Постанова

від 19.05.2008 по справі 35/553-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2008

р.                                                          

Справа № 35/553-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я.,

судді Афанасьєв В.В. ,  Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В..

за

участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_2. -дов.

1-го відповідача -  Севостьянова

Є.В. -дов.

2-го відповідача -  ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний

№ 893Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26

березня 2008 року у справі № 35/553-07

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

до  1. Товариства з обмеженою

відповідальністю фірми «ЛЮДМИЛА», м. Харків

      2. ОСОБА_3, м. Харків

про визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства та

стягнення вартості майна

встановила:

Позивач, фізична особа ОСОБА_1, у листопаді 2007 року звернувся до

господарського суду Харківської області з позовом, в якому просила стягнути з

ТОВ фірми «Людмила»на свою користь ринкову вартість 70% цілісного

майнового  комплексу, розташованого за

адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а, для чого призначити експертизу

ринкової оціночної вартості цілісного майнового 

комплексу, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а,

а також визнати недійсним протокол загальних зборів акціонерів ТОВ фірми

«Людмила», відповідно до якого було вирішено не включати спадкоємця ОСОБА_1до складу

учасників Товариства та виділити їй 70% балансової вартості цілісного майнового

комплексу у сумі 1996,9 грн.

До прийняття рішення по справі (у березні 2008 року) позивачем

подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути

з ТОВ фірма «Людмила»на свою користь вартість частини майна Товариства у сумі

11059545 грн., що відповідає 70% статутного фонду Товариства та є пропорційною

часткою спадкоємця в статутному фонду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2008 р.

у справі № 35/553-07 (суддя Швед Е.Ю.) в задоволені клопотань про відкладення

розгляду справи та призначення експертизи відмовлено. Позовні вимоги задоволені

частково. Стягнуто з ТОВ фірми «Людмила»на користь ОСОБА_1 165480,00 грн.,

165,48 грн. державного мита та 118,00 грн. за інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Заходи

забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали господарського суду Харківської

області від 30.11.2007 р. по справі № 35/553-07 та постанови Харківського

апеляційного господарського суду від 06.02.2008 р. по справі 35/335-07

скасовані.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати

рішення господарського суду Харківської області по справі № 35/553-07 від

26.03.2008 р. повністю та прийняти нове рішення, відповідно до якого позов

задовольнити повністю та стягнути з ТОВ фірма «Людмила»на користь ОСОБА_1

вартість частини майна Товариства в сумі 11059545 (одинадцять мільйонів

п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн., що відповідає 70% статутного

фонду товариства та є пропорційною частці спадкоємця у статутному фонді. Вимоги

апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного

рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального

права, допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи,

визнано встановленими обставини, які відповідачем не доведені, не надано належної

оцінки наявним у матеріалах справи доказам позивача, що призвело до

невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Позивач стверджує,

що матеріалами справи та положеннями чинного законодавства підтверджений факт

обґрунтованості позовних вимог позивача, однак, судом такі матеріали справи та

норми чинного законодавства безпідставно не враховані. Також, на думку

позивача, судом безпідставно відхилено клопотання позивача про призначення

експертизи, у зв'язку з чим позивач вимушений був самостійно звернутися до ряду

компетентних органів, якими визначена ринкова вартість майна, та на підставі

яких позивачем і була заявлена до стягнення оскаржувана сума грошових коштів.

1-й відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечує, рішення

суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, оскільки позовні вимоги

позивача не підтверджені належними доказами та суперечать положенням чинного

законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що

нормами чинного законодавства встановлено виплату спадкоємцю частки майна,

вартість якої визначається на момент смерті учасника товариства, а не на момент

звернення спадкоємця з позовом до суду. У зв'язку з наведеним, відповідачем і

було прийнято рішення про виплату такої частки. На думку відповідача, оскільки

чинним законодавством не передбачена можливість здійснення оцінки вартості

майна на минулі дати, розмір такої частки ним був визначений на підставі

бухгалтерських даних підприємства станом на дату смерті учасника.

