Постанова

від 04.06.2008 по справі 36/428

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/428

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.06.2008                                                                                           № 36/428

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Лосєва  А.М.

          Зубець Л.П.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроклімат"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.11.2007

 у справі № 36/428 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Приватне підприємство "Промсистеми"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроклімат"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 169863,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №040616/А від 16.04.2004р. у розмірі 169 863,08 грн. (з них: 146 564,55 грн. – основний борг, 727,59 грн. – 3% річних, 22 570,94 грн. – індекс інфляції).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору, відповідач не сплатив вартість наданих позивачем послуг.

Представник відповідача у судових засіданнях в суді першої інстанції участі не приймав, про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, свою позицію у спорі не визначив.

Справа розглядалась місцевим господарським судом за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2007р. у справі №36/428 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача                169 863,08 грн. заборгованості (з них: 146 564,55 грн. – основний борг, 727,59 грн. – 3% річних, 22 570,94 грн. – індекс інфляції), 1 698,63 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2007р. у справі №36/428 скасувати.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо підписання сторонами первинних бухгалтерських документів за спірним Договором, оскільки у відповідача є сумніви відносно автентичності (відповідності) підписів на первинних документах посадовим особам відповідача, зокрема, директора, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2008р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 02.04.2008р.

31.03.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2008р. розгляд справи було відкладено на 23.04.2008р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.05.2008р.

Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2008р., відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору.  

13.05.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 13.05.2008р. про залучення до матеріалів справи копій документів на підтвердження обставин, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 14.05.2008р. представник відповідача усно підтримав клопотання, викладене в резолютивній частині апеляційної скарги, про скасування арешту, накладеного на майно відповідача на підставі Наказу Господарського суду міста Києва від 14.12.2007р. у справі №36/428.

Представник позивача заперечував проти клопотання представника відповідача, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача як такого, що є необґрунтованим, оскільки в клопотанні відсутнє посилання на норми права, згідно з яким апеляційним судам надано право (можливість) скасовувати арешт, накладений державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України „Про виконавче провадження” №606-ХІV від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями).

У відповідності до абзацу 6 ч.3 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”, при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про виконавче провадження”, контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.

За таких обставин, правові підстави для задоволення вищезазначеного клопотання відповідача у суду відсутні.

В судовому засіданні 14.05.2008р. представником відповідача було подано клопотання без зазначення номеру та дати його складання, в якому він просив суд скасувати Наказ Господарського суду міста Києва від 14.12.2007р. у справі №36/428, як підставу для скасування Постанови Відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 16.01.2008р. про примусове виконання вказаного Наказу.

Представник позивача заперечував проти клопотання представника відповідача, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача, оскільки в ньому не зазначено вказівки на нормативно-правовий акт, згідно з яким апеляційний суд наділений повноваженнями скасовувати Наказ, виданий місцевим господарським судом на примусове виконання рішення суду.

Окрім того, як уже зазначалось вище, питання щодо порядку оскарження постанов державних виконавців, прийнятих останніми під час виконання покладених на них обов'язків, врегульовані нормами Закону України „Про виконавче провадження”.

У судовому засіданні 14.05.2008р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 28.05.2008р.

28.05.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.05.2008р., в якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю Генерального директора відповідача Кузьменко О.Ф., який самостійно представляє інтереси товариства, з'явитись в судове засідання 28.05.2008р. за станом здоров'я.   

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 04.06.2008р.

Представник відповідача у судове засідання 04.06.2008р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду з цього приводу не надходило.

Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В поясненнях, наданих в попередніх судових засіданнях, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2007р. у справі №36/428, прийнявши нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав наведених в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2007р. у справі №36/428 - без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

16.06.2004р. між Приватним підприємством “Промсистеми” (далі за текстом – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроклімат” (далі за текстом – відповідач) було укладено договір №040616/А (далі за текстом – Договір).

Згідно з умовами Договору (пп.1.1.1 п.1.1, пп.1.2.1 п.1.2) відповідач (Замовник) наділяє позивача (Підрядника) повноваженнями свого офіційного авторизованого сервісного центру, що має  ексклюзивні права на проведення ремонту та сервісного обслуговування змонтованих ним систем кондиціонування та вентиляції. Позивач в свою чергу зобов'язався забезпечити якісне сервісне обслуговування  та ремонт систем кондиціювання і вентиляції відповідача.

Сторони здійснюють взаєморозрахунок згідно домовленості щодо розподілу між собою сервісно-ремонтних та будівельно-монтажних робіт, по факту їх виконання (п.2.1 Договору).

В п.4.1 Договору сторони погодили, що останній вступає в дію з моменту його підписання та діє до 16.06.2005р.

Договір вважається автоматично продовженим на наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону про розірвання договірних відносин (п.4.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 163 121,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами виконаних робіт №ОУ-0000039 від 21.04.2006р., №ОУ-0000058 від 10.05.2006р., №ОУ-0000071 від 27.06.2006р., №ОУ-0000096 від 21.07.2006р., №ОУ-0000129 від 29.08.2006р., №ОУ-000/150 від 28.09.2006р., №ОУ-0000154 від 26.10.2006р., №ОУ-000/172 від 27.11.2006р.,                       №ОУ-0000013 від 26.12.2006р.

