Ухвала

від 27.08.2013 по справі 2а-7829/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 152379/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Укртехгаз ЛХЗ" до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

12 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ ),,Укртехгаз ЛХЗ" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Сихівському районі м.Львова за № 0001652321 від 24 червня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Сихівському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що господарські операції між ТзОВ ,,Укртехгаз ЛХЗ" та його контрагентом - ПП ,,Міоком" є нікчемними, оскільки не спричинили реального настання правових наслідків.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним своє податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечила вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова 24 червня 2011 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0001652321, яким ТзОВ ,,Укртехгаз ЛХЗ" визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 173000,00 грн., з яких 138400,00 грн. основного платежу та 34600,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 138400,00 грн..

На думку податкового органу, господарські операції між позивачем та приватним підприємством (ПП) ,,Міоком" не мали реального характеру, оскільки згідно висновків акту проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя перевірки у ПП ,,Міоком" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспорті засоби. Засновник та керівник ПП ,,Міоком" ніколи не здійснювали господарської діяльності, що підтверджується наданими ними працівникам податкової міліції поясненнями. Регістри бухгалтерського обліку, первинні документи, що підтверджують здійснення ПП ,,Міоком" фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. працівниками підприємства надані не були.

Суд першої інстанції встановив, що 01.10.2010 року між позивачем та ПП ,,Міоком" укладено договір №57, відповідно до якого ПП ,,Міоком" зобов'язалося здійснити технічне обслуговування вуглекислотних ємностей (заміну ізоляційного матеріалу (пінополіуретану) та фарбування ємностей). Загальна вартість робіт складала 830400,00 грн., в тому числі ПДВ 138400,00 грн..

На виконання укладеного договору ПП ,,Міоком" здійснило технічне обслуговування вуглекислотних ємностей (напівпричіпів-цистерн, інших ємностей) шляхом заміни ізоляційного матеріалу (пінополіуретану) та фарбування бочок, що підтверджується актами здачі - приймання виконаних послуг №19/1, №19/2, №19/3, №19/4, №19/5 від 29.10.2010 р. на суму відповідно 129300,00 грн. (в т.ч. ПДВ -21550,00 грн.), 132420,00 грн. ( в т.ч. ПДВ -22070,00 грн.) , 134640,00 грн. ( в т.ч. ПДВ- 22440,00 грн.), 135840,00 грн. (в т.ч. ПДВ- 22640,00 грн.), 298200,00 грн.(в т.ч. ПДВ 49700,00 грн.), податковими ми накладними № 715, № 716, №717, №718, 719 від 29.10.2010 року.

Розрахунки за виконані роботи ТзОВ ,,Укртехгаз ЛХЗ" провів шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунки ПП ,,Міоком" на загальну суму 830400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, оскільки підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковою звітністю, а тому в діях позивача відсутні будь-які порушення податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції між підприємством позивача та його контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" податковим органом не спростовується.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ПП ,,Міоком" було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що законодавство України, яке було чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставило в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Доводи податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом базуються лише на висновках акту перевірки ПП ,,Міоком". Однак, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт перевірки не є безспірним доказом неправомірності віднесення до складу податкового кредиту сумм ПДВ по господарських операціях, оскільки виходячи із приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Крім того, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена невиїзна перевірка ПП ,,Міоком", без дослідженні первинних документів, а тому висновки про нікчемність зазначених господарських операцій базується лише на припущеннях.

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності фінансово-господарської діяльності базуються лише на припущеннях, не підтверджуються жодними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального права.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у справі № 2а-7829/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 29 серпня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль