Постанова

від 28.11.2011 по справі 2а-7829/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМ ІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловсь кого, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 р. № 2а-7829/11/1370

Львівський окружний адмі ністративний суд у складі:

головуючого-судді Гулкеви ч І.З.

за участю секретаря - Галі йчук А.В.

за участю представників ст орін:

від позивача Шуст С.І.

від відповідача Базарник Б .І.

розглянувши у відкр итому судовому засіданні в з алі суду в місті Львові адмін істративну справу за адмініс тративним позовом Товариств а з обмеженою відповідальніс тю «Укртехгаз ЛХЗ» до Держав ної податкової інспекції у С ихівському районі м. Львова п ро визнання протиправним та скасування податкового пові домлення-рішення №0001652321 від 24.06.2011 р., -

< Текст >

< Текст >

< Текст >

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з об меженою відповідальністю «У кртехгаз ЛХЗ» звернулося у Л ьвівський окружний адмініст ративний суд з адміністратив ним позовом до Державної под аткової інспекції у Сихівськ ому районі м. Львова про визна ння протиправним та скасуван ня податкового повідомлення -рішення № 0001652321 від 24.06.2011 р.

Позовні вимоги позивача мо тивовані тим, що зазначене по даткове повідомлення-рішенн я винесене на підставі необґ рунтованого висновку акту пе ревірки про відсутність у по зивача права на віднесення с ум податку на додану вартіст ь до податкового кредиту. При цьому, позивач посилається н а те, що податковий кредит поз ивача підтверджений податко вими накладними, виписаними платником податку на додану вартість. Також, позивач стве рджує про те, що податкові нак ладні відповідають норматив но встановленим вимогам.

Представник позивача в суд овому засіданні позов підтри мав з підстав, викладених у по зовній заяві, просить позов з адовольнити.

Відповідачем позовні вимо ги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 За кону України «Про податок на додану вартість», який був чи нний на момент здійснення пр авовідносин, в результаті чо го позивачем занижено подато к на додану вартість в період і, що перевірявся, на загальну суму 138400,00 грн., в тому числі - за жовтень 2010 р. на суму 138400,00 грн. Ок рім того, відповідач у запере ченнях на позов посилається на відсутність об' єктів опо даткування у контрагента поз ивача, а також на відсутність у контрагента позивача виро бничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засо бів, що, на думку відповідача, вказує на неможливість факти чного здійснення господарсь кої діяльності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти з адоволення позову заперечив з підстав, зазначених у запер ечені.

Розглянувши подані позивачем документи і матер іали, заслухавши пояснення п редставників сторін, всебічн о і повно з' ясувавши всі фак тичні обставини, на яких ґрун тується позов, об' єктивно о цінивши докази, які мають юри дичне значення для розгляду справи і вирішення спору по с уті, суд приходить до висновк у, що позов підлягає до задов олення з наступних підстав.

У період з 07.06.2011 р. по 09.06.2011 р. Дер жавною податковою інспекціє ю у Сихівському районі м. Льво ва було проведено позапланов у невиїзну перевірку Товари ства з обмеженою відповідаль ністю «Укртехгаз ЛХЗ»(код ЄД РПОУ 35721095) з питань правильност і обчислення та своєчасності сплати до державного бюджет у податку на додану вартість при проведенні взаєморозрах унків з ПП «Міоком»(код ЄДРПО У 37129404) за жовтень 2010 р., за результ атами якої складено Акт №1178/23-20 9/35721095 від 10.06.2011 року про результат и позапланової невиїзної пер евірки Товариства з обмежено ю відповідальністю «Укртехг аз ЛХЗ»(код ЄДРПОУ 35721095) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до держ авного бюджету податку на до дану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Міо ком»(код ЄДРПОУ 37129404) за жовтень 2010 р. (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Ль вова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001652321 ві д 24.06.2011 р., яким позивачу визначе но податкові зобов' язання з податку на додану вартість в розмірі 173000,00 грн., з яких 138400,00 грн . - основного платежу та 34600,00 грн . - штрафних (фінансових) санкц ій.

