Постанова

від 02.06.2008 по справі 4/32-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ    

02.06.08                                                                                          

Справа  № 4/32-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі

колегії:

Головуючого - судді                                                           

Давид Л.Л.

Суддів                                                                               

Кордюк Г.Т.

Мурської Х.В.

розглянувши

матеріали апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1, б/н від

21.03.2008 р.

на

рішення Господарського суду Волинської області від 04.03.2008 р.

у справі

№ 4/32-38 (суддя -Коломис В.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміна-Волинь», с.Копачівка,

Рожищенського району, Волинської області

до Приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення

14397,48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:

Цвілюх Н.А. -представник (довіреність б/н від 05.05.2008 р.);

від відповідача: не

з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду

Волинської області від 04.03.2008 р. у справі №4/32-38 частково задоволено

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміна-Волинь», с.

Копачівка, Рожищенського району, Волинської області (надалі -Позивач) до

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк (надалі -Відповідач), стягнуто з

останньої 12 190,52 грн. боргу, 1 017,91 грн. пені, 143,97 грн. державного мита

та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В

частині стягнення 1189,05 грн. пені відмовлено.

Рішення місцевого господарського

суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог Позивача, їх

відповідністю вимогам законодавства. Так, місцевим господарським судом визнано

встановленим факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за

наданий Позивачем товар згідно укладеного 20.12.2006 р. договору №20/12-01, а

тому дійшов висновку про те, що на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України

сума боргу в розмірі 12 190,52 грн. підлягає стягненню з Відповідача в

примусовому порядку, а також пеня у відповідності до п.3.1. Договору в сумі

1017,91 грн. В частині стягнення пені в решті суми 1 189,05 грн. відмовлено,

оскільки така нарахована понад шість місяців передбачених ч. 6 ст. 232 ГК

України.

Відповідач -Приватний підприємець

ОСОБА_1., не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу, б/н

від 21.03.2008 р., в якій покликається на те, що останнє прийнято з порушенням

норм чинного законодавства та неповним дослідженням обставин та матеріалів

справи, зокрема, судом, не взято до уваги факту порушення ТзОВ

«Аміна-Волинь»п.2.2. договору №20/12-01 від 20.12.2006 р., щодо якості товару.

Скаржник стверджує, що судом невірно взято до уваги той факт, що підтвердженням

якості виготовлених та проданих дверей є договір на проведення сертифікації

відповідності дверей укладений ТзОВ «Аміна-Волинь»та ДП

«Волиньстандартометрологія», оскільки згідно довідки останнього сертифікат

Позивачу не надавався.

Дані обставини, на думку Скаржника,

є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та

направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Позивач -ТзОВ «Аміна-Волинь»- у

відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечив

доводи апеляційної скарги, вважає, що у відповідності до п. 2.2. Договору

№20/12-01 від 20.12.2006 р., Продавець зобов'язаний надати при необхідності

документи про відповідність якості товару, така необхідність як стверджує

останній, Скаржником визначена не була. Крім цього, на момент придбання товару

Скаржник знав про відсутність сертифіката відповідності на товар, проте від

прийняття товару не відмовився. Позивач надав суду договір про проведення

сертифікації №2-29/462 від 09.11.2006 р. на підтвердження того, що на момент

придбання Покупцем дверей процес стандартизації продукції не був завершений,

тому і сертифікат відповідності на неї видано ще не було. Також, Позивач

зазначає, що Відповідач письмових аргументованих претензій в межах

встановленого ч.8 ст. 269 ГК України строку позовної давності (а саме 6-ти

місяців з моменту встановлення недоліків поставленого товару, інших

обґрунтованих вимог щодо неналежної якості товару) не пред'являв, а відтак

Позивач правомірно припускав, що поставлений товар за якістю задовольняє вимоги

Відповідача. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду

залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Крім цього, Позивачем в апеляційній

інстанції подано заяву (б/н від 12.05.2008 р.) про застосування строку позовної

давності - шести місяців до вимог Приватного підприємця ОСОБА_1., у зв'язку з

недоліками поставлених дверних полотен ТзОВ «Аміна-Волинь», яка судовою

колегією не приймається, оскільки така заява не була подана місцевому

господарському суду при розгляді справи.

Від Відповідача (Скаржника) на

розгляд колегії 02.06.2008 р. поступила заява (б/н від 12.06.2008 р.) про

перенесення розгляду справи, в зв'язку з тим, що на дату проведення засідання

не готові результати незалежної експертизи щодо відповідності поставленого

товару (дверей) вимогам ГОСТ 475-78, яку проводить Волинське відділення

Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Представник Позивача заперечив

проти відкладення розгляду справи з огляду на те, що неможливо ідентифікувати,

які саме дверні полотна передані на експертизу Волинському відділенню

Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, та крім цього

питання експертизи не ставилось при розгляді справи в місцевому господарському

суді.

