Рішення

від 18.10.2006 по справі 9/304-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/304-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.06р.

Справа № 9/304-06

За позовом  Малого приватного підприємства "Джерело", м.Кривий Ріг Дніпропетровської

                     області  

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Початок", м.Кривий Ріг

                     Дніпропетровської області  

третя особа: Відкрите акціонерне товариство „Суха Балка”, м. Кривий Ріг

                     Дніпропетровської області 

про  визнання правочину недійсним

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача – Василенко В.І. – юрисконсульт, довіреність №02 від 04.01.06р.

 Від відповідача – Сафрончик М.Г. – юрисконсульт, довіреність від 25.09.06р.

 Від третьої особи – Січкар Б.В. – юрисконсульт, довіреність №4245 від 25.09.06р. 

СУТЬ СПОРУ:

МПП „Джерело” звернулось у липні 2006 року із позовом до ТОВ „Початок”, в якому просить господарський суд визнати недійсним правочин - договір транзиту електроенергії 02.01.2002р. за №35, укладеного між МПП „Джерело” та ТОВ „Початок”. Обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірний договір не відповідає умовам Правил користування електричною енергією, які є обов'язковими для всіх споживачів, які використовують електричну енергію. Вважає, що предмет договору, права та обов'язки  сторін суперечать вказаним правилам, оскільки встановлений цим договором порядок розрахунків електричної енергії в мережах споживача не передбачає розмір оплати за отримані послуги, у тому числі за перетікання реактивної електричної енергії. Вказує, що п. 4 спірного договору передбачена оплата за використання електричних мереж належних позивачу, але не встановлений її розмір у гривнях. При цьому сплачувати за отримані послуги субабонент зобов'язаний, відповідно до п. 8.2 названих Правил, на поточний рахунок основного споживача, а не третьої особи ВАТ „Суха балка”, як це передбачено умовами укладеного договору. Вказує також, що у спірному договорі зовсім відсутні розділи про порядок обмеження та припинення електропостачання, про облік електричної енергії, про відповідальність сторін, про взаємовідносини з постачальником електричної енергії. Вказує, що в даному випадку відповідач для забезпечення свого виробничого процесу за дозволом позивача спільно використовує його технологічні мережі, а саме трансформаторну підстанцію і неурегульованість правовідносин з відповідачем за отримані ним послуги багато в чому ускладнюють взаємовідносини,  які спричиняють певні збитки  позивачу. Вважає, що на час укладення спірного договору ( січень 2002 року) він не відповідав вимогам ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР  оскільки суперечив нормативному акту, виданим органом  державної влади -  зазначеним  Правилам і  недотримання цих вимог спричиняє недійсність договору. Посилається на те, що спірний договір відповідно до його змісту є договором енергопостачання, до якого діють вимоги  передбачені ст. 275 Господарського кодексу України. Крім цього, вказує, що ч. 3 ст. 277 Господарського кодексу України передбачає право абонента укладати договір енергопостачання з субабонентами і регламентує відносини абонента і субабонента і у цих відносинах абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника, а субабонент - права та обов'язки абонента. Як встановлено ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти повинні користуватися енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Вважає, що оскільки правовідносини з енергопостачання між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (до 01.01.2004 року ), але продовжують існувати і до цього періоду, то, відповідно до п. 4  заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до цих прав МПП „Джерело” застосовуються положення цих Кодексів.          

Відповідач позов не визнає. Вважає відсутніми підстави для визнання недійсним договору, умови якого влаштовували позивача протягом всього строку його дії. Вказує, що у випадку, коли умови договору не влаштовують позивача має йти мова про зміну умов спірного договору.

Третя особа вказує, що між нею і МПП „Джерело” був укладений договір №894 від 06.09.2002р. на передачу електричної енергії, згідно якого третя особа здійснювала передачу електричної енергії  позивачу через належні третій особі  електричні мережі, а позивач в свою чергу зобов'язався здійснювати оплату вартості передачі. Розрахунки між сторонами здійснювались своєчасно та в повному обсязі. Вказує також, що між третьою особою та відповідачем не укладалось жодних договорів, які мають відношення по суті позовних вимог. При цьому жодних розрахунків між відповідачем та третьою особою з приводу електропостачання не здійснювалось, в тому числі від відповідача третя особа не отримувала грошових коштів.

          В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.09.06р. до 09.10.06р.

          В судовому засіданні 18.10.06р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

          Між позивачем –Малим приватним підприємством „Джерело” („постачальник”) та відповідачем –товариством з обмеженою відповідальністю „Початок” („Абонент”) був укладений договір № 35 від 02.01.2002 року „транзиту електроенергії”.

Відповідно до умов вказаного договору (далі - спірний договір) позивач зобов'язався подавати відповідачу через приєднану мережу електричну енергію, а відповідач зі своєї сторони зобов'язався сплачувати транзит електричної енергії через мережі позивача.

          Пунктом 4 спірного договору сторони встановили, що оплата транзиту  електроенергії буде здійснюватись за фактично прийняту відповідачем кількість енергії у відповідності до даних обліку енергії на підставі актів прийомки і рахунку ВАТ „Суха балка”.

          Вказаний договір укладений 02.01.2002 року та діяв до 31.12.2002 року. Після чого у зв'язку з тим, що до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявила про його припинення або зміну, чи об укладені нового договору, він продовжує діяти на тих же  умовах до теперішнього часу.

          Позивач вважає, що спірний договір за його змістом є договором енергопостачання, до якого діють вимоги передбачені ст. 275 і 277 Господарського суду України, які регламентують відносини абонента і субабонента і у цих відносинах абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника, а субабонент - права та обов'язки абонента при цьому абоненти повинні користуватися енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду.

          Проте, якщо звернутись до умов п.1.1 спірного договору, то видно, що позивач зобов'язаний подавати відповідачу електричну енергію через приєднану електричну мережу, а відповідач в свою чергу прийняло на себе зобов'язання своєчасно оплачувати транзит електричної енергії через мережі позивача.

          Таким чином, спірний договір є не договором постачання електричної енергії, а договором про надання послуг з передачі електричної енергії.

          На час укладення спірного договору діяли Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання  електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (зареєстровані в Міністерстві юстиції України за №417/1442 від 02.08.1996р. в редакції станом на 27.09.2001р.).

          Відповідно до цієї редакції Правил користування електричною енергією, вони не містять умов, які на думку позивача є неузгодженими, та не дотримання яких може бути підставою для визнання договору недійсним.

          Отже, на момент укладення договору, його умови відповідали умовам Правил користування електричною енергією, тому спірний договір не можна вважати таким, що порушував діюче законодавство і підстав для визнання його недійсним, передбачених ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, не вбачається.

          На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин у позовних вимогах позивача про визнання зазначеного договору слід відмовити, як необґрунтованих.

          Судові витрати у справі покладаються на позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

          У позові відмовити.

          Судові витрати у справі покласти на Мале приватне підприємство „Джерело”.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобед

Рішення підписано - 25.10.06р.