Прийняття даного повідомл ення - рішення мотивовано вис новками акту перевірки про п орушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7 .4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент зді йснення правовідносин, в рез ультаті чого позивачем заниж ено податок на додану вартіс ть в періоді, що перевірявся, н а загальну суму 138400,00 грн., в тому числі - за жовтень 2010 р. на сум у 138400,00 грн.

Зокрема, в ході перевірки бу ло встановлено, що позивачем до складу податкового креди ту віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, випис аних Приватним підприємств ом «Міоком».

Актом перевірки встановле но, що між позивачем та ПП «Міо ком»було укладено договір №5 7 від 01.10.2010 р., відповідно до умов якого ПП «Міоком»зобов' яза лося за дорученням позивача здійснити технічне обслуго вування, а саме - заміну ізол яційного матеріалу (пінополі уретану) та фарбування ємкос тей. Під час перевірки позива чем надано відповідачу акти здачі-приймання виконаних по слуг та податкові накладні в ід ПП «Міоком».

Згідно акту перевірки, відп овідачем зроблений висновок , про неможливість фактичног о здійснення між позивачем т а ПП «Міоком»господарської д іяльності, оскільки, відпові дно до результатів проведено ї перевірки ДПІ у Ленінськом у районі м. Запоріжжя ПП «Міок ом», на підставі якої складен о акт від 11.02.2011 р. №285/152/37129404 про резу льтати документальної невиї зної (камеральної) перевірки ПП «Міоком»з питань дотрима ння вимог податкового та інш ого законодавства з податку на додану вартість за жовтен ь 2010 р., у ПП «Міоком»відсутні о сновні фонди та виробничі по тужності, трудові ресурси, тр анспорті засоби, а також, у вка заному акті здійснено посила ння на укладені ПП «Міоком»н ікчемні правочини зі своїми контрагентами, та на те, що нас правді засновник та керівник ПП «Міоком»ніколи не здійсн ювали господарської діяльн ості, про що зроблено висново к на підставі їхніх пояснень , наданих фахівцям відділенн я БНВ ПДВ ВМП ДПІ у Ленінськом у районі м. Запоріжжя. До того ж, в акті перевірки відповіда чем зазначено, що посадовими особами ПП «Міоком»не надан і ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя регістри бухгалте рського обліку, первинні док ументи, що підтверджують зді йснення ПП «Міоком»фінансов о-господарської діяльності з а період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., обов' язковість ведення яких перед бачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фіна нсову звітність». У зв' язку з вказаним, як зазначає відпо відач, в ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зареєстр овано матеріал за ознаками з лочину, передбаченого ст. 205 Кр имінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Як вбачається зі змі сту акту перевірки, відповід ачем зазначено, що в ході пере вірки не підтверджено наявні сть поставок товарів (послуг ) ПП «Міоком»від підприємств -постачальників за жовтень 2010 р., що свідчить про те, що право чини між ПП «Міоком»та підпр иємствами-покупцями є нікчем ними. Такі правочини, за тверд женням відповідача, відповід но до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільн ого кодексу України є нікчем ними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім ти х, що пов' язані з їх недійсні стю.

Як вбачається зі змісту ак ту перевірки, позивачем отри мано від Товариства з обмеже ною відповідальністю «Метте хник»(код ЄДРПОУ 20291399) податков у накладну № 9001 від 25.09.2009 року на з агальну суму 113000,00 грн. в тому чи слі ПДВ - 18883,33 грн., яка відображ ена в податковому кредиті у в ересні місяці 2009 року. Також в а кті перевірки відповідачем з азначено, що згідно акту неви їзної документальної переві рки ТОВ «Меттехник»від 28.12.2010 р. № 149/235/20291399 Центральною МПІ у Крив ому Розі щодо підтвердження відомостей, отриманих від ос оби, яка мала правові відноси ни з платником податків ПП фі рма «ГРИН»за січень, березен ь, вересень 2009 року встановлен о, що дана організація подава ла останню податкову деклара цію з податку на додану варті сть за серпень 2009 року № 48116 від 21. 09.2009 року. Отже, на думку, відпові дача, відсутній об' єкт опод аткування по операціях з про дажу цих товарів (послуг) підп риємствам - покупцям у періо д з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р. в розумінні ст . 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин.

