Постанова

від 19.10.2006 по справі 20-2/063-1330

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/063-1330

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 жовтня 2006 р.                                                                                   № 20-2/063-1330  

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрГРИТ”

на постанову від 15.08.2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 20-2/063-1330

господарського суду міста Севастополя

за позовомТОВ “УкрГРИТ”

доТовариства з обмеженою відповідальністю   “Спільне підприємство технопарку “Корабел”

простягнення 451 941,48 грн. та визнання угоди недійсною

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:не з'явились

від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 03.07.2006 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеля ційного господарського суду (головуючий суддя –Котлярова О.Л., судді –Заплава Л.М., Маслова З.Д.) від 15.08.2006 року, у справі № 20-2/063-1330 позовну заяву ТОВ “УкрГРИТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” про стягнення 451 941,48 грн. та визнання угоди недійсною повернуто без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалені по справі судові акти та передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ст.58, п.5 ч.1 ст.63 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та пра вильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрГРИТ” звернулося до Господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення 451 941,48 грн. та визнання недійсною угоди від 28 вересня 2005 року до договору №73/04-05 від 28 квітня 2005 року. Додатковою угодою було доповнено пункт 4.4 по сплаті за векселем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з укладенням Товариством з обмеженою відповідальністю “Благодать Миколаїв” та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “УкрГРИТ”, договору №5 від 28 січня 2005 року про уступку права вимоги в сумі 193 516,72 грн., останній набув право вимоги до відповідача в сумі 103 516,72 грн. Також відповідач не розрахувався повністю по договору купівлі-продажу №73/04-5 від 28 квітня 2005 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрГРИТ” поставило відповідачу в обговорюваних специфікацією якості та обсязі абразивний порошок, а останній розрахувався частково в сумі 289 629,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 280 535,23 грн. і пеню за прострочення оплати у сумі 67 889,53 грн.

Окрім того, позивач просив визнати недійсною додаткову угоду від 28 вересня 2005 року до договору №73/04-5 від 28 квітня 2005 року, вважаючи, що її укладенням порушено приписи ст.4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”. Посилається на акт приймання-передачі векселя від 29.09.2005 року в якому зазначено, що вексель передано в рахунок взаєморозрахунків за договором  №73/04-5 від 28 квітня 2005 року та договором №5 від 28 січня 2005 року.

Повертаючи позовну заяву без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.63 ГПК України суди виходили із того, що викладені у позовній заяві обставини та додані до позову докази свідчать про те, що позивач всупереч вимог ч.1 ст.58 ГПК України об'єднав у одній позовній заяві вимоги, що виникли з різних підстав і не пов'язані між собою одними доказами. Окрім того, спільний розгляд всіх заявлених вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і може спричинити неможливість вирішення спору по всіх вимогах..

Суди вірно відзначили, що позивачем порушене правило об'єднання вимог, оскільки матеріально правові вимоги про стягнення 103 516,72 грн. та 280 535,23 грн. заборгованості і пені за прострочення оплати у сумі 67 889,53, не пов'язані між собою підставами виникнення, якими є невиконання відповідачем зобов'язань за двома різними за правовою природою договорами, а також не пов'язані між собою доказами. В цьому зв'язку колегія суддів погоджується з тим, що акт звірки розрахунків між сторонами не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує наявність заборгованості, і сам по собі не є належним і достатнім доказом по справі.

Матеріально-правова вимога про визнання угоди недійсною також не пов'язана з будь-якою з грошових вимог підставами виникнення та поданими доказами. Підставою вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору №73/04-5 від 28 квітня 2005 року, позивач вказує, що ця угода, на його думку, суперечить вимогам цивільного законодавства. Вексель та акт приймання-передачі векселя не є спільною підставою для виникнення заявлених у позові вимог і не є спільним доказом по цих вимогах, а може бути лише доказом на якому будуть ґрунтуватись заперечення відповідача щодо неналежного виконання ним зобов'язань за договорами.

Звідси висновок, що обставини, викладені у позовній заяві, та додані до позову докази свідчать про те, що позивач всупереч ч.1 ст.58 ГПК України об'єднав у одній позовній заяві вимоги, що виникли з різних підстав та не пов'язані між собою одними доказами.

Колегія суддів вважає безпідставною заяву в касаційній скарзі про те, що звернення до суду з позовними вимогами у такому вигляді, як їх об'єднав позивач, є єдиним способом з'ясувати права і взаємовідносини сторін в повному обсязі і не утруднить вирішення спору, оскільки позивач має право звернутись з двома окремими позовами про стягнення сум за кожним з договорів, третім заявити позов про визнання недійсною додаткової угоди про розрахунок векселем. Провадження по двох перших позовах може бути зупинено до розгляду спору про недійсність укладеної угоди на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що судом порушено приписи п.5 ч.1 ст.63 ГПК України, оскільки в ухвалених судових актах не зазначено яким чином сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, що є обов'язковою умовою для повернення без розгляду позовної заяви з цих підстав, не ґрунтуються на приписах процесуального закону. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена норма містить також посилання на повернення без розгляду позовної заяви, виходячи виключно з того, що порушено правила об'єднання позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі на приписи п.1 ст.83 ГПК України щодо можливого розгляду в рамках однієї справи вимог про визнання недійсними угод, пов'язаних з предметом спору, колегія суддів не вважає переконливими, оскільки право суду і вимоги, дотримання яких є імперативом для сторони, не є тотожними поняттями.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “УкрГРИТ” від 22.08.2006 року б/н на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 року у справі № 20-2/063-1330 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 року у справі № 20-2/063-1330 - без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос