Постанова

від 07.08.2008 по справі 41/154-18/170-32/173

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/154-18/170-32/173

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.08.2008                                                                                           № 41/154-18/170-32/173

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Василик В. В. – по довіреності

 Від відповідача 1 – не з'явився

Від відповідача 2 – не з'явився

Від відповідача 3  – не з'явився

Від третьої особи  – не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України, Відкритого акціонерного товариства “Спецтехсервіс” та Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціалізованого призначення “Укрспецекспорт” – Державного підприємства “Укроборонсервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 р.  

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2008

 у справі № 41/154-18/170-32/173  

 за позовом                               Приватного підприємства "Автосервіс"

 до                                                   Дочірньгого підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"-Державного підприємства "Укроборонсервіс"

                                                  ВАТ "Спецтехсервіс"

                                                  Міністерства оборони України

 третя особа відповідача           Військова частина А 2215

 про                                                  визнання права та переведення прав та обов"язків за договором

ВСТАНОВИВ:

 У лютому 2005 року ПП "Автосервіс" звернулося з позовом про визнання недійсним протоколу проведення конкурсу, який було проведено 11.01.2005 ДП "Укроборонсервіс" на підставі договору комісії від 05.12.2004 № Д29-15/1326 щодо реалізації нерухомого військового майна-будівлі №№ 43, 44, 45, 46, 48, 49, які розташовані за адресою: м. Бориспіль, Київської області, військова частина А2215. Позивач також просив визнати недійсним договір купівлі - продажу, укладений ДП "Укрборонсервіс" з ВАТ "Спецтехсерівс" (переможцем конкурсу) по результатах проведеного конкурсу 11.01.2005 щодо реалізації нерухомого військового майна - будівлі №№ 43, 44, 45, 46, 48, 49, які розташовані за адресою: м. Бориспіль, Київської області, військова частина А 2215.

Під час розгляду спору позивачем було змінено предмет спору. Позивач просив визнати недійсним рішення, прийняте за результатами конкурсу з продажу майна; визнати недійсним договір купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12.01.2005, укладений між ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс", зобов'язати Міністерство оборони України продати майно ПП "Автосервіс" шляхом викупу через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації.

Справа розглядалась судами неодноразово.

У ході нового розгляду справи від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, позивач просить визнати переважне право 1111 "Автосервіс" на купівлю нерухомого військового майна, а саме будівель: КТП, № 44 – 31,5   кв.м.; пункт технічного обслуговування, № 45 – 389,7кв.м.; котельню, № 46 – 174,7 кв.м.; два гаражі, №№ 48, 49 – 1558,1 кв.м. за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Соц.Містечко, 1, військова частина А2215; перевести на ГІП "Автосервіс" права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 21.01.2005, укладеного між ДІЇ "Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 р. №41/154-18/170-32/173, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач 3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. було порушене апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України у справі № 41/154-18/170-32/173, розгляд справи був призначений на 07.08.2008 р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що спірне рішення прийняте з грубими порушеннями та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. було порушене апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Спецтехсервіс” у справі № 41/154-18/170-32/173, розгляд справи був призначений на 07.08.2008р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що спірне рішення прийняте з  порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального  та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р. було порушене апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціалізованого призначення “Укрспецекспорт” – Державного підприємства “Укроборонсервіс” у справі № 41/154-18/170-32/173, розгляд справи був призначений на 07.08.2008р.

06.08.2008 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача 1 про відкладення розгляду апеляційних скарг в зв'язку з тим, що представник відповідача 1 Федоренко О. М., який представляв інтереси відповідача 1 у даній справі знаходиться у відрядженні.

07.08.2008 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшла заява  відповідача 2 про відкладення розгляду апеляційних скарг в зв'язку з тим, що представник відповідача 2 Зайцев М. Г. перебуває у відрядженні.

Вказані клопотання задоволенню не підлягають оскільки відповідачем 1 та відповідачем 2 не надано доказів того що вказані особи є єдиними представниками, що мають право представляти інтереси відповідача 1 та відповідача 2  у судових інстанціях.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, інші подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

31.03.2003 між військовою частиною А2215 та ПП "Автосервіс" був укладений договір оренди № 31с/2003/ГоловКЕУ, за умовами якого позивач отримав в строкове платне користування нерухоме військове майно військового містечка № 1 загальною площею 2427 кв. м. (нежитлові будівлі № № 43, 45, 46, 48, 49) на 5 років, а саме: з 01.04.2003 по 01.04.2008 (п. 10.3 договору).