На підставі викладеного, ві дповідачем сформульовано ви сновок, що податкові накладн і, виписані ПП «Міоком» не мож уть бути підставою для відне сення сум податку на додану в артість до податкового креди ту.

Як встановлено судом та вба чається з матеріалів справи, між позивачем та Приватним п ідприємством «Міоком» уклад ено договір №57 від 01.10.2010 р. Відпов ідно до п. 1.1. вказаного договор у позивач доручив, а ПП «Міоко м»зобов' язалося здійснити технічне обслуговування, а с аме - заміну ізоляційного ма теріалу (пінополіуретану) та фарбування ємностей. Пункто м 3.1.договору погоджено вартіс ть робіт у розмірі 830400,00 грн., в то му числі ПДВ - 138400,00 грн. На вико нання вищевказаних зобов' я зань ПП «Міоком»здійснило: т ехнічне обслуговування вугл екислотної ємності (н/причіп -цистерна TANDEM державний номер В С4069ХТ) шляхом заміни ізоляцій ного матеріалу (пінополіурет ану) та фарбування бочки, що пі дтверджується актом №19/1 здачі - приймання виконаних послуг від 29.10.2010 р. на суму 129300,00 грн., в тому числі ПДВ -21550,00 грн., податковою накладною №717 від 29.10.2010 р. на зага льну суму 129300,00 грн., в тому числі ПДВ -21550,00 грн.; технічне обслуго вування вуглекислотної ємно сті (н/причіп-цистерна TANDEM держ авний номер ВС4060ХТ) шляхом зам іни ізоляційного матеріалу ( пінополіуретану) та фарбуван ня бочки, що підтверджується актом №19/2 здачі - приймання вик онаних послуг від 29.10.2010 р. на сум у 132420,00 грн., в тому числі ПДВ -22070,00 г рн., податковою накладною №718 в ід 29.10.2010 р. на загальну суму 132420,00 гр н., в тому числі ПДВ -22070,00 грн.; тех нічне обслуговування вуглек ислотної ємності (н/причіп-ци стерна TAN САТЕ державний номер ВС0442ХТ) шляхом заміни ізоляці йного матеріалу (пінополіуре тану) та фарбування бочки, що п ідтверджується актом №19/3 здач і - приймання виконаних послу г від 29.10.2010 р. на суму 134640,00 грн., в том у числі ПДВ- 22440,00 грн., податково ю накладною №715 від 29.10.2010 р. на заг альну суму 134640,00 грн., в тому числ і ПДВ - 22440,00 грн.; технічне обслуг овування вуглекислотної ємн ості (н/причіп-цистерна AUREPA дер жавний номер ВС7195ХТ) шляхом за міни ізоляційного матеріалу (пінополіуретану) та фарбува ння бочки, що підтверджуєтьс я актом №19/4 здачі - приймання ви конаних послуг від 29.10.2010 р. на су му 135840,00 грн., в тому числі ПДВ- 22640,00 грн., податковою накладною №716 від 29.10.2010 р. на загальну суму 135840,00 грн., в тому числі ПДВ- 22640,00 грн.; ф арбування бочки УДХ (кількіс ть -3), фарбування РДХУ (кількіс ть - 2), фарбування горизонталь ної 80-тонної ємності (кількіст ь - 1), фарбування AUREPA (державний н омер ВС4564ХТ, кількість - 1), фарбу вання АТСОМЕХ (державний ном ер ВС2704ХТ), фарбування ЦТК 8\0.25 (кі лькість - 1), що підтверджуєтьс я актом №19/5 здачі-приймання ви конаних послуг від 29.10.2010 р. на су му 298200,00 грн., в тому числі ПДВ - 49 700,00 грн., податковою накладною №719 від 29.10.2010 р. на загальну суму 298 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 49700,00 гр н.

