Постанова

від 14.08.2008 по справі 31/568

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/568

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.08.2008                                                                                           № 31/568

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - Фрідман О.О.

 від відповідача 1 - Маленко О.О.

 від відповідача 2 - Сичов І.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промислово-правовий союз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2007

 у справі № 31/568  

 за позовом                               Київської міської ради

 до                                                   Комунального підприємства "Київський іподром"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промислово-правовий союз"

 про                                                  визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Київська міська рада звернулась в Господарський суд м. Києва із позовною заявою до Комунального підприємства «Київський іподром» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промислово-правовий союз» про визнання недійним договору простого товариства № 15/11-1 про спільну діяльність (без створення юридичної особи) від 15.11.2006 р., укладений між Комунальним підприємство «Київський іподром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промислово-правовий союз».  

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2007 року позовні вимоги Київської міської ради задоволено.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся  до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  скасувати та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог Київської міської ради.

          Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Апеляційна скарга мотивована посиланням відповідача 2 на ту обставину, що договір простого товариства № 15/11-1 про спільну діяльність (без створення юридичної особи) від 15.11.2006 р., укладений між Комунальним підприємство «Київський іподром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промислово-правовий союз», відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Позивач та відповідач 1 просили суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.11.2006 року між Комунальним підприємством «Київський іподром» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промислово-правовий союз”  був укладений Договір простого товариства № 15/11-1 про спільну господарську діяльність (без створення юридичної особи), з метою забезпечення організаційно – економічних умов для здійснення будівництва об'єктів містобудування та розподілу спільного майна по завершенню будівництва об'єктів містобудування.

У  п.1.2. Договору встановлено, що предметом цього Договору є спільна господарська діяльність Учасників, які беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з приводу організації й здійснення будівництва Об'єктів містобудування з метою створення належної інфраструктури для відпочинку та розваг навколо іподрому задля підвищення його популярності як місця громадського відпочинку, створення адміністративно-господарських об'єктів, та розподілу Об'єктів містобудування та іншого Спільного майна Учасників відповідно до умов цього Договору.

Згідно вказаного договору будівництво об'єктів містобудування повинно було здійснюватись на земельній ділянці КП «Київський іподром» за адресою м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 10.

Відповідно до статті 3 Статуту КП «Київський іподром» підприємство створено з метою отримання прибутку та підвищення рівня конярства і якості коней в Україні. Предметом діяльності підприємства є утримання в належному стані існуючих споруд, приміщень та майна іподрому, тренування та випробування племінних коней, дорощування коней та проведення змагань з конярського спорту, організація та проведення змагань з конярського спорту, організація  і проведення виставок, аукціонів племінних коней, вирощування, виробництво і заготівля кормів для коней, виконання вантажних перевезень.

Пункт 1.1. Статуту КП «Київський іподром» встановлює, що підприємство засновано на комунальній власності територіальної громади міста Києва та безпосередньо підпорядковуються Київській міській державній адміністрації. Згідно Статуту (п.5.2.) майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

Відповідно до п. 5.4. Статуту КП «Київський іподром» підприємство має право за згодою власника або уповноваженого ним органу здавати в оренду, надавати іншим підприємствам, організаціям та установам безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу у встановленому порядку.

Пункт 7.3.1. Статуту визначає, що директор підприємства розпоряджається майном та коштами підприємства відповідно до чинного законодавства та цього Статуту.

Розділ 3 Договору від 15.11.2006 року визначає права та обов'язки учасників (відповідача 1 та 2). Пунктом 3.1.5. Договору визначається, що Учасники зобов'язані використовувати в інтересах Спільної Діяльності існуючі об'єкти, якщо вони не є вкладом, шляхом укладання договорів оренди, договорів про виконання робіт, надання послуг та інші.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору встановлено, що відповідач 1 зобов'язується протягом шести місяців з дня набрання чинності договором здійснити дії щодо оформлення прав на земельну ділянку (оренду або постійне користування) у встановленому порядку з цільовим призначенням «землі громадської забудови». Підприємство також зобов'язано  отримати в установленому законом порядку дозвільну документацію для проектування та будівництва об'єктів містобудування, розробляти та погоджувати проектно-кошторисну документацію по кожному з об'єктів містобудування, а також одержувати усі інші дозволи та погоджувати усю іншу документацію для досягнення мети цього договору (п.3.2.3).

