника, а отже, суб'єкт господарювання може

бути або покупцем (який сплачує ПДВ у ціні товару) або постачальником (який

нараховує ІІДВ покупцю до сплати у ціні придбання), хоча формально обидва з них

можуть бути зареєстрованими платниками Г1ДВ. Таким чином, існує певний стійкий

зв'язок, який вбачається у зв'язку з рухом товару та змінюється у зв'язку з

функцією суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивач неправомірно посилається, як на юридичну

підставу, на відсутність у нього господарських операцій з ліквідованим

контрагентом, оскільки між суб'єктами господарювання від первинного

товаровиробника (першого постачальника) та до кінцевого споживача,

прослідковується та існує певний зв'язок. 

Так, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 визначається, що

за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування

було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має

право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку

(документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого

бюджетного відшкодування. Відповідач вказує про те, що  етимологічне значення наведеного

законодавчого креслення  має на

увазі  простеження податковим органом

зв'язку, який передбачається за умов руху товару та зміни функцій суб'єктів

господарювання за таким рухом.  Отже,

передбачається наявність наміру законодавця (держави) прослідкувати збереження

певного стійкого зв'язку або ж послідовності за рухом товару та його

"оподатковуваній" вартості від товаровиробника та до остаточного

споживача.

Представники відповідача просять відмовити в задоволенні

позову.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши

пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов

висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню.  

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону

"Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті

(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як

різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та

сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до

підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану

вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно

з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному

відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі

податку, фактично сплаченій отримувачем    

товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких

товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За

нормами п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість бюджетне  відшкодування 

- сума,  що підлягає поверненню

платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,

визначених цим Законом. Згідно з п/п. 7.7.3 ст. 7 Закону "Про податок на

додану вартість", у разі коли за результатами звітного періоду сума,

визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така

сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом

місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання

відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону  "Про податок на додану вартість"

податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих

(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та

статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з

метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах

господарської діяльності платника податку…   

Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених

(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням

товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат

виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата

коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання

податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання

платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону

"Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу

податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з

придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними

деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього

пункту).   Таким чином, виходячи із

приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної

позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених

(нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів

(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Чинне

законодавство не містить вказівок на залежність права платника податку на

включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично

сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від

дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

ТОВ "Агророма Миколаїв" , один з

постачальників позивача в лютому 2008 року, є підприємством, яке сплачує

податки та подає податкову звітність. Та обставина, що постачальник даного

товариства одержав пшеницю від ТОВ 

"Атлант Лайт", яке ліквідоване в грудні 2008 року, не впливає

на формування податкового кредиту позивачем. Суд приймає до уваги, що

здійснення платежів по господарським операціям із ТОВ "Агророма

Миколаїв"  підтверджуються

відповідними платіжними та іншими первинними документами (договорами,

накладними).    Податкові накладні №№

1-10 за лютий 2008 року, видані позивачу ТОВ 

"Агророма Миколаїв", відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.

7 Закону України "Про податок на додану вартість",  містять всі необхідні реквізити, які дають

змогу ідентифікували контрагентів позивача, видані зареєстрованим платником

податку на додану вартість, який мав право виписувати податкові накладні.  

Посилання на те, що 

ТОВ "Атлант Лайт" неможливо перевірити з точки зору чи

відобразило в податковому обліку здійснення господарської операції з

контрагентом позивача за ланцюгом та 

сплатило з даної операції податки, не є підставою для позбавлення

платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені

законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні

підтвердження розміру свого податкового кредиту.  Порушення, які можливо були допущені ТОВ

"Атлант Лайт",  тягнуть

відповідальність та негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.  Відповідач не надав суду доказів того, що ТОВ

"Атлант Лайт"  не сплатило

податки в повному обсязі.   З наданих

відповідачем документів вбачається, що ТОВ “Атлант Лайт”перевірялось податковим

органом за той період, коли відбулась поставка пшениці ТОВ “Ікар”. Згідно

довідки від 06.11.08 № 344/23-200/35106647 ДПІ у Ленінському районі м.

Миколаєва   ТОВ "Атлант

Лайт"  підтвердило факт поставки,

але документів про походження товару податковій інспекції не надало, в

податковому обліку ТОВ "Атлант Лайт" господарські операції продажу

пшениці ТОВ "Ікар" відображені.  

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична

відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести

відповідальності за   можливі протиправні

дії інших юридичних осіб. Закон про ПДВ не пов'язує право платника податку на

отримання бюджетного відшкодування ПДВ із фактичним внесенням його до бюджету

його постачальниками.

Відповідно до частини 2 статті 71  Кодексу адміністративного судочинства України

в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта   владних повноважень   обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

З цього приводу слід зауважити, що відповідачем як

суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, не доведено

відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач не встановив несплати  ПДВ

позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  ПДВ у вартості придбаного товару, не

спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем

податкового кредиту з ПДВ.

Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації

зобов'язань та відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки,

відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого

порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності

цього суб'єкта.

Таким чином, дії позивача по включенню спірних сум

податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню

бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом

про ПДВ.  За таких обставин спірне

рішення не відповідають діючому законодавству, оскільки прийняті без врахування

вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням

пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі

задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним

рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним

такого рішення. Позивачу відшкодовується витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну

частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови в

повному обсязі.

    Керуючись  ст. 94, 

ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд    

постановив:

1. Позов задовольнити. Визнати нечинним податкове

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні  від 16 квітня 2009 року № 0001872301/0, яким

було  зменшено відкритому акціонерному

товариству "Херсонський КХП" бюджетне відшкодування на суму 380013

грн. 41 коп.  по декларації березня 2008

року.

2. Відшкодувати  

відкритому акціонерному товариству "Херсонський КХП"  з Держбюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої

інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом   десяти днів з дня її проголошення, а в разі

складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня

складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови підписаний 27.07.09  

Суддя                                                                                            

В.В. Хом'якова