Рішення

від 21.05.2008 по справі 20/47-08-805

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21"

травня 2008 р.

Справа  № 20/47-08-805

За позовом ОСОБА_1;  

до

відповідачів

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство

"ТКТ"

                             2.Приватного

підприємства "ХІМПРОЕКТ"

Треті

особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача:

1.ОСОБА_2

                      2.ОСОБА_3

про визнання недійсними договорів

купівлі-продажу

за

позовом Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4

до

відповідачів

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство

"ТКТ"

                             2.Приватного

підприємства "ХІМПРОЕКТ"

Треті

особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача:

1.ОСОБА_2

2.ОСОБА_3

про

визнання недійсними

протоколів та договорів купівлі-продажу

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_5., діюча за дов. № 4550 від

25.03.2008 року.

Від ТОВ

"Виробниче підприємство "ТКТ": Добрикіна І.В., діюча за дов. від 1.05.2007 року.

Від ПП

"ХІМПРОЕКТ":

не з'явились.

Від третьої особи-ОСОБА_2: ОСОБА_6., діючий за дов. № 7631 від

13.08.2005р.

Від третьої

особи-ОСОБА_3:

ОСОБА_7, діючий за дов. № 6800 від 12.10.2007 року.

Від

третьої особи-ОСОБА_4:

ОСОБА_8., діюча за дов. № 4612 від 25.03.2008р. 

СУТЬ

СПОРУ:

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договору

купівлі-продажу 31/1000 частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться

за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44, укладеного між ТОВ „Виробниче

підприємство ТКТ” та ПП „Хімпроект” 20 лютого 2001 року, та договору

купівлі-продажу 3/1000 частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться за

адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44, укладеного між ТОВ „Виробниче

підприємство ТКТ” та ПП „Хімпроект” 4 липня 2001 року.

В

обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що договір

купівлі-продажу 31/1000 частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться

за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44 від 20 лютого 2001 року та договір

купівлі-продажу 3/1000 частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться за

адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44 від 4 липня 2001 року є недійсними на

підставі ст.48 ЦК УРСР, як такі, що не відповідають вимогам закону.

Зокрема,

продаж 31/1000 та 3/1000 частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться

за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44 здійснювався без виділу в натурі цих

частин цілісного майнового комплексу, та на момент вчинення продажу частин був

відсутній документ, що встановлював право власності на об'єкти нерухомості, які

були предметом договорів купівлі-продажу.

Також

ОСОБА_1. вважає недійсними зазначені вище договори купівлі-продажу 31/1000 та

3/1000 частин цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м.

Одеса, вул. Дальницька, 44 на підставі ст. 50 ЦК УРСР, яка становить, що

недійсною є угода, яка вчинена юридичною особою всупереч встановленим цілями її

діяльності.

Зокрема,

невідповідність змісту угод цілям діяльності товариства полягає у тому, що

продаж майна був здійснений за ціною, нижче ніж інвентаризаційна та балансова

оцінки відповідних частин цілісного майнового комплексу. 

Під

час судового розгляду справи до суду звернувся учасник ТОВ „Виробниче

підприємство ТКТ” ОСОБА_4, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на

предмет спору. ОСОБА_4 звернувся з позовом про визнання недійсним Протоколу № 1

засідання Дирекції ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” від 12 .02.2001 р.,

Протоколу № 3 засідання Дирекції ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” від 26

.06.2001 р., пп. 5 п.7 Протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТОВ „Виробниче

підприємство ТКТ” від 20.07.2000 р. в частині надання загальними зборами

учасників згоди на відчуженням земельних ділянок, а також про визнання

недійсними договору купівлі-продажу 31/1000 частини цілісного майнового

комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44, від 20

лютого 2001 року та договору купівлі-продажу 3/1000 частини  цілісного майнового комплексу, що знаходиться

за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44, від 4 липня 2001 року укладених між

ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” та ПП „Хімпроект”.

ОСОБА_4

вважає, що всупереч ст. 62 Закону України „Про господарські товариства” від

19.09.19991 р. (в редакції Закону № 1576 від 21.09.2000 р.) та  п. 32.3. Статуту Товариства (в редакції 1998

року) Дирекція  без наявних на то

повноважень дала згоду на відчуження об'єктів нерухомості, які склали 31/1000

та 3/1000 частини цілісного майнового комплексу за адресою: м. Одеса, вул.

