Постанова

від 13.08.2008 по справі п-13/39

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П-13/39

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

13.08.08                                                                                           Справа  № П-13/39

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Гунька О.,

з участю представників:

від скаржників –       з”явилися,

прокурора(позивача) - з»явився,

відповідача 3  – з”явився,

третьої особи 1 не з»явився,

третьої особи 2  з»явився,

розглянув апеляційні скарги :

    1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім», м.Калуш

    2. Закритого акціонерного товариства «Лукор», м.Калуш

на рішення    господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2008 року, судова колегія в складі головуючого-судді Шкіндера П.А., суддів Круглової О.М. та Максимів Т.В.,  у справі   № П-13/39

за позовом           заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі  Кабінету Міністрів України, м.Київ

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім», м.Калуш

до відповідача -2 закритого акціонерного товариства «Лукор», м.Калуш

до відповідача -3 відкритого акціонерного товариства «Оріана», м.Калуш

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.          Виконавчого комітету Калуської міської ради, м.Калуш

2.          Фонду державного майна України, м.Київ

про  визнання недійсними пунктів установчих документів ЗАТ «Лукор»та рішення загальних зборів ЗАТ «Лукор»від 05.11.2001 року,

                                                      в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2008 року задоволено позов  заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі  Кабінету Міністрів України до товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім»,  закритого акціонерного товариства «Лукор»та відкритого акціонерного товариства «Оріана», яким визнано недійсними: пункт 6.1 установчого договору ЗАТ „Лукор" у редакції від 05.12.00. в частині можливості внесення інвестором до статутного фонду товариства цінних паперів та інших майнових прав (у тому числі на інтелектуальну власність), рішення загальних зборів ЗАТ "Лукор'" від 05.11.01. в частині визначення внеску ТОВ „Лукойл-Нафтохім" до статутного фонду товариства у розмірі 10,7 відсотків простих іменних акцій ЗАТ "Лукойл-Нефтехім" (Росія, м. Когалим) в кількості 107 одиниць у розмірі 562 млн. грн., п.5.1  статуту ЗАТ „Лукор" в частині можливості  здійснення засновниками вкладів у статутний фонд цінними паперами та іншими майновими правами (у тому числі на інтелектуальну власність) та п.6.5 установчого договору ЗАТ „Лукор" у редакції від 05.11.01. в частині внесення ТОВ "Лукойл-Нафтохім" 10,7 % простих іменних акцій ЗАТ „Лукойл-Нефтехім" (Росія, м. Когалим) в кількості 107 одиниць у розмірі 562 млн. грн.

Рішення суду мотивоване тим, що ЗАТ "Лукор" безпідставно без погодження з Кабінетом Міністрів України та в порушення умов конкурсу, проведеного відповідно до Розпорядження КМУ №314-р від 10.08.2000 року, змінено відповідачу (інвестору) умови формування статутного фонду, тобто проведено заміну зобов"язання інвестора щодо поставки технологічного обладнання, дизельного палива, іншої сировини та матеріалів на 10,7 % акцій, а тому внесені на підставі цього рішення зміни до установчого договору ЗАТ «Лукор»(п.6.1, п.6.5), статуту ЗАТ «Лукор»(п.5.1) та рішення, яким ці зміни затверджено, підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.203,215 ЦК України та ст.207 ГК України в зв»язку з невідповідністю їх вимогам акту цивільного законодавства, а саме розпорядженню КМУ №314-р від 10.08.2000 року.

При цьому, судом зазначено, що Кабінет Мініс трів України може безпосередньо розпоряджатись майном ЗАТ «Лукор», оскільки такий створений на базі майна ВАТ «Оріана», власником якого є позивач. Право на здійснення управління об'єктами державної власності і видачі з даного приводу розпорядження надано Кабінету Міністрів України згідно вимог ст.116 та ст.117 Конституції Укра їни.