Згідно банківських виписо к від 01.12.2010 р., від 09.12.2010 р., від 10.12.2010 р., в ід 15.12.2010 р., від 17.12.2010 р., від 21.12.2010 р., від 22.12.2010 р., від 23.12.2010 р., від 27.12.2010 р., від 18.01. 2011 р. позивачем сплачено на кор исть Приватного підприємств а «Міоком»за технічне обслуг овування згідно договору №57 в ід 01.10.2010 р. загальну суму 830400,00 грн. в тому числі ПДВ - 138400,00 грн.

Враховуючи викладене, не на ходять свого підтвердження д оводи відповідача щодо пору шення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про под аток на додану вартість», яки й був чинний на момент здійсн ення правовідносин, в резуль таті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на за гальну суму 138400,00 грн., в тому чис лі - за жовтень 2010 р. на суму 138400,0 0 грн.

За таких обставин, у відпові дача в даному випадку відсут ні правові підстави для дона рахування позивачу податков ого зобов' язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 З акону України «Про податок н а додану вартість», який був ч инний на момент здійснення п равовідносин, датою виникнен ня права платника податку н а податковий кредит вважаєт ься: дата здійснення першої з подій: або дата списання кош тів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дат а виписки відповідного рах унку (товарного чека) - в раз і розрахунків з використання м кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або да та отримання податкової нак ладної, що засвідчує факт при дбання платником податку тов арів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 п ункту 7.2 статті 7 Закону Україн и «Про податок на додану варт ість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який б ув чинний на час виникнення с пірних правовідносин), подат кова накладна є звітним пода тковим документом і одночасн о розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пу нкту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану варті сть»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на н арахування податку та склада ння податкових накладних над ається виключно особам, заре єстрованим як платники подат ку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п ункту 7.4 статті 7 Закону Україн и «Про податок на додану варт ість»(у редакції, чинній на ча с виникнення спірних правові дносин), податковий кредит зв ітного періоду визначається виходячи із договірної (конт рактної) вартості товарів (по слуг), але не вище рівня звичай них цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної цін и на такі товари (послуги), та с кладається із сум податків, н арахованих (сплачених) платн иком податку за ставкою, вста новленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протя гом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбання м або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) т а послуг з метою їх подальшог о використання в оподатковув аних операціях у межах госпо дарської діяльності платник а податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, н е підлягають включенню до ск ладу податкового кредиту сум и сплаченого (нарахованого) п одатку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердж ені податковими накладними ч и митними деклараціями (інши ми подібними документами згі дно з підпунктом 7.2.6 цього пунк ту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суд у усі податкові накладні, на п ідставі яких позивачем відне сено до складу податкового к редиту суму податку на додан у вартість у розмірі 138400,00 грн . Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Виходячи із приписів підпу нкту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону Укр аїни «Про податок на додану в артість», тільки відсутність податкової накладної безспі рно позбавляє платника подат ку права на включення до пода ткового кредиту сплачених (н арахованих) сум податків у зв ітному періоді у зв'язку з при дбанням товарів (робіт, послу г).

Така ж позиція викла дена в Ухвалі Вищого адмініс тративного суду України від 17.06.2009 р. у справі № К-17752/07 за касацій ною скаргою Державної податк ової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постано ву господарського суду Донец ької області від 17.04.2007 р. та ухва лу Донецького апеляційного г осподарського суду від 31.07.2007 р. у справі N 34/385а(22-а-965/07) за позовом Т овариства з обмеженою відпов ідальністю »до Державної под аткової інспекції у Кіровськ ому районі м. Донецька про виз нання нечинними податкових п овідомлень-рішень, відповідн о до якої Вищим адміністрати вним судом України зазначено , що виходячи із приписів п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в ід 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та до повненнями), тільки відсутні сть податкової накладної (ми тної декларації чи іншого по дібного документа згідно з п ідпунктом 7.2.6 цього пункту) без спірно позбавляє платника по датку права на включення до п одаткового кредиту сплачени х (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з п ридбанням товарів (робіт, пос луг).