2-й відповідач також заперечує проти вимог апеляційної скарги,

посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що викладені в

оскаржуваному рішенні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній

скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні

пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність

застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та

відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного

господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду  з позовною заявою про стягнення з відповідача

грошових коштів, позивач посилався на те, що він є спадкоємцем учасника

товариства та у зв'язку з його відмовою від вступу до товариства, просив

стягнути з відповідача (товариства) належну йому частку у розмірі 70%

статутного фонду, розмір якої на день звернення до суду згідно з даними

експертних досліджень становить 11059545 грн. При цьому, в уточненнях до

позовної заяви позивачем зазначалося, що, оскільки вартість частки майна першим

відповідачем не була виплачена добровільно, позивач і просить стягнути таку

частку у розмірі, визначеному на момент звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський

суд  посилався на доведеність матеріалами

справи факту наявності у позивача права на позов, однак, з посиланням на

положення чинного законодавства, визнав, що вартість майна повинна бути

визначена на день смерті учасника товариства, та стягнув з першого відповідача

суму 165480 грн., що складає 70% частки в майні товариства, визначеної

відповідачем згідно з наказом № 5 від 17.10.2006 року.

Відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про призначення

експертизи, місцевий господарський суд посилався на те, що положеннями чинного

законодавства не передбачено можливості встановлення вартості майна на минулі

дати.

Разом з тим, як вбачається із оскаржуваного рішення, місцевим

господарським судом не дана оцінка наявним у матеріалах справи висновку

спеціаліста Укрспецоцінка про визначення ринкової вартості будівлі загальною

площею 2081,2 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а,

який наданий позивачем до справи 26 березня 2008 року разом з заявою про

уточнення позовних вимог, про що зазначено в додатку до такої заяви (аналіз

матеріалів справи свідчить про те, що такий висновок місцевим господарським

судом до матеріалів справи не залучений, доказів повернення його на адресу

позивача у матеріалах справи також не міститься). Також, не надана оцінка

наявним у матеріалах справи довідкам про ринкову вартість вказаної будівлі, що

надані позивачу Універсальною біржею Україна та ТОВ ВПФ «КРОНА»(т. 1

арк.справи137-143).

Також, як вбачається із протоколу судового засідання від 26

березня 2008 року (т. 1 арк.справи 155-156), судом оголошено ухвалу про

відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання сторонами

письмових пояснень, тоді як, відповідно до матеріалів справи, цього ж дня, 26 березня

2008 року винесено рішення по справі (т. 1 арк.справи 157-160).

У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно

містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини

виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими

господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд

керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 ГПК України встановлено, що оцінка доказів

судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому

процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976

р.  за № 11 «Про судове рішення», рішення

є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і

всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при

їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, виходячи із

загальних засад і змісту законодавства України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевим

господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми

матеріального та процесуального права, таке рішення прийняте при неповному

дослідженні та неповній оцінці усіх фактичних обставин справи, через що воно

підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою

відповідальністю фірма «Людмила»створено на підставі рішення засновників

(протокол № 1 від 25.01.1994 р.) та є правонаступником орендного підприємства

Торгова фірма «Людмила», викупленого на підставі договору купівлі-продажу від

22.11.1993 р. № 105 (т. 1 арк.справи 121- статут, т. 2 арк. справи 128-130

-договір, згідно інвентарної справи, що надана позивачем в судове засідання

14.05.2008 р. супровідним листом від 12.05.2008 р.)

Відповідно до установчого договору про створення ТОВ фірма

«Людмила»(нова редакція) від 27.06.2000 р. (т. 1 арк.справи 115) та змін до

статуту ТОВ фірми «Людмила», затв. загальними зборами учасників товариства від

26.06.2000 р. та зареєстрованих у виконкомі Орджонікідзевської районної ради м.

Харкова 29.06.2000 р. (т. 1 арк.справи 114), засновниками товариства є ОСОБА_4

та ОСОБА_3

Згідно з п. 5 установчого договору (т. 1 арк. справи 116) та п.