Додатковою угодою № 1 від 23.10.2003 до договору оренди № 31с/2003/ГовКЕУ розділ 6 цього договору доповнено п. 6.6, у відповідності до якого у випадку відчуження орендованого майна орендар має першочергове (переважне) право на перед іншими суб'єктами на придбання (викуп) цього майна згідно чинного законодавства.

Факт підписання договору оренди 31с/2003/ГовКЕУ  та додаткової угоди до нього повноважними представниками сторін такого договору, а саме: директором позивача Гроною О.І. та командиром в/ч А 2215 полковником Олійником А.В. підтверджується заявами позивача, а також оригіналом заяви командира третьої особи Олійника А.В. від 21.03.2005 р., посвідченої приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Науменко Л.Г.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що посилання відповідачів на те, що додаткова угода № 1 від 23.10.2003 до договору оренди № 31с/2003/ГоловКЕУ від 31.03.2003 підписана не уповноваженою на це особою, тобто не командиром в/ч А 2215 Олійником А.В., є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже чинним законодавство встановлена презумпція чинності правочину, а відтак оскільки недійсність додаткової угоди в судовому порядку не встановлена, у суду відсутні підстави вважати її нечинною.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, серед іншого, будинки та споруди. Аналогічна за змістом норма передбачена п. 2 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 (далі Положення № 1919). Так, відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг (далі - виконавці) з метою проведення з ними розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей. Реалізація військового майна - господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

Відповідно до пункту 12 Положення реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. А згідно зі ст. 6 наведеного Закону відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Право власності держави в особі Міністерства оборони України на спірні приміщення на момент їх відчуження підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, виданими Бориспільською міською радою 22.10.2004, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6 Положення № 1919 рішення про відчуження військового майна, в тому числі нерухомого, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна. Абзацом 3 цього ж пункту передбачено затвердження Урядовим комітетом з питань правової політики та оборони (до 14.10.2005 - Урядовий комітет з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності) в окремих випадках додаткових переліків військового майна, що може бути відчужене.

Колегією суддів приймається до уваги, що Положенням № 1919 в редакції станом на 12.01.2005р. не передбачено порядок реалізації військового майна через конкурс та не врегульовано порядок проведення такого конкурсу.

Правовий інститут відчуження державного майна через конкурс, а також порядок проведення конкурсу з реалізації державного майна регламентується тільки приватизаційним законодавством.

Враховуючи, що спеціальне законодавство не передбачає реалізацію військового майна через конкурс і разом з тим визначає способи його відчуження, які неможливі при здійсненні приватизації державного майна (наприклад, міна майна, в тому числі на житло для військовослужбовців), спірні правовідносини не можуть регулюватися приватизаційним законодавством.

Разом з тим пункт 12 Положення № 1919 передбачає реалізацію військового майна уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період. При цьому зазначено, що ціна реалізації військового майна визначається з урахуванням кон'юнктури ринку, залишкової вартості та витрат, пов'язаних з реалізацією майна, у тому числі з підготовкою його до продажу, маркетингом, спеціальним супроводом органами СБУ експортно-імпортних договорів, транспортуванням, страхуванням тощо.

22.10.2004 Урядовим комітетом з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності Кабінету Міністрів України спірні приміщення включені до додаткового переліку військового майна, що підлягає відчуженню.

Відповідно до норм Положення № 1919 реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями), відносини яких з Міністерством оборони можуть регламентуватись окремими договорами комісії.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.02.2001 № 35-р "Про надання повноважень на реалізацію військового майна на внутрішньому ринку" повноваження по реалізації військового майна надано, зокрема, ДП "Укроборонсервіс".

Отже, спірне майно підлягало відчуженню спеціалізованим підприємством, яким у даному випадку є ДП "Укроборонсервіс", за ринковими цінами, у порядку, визначеному Положенням № 1919.