Дальницька, 44, у зв'язку з чим Протокол № 1 засідання Дирекції ТОВ „Виробниче

підприємство ТКТ” від 12.02.2001 р. та Протокол № 3 засідання Дирекції ТОВ

„Виробниче підприємство ТКТ” від 26.06.2001 р. мають бути визнані судом

недійсними.

ОСОБА_4

також вважає частково недійсним пп. 5 п.7 Протоколу № 3 від 20.07.2000р.

Загальних зборів учасників Товариства в частині надання загальними зборами

учасників згоди на відчуженням земельних ділянок, оскільки його зміст

суперечить п.1 ст.4 Закону України „Про власність”. Зокрема, Загальні збори

учасників дали згоду на відчуження земельної ділянки, яка була власністю

територіальної громади міста на знаходилася у постійному користуванні

Товариства. 

Договір

купівлі-продажу 31/1000 частини цілісного майнового комплексу від 20 лютого

2001 року  та договір купівлі-продажу

3/1000 частини цілісного майнового комплексу від 4 липня 2001 року ОСОБА_4

вважає недійсними на підставі ст.48 ЦК УРСР, у зв'язку з тим, що продаж майна

здійснювався без наявності правовстановлюючих документів на об'єкти, що

відчужувались, а також на підставі ст. 50 ЦК УРСР, через те, що майно

товариства було продано за ціною, нижче ніж його інвентаризаційна (балансова)

вартість.

Відповідач

ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” позовні вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_4 визнав

повністю.

Відповідач

ПП „Хімпроект” проти позову ОСОБА_1. заперечує, посилаючись на те, що його

права жодним чином не порушено, оскільки він став учасником ТОВ у 2003 році, а

продаж активів відбувся у 2001 році.

ПП

„Хімпроект” також звернувся до суду із заявою про застосування до позову

ОСОБА_4 строку позовної давності відповідно до ст.267 ЦК України.

Треті

особиОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_4 не визнали,

мотивуючи це тим, що ОСОБА_1. став учасником ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ”

тільки у 2003 році, тому укладення договорів купівлі-продажу у 2001 році не

впливають на його права як учасника, а ОСОБА_4 пропущений встановлений

законодавством строк позовної давності.

Крім

того, представник ОСОБА_3. вважає, що про дійсність оспорюваних договорів

свідчить те, що при їх нотаріальному посвідченні нотаріусом, відповідно до

ст.43, 49 Закону України „Про нотаріат” було перевірено правоздатність та

дієздатність учасників договорів щодо їх укладання.

Представник

ОСОБА_2. у судовому засіданні також зазначив, що його довіритель придбав майно

цілком законно та зареєстрував його у встановленому порядку.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

дійшов наступних висновків:

Згідно

п.2.2.2 Постанови Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р.

за № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ з

корпоративних відносин»вказано, що «У вирішенні корпоративних спорів

господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних

прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або

вступу до інших господарських товариств». Тому будь-які рішення органів

господарського товариства, які були прийняті до вступу особи до складу

учасників товариства або придбання ним акції не можуть бути визнані такими, що

порушують права особи, або оскаржені цією особою, яка не була учасником

товариства під час винесення рішення товариством.

Як

вбачається із матеріалів справи, а саме зі статуту ТОВ „Виробниче підприємство

ТКТ” в редакції 2003 року, ОСОБА_1. став учасником товариства у 2003 році. При

цьому ним ставиться питання про визнання недійсним протоколів дирекції,

загальних зборів та правочинів, які мали місце у 2000 та 2001 роках.

За

таких обставин, суд вважає, що правочини, які мали місце у 2000 та 2001 роках,

жодним чином не порушують прав учасника товариства, який набув корпоративні

права у 2003 році, у зв'язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_1. слід

відмовити.

Щодо

позовних вимог, заявлених третьою особою ОСОБА_4., суд вважає їх такими,

що  підлягають частковому задоволенню,

виходячи з наступного.