1.2. ст. 1 та п. 5.2. ст. 5 Статуту ТОВ фірма «Людмила»(т. 1 арк.справи

120-128), розмір статутного фонду товариства становить 2852 грн. 85 коп. у

вигляді цілісного майнового комплексу.

П. 6 установчого договору (т. 1 арк.справи 116) встановлено, що

розмір вкладу ОСОБА_4. складає 1997 грн., що відповідає 70% статутного фонду,

ОСОБА_3. -855,85 грн. -30% статутного фонду.

Рішенням місцевого суду Київського району м. Харкова від

29.08.2005р. (т. 1 арк.справи 15), яке набрало чинності, за ОСОБА_1 було

визнано право власності на 70% в статутному фонді ТОВ фірма «Людмила», що

належали ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1р.

Таким чином, у відповідності до ст. 35 ГПК України, факт

правонаступництва (спадкоємства) позивача на 70% в статутному фонді ТОВ фірма

«Людмила», що належали учаснику цього товариства ОСОБА_4, не потребує

доказуванню. Колегія суддів зазначає, що цей факт також не заперечується і

відповідачами по справі.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», при

реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю

громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне

право вступу до цього товариства. Частиною 2 названої статті встановлено, що

при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою

відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника

(спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні,

яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю),

вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті)

учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Частина 5 статті 147 ЦК України передбачає, що частка у статутному

капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця

фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо

статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за

згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями

(правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються

відповідно до положень статті  148 цього

Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 148 ЦК України учасник, який

виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати

вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі

товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості

частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Як ствержує позивач та підтверджено постановою Харківського

апеляційного господарського суду від 28.11.2007 року у справі № 2-308/2007 (т.

3 арк.справи 6-8), 25.05.2006 року ОСОБА_1відмовилася від вступу до складу

засновників ТОВ фірми «Людмила». Цією ж постановою встановлено, що оскільки у

відповідності до ст. 147 та 148 ЦК України між спадкоємцем та товариством не

досягнуто домовленості щодо передачі майна в натурі, посилання позивача на те,

що йому повинно належати 70% цілісного майнового комплексу є безпідставним та не

відповідає діючому законодавству.

Відповідно до частини 3 статті 148 ЦК України спори, що виникають

у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому

числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і

строків виплати, вирішуються судом, у зв'язку з чим позивачем і було подано

дану позовну заяву.

Погоджуючись із усім вищезазначеним, перший відповідач разом з тим

стверджує, що у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від вступу до складу засновників

товариства, 17.10.2006 р. наказом по товариству № 5 (т. 1 арк.справи 94) було

затверджено розрахунок виплати спадкоємцю ОСОБА_1в грошовій формі частки - 70%

в майні товариства, що належали ОСОБА_4 - в сумі 165480,00 гривень. Розрахунок

вищезазначених сум здійснений відповідачем на підставі бухгалтерських даних

станом на дату смерті учасника товариства, що підтверджено залученим до

матеріалів справи фінансовим звітом товариства станом на 01.10.2004 року (т. 1

арк.справи 107).

При цьому, перший відповідач посилається на те, що діючим

законодавством України не передбачено можливості встановлення вартості майна на

минулі дати. Тобто, на його думку, визначити вартість будь-якого майна можливо

тільки на день проведення оцінки.

У судовому засіданні представник першого відповідача зазначив, що

якби ОСОБА_1увійшла до складу учасників товариства, а потім з нього вийшла,

вартість майна могла б бути визначена на підставі даних експертних установ.

Однак, враховуючи те, відповідних дій спадкоємцем зроблено не було, нормами

чинного законодавства передбачено виплату частки майна, вартість якої

визначається на дату смерті учасника, та законодавством не передбачено

можливості визначення вартості будь-якого майна на минулі дати, відповідачем

правомірно прийнято рішення про виплату позивачу частки - 70% в майні

товариства, що належали ОСОБА_4 - в сумі 165480,00 гривень.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з даними

твердженнями відповідача, вважає їх безпідставиними та такими, що суперечать

матеріалам справи і нормам чинного законодавства.

Відповідно до Конституції України та ст. 321 ЦК України, право

власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права

чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа

зобов'язана утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не

допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі. При

здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад

суспільства.

