Рішення

від 24.06.2008 по справі 12/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/129

24.06.08

За позовом                    Відкритого акціонерного товариства "Львівкартонопласт"

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю   «ЗІГ ЗАГ»  

Про                              стягнення 19 553,62 грн.

     Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                       Віняр Ю.С. –предст. (дов. №01/2008 від 09.06.2008 р.)

Від відповідача           не з'явився

       Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги   Відкритого акціонерного товариства "Львівкартонопласт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю   „ЗІГ ЗАГ” 19 553,62 грн. (16563,06 грн. -  основного боргу, 451,86 грн. -  3% річних, 2538,70 грн. -  втрат від інфляції) заборгованості, яка виникла  через неналежне виконання відповідачем умов домовленості про поставку товару.  

Ухвалою суду від 19.05.08 р. за зазначеною  позовною заявою порушено провадження у справі № 12/129 та призначено розгляд справи на 24.06.08 р.

Відповідач відзив на позов не надав; представник відповідача до судового засідання 24.06.08 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.06.08р. оголошено повний текст рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством "Львівкартонопласт"   (далі по тексту позивач) за видатковою накладною  №R00079 від 05.02.2007 р.   було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю   «ЗІГ ЗАГ»(далі по тексту відповідач) прийнято товар (гільза картонна) на  суму 19663,06 грн., строк оплати товару  - до 22.02.2007 року.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, сума основного боргу на 24.06.2008  року складає 16 563,06 грн.

Як  свідчать матеріали справи, позивачем була пред'явлена відповідачеві вимога від 24.12.2007р. №01/юр  про сплату грошових коштів за поставлений товар, яка направлена відповідачеві 25.12.2007р., про що свідчить квитанція поштового відправлення.    

За таких обставин, позивач ставить вимоги про стягнення  16 563,06 грн. - основного боргу, 451,86 грн. -  3% річних,  2538,70 грн. -  втрат від інфляції.   

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставки позивачем товару за видатковою накладною  №R00079 від 05.02.2007 р. та прийняття його відповідачем було укладено Договір поставки, за яким позивач зобов'язався  передати відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався  прийняти його та сплатити його вартість у строк, встановлений у накладній, - до 22.02.2007 року.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем  суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 16 563,06 грн. -  основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

        Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 451,86 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2538,70 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись  ст. ст. 11, 202, 205, 626, 629, 638, 638 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК Україні,  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                                                                    ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю   “ЗІГ ЗАГ” (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 32312756) на користь Відкритого акціонерного товариства "Львівкартонопласт" (79056, м.Львів, Ковельська, 109,  п/р 260080125654 у Першій  Львівській філії  ВАТ «Кредобанк», МФО 325365,  код ЄДРПОУ 00278793) 16563,06 грн. основного боргу, 451,86 грн. -  3% річних, 2538,70 грн. -  втрат від інфляції,  195,54 грн. витрат по сплаті державного мита, 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення  може бути оскаржене у десятиденний термін з дня прийняття в порядку, визначеному законодавством України.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    СуддяЛ.В.Прокопенко