Відповідно

до ст. 62 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. (в

редакції Закону № 1576 від 21.09.2000 р.) дирекція вирішує усі питання

діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної  компетенції зборів  учасників. Дирекція  (директор) 

не  вправі  приймати рішення, обов'язкові для учасників

товариства. Дирекція  діє  від 

імені  товариства  в 

межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно

з п. 32.3. Статуту ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” в редакції 1998 року, до

компетенції Дирекції відносяться усі питання діяльності товариства, окрім тих,

які чинним законодавством та актами локального правового регулювання Товариства

віднесені до компетенції іншого органа Товариства.

Приймаючи

рішення про продаж нерухомості (Протокол дирекції № 1 від 12.02.2001 р. та

Протокол дирекції № 3 від 26.06.2001р.), Дирекція обґрунтовувала наявність у

неї повноважень на розпорядження майном Товариства Протоколом № 3 Загальних

зборів учасників Товариства від 20.07.2000 р.

Як

свідчать матеріали справи, у пп. 5 п.7 Протоколу № 3 від 20.07.2000 р. Загальні

збори учасників постановили: „дати згоду на продаж  будівель та споруд, що не використовуються, з

подальшим відчуженням земельних ділянок, що прилигають до об'єктів продажу, та

дозволити Дирекції ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” вирішувати самостійно

питання в кожному конкретному випадку конкретної пропозиції купівлі тієї чи

іншої будівлі або споруди”.

Отже,

підпунктом 5 пункту 7 Протоколу № 3 від 20.07.2000 р. загальні збори учасників

дали згоду на відчуження будь-яких об'єктів нерухомості, що не

використовуються.

При

цьому, Загальні збори учасників не наділяли Дирекцію Товариства повноваженнями

по визначенню майна таким, що не використовується. Таке визначення залишалося в

компетенції Загальних зборів учасників та нікому іншому не делегувалось.

На

підставі пп. 1 п.31.4 ст. 34 Статуту ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” в

редакції 1998 року до виключної компетенції загальних зборів Учасників

відноситься визначення основних напрямів діяльності Товариства.

На

виконання зазначеної компетенції, визначаючи основний напрямок діяльності

Товариства, Загальні збори визначили у 

пункті 1 пп. 5 п.7 Протоколу № 3 від 20.07.2000 р., що збори учасників

принципово дають згоду на продаж майна товариства, яке не використовується ним

у господарській діяльності.

Проте,

в компетенції Загальних зборів залишалося вирішення питання по кожному

конкретному випадку продажу того чи іншого майна, а також узгодження суттєвих

умов правочину по його відчуженню.  

Всупереч

зазначеним нормам, Дирекція Товариства, приймаючи рішення про відчуження майна

товариства, діяла без наявних на то повноважень, у зв'язку з чим  Протокол № 1 засідання Дирекції ТОВ

„Виробниче підприємство ТКТ” від 12.02.2001 р. та Протокол № 3 засідання

Дирекції ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” від 26.06.2001 р. слід визнати

недійсними.

Надаючи

оцінку оскаржуваним договорам купівлі-продажу від 20 лютого 2001 року та від 4

липня 2001 року, суд зазначає наступне.

Згідно

ст.48 ЦК УРСР, яка була чинною на момент укладення договорів, недійсною є

угода, яка не відповідає вимогам закону. Згідно ч.1 ст.86 ЦК УРСР право

власності -це врегульовані законом суспільні відносини по володінню,

користуванню та розпорядженню майном. Враховуючи, що право власності на

нерухоме майно підлягає державній реєстрації, виключне право на відчуження

(розпорядження) майна належить його власнику за умови наявності документів, які

це право підтверджують

Разом

з тим, суд вважає, що продаж нерухомого майна було здійснено без наявності

документів, що встановлювали б право власності продавця на зазначений об'єкт.

Зокрема,

в договорі купівлі-продажу 31/1000 частини цілісного майнового комплексу від 20

лютого 2001 року вказано, що зазначена частина цілісного майнового комплексу

належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу державного майна при

викупі від 26.05.1995 р. При цьому, 31/1000 частина цілісного майнового

комплексу складається з переліку певних будівель (склад матеріалів літ. О,

рампа літ. П, приміщення відділу технічного контролю літ Л, приміщення відділу

технічного контролю літ. М). Між тим, договір купівлі-продажу державного майна

при викупі від 26.05.1995 року передбачає право власності саме на цілісний

майновий комплекс, а не на будь-яку з його складових частин.