Колегія суддів вважає, що дії першого відповідача стосовно

обмеження суми грошових коштів, належних до сплати позивачу у відповідності до

ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» сумою, визначеною лише на

підставі бухгалтерських даних товариства, є порушенням Конституції України,

положень Цивільного кодексу України та Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод, яка ратифікована Законом України № 475/97 ВР від

17.07.1997 року.

Такі дії завдають шкоди позивачу, як власнику 70% в установчому

фонді товариства, оскільки розмір визначеної до сплати суми грошових коштів

згідно з наказом по товариству № 5 від 17.10.2006 р. є невідповідним реальній

вартості майна. При цьому, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача

стосуються не всього майна товариства, а лише його частини (будівлі).

Встановлення вартості частки позивача у майні товариства неможливо

без визначення вартості майна товариства і потребує спеціальних знань, про що

зазначено також у Рекомендаціях Президії ВГСУ «Про практику застосування

законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»№ 04-5/14

від 28.12.2007 р., а тому господарським судам при вирішенні відповідних спорів

слід задовольняти клопотання про проведення оцінки вартості майна товариства

суб'єктом оціночної діяльності з метою визначення вартості такого майна.

Вищеназваними рекомендаціями також зазначено, що до відносин,

повязаних з виплатою спадкоємцю або правонаступнику вартості частки майна

товариства за аналогією може бути застосована ст. 54 Закону України «Про

господарські товариства». 

Отже, відмовивши у задоволенні клопотання позивача про призначення

експертизи ринкової вартості майна та визначивши вартість майна лише на

підставі даних бухгалтерського обліку першого відповідача (а фактично - лише на

підставі одного фінансового звіту), суд першої інстанції допустив порушення

норм процесуального права.

Колегія суддів також не погоджується із твердженнями відповідачів

та висновком суду щодо того, що діючим законодавством України не передбачено

можливості встановлення вартості майна на минулі дати, оскільки дані положення

не містяться в жодному законодавчому акті, які регулюють порядок проведення

відповідних досліджень.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну

оціночну діяльність в Україні», на який посилається перший відповідач, дійсно

встановлено, що оцінка майна, майнових прав -це процес визначення їх вартості

на дату оцінки. Датою ж оцінки є дата, за станом на яку здійснюється процедура

оцінки майна та визначається його вартість. При цьому, а ні названим законом, а

ні іншими нормами чинного законодавства не встановлено, що дата оцінки майна

повинна співпадати з датою складання висновку про таку оцінку, та що здійснення

оцінки неможливо станом на минулі періоди.

Як свідчать матеріали справи, за замовленням позивача, за власний

рахунок, була проведена оцінка вартості будівлі, загальною площею 2081,2 кв.м.,

розташованої за адресою: 61000, м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а, що належить

на відповідачу - ТОВ фірмі «Людмила»на 30.09.2004р. - на момент смерті ОСОБА_4.

, на 29.08.2005р. - на момент визнання за ОСОБА_1. права власності на 70%

установчого фонду ТОВ фірми «Людмила»в порядку спадкування після смерті сина,

на 01.01.2007 р. - на момент видачі наказу про виплату грошових коштів

спадкоємцю, на 01.01.2008 р. - на момент звернення до суду та оцінку вартості

частки майна товариства в розмірі 70%, що підлягає виплаті позивачці у різних

експертних установах, що є суб'єктами оціночної діяльності в розумінні Закону

України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в

Україні».

Проте, господарський суд залишив поза увагою та не дав належної

оцінки, доказам, які були надані позивачем стосовно вартості майна товариства,

а саме:

«Висновку спеціаліста про визначення ринкової вартості будівлі загальною

площею 2081,2 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе,

16-а, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1р.. 29.08.2005 р., 01.01.2007 р., 01.01.2008 р.,

100% та 70% ринкової вартості будівлі», зробленого оцінювачем ТОВ

«УКРСПЕЦОЦІНКА»(з незрозумілих причин вказаний висновок місцевим господарським

судом до матеріалів справи не залучений та не повернутий позивачу в

установленому порядку, про що зазначено вище);

Довідці від 24.03.2008 р. про ринкову вартість об'єкту

нерухомості, наданої оцінювачем ТОВ ВПФ «КРОНА»на відповідні періоди;

Довідці від 22.03.2008 р. про ринкову вартість нежитлової будівлі,

наданої Універсальною біржею «УКРАЇНА» на відповідні періоди.