Натомість, відповідач не здійснив повний розрахунок за надані послуги, у зв'язку з чим 21.05.2007р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому пропонував сплатити заборгованість за Договором у сумі 146 564,55 грн. Однак, дане звернення позивача було залишене відповідачем без реагування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг призвело до виникнення заборгованості у сумі 146 564,55 грн. Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості погашена не була.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).

У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено де під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п.1, п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків.

В ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Факт надання позивачем послуг (виконання робіт) підтверджується відповідними Актами приймання виконаних робіт, на яких містяться відбитки печаток обох підприємств та підписи відповідальних осіб.

Докази здійснення відповідачем оплати за надані позивачем послуги (виконані роботи) у сумі 146 564,55 грн., окрім попередньо сплачених 16 557,05 грн., або докази відмови від їх прийняття у зв'язку з невідповідністю встановленим стандартам суду надані не були.

В апеляційній скарзі зазначено про те, що підписи на Договорі №040616/А від 16.06.2004р., Актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та інших документах, складених на виконання умов вказаного Договору, на які посилається позивач в позовній заяві, не належать директору відповідача – Кузьменко А.Ф., і в даному випадку має місце факт підроблення документів. Окрім того, відповідач вказує на те, що СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві було прийнято декілька постанов про порушення кримінальних справ відносно посадових осіб позивача, що на думку відповідача, підтверджує той факт, що всю документацію за спірним Договором від імені відповідача оформляли та підписували особи, які не мали на те відповідних повноважень та без узгодження з безпосереднім керівником підприємства, а саме генеральним директором - Кузьменко А.Ф. (копії постанов СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про порушення кримінальних справ наявні в матеріалах справи).

Дані твердження відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступні обставини.

          Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилаючись на постанови про порушення кримінальних справ відносно посадових осіб позивача, відповідач стверджує про наявність в діях вказаних осіб умислу під час укладання спірного Договору, спрямованого на заволодіння майном відповідача (грошовими коштами). Проте, апеляційний суд звертає увагу на той факт, що лише сам факт порушення кримінальної справи не може свідчити про наявність умислу в діях осіб, до того ж, згідно з ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття судом загальної юрисдикції вищевказаних кримінальних справ до провадження та винесення обвинувального вироку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції неодноразово відкладався, в т.ч. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судові засідання та поданням відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату. Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2008р., відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору на один місяць, а саме до 06.06.2008р.  При цьому, будь-яких заяв або клопотань, зокрема, в порядку ст. ст. 69, 79 Господарського процесуального кодексу України, від відповідача до суду не надходило.

Посилання на те, що підписи на Договорі №040616/А від 16.06.2004р., Актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та інших документах, складених на виконання умов вказаного Договору, на які посилається позивач в позовній заяві, не належать директору відповідача – Кузьменко А.Ф. судом також не приймаються до уваги, оскільки доказів на підтвердження визнання вказаного Договору недійсним або, принаймні, звернення з відповідним позовом до суду першої інстанції відповідачем надано не було.

Отже, станом на день розгляду спору як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді Договір №040616/А від 16.06.2004р. є дійсним (чинним), у встановленому порядку не визнавався недійсним та не змінювався.

Щодо твердження відповідача про те, що йому не було відомо про факт існування господарської справи №36/428, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №36/428 від 26.10.2007р. уповноваженій особі відповідача 11.07.2008р. (т.с.1, а.с.2).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, в порушення умов Договору, відповідачем не було здійснено повну оплату вартості наданих позивачем послуг (виконаних робіт) і розмір основного боргу відповідача за вказаним Договором становить  163 121,60 грн.

Окрім того, відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із загальної суми заборгованості, відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних у розмірі 727,59 грн. та 22 570,94 грн. встановленого індексу інфляції.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з тим, по позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2007р. у справі №36/428 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що виходячи з мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду, останній задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та присудив до стягнення з відповідача саме ті суми, які були заявлені позивачем у позові, але в абзаці 1 резолютивної частини рішення зазначено про часткове задоволення позову. За таких обставин, суд апеляційної інстанції повинен змінити Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2007р. у справі №36/428, виклавши абзац 1 його резолютивної частини в наступній редакції: «Позов задовольнити повністю.».

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 69, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про скасування арешту, накладеного на майно відповідача на підставі Наказу Господарського суду міста Києва від 14.12.2007р. у справі №36/428.

2. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про скасування Наказу Господарського суду міста Києва від 14.12.2007р. у справі №36/428.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроклімат” залишити без задоволення.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2007р. у справі №36/428 змінити, виклавши абзац 1 його резолютивної частини в наступній редакції: «Позов задовольнити повністю.».

В іншій частині Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2007р. у справі №36/428 залишити без змін.

5.  Матеріали справи №36/428 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

                                                                                          Зубець Л.П.