Пункт 3.2.4. Договору встановлює обов'язок відповідача 1 протягом одного місяця після оформлення учасниками прав власності/господарського відання на Об'єкти містобудування (у т.ч. у вигляді незавершеного будівництва) погодити відповідачу 2 вилучення на його користь земельної ділянки/земельних ділянок, що знаходиться /знаходяться під Об'єктами містобудування (у т.ч. об'єктами незавершеного будівництва), право власності на які набуде відповідач 2.  В договорі зазначено, що цей пункт також діє у разі дострокового розірвання договору.  

Пункт 6.1. Договору встановлює, що внесене Учасниками майно, яким вони володіли на праві власності (праві господарського відання), майно, створене (побудоване) й придбане в результаті Спільної Діяльності та одержані від такої діяльності доходи є спільною частковою власністю Учасників. При цьому Частка Інвестора у Спільному майні складає 95/100, а Частка Підприємства – 5/100.

Таким чином, зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що його укладено з метою будівництва об'єктів містобудування на земельній ділянці відповідача 1, при цьому  спільне майно має бути сформовано, серед іншого, також шляхом внесення майна яким Учасники володіли на праві повного господарського відання. ТОВ «Український промислово-правовий союз» не може володіти жодним майном на праві повного господарського відання, оскільки такий статус майна чинне законодавство передбачає лише для державного та комунального майна, а КП «Київський іподром», відповідно до п.5.2. Статуту, володіє майном, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним (Підприємством) на праві повного господарського відання. Таким чином, з договору вбачається намір сторін сформувати Спільне майно за рахунок майно територіальної громади м. Києва.   

В п. 7.1. Договору зазначено, що спільне майно Учасників підлягає розподілу після досягнення мети цього Договору (будівництво та ведення в експлуатацію Об'єктів містобудування) або дострокового припинення Спільної діяльності у порядку, встановленому цим Договором та чинним законодавством України.

Пункт 7.2. Договору передбачає, що спільне майно розподіляється між Учасниками пропорційно їх  Часткам у Спільній діяльності. Порядок розподілу та склад Спільного майна, що підлягає розподілу, визначається Комітетом з управління.  

Виходячи з п.п. 6.1, 7.1., 7.2. Договору після досягнення мети Договору, Спільне майно розподіляється відповідно таким чином: ТОВ «Український промислово-правовий союз», отримає 95% майна, а КП «Київський іподром» - 5 %. Таким чином, після досягнення мети Договору, має відбутися відчуження комунального майна, шляхом розподілу Спільної власності.

Відповідно до підпункту 30 пункту 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Пункт 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якому йдеться мова про право комунальної власності, визначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 4 ст. 71 вказаного Закону органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.. 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частина 5 ст. 75 Господарського кодексу України встановлює, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, чинне законодавство України чітко передбачає, що комунальне підприємство не має права відчужувати у будь-який спосіб майнові об'єкти (в тому числі розпоряджатись правом користування земельною ділянкою) без отримання попередньої згоди відповідної ради та без проведення відповідного конкурсу.

При цьому, Договір простого товариства № 15/11-1 від 15.11.2006 року передбачає подальший перехід права власності на комунальне майно шляхом зміни його правового статусу на майно спільної власності та передачу права користування земельною ділянкою КП «Київський іподром» шляхом здійснення на ній будівництва об'єктів містобудування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, визнання правочину недійсним.

КП «Київський іподром» при підписанні Договору порушило встановлену господарську компетенцію підприємства, директор комунального підприємства перевищив свої повноваження визначенні в Статуті та порушив визначений Законом порядок відчуження комунального майна, взявши на себе повноваження, закріплені за Київською міською Радою.

Відповідно до ст.. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пункт 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Укладений Договір порушує частини першу та другу статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Київської міської ради про визнання недійним договору простого товариства № 15/11-1 про спільну діяльність (без створення юридичної особи) від 15.11.2006 р., укладений між Комунальним підприємство «Київський іподром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промислово-правовий союз».  

З урахуванням викладеного колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2007 року у справі № 31/568 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

          У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промислово-правовий союз» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2007 року у справі № 31/568 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промислово-правовий союз» - без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.08.08 (відправлено)