Зазначені висновки суб'єктів оціночної діяльності відповідають

вимогам ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну

оціночну діяльність в Україні». 

Також, в судове засідання апеляційного господарського суду

позивачем було надано висновок будівельно-технічного дослідження №

2894/3521/3522/3523 про визначення ринкової вартості будівлі, який складений

12.05.2008 року (за запитом ОСОБА_1.) фахівцем -завідувачем сектору лабораторії

судових будівельно-технічних досліджень ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса -

Пугачовою Л.Ф.

Аналізом наданого висновку встановлено, що при дослідженні

визначення ринкової вартості будівлі загальною площею 2081,2 кв.м.,

розташованої за адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а, фахівцем, який має

належні повноваження, досліджено ряд матеріалів (т. 2 арк.справи 20-21, арк.

1-2 висновку) та застосовані нормативні акти, що регулюють питання проведення

відповідних досліджень (т. 2 арк.справи 21, арк. 2 висновку).

Застосовуючи різні підходи визначення ринкової вартості будівлі

(п. 3 Національного стандарту № 1 ринкова вартість -вартість, за яку можливе

відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна та дату оцінки за згодою

двох сторін, після проведення відповідного маркетингу при умові, що кожна

сторона діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу), висновком визначено

ринкову вартість будівлі загальною площею 2081,2 кв.м., розташованої за

адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а та ринкову вартість 70% цієї будівлі

станом на:

01.01.2008 р. -15775496 грн. та 11042847 грн. відповідно;

01.01.2007 р. -11165638 грн. та 7815947 грн. відповідно;

29.08.2005 р. -7352880 грн. та 5147016 грн. відповідно;

ІНФОРМАЦІЯ_1р. -5231851 грн. та 3662296 грн. відповідно.

Оскільки висновок будівельно-технічного дослідження складений

після прийняття рішення у справі, позовні вимоги позивача грунтувалися на

висновку спеціаліста Укрспецоцінка, згідно з яким 70% ринкової вартості будівлі

станом на 01.01.2008 р. складає 11059545 грн. При цьому, як вказує позивач,

оскільки вартість частки майна відповідачем - ТОВ фірмою «Людмила»не була

виплачена добровільно, то її вартість визначається на момент звернення до суду.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з твердженнями

позивача стосовно визначення вартості майна (у даному разі частини майна -

будівлі) станом на момент звернення до суду, оскільки частиною 2 ст. 55 Закону

України «Про господарські товариства», датою визначення вартості майна що

видається спадкоємцю у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка

належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), є день

реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

А ні названим законом, а ні іншими нормативними актами не

передбачено зміни такої дати, а тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги

позивача підлягають задоволенню частково, у сумі, що визначена саме станом на

дату смерті учасника товариства.

При цьому, колегією суддів враховано, що усі вищеназвані експертні

висновки та довідки не містять значних розходжень у сумах ринкової вартості,

відповідачами не надано будь-яких належних обгрунтувань неможливості

неврахування відповідних досліджень у якості належних доказів, так само, як не

надано будь-яких доказів завищення ринкової вартості будівлі при здійсненні

досліджень або доказів проведення зі свого боку оцінки майна (в даному разі

лише будівлі), вартість якої значною мірою відрізнялась би від вартості,

визначеною суб'єктами оціночної діяльності на замовлення позивача у справі.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне прийняти для

задоволення вимог позивача суму, визначену саме висновком будівельно-технічного

дослідження № 2894/3521/3522/3523 про визначення ринкової вартості будівлі,

який складений 12.05.2008 року фахівцем -завідувачем сектору лабораторії

судових будівельно-технічних досліджень ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса -

Пугачовою Л.Ф., як таку, що здійснена при найбільш повному дослідженні всіх

обставин справи (в тому числі, і попередніх висновків та довідок) та стягнути з

першого відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 70% статутного

фонду товариства, що є пропорційною часткою спадкоємця у статутному фонді, які

станом на день сметрі учасника товариства ОСОБА_4. становлять 3662296 (три

мільйони шістьсот шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто шість) гривень ринової

вартості будівлі загальною площею 2081,2 кв.м., розташованої за адресою: м.

Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а.

При цьому, колегією суддів враховані як всі вищеназвані докази,

норми чинного законодавства, так і принципи законності, розумності та

справедливості судового рішення.

В іншій частині колегія суддів вважає за необхідне відмовити

позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вищеназваними нормами чинного

законодавства не передбачено можливості зміни дати визначення вартості майна на

момент звернення до суду за будь-яких обставин. Посилання ж позивача лише на

те, що у розрахунку сум позову ним взята дата звернення з позовом до суду з тих

підстав, що вартість частки майна не була виплачена відповідачем добровільно,

не може бути підставою для задоволення позовних вимог по цьому позову, оскільки

це є іншим предметом спору (можливі збитки за умови їх доведення) та повинно

містити інші підстави доказування. До компетенції ж суду не відноситься зміна

предмету та підстав позову за власною ініціативою.

Що стосується вимог до другого відповідача -то у задоволенні

позову слід відмовити, оскільки позивачем до другого відповідача вимоги

фактично не були заявлені.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про

наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача у

зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які

свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні

обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. В

іншій же частині позовних вимог (стосовно заявлених сум) твердження позивача

викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм

діючого законодавства, а тому вони не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності

до ст. 34 та ст. 43 ГПК України нею були досліджені усі належні та допустимі

докази, які стосуються змінених позовних вимог. Що стосується інших посилань та

доказів сторін (щодо повноважності зборів, надання позивачем аудиторського

висновку, ін.), відповідні посилання та докази не відносяться до даного

предмету спору, оскільки позивачем у березні 2008 року позовні вимоги були

змінені, аудиторський висновок не містить інформації, що відноситься до

предмету спору.

Також, у відповідності до ст. 4-3 ГПК України, сторонам були

створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи:

зобов'язано позивача надати відповідачу певні документи, що подані в судове

засідання 14.05.2008 року (аудиторський висновок -на прохання першого

відповідача). Також, у цьому судовому засіданні була оголошена перерва для

ознайомлення відповідачів з поданими документами (в тому числі висновком

будівельно-технічного дослідження № 2894/3521/3522/3523 про визначення ринкової

вартості будівлі, який складений 12.05.2008 року фахівцем -завідувачем сектору

лабораторії судових будівельно-технічних досліджень ХНДІСЕ ім. Засл. Проф.

М.С.Бокаріуса - Пугачовою Л.Ф.). Жодних клопотань про відкладення розгляду

справи, або надання більш тривалої перерви для ознайомлення з поданими

позивачем доказами відповідачами не заявлялося.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст.

103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 березня

2008 року у справі № 35/553-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні

вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми

«Людмила»(61000 м. Харків пр. Орджонікідзе, 16-а Код 14110761 відомості про

рахунки відсутні) на користь фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1відомості про

рахунки відсутні) грошові кошти в розмірі 70% статутного фонду товариства, що є

пропорційною часткою спадкоємця у статутному фонді, які станом на день смерті

учасника товариства ОСОБА_4. становлять 3662296 (три мільйони шістьсот

шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто шість) гривень ринкової вартості будівлі

загальною площею 2081,2 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пр.

Орджонікідзе, 16-а.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми

«Людмила»(61000 м. Харків пр. Орджонікідзе, 16-а Код 14110761 відомості про

рахунки відсутні) на користь фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1відомості про

рахунки відсутні) 8444,16 грн. держмита за подання позовної заяви, 39,07 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4222,08 грн.

держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської

області видати відповідні накази.

         Головуючий суддя                                                                   

Погребняк В. Я. 

                                 Судді                                                                   

Афанасьєв В.В. 

Шевель О. В.