Щодо посилань відпов ідача у акті перевірки та зап ереченнях на позов на відсут ність об' єкту оподаткуванн я у контрагентів позивача, то суд зазначає, що законодавст во України, яке було чинне на ч ас існування спірних правові дносин, не ставить в залежніс ть виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в ід дотримання вимог податков ого законодавства іншим суб' єктом господарювання, зокрем а, тим, який не був постачальни ком товарів (послуг), на вартіс ть яких нарахований ПДВ, що вк лючений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна позиція в икладена у Постанові Верховн ого Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10. Також у вказані й Постанові Верховного Суду України зазначено, що у поста новах Верховного Суду Україн и від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у спр аві № 21-573во10 Судова палата в адм іністративних справах Верхо вного Суду України дійшла ви сновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов' язання щодо сплати податку до бюдже ту, то це тягне відповідальні сть та негативні наслідки са ме для цієї особи. Зазначені о бставини не є підставою для п озбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній вико нав усі передбачені законом умови стосовно отримання так ого відшкодування та має не обхідні документальні підтв ердження розміру свого подат кового кредиту.

Суд констатує, що висновки відповідача про те, що господ арські операції позивача з й ого контрагентом - ПП «Міоко м», є нікчемними, зокрема, що в они не створили реальних нас лідків, спростовуються матер іалами справи.

Статтею 207 Господарського к одексу України передбачено, що господарське зобов'язання , яке не відповідає вимогам за кону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтерес ам держави і суспільства, або укладено учасниками господа рських відносин з порушенням хоча б одним з них господарсь кої компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, аб о відповідного органу держав ної влади визнано судом неді йсним повністю або в частині .

Частиною 5 статті 203 Цивільно го кодексу України передбаче но, що правочин має бути спрям ований на реальне настання п равових наслідків, що обумов лені ним.

Отже, необхідними умовами д ля визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідо мо суперечною інтересам держ ави і суспільства та наявніс ть умислу хоча б у однієї із ст орін щодо настання відповідн их наслідків. Для прийняття р ішення про визнання угоди не дійсною необхідно встановлю вати, у чому конкретно поляга ло завідомо суперечна інтере сам держави і суспільства ме та укладення угоди, якою із ст орін угоди і в якій мірі викон ано угоду, а також вину сторін угоди у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (с торони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або пови нні були усвідомлювати проти правність угоди, що укладала ся і суперечність її мети інт ересам держави та суспільств а і прагнули або свідомо допу скали настання протиправних наслідків.

Для визнання зобов'язання в чиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держав и і суспільства, закон вимага є наявність наступних умов: в ина фізичних осіб, які підпис ували договір, що проявляєть ся у формі умислу, який спрямо ваний на приховування доході в від оподаткування; такий ум исел повинен виникнути до мо менту укладення договору; ме та укладення такого договору - приховування доходів від оп одаткування. Відсутність хоч а б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язанн я вчинялось з метою, яка завід омо суперечить інтересам дер жави.

Судом не вбачається належн их та допустимих доказів на п ідтвердження того, що уклада ючи договір, позивач та його к онтрагент - ПП «Міоком»діяли з метою, яка суперечила б інте ресам держави та суспільства . Навпаки, факти (фактичне зді йснення технічного обслугов ування, його оплата і т. ін.) сві дчать про те, що сторони в межа х взятих на себе зобов'язань, в иконали умови договору.

Також суд не може погодитис ь з твердженням відповідача про те, що наявністю фіктивно сті правочину є відсутність у контрагента позивача адмін істративно-господарських мо жливостей на виконання госпо дарських зобов' язань по укл адених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих н а виконання взятих на себе зо бов' язань, оскільки, в чинно му законодавстві України ві дсутні посилання на те, що для здійснення основного виду д іяльності необхідно мати вищ е перелічені ресурси, натомі сть однією з головних умов зд ійснення підприємницької ді яльності є державна реєстрац ія підприємництва, а контраг ент позивача - ПП «Міоком»ста ном на період здійснення гос подарських операцій з позива чем, було зареєстроване у Єди ному державному реєстрі юрид ичних осіб та фізичних осіб-п ідприємців, що не заперечуєт ься відповідачем по справі.

Згідно ч. 2 ст.18 Закону Україн и «Про державну реєстрацію ю ридичних осіб та фізичних ос іб - підприємців»якщо відом ості, які підлягають внесенн ю до Єдиного державного реєс тру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються до стовірними і можуть бути вик ористані в спорі з третьою ос обою, доки до них не внесено ві дповідних змін. Якщо відомос ті, які підлягають внесенню д о Єдиного державного реєстру , є недостовірними і були внес ені до нього, то третя особа мо же посилатися на них у спорі я к на достовірні. Третя особа н е може посилатися на них у спо рі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі від омості є недостовірними.

Крім того, погодитись з твер дженням відповідача про фікт ивний характер вищевказаног о договору не можна, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодек су України фіктивним є право чин, який вчинено без наміру с творення правових наслідків , які обумовлювалися цим прав очином.

Фіктивний правочин не відп овідає загальним підставам д ійсності правочинів, зазначе ним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодек су України, оскільки не спрям ований на реальне настання п равових наслідків, зумовлени х ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не від повідає зовнішньому її прояв у, тобто сторони, укладаючи йо го, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий прав очин завжди укладається умис но. Ознака фіктивності повин на бути властива діям обох ст орін правочину. Якщо навіть о дна із сторін намагалася дос ягти правового результату, т о такий правочин не визнаєть ся і не може бути визнаний фік тивним.

Суд також звертає увагу на т е, що як на час укладення вищев казаного договору між позива чем та його контрагентом - ПП « Міоком», так і під час його вик онання, сторони були належни м чином зареєстрованими та б ули платниками податку на до дану вартість, ні установчі д окументи контрагентів позив ача, ні їх свідоцтво про реєст рацію платниками податку на додану вартість не визнані в установленному порядку неді йсними.

Крім того, суд зазначає, що н евиконання контрагентом поз ивача своїх зобов' язань по подачі звітності до податков их органів тягне відповідаль ність та негативні наслідки саме для нього, і не є підставо ю для визнання фіктивним дог овору, укладеного між позива чем та ПП «Міоком».

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо н ікчемного характеру правочи нів, так як цивільне законода вство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивіль ного права можливості уклада ти договори (чи утриматися ві д укладення договору) та визн ачати їх зміст за власним роз судом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості , тобто свобода договору, яка з акріплена у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодек су України передбачено, що зг ідно статті 6 цього Кодексу ст орони вільні в укладенні дог овору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог чинного Код ексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діло вого обороту, вимог розумнос ті і справедливості.

При дослідженні договору, у кладеного між позивачем та П П «Міоком»вбачається, що йог о зміст становлять погоджені ними умови, які є обов'язковим и, визначені відповідно до ак тів цивільного законодавств а, що цілком відповідає припи сам ст.628 Цивільного кодексу У країни.

Відповідачем не обґрунтов ано, у чому саме полягає проти правний характер вищевказан ого договору, і на підставі чо го вбачається, що договір укл адений без мети настання реа льних наслідків.

