Рішення

від 12.08.2008 по справі 47/222-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/222-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2008 р.                                                            Справа № 47/222-08

вх. № 5634/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Лаврененко Т.А. за довіреністю №13 від 30.07.2008р.  відповідача - Чоботка Г.А. наказ № 231-к від 17.07.2008р. 3-ї особи - Мазняк О.Я. за довіреністю №09 від 12.08.2008р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Земледар", м. Харків  

до  Державного підприємства "Хлібна база № 85 Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Барвінкове 3-я особа - Державний комітет України з державного матеріального резерву, м.Київ

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд зобов'язати відповідача виконати умови Договору складського зберігання та повернути позивачу зерно пшениці, що зберігається на складі за подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028473 № 73 від 27.02.08р. на зерно пшениці 3 класу врожаю 2007р. у кількості 126,147т., подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028475 № 100 від 24.03.08р. на зерно пшениці 2 класу врожаю 2007 року у кількості 976,176т. та подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028475 № 101 від 24.03.08р. на зерно пшениці 2 класу врожаю 2007 року у кількості 1797,661т. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 85,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 01.08.2008р. клопотання в якому він просить суд залучити до участі у справу -Держкомрезерв України, як уповноважений орган, Прокуратуру Харківської області та відкласти розгляд справи.

01.08.2008р. аналогічне клопотання надійшло від Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Суд розглянувши зазначені клопотання задовольнив їх частково, а саме в частині залучення до участі у справу, у якості 3-ї особи на боці відповідача - Держкомрезерв України, відповідно до ст. 27 ГПК України та відкладення розгляду справи - клопотання було задоволено, а в частині залучення до участі прокурора з метою захисту інтересів держави судом було  відмовлено з наступних підстав.

Згідно з статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є  наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У клопотанні відповідач не навів жодного обґрунтування, які б свідчили про наявність порушень інтересів держави у разі задоволення цього позову. Окрім цього ст. 29 ГПК України, яка регламентує участь прокурора у розгляді справи, роз'яснення ВГСУ №04-5/570 від 22.05.02.р. „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” передбачають участь прокурора у справі лише за власною  ініціативою. Враховуючи відсутність підстав для участі прокурора у справі, суд відмовляє у задоволенні заявленого відповідачам клопотання.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує посилаючись на те, що він не може виконати умови договору складського зберігання та надати власнику належне йому зерно, бо листом Управління ДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області від 09.07.08р. за № 44/5354 йому заборонено виконувати ці дії.

Представник 3-ї особи на боці відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що на його думку, позивач не має права власності на спірне зерно пшениці. Зазначене обґрунтовує наступним. Попередній власник зазначеного зерна пшениці не розрахувався при його придбанні з продавцем. Таким чином, право власності не перейшло до покупця відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим, він не мав права розпоряджатися цим зерном, у тому числі продавати його позивачу.

Також, представник 3-ї особи на боці відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що зазначене зерно пшениці є доказом у кримінальній справі у відношенні керівника відповідача та його необхідно зберігати до того моменту поки вирок у цій справі не набере законної сили, відповідно до ст. ст. 79, 80 Кримінального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, судом було встановлено, що між приватним підприємством „Агрофірма „Земледар” та Державним підприємством „Хлібна база № 85” Державного комітету України з державного матеріального резерву укладено договір складського зберігання зерна пшениці (далі за текстом – договір зберігання). Відповідно до договору зберігання позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання зерно пшениці 2 класу, загальною кількістю 2 773,837т. та 3 класу у кількості 126,147т., що підтверджується виданими відповідачем подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028473 № 73 від 27.02.08р. на зерно пшениці 3 класу врожаю 2007 року у кількості 126,147т., подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028475 № 100 від 24.03.08р. на зерно пшениці 2 класу врожаю 2007 року у кількості 976,176т. та подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028475 № 101 від 24.03.08р. на зерно пшениці 2 класу врожаю 2007 року у кількості 1797,661т.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України „Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва” від 23.12.04р. № 2286 – ІV, договір складського зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене простим або подвійним складським свідоцтвом.

Відповідно до умов договору зберігання ДП „Хлібна база № 85” зобов'язалося за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем - ПП „Агрофірма „Земледар”, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно із положеннями ст. 10 Закону України „Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва” від 23.12.04р. № 2286 – ІV, за договором складського зберігання сертифікований склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідач прийняв та зобов'язався зберігати товар, що належить позивачу, строком до 01.10.2008р., про що зазначено у вищевказаних подвійних складських свідоцтвах.