В апеляційній скарзі  скаржник (відповідач 1) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що власником майна переданого державою в якості внеску до статут ного капіталу відповідача -3 є дане товариство, а майна переданого ВАТ "Оріана" в якості внеску до статутного капіталу відповідача- 3 - ЗАТ "ЛУКОР". Відповідно, по зивач є акціонером відповідача 3 і не є акціонером відповідача- 2, а тому   вправі пред'являти позов про по рушення його прав, як акціонера ВАТ "Оріана", проте, не має таких прав щодо ЗАТ "ЛУКОР", оскільки не є його акціонером. Скаржник зазначає, що діючим законодавством не передбачено наявність у прокурора чи в позивача повноважень на звернення за захистом інтересів відповідача- 2 щодо невне сення до його статутного фонду майна та/або активів, передбачених розпоряджен ням.

Скаржник  покликається на те, що позивачем не подано доказів та не обгрунтовано, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушено  п. 6.1. та 6.5. установчого договору, п.5.1 ста туту в редакції, затвердженій рішенням зборів.

Скаржник не погоджується з посиланням суду на загальні норми виконання зобов»язань згідно ст.161 ЦК УРСР, які порушило ЗАТ «Лукор»щодо позивача, оскільки останній не є стороною в установчому договорі, і будь-які зобов»язання щодо нього відсутні в ЗАТ «Лукор».

Апелянт вважає, що місцевим судом безпідставно застосовано норми діючого ЦК України, оскільки останній вступив у силу з 01.01.2004р., тобто через 3 роки після припинення спірних правовідносин.

Щодо суті позовних вимог, то скаржник покликається те, що п.6.1. та п.6.5. установчого договору і п.5.1 статуту повністю відпові дають чинним на момент підписання установчого договору нормам законодавства України, а саме: ст.4, 12, 13, 26 Закону України «Про господарські товариства» і не суперечать умовам конкурсу. Зокрема,  можливість використання в якості внеску до статутного капіталу цінних паперів передбачено ст.13 Закону України «Про господарські товариства», а умови п.6.5 договору повністю збігаються з обов'язками інвестора, наведеними в п.3.1. умов конкурсу.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм права в частині безпідставного поновлення позивачу строку позовної давності за зверненням з позовом, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачу відомо про умови установчого договору, статуту та рішення ЗАТ «Лукор»станом на 16.11.2004 року.  

В апеляційній скарзі  скаржник (відповідач -2) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, з аналогічних підстав.

У відзиві на апеляційні скарги прокурор просить в їх задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що факт визначення державою в особі КМУ умов і зобов»язань інвестора при створенні товариства на базі майна ВАТ «Оріана»встановлено судовими рішеннями  по справі №П-9/161-16/165 господарського суду Івано-Франківської області, а тому внесення  до п.6.1 установчого договору змін щодо можливості внесення вкладів засновниками цінними паперами, та іншими майновими правами( в тому числі на інтелектуальну власність) суперечить розпорядженню КМУ №314-р та Умовам конкурсу.

Прокурор покликається на те, що реалізуючи вказаний пункт угоди ТОВ "Лукойл-Нафтохім" вніс до статутного фонду ЗАТ "Лукор" пакет акцій ЗАТ "Лукойл-Нєфтехім" в розмірі 10.7% статутного фонду. Таким чином, інвестор новоствореного товариства ЗАТ "Лукор" ТОВ "Лукойл-Нафтохім" зобов'язання, передбаченого установчим договором та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 року про забезпечення прибуткової роботи не виконало, чим відповідно не дало можливості державі реалізувати свої корпоративні права у ВАТ "Оріана" , що є учасником установчого договору про створення ЗАТ "Лукор".

Прокурор зазначає, що відсутність прибуткової діяльності цього підприємства  обумовлює настання негативних наслідків для держави в особі Уряду у вигляді зайвих витрат, пов»язаних з відповідними штрафними санкціями за несвоєчасне повернення кредиту, оскільки розпорядження КМУ №314-р від 10.08.2000 року передбачало створення господарського товариства на базі майна ВАТ «Оріана» з метою забезпечення умов для погашення заборгованості за отриманий ВАТ «Оріана»іноземний кредит під гарантії Уряду.