Відповідач безпідставно т а необґрунтовано посилаєтьс я на ч.1, ч.2 ст. 215 Цивільного коде ксу України, згідно якої визн ання судом недійсним правочи ну, який учинений без мети нас тання реальних наслідків, не вимагається, оскільки відпо відачем не проаналізовано по ложення ст.203 Цивільного кодек су України, згідно якої підст авою для визнання правочину недійсним є недотримання в м омент його здійснення сторон ою вимог правомірності право чину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивіль ного кодексу України зміст п равочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам ц ивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А тому суд вважає, що Відповідач не надав доказів порушення вимог закону при у кладанні зазначених договор ів з боку позивача та його кон трагента.

Причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу Укра їни, яка передбачає, що недійс ним є правочин, якщо його неді йсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у та кому разі визнання такого пр авочину недійсним судом не в имагається, а отже саме за так их обставин податковий орган має право визнати правочин н едійсним.

За приписами ж ст.215 Цивільно го кодексу України нікчемніс ть правочину дозволяє сторон ам, які уклали договір, без зве рнення до суду відмовитися в ід виконання правочину, а так ож без жодного доведення йог о недійсності вимагати від с уду примусового вживання пра вових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони .

Відповідачем не враховано також те, що за загальним прав илом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодек су України, якщо недійсність правочину прямо не встановл ена законом, але одна із сторі н або інша заінтересована ос оба заперечує його дійсність на підставах, встановлених з аконом, такий правочин може б ути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України м істить загальні правила про недійсні правочини - це право чини, які не створюють тих нас лідків, на які вони направлен і (ч. 1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділя є їх на два види: нікчемні (ч. 2 с т.215 ЦКУ) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 Ц КУ), принципова відмінність м іж яким полягає в тому, що нікч емний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний ст ає недійсним внаслідок прийн яття судового рішення, яке ма є зворотну силу у часі, що пере дбачено ст.236 Цивільного кодек су України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господ арського кодексу України гос подарське зобов' язання, що не відповідає вимогам закону , або вчинено з метою, яка заві домо суперечить інтересам де ржави і суспільства, або укла дено учасниками господарськ их відносин з порушенням хоч а б одним з них господарської компетенції (спеціальної пр авосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або в ідповідного органу державно ї влади визнано судом недійс ним повністю або в частині.

До угод, що підпадають під о знаки угоди, яка суперечить і нтересам держави і суспільст ва, належать, зокрема угоди, сп рямовані на незаконне відчуж ення або незаконне користува ння, розпорядження об'єктами права власності українськог о народу - землею як основним н аціональним багатством, що п еребуває під особливою охоро ною держави, її надрами, іншим и природними ресурсами, на пр идбання всупереч встановлен им правилам предметів, вилуч ених з обігу або обіг яких обм ежено, на приховування підпр иємствами, установами, орган ізаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підп риємницької діяльності, від оподаткування доходів або ви користання майна, що знаходи ться у їх власності (користув анні), - шкоду інтересам суспіл ьства, правам, свободі і гідно сті громадян. Відповідачем н е надано доказів, а отже судом не може бути встановлено, у чо му конкретно полягала завідо мо суперечна інтересам держа ви і суспільства мета укладе ння договору між позивачем т а його контрагентом, вину сто рін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (с торони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин сп рави, усвідомлювали або пови нні були усвідомлювати проти правність укладуваної угоди і суперечність її мети інтер есам держави та суспільства і прагнули або свідомо допус кали настання протиправних н аслідків. Умисел юридичної о соби визначається як умисел тієї посадової особи або інш ої фізичної особи, що підписа ла угоду від імені юридичної особи, маючи на це належні пов новаження. За відсутності та ких повноважень наявність ум ислу у юридичної особи не мож е вважатися встановленою.