Згідно

ст.131 ЦК УРСР складовою частиною речі є все те, що не може бути відділено від

неї без пошкодження та суттєвого зменшення вартості речі. При переході права на

річ її складові частини не підлягають відділенню.

Таким

чином, виділ в натурі частини цілісного майнового комплексу не здійснювалося,

та на момент вчинення продажу переліченого вище майна у продавця не було

будь-якого документу, який би засвідчував його право власності саме на ті

будівлі та споруди, які були предметом договору купівлі-продажу.

Аналогічно,

3/1000 частина цілісного майнового комплексу складалася з певного переліку

будівель та споруд. При цьому в якості правовстановлюючого документу на ці

об'єкти на момент відчуження знову зазначався Договір купівлі-продажу

державного майна при викупі від 26.05.1995 року.

Отже

відсутній був документ, який би встановлював право власності ТОВ „Виробниче

підприємство ТКТ” на зазначений перелік об'єктів нерухомості та давав продавцю

право укладати угоди саме щодо цієї нерухомості.

Крім

того, суд зазначає, що відносини представництва під час здійснення оспорюваних

правочинів були врегульовані ст.62 ЦК УРСР, відповідно до якої представництво

може ґрунтуватися довіреності, законі 

або акті, в тому числі і юридичної особи. При чому, згідно зі ст.63 ЦК

УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на

укладення угоди або з  перевищенням  повноважень, створює, змінює і припиняє

цивільні права і обов'язки  для  особи, яку представляють, лише в  разі подальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне

схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її

укладення.

Враховуючи,

що доказів включення до порядку денного зборів учасників товариства питання про

продаж 31/1000 та 3/1000 частин цілісного майнового комплексу суду, в порушення

ст.33 ГПК України, сторонами не надано, суд доходить висновку про укладення

дирекцією зазначених угод з перевищенням повноважень, що, відповідно, зумовлює

їх недійсність.

Доводи

відповідача ПП „Хімпроект” про відмову в позові ОСОБА_4 на підставі ст.267 ЦК

України у зв'язку зі спливом позовної давності судом приймаються частково.

Згідно

п. 3 ст. 267 ЦК України „Наслідки спливу позовної давності” позовна  давність 

застосовується  судом лише за

заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. ПП „Хімпроект” під

час розгляду справи зроблено заяву про застосування позовної давності.

Згідно

ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Позовні

вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним пп. 5 п.7 Протоколу № 3 від 20.07.2000 р.

Загальних збори учасників Товариства в частині надання загальними зборами

учасників згоди на відчуженням земельних ділянок задоволенню не підлягають. Як

встановлено судом, зазначений протокол був прийнятий Загальними зборами

учасників Товариства 20.07.2000 року. З цього моменту ОСОБА_4 мав знати про

його зміст.

На

підставі п. 31.12 ст. 31 Статуту ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” в редакції

1998 року книга протоколів зборів Учасників повинна бути в будь-який час надана

Учасникам для ознайомлення. За їх вимогами видаються засвідчені виписки з книги

протоколів.

Також,

згідно п. 31.13 ст. 31 Статуту ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” в редакції 1998

року Учасник має право звернутися в суд з заявою про визнання недійсним рішення

зборів Учасників Товариства, винесеного в порушення закону чи установчих

документів, за умови, що таке рішення було прийнято за відсутності Учасника

(його представника), чи він або його представник були зловмисно введені в оману

щодо змісту рішення, чи він залишився при винесенні рішення в меншості.

Враховуючи

викладене суд дійшов висновку, що з моменту ухвалення Протоколу № 3 від

20.07.2000 р. Загальних збори учасників Товариства ОСОБА_4 мав об'єктивну

можливість знати про його зміст. А відтак -і право на оспорювання його окремих

пунктів.

Проте,

протягом встановленого законом трирічного терміну ОСОБА_4 не скористався

наявним правом та не надав суду доказів пропуску зазначеного строку з поважних

причин. Згідно п. 4 ст. 267 ЦК України сплив 

позовної  давності,  про застосування якої заявлено

стороною

у спорі, є підставою для відмови у позові.