В судове засідання представники від Кабінету Міністрів України та виконавчого комітету Калуської міської ради не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явилися, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що з метою погашення ВАТ "Оріана" заборгованості за отриманий під гарантії Уряду іноземний кредит розпорядженням Кабінету Міністрів України №314-р від 10.08.2000 року. (далі —КМУ) зобов'язано Фонд державного майна України  та Івано-Франківську облдержадміністрацію здійснити організаційні заходи щодо створення товариства із внесками його засновників в особі ВАТ "Оріана " та інвестора по  50 відсотків  кожний. У місячний термін після утворення товариства внести пропозиції щодо погашення заборгованості ВАТ "Оріана" за отриманий під гарантії Уряду іноземний кредит, зокрема, і за рахунок продажу належних ВАТ "Оріана" акцій.

Відповідно до п.2 розпорядження КМУ №314-р інвестор зобов'язаний внести до статутного фонду новоствореного товариства технологічне обладнання, дизельне пальне та іншу сировину і матеріали у обсягах, що забезпечують його прибуткову роботу, коштів у грошовій формі на модернізацію нафтохімічного комплексу. У розділі 3 умов конкурсу з визначення інвестора для створення господарського товариства на базі майна нафтохімічного комплексу ВАТ "Оріана" узгоджених з КМУ, крім вимог вказаних у розпорядженні,    інвестор зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 100 млн.грн. грішми на поповнення обігових коштів на проведення модернізації нафтохімічного комплексу протягом року від дати державної реєстрації товариства.

Судом також встановлено, що загальними зборами акціонерів ВАТ "Оріана" (протокол №1 від 14.11.2000 р.) прийнято рішення, яким доручено правлінню та спостережній раді ВАТ "Оріана" здійснити заходи по створенню господарського товариства у вигляді закритого акціонерного товариства (ЗАТ), в установленому законодавством України порядку, на базі майна нафтохімічного комплексу ВАТ "Оріана" за участю ТОВ "Лукойл-Нафтохім", яке визнано переможцем конкурсу, що проводився згідно зі спільним наказом Фонду державного майна України та Івано-Франківської облдержадміністрації.

Установчими зборами закритого акціонерного товариства "ЛУКОР" (протокол №1

від 05.12.2000р.) прийнято рішення про створення закритого акціонерного товариства

"ЛУКОР".

Сформовано статутний фонд в розмірі 1 324 000 000 гривень, розподілений на 1 324 000 акцій номінальною вартістю 1000 гривень кожна з їх розподілом між учасниками в рівних долях 50 на 50 відсотків. З пропозиціями щодо виду та порядку внесення вкладів кожним із учасників ЗАТ «ЛУКОР»погодилось. Схвалено установчий договір та затверджено статут.

Пунктом 6.1 установчого договору у редакції від 05.12.2000 року передбачено право внесення вкладів засновниками цінними паперами, а п.5.1 статуту передбачено можливість  здійснення засновниками вкладів у статутний фонд цінними паперами та іншими майновими правами (у тому числі на інтелектуальну власність)

П.8 статуту ВАТ "Оріана" визначено компетенцію вищого органу товариства, а у разі, якщо протягом трьох місяців не проводяться на вимогу акціонерів загальні збори, то повноваження загальних зборів, визначені п.п.12 п.8.2.3. статуту, щодо прийняття рішень про створення інших господарських товариств на базі його майна покладаються на наглядову раду товариства.

Наглядовою радою ВАТ "Оріана"  (протокол №23 від 08.05.2001 року) прийнято рішення про надання згоди правлінню ВАТ "Оріана" голосувати на зборах акціонерів ЗАТ "Лукор" за затвердження внеску ТОВ "Лукойл-Нафтохім" до статутного фонду ЗАТ "Лукор" у вигляді 10 % акцій ЗАТ "Лукойл-Нефтехим" (Росія, м.Когалим) у кількості 100 одиниць згідно із здійсненою експертною оцінкою їх ринкової вартості у розмірі 527 562 510 грн.

Позачерговими зборами акціонерів  ЗАТ "Лукор" від 28.05.2001 року  затверджено вартість внеску ТОВ "Лукойл-Нафтохім" до статутного фонду ЗАТ "Лукор" - 10.7 % акцій ЗАТ „Лукойл-Нефтехим" (Росія, м. Когалим) у кількості 107 одиниць в сумі 562000000 грн.

