Постанова

від 16.10.2006 по справі ас-03/360-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-03/360-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" жовтня 2006 р.  об 11-50 год. в м. Харкові              Справа № АС-03/360-06

вх. № 8670/1-03

Суддя господарського суду Харківської області Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гуцевич М.П.

представників сторін :

позивача - Михальов В.А.

1-го відповідача - Чернишова А.М., Стогній  В.Г.

2-го відповідача - Ткаченко  О.В.

по справі за позовом  ДП "АДКОМ - Україна", м. Харків   

до  ДПІ у Київському районі м. Харкова  

про стягнення 66281,00 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП „АДКОМ-Україна”, просить відшкодувати з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2003 р. у розмірі 66281,0 грн. та стягнути з державного бюджету судовий збір у розмірі 666,21грн., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на момент подання позовної заяви із суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка була підтверджена ДПІ актом перевірки №29-304/3464 від 11.08.2003р., не було відшкодовано жодної гривні, станом на 31.12.2003р. за особовим рахунком по платежам до бюджету у ДПІ у Київському районі м. Харкова рахувалася переплата з податку на додану вартість у сумі 236733,00грн., а протягом 2004 року, 2005 року та 2006 року позивачем у деклараціях з податку на додану вартість в основному декларувалась сума податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню з бюджету або незначна сума податкового зобов'язання по сплаті до бюджету.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими , просить в позові  відмовити.  Свої заперечення обґрунтовує тим, що станом на 25.07.2006р. залишку невідшкодованих сум ПДВ по декларації за червень 2003 року немає, посилаючись при цьому на рішення податкового органу, якими було зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2003 року.

Відповідач, ВДК у Київському районі м. Харкова і листі, наданому суду зазначив, що він здійснює повернення податку на додану вартість з державного бюджету за висновками податкового органу або за рішенням суду, права самостійного повернення з державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків держказначейство не має. У судове засідання 16.10.06 р. об 11:45 представник не з'явився, але повістка про виклик в судове засідання отримана 05.10.06 р., тобто  про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений , поважні причини неявки не встановлені.

Суд зазначає,  що за  таких обставин, враховуючи встановлений КАС України двомісячний термін розгляду справи, те, що згідно ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання,   суд приходить до висновку про необхідність та можливість розгляду справи по суті.   

Надані до суду документи свідчать про те, що в липні 2003 року (21.07.2003р.) позивачем було подало до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларацію з податку на додану вартість за червень 2003р. за  вх.№48484. За даними цієї декларації залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок у установі банку у розмірі 100 відсотків складав – 810375,0грн. В серпні 2003р. проводилась документальна перевірка правомірності заявлених позивачем до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.06.2003р. по 30.06.2003р., за результатами якої ДПІ у Київському районі м. Харкова було складено акт №29-304/3464 від 11.08.2003р. за висновками якого було підтверджено суму, яка підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 758827,0грн.

З наданих суду документів вбачається, що ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003р. по 01.07.2003р.за результатами якої складений акт №26-222/4180 від 07.10.2003р. На підставі цього акту були складені податкові повідомлення-рішення №0003852600/0 від 08.10.2003р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі – 243316,0грн. :основний платіж -143634,0грн. та штрафні санкції -99682,0грн. і №0003862600/0 від 08.10.2003р., яким було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі – 55730,00грн.

10.10.2003р.позивачем було подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова уточнену декларацію з податку на додану вартість за червень 2003р., вх.№65543, в якій напрямок відшкодування суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів було змінено на зарахування в рахунок інших платежів – зарахування в рахунок платежів з податку на прибуток.

05.11.2003р.позивачем було подало до ДПІ у Київському районі м. Харкова листа, в якому позивач просив змінити напрям відшкодування суми ПДВ по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів на зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість у розмірі 22,6% - 182875,0грн., в рахунок інших платежів (податку на прибуток) у розмірі 77,4% - 627500,0грн. Такі дії позивача відповідають п.8 Наказу ДПА України та Головного управління державного казначейства України №209/72 від 02.07.1997р. „Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість”.

Листом від 25.11.2003р. до ВДК у Київському районі м. Харкова позивач просив провести бюджетне відшкодування з ПДВ, відображене у декларації з податку на додану вартість за червень 2003р. в рахунок сплати податку на прибуток у сумі – 288500,0грн. та листом від 26.11.2003р. просив провести бюджетне відшкодування з ПДВ, відображене у декларації з податку на додану вартість за червень 2003р. в рахунок сплати податку на прибуток у сумі – 105000,0грн.

Судом встановлено, що в рахунок платежів з податку на прибуток було зараховано бюджетне відшкодування ПДВ за червень 2003 року в розмірі 393500,00грн.

Листом від 23.05.2006р.до ДПІ у Київському районі м. Харкова, позивач змінив напрям відшкодування суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів на зарахування на розрахунковий рахунок підприємства у розмірі 22,5% - 182334,0грн., на зарахування в рахунок платежів з ПДВ у розмірі 28,9% - 234541,0грн. та зарахування в рахунок інших платежів (податку на прибуток) у розмірі 48,6% -393500,0 грн.

З наданих суду документів вбачається, що за період вересень - грудень 2003 року в податкових деклараціях, наданих до ДПІ у Київському районі м. Харкова позивачем декларувалося відшкодування ПДВ:

- за вересень 2003р. – 155129,0грн.;

- за жовтень 2003р. – 8847,0грн.;

- за листопад 2003р. – 5382,0грн.;

- за грудень 2003р. – 888,0грн.

З наданих суду документів вбачається , що  у липні 2003р. та у серпні 2003р. в деклараціях з ПДВ декларувалося податкове зобов'язання у розмірі 29,0грн. та 53,0грн. відповідно. Переплата з станом на 31.12.2003р. у сумі – 236733,0грн., яка склалася за підсумками роботи підприємства за 2002-2003рр., підтверджується звітом від 27.01.2004р. про стан особового рахунку з розрахунків по платежам до бюджету у ДПІ у Київському районі м. Харкова  станом на 31.12.2003р.

Судом встановлено, що на момент подання позовної заяви сума бюджетного відшкодування, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року складає - 66281,0грн.

ДПІ стверджує, що станом на 25.07.2006р. залишку невідшкодованих сум ПДВ по декларації за червень 2003 року немає та посилається на те, що 22.08.2003р. було зменшено переплату згідно податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ №143 від 11.08.2003р. на суму 51548,0грн.; 20.10.2003р. зменшено переплату згідно до податкового повідомлення-рішення (форма Р) №0003852600 від 08.10.2003р. на загальну суму 242222,0грн. (штрафні санкції за актом перевірки на суму 98588,0грн., донарахованого основного платежу за актом перевірки на суму 143634,0грн.); 20.10.2003р. зменшено переплату згідно податкового повідомлення-рішення №0003862600 від 08.10.2003р. на суму 55730,0грн.; 17.11.2003р. згідно заяви позивача від 04.11.2003р. було змінено порядок відшкодування ПДВ з перерахування на рахунок в установі банку на зарахування в рахунок інших платежів (податок на прибуток) у сумі 460875,0грн.; 27.11.2003р. були відшкодовані суми ПДВ в рахунок інших платежів (податок на прибуток) згідно висновків №264 від 24.11.2003р. на суму 205260,0грн., №265 від 24.11.2003р. на суму 83240,0грн. та №274 від 26.11.2003р. на суму 105000,0грн.; 01.03.2004р. зменшено переплату за рахунок нарахувань по декларації №4192 від 20.02.2004р. у сумі 1129,0грн.; 30.07.2004р. зменшено переплату за рахунок нарахувань по декларації №48275 від 16.07.2004р. у сумі 10,0грн.; 16.08.2004р. зменшено переплату згідно податкового повідомлення-рішення №0003022600 від 06.08.2004р. на суму 66236,0грн.