В

решті позовних вимог застосування позовної давності не має місце, оскільки

відповідно до  п.1 ст. 261 ЦК України

„Початок перебігу позовної давності” перебіг позовної давності починається від

дня, коли особа довідалася  або могла

довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_4

є учасником ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” з 1998 року. Це підтверджується

копією Статуту Товариства, зареєстрованого райадміністрацією Іллічівського

району м. Одеси 30.02.1998 р.

З

моменту набуття ОСОБА_4 корпоративних прав у ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ”

питання про продаж 31/1000 та 3/1000 частин цілісного майнового комплексу

жодного разу не включалося до порядку денного зборів учасників товариства.

Таким чином, ОСОБА_4 та інші учасники Товариства не мали об'єктивної можливості

знати про прийняття дирекцією товариства рішень про відчуження майна товариства

та про подальший продаж частин цілісного майнового комплексу.

ОСОБА_4

стало відомо про існування Протоколу № 1 засідання Дирекції ТОВ „Виробниче

підприємство ТКТ” від 12 .02.2001 р., Протоколу № 3 засідання Дирекції ТОВ

„Виробниче підприємство ТКТ” від 26.06.2001 р., договору купівлі-продажу

31/1000 частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м.

Одеса, вул. Дальницька, 44, від 20 лютого 2001 року та договору купівлі-продажу

3/1000 частини  цілісного майнового

комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44, від 4 липня

2001 року та про наявність іншого власника майна товариства лише після подання

позовної зави ОСОБА_1.. який в свою чергу дізнався про існування зазначених

документів у жовтні 2007 р., коли йому стало відомо про надходження на адресу

ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” листа інспекції ДАБК про здійснення на

території земельної ділянки, якою користується Товариство, самовільного

будівництва гр. Колгановим К.П.

Відтак,

суд вважає, що перебіг позовної давності для ОСОБА_4 починається з жовтня 2007

року і строк позовної давності ним не пропущений.

Посилання

представників третіх осіб на те, що наявність оспорюваних договорі

купівлі-продажу не порушують права ОСОБА_4 як учасника товариства, так як він

не надав докази того, що відчуження майна якимось чином відобразилося на

розмірі дивідендів, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст.54

Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з

обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини  майна 

товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Таким чином,

зменшення активів підприємства у вигляді ТОВ зумовлює пропорційне зменшення

частки кожного з учасників, на яку він має право при виході.

Приймаючи

до уваги, що третьою особою із самостійними вимогами не ставилося питання про

відшкодування судових витрат, підстави для покладення на відповідачів витрат по

сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство ТКТ”,

Приватного підприємства „Хімпроект”, треті особи, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору -  ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу 31/1000 частини

цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.

Дальницька, 44, від 20 лютого 2001 року та договору купівлі-продажу 3/1000

частини  цілісного майнового комплексу,

що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44, від 4 липня 2001

року, укладених між ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” та ПП „Хімпроект”

відмовити.

2.          Позов ОСОБА_4 до Товариства з

обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство ТКТ”, Приватного

підприємства „Хімпроект”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на

предмет спору -  ОСОБА_2 та ОСОБА_3

задовольнити частково.

3.          Визнати недійсним Протокол № 1

засідання Дирекції ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” від 12.02.2001р.

4.          Визнати недійсним Протокол № 3

засідання Дирекції ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” від 26.06.2001р.

5.          Визнати недійсним Договір

купівлі-продажу 31/1000 частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться

за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44, від 20 лютого 2001 року, укладений

між ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” та ПП „Хімпроект”, посвідчений приватним

нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9., реєстровий

НОМЕР_1.

6.          Визнати недійсним Договір

купівлі-продажу 3/1000 частини  цілісного

майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 44,

від 4 липня 2001 року, укладений між ТОВ „Виробниче підприємство ТКТ” та ПП

„Хімпроект”, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального

округу ОСОБА_10., реєстровий НОМЕР_2.

7.          В решті позовних вимог ОСОБА_4

відмовити.

Рішення

суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                      

Щавинська Ю.М.

рішення підписано

26.05.2008р.