21.07.08р. ПП „Агрофірма „Земледар” як власник зерна, що знаходиться на зберіганні на зерновому складі ДП „Хлібна база № 85”, пред'явило вимогу до відповідача про завантаження у ж/д вагони пшениці 3 класу у кількості 126,147т. та пшениці 2 класу у кількості 574т. Пред'явлення вимоги позивача до відповідача про передачу товару підтверджується листом б/н від 21.07.08р.

ДП „Хлібна база № 85” відмовилось від передання зерна пшениці, належного позивачу, що підтверджується листом № 219 від 23.07.08р. Свою відмову відповідач  обґрунтовує тим, що до ДП „Хлібна база № 85” надійшов лист Управління ДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області від 09.07.08р. за № 44/5354, яким його зобов'язано зберігати зазначене зерно пшениці.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про сертифіковані товарні склади та прості подвійні складські свідоцтва” від 23.12.04р. № 2286 – ІV, сертифікований склад зобов'язаний повернути товар на першу вимогу володільця складського свідоцтва, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, за умови пред'явлення та наступної передачі сертифікованому складу з метою погашення простого складського свідоцтва або обох частин подвійного складського свідоцтва.

Також, згідно із ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Тобто, ДП „Хлібна база № 85” на першу вимогу володільця складського свідоцтва зобов'язано повернути товар, що зберігається на складі за даним складським свідоцтвом.

Таким чином, відмовляючи ПП „Агрофірма „Земледар” від повернення товару, що знаходиться на зберіганні, ДП „Хлібна база № 85” тим самим порушує умови договору складського зберігання, укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач не мав права відмовитись від виконання умов договору складського зберігання та відмовити позивачу в поверненні його зерна, що зберігається на складі за подвійним складським свідоцтвом.

Також, лист Управління ДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області від 09.07.08р. за № 44/5354, на який посилається відповідач як на підставу його відмови від повернення зерна, не містить заборони на відвантаження зерна, що належить позивачу, а лише просить сприяння відповідача у забезпеченні збереження пшениці. Окрім того, слід зазначити, що Управління ДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області взагалі не має права заборонити власнику розпоряджатись належним йому майном.

Посилання представника 3-ї особи на боці відповідача на те, що зазначене зерно пшениці є доказом у кримінальній справі у відношенні керівника Відповідача і тому його необхідно зберігати до того моменту, поки вирок у цій справі не набере законної сили, є безпідставним та ніяким доказами не підтверджується.

Посилання представника 3-ї особи на боці відповідача про відсутність у позивача права власності на зерно, яке зберігається на ДП „Хлібна база № 85” за договором складського зберігання, суд вважає недоречним, безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Як зазначено в статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, доказів в підтвердження стверджень представника 3-ї особи на боці відповідача про відсутність у позивача права власності на зерно, яке зберігається на ДП „Хлібна база № 85” за договором складського зберігання, суду не надано та в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Окрім того, саме складське свідоцтво є підтвердженням права власності на зерно, яке зберігається за цим свідоцтвом.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва” від 23.12.04р. № 2286 – ІV, складські свідоцтва це товаророзпорядчі складські документи, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі.

Таким чином, право власності на товар, що зберігається за договором складського зберігання на ДП „Хлібна база № 85”, належить позивачу, що підтверджено належним чином та ніякими доказами не спростовується.

Також, необхідно зазначити, що відмова відповідача повернути товар, що належить на праві власності позивачу, порушує його права, що охороняються Конституцією та законами України.

          Ст. 41 Конституції України регламентує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не  може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 85,00грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 321, 334, 328, 526, 651, 949, 953, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, ст. 75, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати ДП „Хлібна база № 85”Державного комітету України з державного матеріального резерву виконати умови Договору складського зберігання та повернути ПП „Агрофірма „Земледар” зерно пшениці, що зберігається на складі за подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028473 № 73 від 27.02.08р. на зерно пшениці 3 класу врожаю 2007 року у кількості 126,147т., подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028475 № 100 від 24.03.08р. на зерно пшениці 2 класу врожаю 2007 року у кількості 976,176т. та подвійним складським свідоцтвом серія АБ 028475 № 101 від 24.03.08р. на зерно пшениці 2 класу врожаю 2007 року у кількості 1797,661т.

3. Стягнути з ДП "Хлібна база № 85" Державного комітету України з державного матеріального резерву (64703, Харківська обл., Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Київська, 2, код 22675081, р/р 2600562345 в ХОД „РАЙФАЙЗЕН банк АВАЛЬ” м. Київ, МФО 380805) на користь Приватного підприємства „Агрофірма ”Земледар” (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код 35071227, р/р 2600630123333 в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931)  витрати по сплаті держмита в сумі 85,00 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 13.08.2009р.

Суддя