Протоколом №2 від 05.11.2001 року внесені зміни до п.6.5 установчого договору ЗАТ "Лукор", зокрема, пункт 6.5 договору викладений в новій редакції, а саме: "внеском ТОВ "Лукойл-Нафтохім" до статутного фонду товариства є грошові кошти на суму 100 млн. грн., а також 10,7 % простих іменних акцій ЗАТ "Лукойл-Нефтехим" (Росія, м.Когалим ) у кількості 107 одиниць в розмірі 562 млн.грн."

Зміни зареєстровані виконавчим комітетом Калуської міської ради 14.11.2001 № 269-рп.

Не погоджуючись з вищезазначеними змінами до установчого договору та статуту ЗАТ «Лукор»позивач звернувся з даним позовом про визнання їх недійсними в цій частині на підставі ст.ст.203,215 ЦК України та ст.207 ГК України, покликаючись на невідповідність вказаних змін розпорядженню Кабінету Міністрів України №314-р від 10.08.2000 року та визначеним ним умовам конкурсу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про господарські товариства" (№1576-12 в редакції, чинній на момент створення товариства) акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчих документів, якими є установчий договір і статут. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України. З аналізу діючого на час прийняття спірних пунктів установчого договору та Статуту вбачається, що їх зміст відповідає встановленим цим вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з частиною восьмою пункту 4 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.94 р. N 276 ( 276-94-п ) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.96 р. N125 ( 125-96-п ), яка була чинною на момент державної реєстрації товариства), за відповідність установчих документів законодавству відповідає власник (власники) або уповноважені ним (ними органи), які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Аналогічне положення міститься у частині другій пункту 7 чинного Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. N 740 ( 740-98-п ).

Відповідно до ст.26 Закону України "Про господарські товариства" (№1576-12) засновниками акціонерного товариства можуть    бути юридичні особи та громадяни. Засновники   акціонерного   товариства   укладають   між      собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства,   відповідальність     перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Засновники  несуть  солідарну      відповідальність          за зобов'язаннями, що  виникли до реєстрації акціонерного товариства. Для    створення     акціонерного     товариства     засновники     повинні зробити  повідомлення про   намір   створити   акціонерне   товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори  і державну реєстрацію акціонерного товариства.

У відповідності до вимог    статті  13  вказаного Закону України вкладами учасників   та  засновників   товариства   можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування   землею,    водою    та    іншими    природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку    учасника    та засновника у статутному фонді. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані   в кредит   та під заставу. З аналізу вимог норм діючого законодавства вбачається, що висновок місцевого суду про незаконне внесення пункту до Установчого договору та до Статуту ЗАТ «Лукор»щодо вкладів учасників   та  засновників   товариства   у вигляді цінних паперів чи інших майнових прав (в тому числі на інтелектуальну власність) є помилковим, оскільки суперечить вимогам норм цього  Закону, а тому не приймається до уваги апеляційним судом. Аналогічно не приймаються до уваги доводи позивача щодо невідповідності даних установчих документів розпорядженню КМ України щодо заборони внесення вкладу засновниками у вигляді цінних паперів та інших майнових прав (в тому числі на інтелектуальну власність), оскільки така зоборона відсутня, оскільки б її наявність суперечила вимогам норм Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до ст.12 Закону України "Про господарські товариства" (№1576-12) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вклад, оцінений у гривнях, становить  лише частку учасника та засновника у статут ному фонді, яка згідно вищезазначеної норми  переходить у власність товариства, як його майно, а тому у відповідності із ст.ст.23,41,46,47 Закону, розпоряджатись цим май ном від імені акціонерного товариства вправі виконавчі органи товариства.

Порядок здійснення права власності визначався ч.2 ст.4 Закону України "Про власність"(який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), яка передбачала, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам  Ч.4  вказаної статті було передбачено, що держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Дана норма права Закону України «Про власність», який втратив  чинність на час розгляду в суді  згідно Закону України №997-У від 27.04.2007 року, кореспондується і в ч.6 ст.319 ЦК України.