Також відповідачем не нада но доказів та не доведено від сутність волевиявлення учас ника правочину, яке має бути в ільним і відповідати його вн утрішній волі. У правочині зо внішнє волевиявлення особи м ає відповідати його внутрішн ій волі. Вона має бути спрямов ана на досягнення відповідно го юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як пр авочини ті фактичні дії особ и, які не призводять безпосер едньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав т а обов'язків. На цих підставах , зокрема, правочини, вчинені п ід впливом: помилки (ст. 229 ЦК Ук раїни); обману (ст. 230 ЦК України ); насильства (ст. 231 ЦК України); т яжкої обставини і на вкрай не вигідних умовах (ст. 233 ЦК Украї ни), а також унаслідок зловмис ної домовленості (ст. 232 ЦК Укра їни).

Відповідно до статей 229 - 233 Цив ільного кодексу України прав очин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, п огрози, зловмисної домовлено сті представником однієї сто рони з іншою стороною або вна слідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорю ваним та може бути визнаний с удом недійсним. Заявлені вим оги можуть бути задоволені, я кщо доведені факти обману, на сильства, погрози, зловмисно ї домовленості представника однієї сторони з іншою сторо ною або збіг тяжких для сторо ни обставин і наявність їх бе зпосереднього зв'язку із вол евиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідни х для неї умовах. Будь-яких док азів вищезазначеного відпов ідачем до суду не надано.

Під час проведення перевір ки та на час розгляду справи в ідповідачем не доведено, а су дом не встановлено, що цивіль на правоздатність та дієздат ність позивача або його конт рагента - ПП «Міоком» на час у кладання договору була обмеж ена рішенням будь-якого суду , чи позивач або ПП «Міоком»не були зареєстровані у встано вленому чинним законодавств ом порядку. Також в порядку, пе редбаченому чинним законода вством не надано суду судови х рішень про визнання недійс ними установчих документів н а час укладання договору, чи б удь-якого іншого рішення суд у або іншого органу, до компет енції якого віднесено встано влення таких фактів.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст . 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відпов ідно до якого суб'єкти владни х повноважень зобов'язані ді яти лише на підставі, в межах п овноважень та у спосіб, що пер едбачені Конституцією та зак онами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції У країни та ч. 3 ст. 2 КАС України п ередбачено, що органи держав ної влади та органи місцевог о самоврядування, їх посадов і особи зобов'язані діяти лиш е на підставі, в межах повнова жень та у спосіб, що передбаче ні Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст . 71 КАС України кожна сторона п овинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення. В адміністр ативних справах про протипра вність рішень, дій чи бездіял ьності суб' єкта владних пов новажень обов' язок щодо док азування правомірності свог о рішення, дії чи бездіяльнос ті покладається на відповіда ча, якщо він заперечує проти а дміністративного позову. А з гідно ст. 86 цього Кодексу суд о цінює докази, які є у справі, з а своїм внутрішнім переконан ням, що ґрунтується на їх безп осередньому, всебічному, пов ному та об'єктивному дослідж енні.

З огляду на викладене, суд д ійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001652321 ві д 24.06.2011 р. підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги слід зад овольнити повністю.

Керуючись ст.ст.7-14, 86, 143, 158-163, 167 Код ексу адміністративного судо чинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний по зов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправ ним та скасувати податкове п овідомлення-рішення Державн ої податкової інспекції у Си хівському районі м. Львова №000 1652321 від 24.06.2011 року.

Апеляційна скарга на пост анову суду подається протяго м десяти днів з дня її проголо шення до Львівського апеляці йного адміністративного суд у через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасн о надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляц ійного адміністративного су ду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цьо го Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому пров адженні апеляційна скарга по дається протягом десяти днів з дня отримання копії постан ови.

Якщо суб'єкта владних повно важень у випадках та порядку , передбачених частиною четв ертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можлив ість отримання копії постано ви суду безпосередньо в суді , то десятиденний строк на апе ляційне оскарження постанов и суду обчислюється з наступ ного дня після закінчення п'я тиденного строку з моменту о тримання суб'єктом владних п овноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законно ї сили в порядку, встановлено му ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виг отовлено 30 листопада 2011 року.

Суддя Гулкевич І.З.

З оригіналом згідно

Суддя Гулкевич І.З.