Суд не приймає посилання відповідача - ДПІ на зменшення 01.03.2004р. переплати за рахунок нарахувань по декларації №4192 від 20.02.2004р. у сумі 1129,0грн. та на зменшення 30.07.2004р. переплати за рахунок нарахувань по декларації №48275 від 16.07.2004р. у сумі 10,0грн., оскільки відповідно до частини 3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративного позову, тому суд вважає, що ДПІ не доведено правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого саме по декларації за червень 2003 року, за рахунок нарахувань по декларації від 20.02.2004р. та декларації від 16.07.2004р., оскільки такого бажання  позивач не виявляв чи рішення не приймав, як платник ПДВ як то передбачено пп..7.7.3 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, а повноважень у податкового органу на прийняття самостійного рішення за платника податків щодо розпорядженнями коштами, які йому належать , ДПІ не надано ні Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ні Законом України „Про податок на додану вартість”, ні жодним іншим законом з питань оподаткування ПДВ.

Також суд не приймає посилання ДПІ на податкове повідомлення-рішення №0003022600 від 06.08.2004р., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування на 66236,0грн., оскільки за поясненнями позивача, наданих в судовому засіданні, він не отримував вказане податкове повідомлення-рішення, а відповідачем - ДПІ не було надано суду доказів щодо відправлення, вручення податкового повідомлення-рішення №0003022600 від 06.08.2004р.чи вчинення дій щодо розміщення такого рішення  у спосіб, передбачений Законом № 2181-ІІІ, а саме, згідно пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено у разі коли  податковий  орган  або  пошта  не  може  вручити платнику  податків  податкове  повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням  посадових  осіб,  їх  відмовою  прийняти податкове   повідомлення   або  податкову  вимогу,  незнаходженням фактичного   місця   розташування   (місцезнаходження)    платника податків,  податковий  орган  розміщує  податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових  оголошень,  встановленій  на вільному  для  огляду  місці  біля входу до приміщення податкового органу.  При  цьому  день  розміщення  такої   податкової   вимоги вважається днем її вручення.

        Податкові повідомлення  або  податкові  вимоги,  розміщені  з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Судом встановлено, що  вказане рішення від 06.08.04 р. , яким , в тому числі і  зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 66236,0грн. за червень 2006 р., прийняте на підставі  акту виходу за юридичною адресою від 06.08.2004 р. за № 26-222/3276 , складеного працівниками ДПІ в Київському районі м. Харкова,  в якому зазначено, що при  виході за юридичною адресою ДП "Адком-Україна" ЗКПО 31827362: м. Харків, вул. Весніна 5. кв.412 підприємство не знаходиться, у зв'язку з чим здійснити перевірку правомірності суми ПДВ. яка задекларована до відшкодування з бюджету та лічаться на момент перевірки по картці облікових рахунків з податку на додану вартість у сумі 245046,0грн. не має можливості. З посиланням в цьому акті на ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в України” не підтверджується відшкодування ПДВ у розмірі 245046,0грн.

Такі дії ДПІ є незаконними, безпідставними, оскільки не передбачені:

по - перше:  ст.11 Закону України “ Про державну податкову службу в Україні” , якою визначені права органів державної податкової служби та відповідно з посиланням на цю норму прийняте рішення від 06.08.04 р., але право  зменшувати  чи не підтверджувати бюджетне відшкодування не передбачено;

по-друге: п.3 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання                     підприємницької діяльності” № 817/98-ВР ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначений  вичерпний перелік обставин для перевірки, за наявності хоча б однієї з них проводиться позапланова перевірка, серед яких “не знаходження за адресою” відсутня;

          по –третє: Наказу ДПА України від 16 вересня 2002 року №429 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин),  яким затверджений  "Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами" , який  розроблено  відповідно  до  вимог  Закону України "Про державну податкову службу  в  Україні" , статті 5 Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"  для використання   посадовими  особами  органів  державної  податкової служби при проведенні  документальних  перевірок  щодо  дотримання податкового  та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -  юридичними  особами,  їх  філіями,  відділеннями  та іншими відокремленими підрозділами (далі - підприємства),  оскільки перевірка взагалі не проводилась, первинні документи не перевірялись та не досліджувались;