Таким чином, власником майна переданого в якості внеску до статут ного капіталу товариства є саме товариство, а держава не вправі втручатися в господарську діяльність  ЗАТ «Лукор», а тому висновок місцевого суду щодо порушення корпоративного права держави в особі Кабінету Міністрів України є помилковим і таким, що не грунтується на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до вимог  ст.167 ГК України корпоративні відносини - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом, Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Здійснення корпоративними правами   держави  визначено статтею  168 ГК України.

У відповідності до п.4.1 статуту ВАТ «Оріана»засновником останнього є ФДМУ, який на час виникнення спірних правовідносин володів 99,9% акцій товариства, а тому  ФДМ України володіє корпоративними правами (99,9% ) ВАТ «Оріана", а не його майном. Власником майна, переданого державою в якості внеску до статут ного капіталу ВАТ «Оріана»є дане товариство, а тому здійснюючи внесок до статутного капіталу ЗАТ «Лукор»корпоративних прав щодо цього товариства набуває саме ВАТ «Оріана», а не позивач, який є лише акціонером  ВАТ "Оріана".

Статут юридичної особи за змістом частини 2 статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, а також порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. На час укладення установчого договору та реєстрації Статуту ЗАТ «Лукор»ці установчі документи повинні були відповідати вимогам норм діючого на той час законодавства(вище апеляційним судом встановлено  та мотивовано, що спірні пункти Установчого договору та спірні пункти Статуту ЗАТ «Лукор»на час прийняття відповідали нормам діючого законодавства) і підлягали б приведенню у відповідність з вимогами норм діючого на даний час законодавства, в тому числі ГК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року та ЦК України (2004 р), при умові, якщо б їм суперечив, проте, позивачем цього не доведено, а судом апеляційним  не встановлено.

Стаття 1 ГПК надає підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тому, якщо за наслідками розгляду справи господарським судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з невідповідністю змісту установчих документів закону або недотриманням закону під час їх прийняття, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих документів товариства або їх окремих положень недійсними.

Позивачем не подано доказів та апеляційним судом не встановлено,  в чому полягало порушення його копоратвиних прав спірними умовами договору та статуту ЗАТ «Лукор».

Відповідно до ст.ст.5,15 Закону України "Про підприємництво" № 698-ХІІ, в редакції від 13.07.2000р., та ст.27 Закон "Про підприємства" втручання в господар ську та іншу діяльність підприємства з боку державних органів не допускається.

Вирішення спірних питань відноситься до компетенції органів управління самостійного суб'єкта господарювання, а тому задоволення вимог позивача місцевим судом суперечить і вимогам ст.ст.6,19,22 ГК України, якими таке втручання заборонено.

Щодо відповідності спірних умов установчого договору та статуту  вимогам діючого законодавства, то як зазначено судом вище, право на внесення засновниками вкладів у вигляді цінних паперів та майнових прав  прямо передбачено ст.13 Закону України «Про господарські товариства», а тому п.5.1  статуту ЗАТ „Лукор" в частині можливості  здійснення засновниками вкладів у статутний фонд цінними паперами та іншими майновими правами (у тому числі на інтелектуальну власність) та п.6.1 установчого договору  ЗАТ „Лукор" у редакції від 05.12.00. в частині можливості внесення інвестором до статутного фонду товариства цінних паперів та інших майнових прав (у тому числі на інтелектуальну власність) відповідають вимогам вищезазначеної норми. Встановлення розпорядженням КМУ №314-р від 10.08.2000 року інших умов для створення товариства не має жодної правової дії та не може бути обов»язковим для застосування, оскільки Закон України «Про господарські товариства»має вищу юридичну силу.

Крім цього, пунктом 6.5. установчого договору передбачено, що внеском відповідача-1 є грошові кошти на суму не менше 100 млн. грн., технологічне обладнання, дизельне паливо та інша сировина у обсягах, що забезпечать прибуткову роботу відповідача-2, а також інші активи відповідно до чинного законодавства і згоди сторін.

