Рішення

від 01.12.2011 по справі 2-9730/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

 

справа №2-9730/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Лампіки О.В.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави –

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2011 року з Червонозаводського районного суду м. Харкова до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на підставі ухвали від 05 листопада 2010 року (а.с.67) за підсудністю надійшла цивільна справа за вищезазначеним позовом для розгляду по суті. Вказана ухвала від 05 листопада 2010 року була оскаржена в апеляційному порядку відповідачем у справі ОСОБА_2 (а.с.76-77, 92-93), однак ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року (а.с.108-109) залишена без змін.

В обґрунтування позовних вимог, викладених в даній цивільній справі, представник позивача в позовній заяві послався на те, що 24 березня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №DN81AR17670324, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 64675,16 гривень, зобов’язавшись його повернути до 23 березня 2015 року на умовах та в порядку, визначених договором. За тим же договором виконання відповідачем кредитних зобов’язань було забезпечено заставою транспортного засобу «ВАЗ»д/н НОМЕР_1. Посилаючись на викладені обставини, вказуючи, що відповідачем не були виконані свої кредитні зобов’язання, представник позивача просив суд в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №DN81AR17670324 від 24 березня 2008 року звернути стягнення на предмет застави –автомобіль НОМЕР_2 шляхом його продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ та наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, ст.224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 24 березня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитно-заставний договір №DN81AR17670324 (а.с.10-20), за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит в розмірі 64675,16 гривень, а відповідач, в свою чергу, повернути кредит до 23 березня 2015 року згідно графіку погашення кредиту, сплативши 9,6% річних за користування кредитними коштами, а також інші обов’язкові платежі.

Окрім того, вказаним кредитно-заставним договором №DN81AR17670324 (а.с.18) виконання відповідачем своїх кредитних зобов’язань забезпечено заставою належного відповідачу транспортного засобу –автомобіля «ВАЗ –2112», 2008 року випуску, № кузова/шасі ХТА21112080290818, д/н НОМЕР_1. Одним із способів звернення стягнення на предмет застави за кредитно-заставним договором №DN81AR17670324 від 24 березня 2008 року є продаж предмета застави із укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовується матеріалами справи, позивачем його договірні зобов’язання були виконані належним чином та в повному обсязі.

Із матеріалів справи (а.с.8-9) та в судовому засіданні встановлено, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе договірні зобов’язання щодо щомісячного повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 21 липня 2010 року склала 74686,69 гривень. На даний час кредит відповідачем не повернуто.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень зазначеного кредитно-заставного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За змістом ст.ст.546, 547, 572 ЦК України, ст.ст.1, 13 Закону України «Про заставу»виконання зобов’язання може забезпечуватись заставою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.576 ЦК України, ст.4 Закону України «Про заставу»предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Нормою ст.589 ЦК України, ст.19 Закону України «Про заставу»визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст.590 ЦК України, ст.20 Закону України «Про заставу»передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Відповідно ст.591 ЦК України, ст.21 Закону України «Про заставу»реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Згідно ст.ст.25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, окрім іншого, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження. Однією із таких процедур є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм чинного законодавства, враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між сторонами кредитно-заставного договору №DN81AR17670324 від 24 березня 2008 року у відповідності до вимог чинного законодавства, а також встановлено факт невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх договірних зобов’язань за цим договором, що зумовило виникнення у позивача права звернути стягнення на предмет застави за договором –автомобіль НОМЕР_2 –у вказаний в позові спосіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені ним при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 764,87 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11, 16, 525 –526, 530, 589, 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4 –5, 20 –21, 44 Закону України «Про заставу», ст. ст. 24 –26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 110, 209, 212 - 215, 223 –232 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов, - задовольнити.

В рахунок погашення за кредитно –заставним договором №DN81AR17670324 від 24 березня 2008 року у сумі  74686, 69 гривень, звернути стягнення на предмет застави, - автомобіль ВАЗ, модель: 21112, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: ХТА21112080290818, реєстраційний номер: АХО0165ВІ, що належить на праві власності ОСОБА_2 (61109, м. Харків, вул. Томская, буд. 33а, ІПН №2873609657), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»в особі філії «Харківське головне регіональне управління»Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 (61109, м. Харків, вул. Томская, буд. 33а, ІПН №2873609657) договору купівлі –продажу будь –яким способом з іншою особою –покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Судові витрати у справі покласти на відповідача,  стягнувши з ОСОБА_2 (61109, м. Харків, вул. Томская, буд. 33а, ІПН №2873609657) на користь  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 764, 87 гривні та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 120, 00 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до  апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя          А.В. Брага