05.12.2004 між Міністерством оборони України та ДП "Укроборонсервіс" був укладений договір комісії на реалізацію нерухомого військового майна № Д-29-15/1326 (далі договір комісії), відповідно до п. 1.1 якого Міністерство оборони України доручило, а ДП "Укроборонсервіс" взяло на себе зобов'язання за комісійну плату реалізувати на конкурсних засадах покупцям від свого імені в інтересах Міністерства оборони України та за рахунок останнього нерухоме військове майно, а саме - спірні приміщення. Пунктом 2.2 вказаного договору комісії сторони погодили, що ціна реалізації майна, що виставлено на продаж, не може бути нижчою ніж 226 611,06 грн., в т.ч. ПДВ 37 768,51 грн. За результатом оцінки ринкової вартості відповідного військового майна, з врахуванням залишкової вартості майна, кон'юктури ринку, обов'язкових платежів до державного бюджету, комісійної плати, витрат, пов'язаних з реалізацією майна, ДП "Укроборонсервіс" визначило, що спірне майно може бути продано не менше ніж за 226611,06 грн.

На виконання умов договору комісії ДП "Укрборонсервіс" було здійснено організацію та проведення конкурсу з продажу спірних приміщень відповідно до Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1976 від 22.09.2000 (далі -Положення № 1976).

За результатами проведеного конкурсу з продажу військового майна переможцем визнано ВАТ "Спецтехсервіс", яке запропонувало найвищу ціну, та укладено відповідний договір купівлі-продажу № Д-29-1.5/26 від 12.01.2005.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору вартість майна, що продається, складає 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 50 000,00 грн.

Таким чином, за договором № Д-29-1.5/26 від 12.01.2005 виникли правовідносини саме купівлі-продажу майна, до яких слід застосовувати відповідні норми цивільного законодавства, якщо це не суперечить нормам про відчуження військового майна.

Оскільки спеціальним законодавство, яке регламентує порядок відчуження військового майна, не передбачено особливостей відчуження такого майна у разі перебування його на законних підставах у користуванні інших осіб, при вирішенні спору слід застосовувати загальні норми законодавства щодо купівлі-продажу та оренди.

Частина 2 статті 777 Цивільного кодексу України передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Оскільки на момент укладання спірного договору купівлі-продажу військового майна договір оренди не був розірваним у зв'язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов'язків за договором, не втратив своєї чинності з інших підстав, твердження відповідачів про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди визнаються судом необґрунтованими належними доказами.

В порушення переважного права позивача на об'єкт оренди при укладенні договору купівлі-продажу № Д 29-1.5/26 від 12.01.2005 йому, як наймачу, не було запропоновано придбати спірне майно на умовах, згідно з якими це майно було продано ВАТ "Спецтехсервіс".

Відтак порушено переважне право ПП "Автосервіс", як наймача, на придбання орендованого майна при його відчуженні.

Разом з тим законодавство, передбачивши переважне право на купівлю наймачем орендованого майна, не врегулювало порядок захисту такого права.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи, що статтею 777 Цивільного кодексу України передбачено переважне право наймача на придбання орендованого майна при його відчуженні, але не врегульовано порядок реалізації наймачем цієї гарантії, з метою забезпечення прав продавця за спірним договором за принципом аналогії закону застосуванню підлягає частина 4 статті 362 Цивільного кодексу України, яка передбачає порядок реалізації співвласником майна переважного права на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні.

Відповідно до частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

На виконання цієї норми ПП "Автосервіс" перерахувало 300 тисяч гривень на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва 37314005000062 деп. у ГУ ДКУ у місті Києві.

Згідно з ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачами та третьою особою не надано.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку  щодо задоволення вимог ПП "Автосервіс" про визнання за ним переважного права на купівлю орендованого ним нерухомого військового майна, та перевід на нього прав та обов'язків покупця спірного майна за договором купівлі-продажу № Д 29-1.5/26 від 21 січня 2005 року, укладеного між ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс".

Також слід зазначити, що колегією суддів  не приймаються заперечення відповідача 1 про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки позивач з первісним позовом звернувся до суду в межах строку позовної давності, визначеної законодавством (18.02.2005).

Враховуючи  викладене вище, судова колегія  вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 р. у справі № 41/154-18/170-32/173  відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 р. у справі № 41/154-18/170-32/173 –залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Спецтехсервіс на рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 р. у справі № 41/154-18/170-32/173 –залишити без задоволення.

3. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціалізованого призначення “Укрспецекспорт” – Державного підприємства “Укроборонсервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 р. у справі № 41/154-18/170-32/173 –залишити без задоволення.

4. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2008 р. у справі № 41/154-18/170-32/173  – залишити без змін.

5. Матеріали справи № 41/154-18/170-32/173 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 14.08.08 (відправлено)