Враховуючи визначені умови конкурсу щодо внесення інвестором  в якості внеску майна та наведені в діючому на час прийняття розпорядження законодавстві  (ст.10 Закону України "Про підприємства" № 887-ХІІ (в редакції від 01.06.2000р.), ст. 25 Закону України "Про власність" № 697-ХІІ (у редакції від 28.02.1995р.) (далі - Закон "Про власність"), ст. 19 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяль ності" № 2132-ХП (в редакції від 30.06.1999р.), ст.1 Закону України "Про бухгалтер ський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ) визначення понять майна та активів, апеляційний суд не вбачає відмінностей між обов'язками інвестора, визначеними п.3.1 умов конкурсу, наведеним положенням в спірному  п.6.5 установчого договору.

Ні розпорядженням КМУ №314-р від 10.08.2000 року, ні умовами конкурсу не передбачено конкретних  умов та зобов»язань для інвесторів новостворюваного товариства.

З наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що п.6.1. та 6.5. установчого договору, п.5.1 статуту та відповідно рішення загальних зборів ЗАТ "Лукор'" від 05.11.01 повністю відпові дають вимогам чинних на момент їх підписання, прийняття та затвердження норм законодавства України, а саме: ст.4, 12, 13, 26 Закону України «Про господарські товариства» та не суперечать Умовам конкурсу, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Апеляційний суд також важає за необхідне зазначити, що  визнання місцевим судом установчого договору та статуту недійсними на  підставі ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.207 ГК України є безпідставним, оскільки статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі  Кабінету Міністрів України до товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім»,  закритого акціонерного товариства «Лукор»та відкритого акціонерного товариства «Оріана»про визнання недійсними: пункту 6.1 установчого договору ЗАТ „Лукор" у редакції від 05.12.00. в частині можливості внесення інвестором до статутного фонду товариства цінних паперів та інших майнових прав (у тому числі на інтелектуальну власність), рішення загальних зборів ЗАТ "Лукор'" від 05.11.01. в частині визначення внеску ТОВ „Лукойл-Нафтохім" до статутного фонду товариства у розмірі 10,7 відсотків простих іменних акцій ЗАТ "Лукойл-Нефтехім" (Росія, м. Когалим) в кількості 107 одиниць в розмірі 562 млн. грн., пункту 5.1  статуту ЗАТ „Лукор" в частині можливості  здійснення засновниками вкладів у статутний фонд цінними паперами та іншими майновими правами (у тому числі на інтелектуальну власність) та пункту 6.5 установчого договору ЗАТ „Лукор" у редакції від 05.11.01. в частині внесення ТОВ "Лукойл-Нафтохім" 10,7 % простих іменних акцій ЗАТ „Лукойл-Нефтехім" (Росія, м. Когалим) в кількості 107 одиниць в розмірі 562 млн. грн. слід відмовити.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає  скасуванню, а апеляційні скарги відповідачів 1 та 2  –задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,                    

                                                   постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2008 року в справі за номером  П-13/39 -  скасувати, а апеляційні скарги  товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім»та  закритого акціонерного товариства «Лукор»–задоволити.

В позові заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі  Кабінету Міністрів України до товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім»,  закритого акціонерного товариства «Лукор»та відкритого акціонерного товариства «Оріана»про визнання недійсними:

пункту 6.1 установчого договору ЗАТ „Лукор" у редакції від 05.12.00. в частині можливості внесення інвестором до статутного фонду товариства цінних паперів та інших майнових прав (у тому числі на інтелектуальну власність),

рішення загальних зборів ЗАТ "Лукор'" від 05.11.01. в частині визначення внеску ТОВ „Лукойл-Нафтохім" до статутного фонду товариства у розмірі 10,7 відсотків простих іменних акцій ЗАТ "Лукойл-Нефтехім" (Росія, м. Когалим) в кількості 107 одиниць у розмірі 562 млн. грн.,

пункту 5.1  статуту ЗАТ „Лукор" в частині можливості  здійснення засновниками вкладів у статутний фонд цінними паперами та іншими майновими правами (у тому числі на інтелектуальну власність),

та пункту 6.5 установчого договору ЗАТ „Лукор" у редакції від 05.11.01. в частині внесення ТОВ "Лукойл-Нафтохім" 10,7 % простих іменних акцій ЗАТ „Лукойл-Нефтехім" (Росія, м. Когалим) в кількості 107 одиниць у розмірі 562 млн. грн. -  відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

                                                                                 Р.І.Марко