в - четверте: п.6.1 ст.6  Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  яким передбачено надсилання податкових повідомлень  лише  у  разі  коли  сума  податкового  зобов'язання  розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4  цього  Закону,  якою передбачений порядок  визначення суми податкових зобов'язань, тобто коли податковий орган здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (донарахування податку), а не встановлює завищення суми бюджетного відшкодування:

по-п'яте :  пп.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що у разі коли за  результатами  звітного  періоду  сума, визначена  згідно  з  підпунктом  7.7.1 цієї статті,  має від'ємне значення,  така сума підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з Державного  бюджету  України  протягом  місяця,  наступного  після подачі декларації, дані якої , а не акт  виходу за юридичною адресою, є єдиною підставою для   отримання   відшкодування з бюджету.

Порядок обчислення та відшкодування податку на додану вартість визначається п.п.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. „Про податок на додану вартість” ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.3 ст.7 цього Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику  податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека.”

Згідно з пп.4.1 Наказу ДПА України та Головного управління Державного казначейства  України №209/72 від 02.07.1997р. „Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість” ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідно до п.4 Указу Президента “Про деякі зміни в оподаткуванні” №857/98 від 07.08.1998р. ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.”

Оскільки на момент подання позовної заяви частина від'ємного значення за податковою декларацією за червень 2003 року у розмірі 66281,0грн. не відшкодована позивачу з Державного бюджету й не була погашена сумами податкових зобов'язань, що виникали в майбутніх податкових періодах, суд вважає, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість повинна бути відшкодована позивачу у розмірі 66281,0грн. Зміна напряму відшкодування податку, яка декларувалася позивачем у листах до ДПІ у Київському районі м. Харкова (спочатку на зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість у розмірі 22,6% - 182875,0грн., в рахунок інших платежів (податку на прибуток) у розмірі 77,4% - 627500,0грн., а потім на зарахування на розрахунковий рахунок підприємства у розмірі 22,5% - 182334,0грн., на зарахування в рахунок платежів з податку на додану у розмірі 28,9% - 234541,0грн. та зарахування в рахунок інших платежів (податку на прибуток) у розмірі 48,6% -393500,00рн.) суд вважає цілком правомірною, адже, змінюючи напрям відшкодування, позивач діяв у відповідності з п.8.2 п.8 Наказу ДПА України та Головного управління державного казначейства України №209/72 від 02.07.1997р. „Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість”, відповідно до якого не відшкодовані суми податку на додану вартість, або не використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, платник податку має право повернути на поточний рахунок чи зарахувати їх в рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України, для чого необхідно звернутися до податкового органу з заявою про зміну напрямку відшкодування, тобто позивач діяв у відповідності до норми підзаконного нормативно-правового акту, який можна вважати узагальнюючим податковим роз'ясненням.

Враховуючи, що право позивача на частину бюджетного відшкодування в сумі 66281,0грн., визначеній у податковій декларації за червень 2003 року, підтверджена документальною перевіркою, матеріалами справи, розрахунок відшкодування податку на додану вартість проведений у відповідності фактичним обставинам, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 86, 94, 160- 163 ,186 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Відшкодувати з державного бюджету (р/р 31112032800004, код бюджетної класифікації 14010400 , відкритий на ім'я ВДК у Київському районі м. Харкова, код 11021100, банк УДК у Харківській області, МФО 851011) на користь ДП „АДКОМ-Україна” (61023, м. Харків, вул.Весніна,5, офіс 412, поточний рахунок №2600630015722  в Першій Київській філії АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 31827362) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2003 року в сумі 66281,00грн.

Стягнути з державного бюджету на користь ДП „АДКОМ-Україна” (61023, м. Харків, вул.Весніна,5, офіс 412, поточний рахунок №2600630015722  в Першій Київській філії АТ ВАБанк м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 31827362) судовий збір у розмірі 666,21грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                            Подобайло З.Г.

  Постанова в повному обсязі виготовлена 23.10.06р. о 11-00 год.