Судова колегія Львівського

апеляційного господарського суду, порадившись на місці ухвалила відхилити

заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки статтею 101 ГПК

України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський

суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає

справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував

неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від

нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у

повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються

вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Питання щодо

висновку незалежної експертизи щодо відповідності поставленого Відповідачу

товару (дверей) вимогам ГОСТ 475-78, яку проводить Волинське відділення

Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз не заявлялось суду

першої інстанції, а відтак результати експертизи не могли вплинути на прийняття

рішення, яке і є предметом оскарження.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши

зібрані по них докази, заслухавши представника Позивача, судова колегія

Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про

необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення

Господарського суду Волинської області нормам чинного законодавства, матеріалам

та обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

20.12.2006 р. Товариством з

обмеженою відповідальністю «Аміна-Волинь»(«Продавець») та Приватним підприємцем

ОСОБА_1(«Покупець») укладено договір №20/12-01 (а.с.6). У відповідності до

п.2.1 Договору -Відповідач («Покупець») купує в Позивача («Продавець») двері

шпоновані фельончаті глухі нефарбовані по цінах згідно взаємопогодженої

накладної, що є невід»ємною частиною даного Договору та зобов'язується оплатити

його не пізніше строків, вказаних в п.1.1. даного Договору. Оплата товару

повинна бути здійснена не пізніше 10-ти днів з дня його отримання (п.1.1.

Договору).

На виконання умов договору

Позивачем поставлено Відповідачу згідно накладної №РН-0000061 від 20.12.2006 р.

товар -дверні полотна глухі шпоновані не оздоблені на загальну суму 12190,52

грн. (а.с.7). Відповідач товар прийняв без застережень, проте, оплату -не

здійснив.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.

193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК

України (ст. 193 ГК України) зобов'язання має виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Скаржник в апеляційній скарзі

зазначає, що Позивач поставив йому двері неналежної якості, а відтак позовні

вимоги є необґрунтованими та такими, які не ґрунтуються на матеріалах справи.

Дане твердження Скаржника спростовується наступним.

У відповідності до п. 2.2. Договору

- Позивач (Продавець) зобов'язаний представити при необхідності документи про

відповідність якості товару (сертифікат якості, гігієнічний висновок, технічний

паспорт, тощо) і несе відповідальність за достовірність цих документів. Товар

приймається по кількості, якості та по цілості упаковки у момент прийому

передачі товару по накладній, що підтверджується підписами уповноважених осіб з

обох сторін (п.2.3. Договору).

З видаткової накладної №РН-0000061

від 20.12.2006 р. вбачається , що Відповідач прийняв товар, що ним і не

заперечується.

Відповідно до ст. ст. 673, 674 ЦК

України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає

умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості

товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим

вимогам. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та

в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до п.2.1. Договору

встановлено, що «Покупець»(Відповідач) купує в «Продавця»(Позивача) двері

шпоновані фельночаті глухі нефарбовані по цінах згідно взаємопогодженої

накладної, що є невід»ємною частиною даного Договору.

В матеріалах справи відсутні докази

та не подані такі апеляційній інстанції, які б підтверджували те, що Відповідач

просив надати документи, які свідчать про якість поставленого товару, та крім

цього, останнім не подано письмових доказів, які б свідчили про те, що ним

заперечувалась якість поставленого товару. Відповідачем товар прийнятий без

застереження, а відтак місцевим господарським судом зроблено вірний висновок,

про те, що останній погодився з якістю товару, оскільки умовами договору не

передбачено, якої саме якості та якому ГОСТУ мають відповідати двері шпоновані

фельночаті глухі нефарбовані.

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК

України та п.3.1. Договору у випадку несвоєчасного перерахування коштів

«Покупець»(Відповідач) сплачує «Продавцеві»(Позивачу) пеню у розмірі подвійної

облікової ставки НБУ від суми даного договору, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України

нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше

не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,

коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до цього, місцевий

господарський суд прийшов до вірного висновку про стягнення пені в сумі 1017,91

грн. (за період з 31.12.2006 р. по 30.06.2007 р.), а в частині стягнення пені в

решті суми 1 189,05 грн. правомірно відмовлено, оскільки така нарахована понад

встановлений законом шести місячний термін.

У відповідності до вимог ст. 33

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень,

чого Скаржником не зроблено.

Крім цього, судова колегія

Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що вимоги Скаржника щодо

направлення справи на новий розгляд суперечить вимогам ст. 103 ГПК України.

Оцінивши докази в їх сукупності,

судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про

відповідність рішення Господарського суду Волинської області законодавству,

матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його

скасування.

Враховуючи наведене та керуючись

ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, -

Львівський

апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду

Волинської області від 04.03.2008 р. у справі №4/32-38 залишити без змін,

апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1. -без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня

її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Справу №4/32-38 повернути

Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя                                                                     

Л.Л.Давид

Суддя                                                                                         

Г.Т.Кордюк

Суддя                                                                                         

Х.В.Мурська