Постанова

від 18.01.2007 по справі ас-03/360-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-03/360-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

Іменем України

Адміністративна справа          Головуючий по 1-й інстанції

         № АС-03/360-06          Суддя –Подобайло З.Г.

                                                                        Доповідач по 2-й інстанції

                                                                               Суддя - Бабакова Л.М.

     17 січня 2007 р.          м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.

При секретарі –Міракові Г.А.

За участю представників сторін:

позивача –Михальов В.А. –дов. б/н від 21.07.2006р.

1-го відповідача –Данько Л.В. –дов. № 26/10/10-025 від 09.01.2007р.

2-го відповідача –Польський В.М. –дов. № 01-02/40 від 17.01.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу (вх. 4321Х/2-4) 1-го відповідача, ДПІ у Київському районі м. Харкова, на Постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006 року по справі № АС-03/360-06

за позовом ДП "Адком –Україна", м. Харків

до  1) ДПІ у Київському районі м. Харкова;

      2) ВДК у Київському районі м. Харкова

про стягнення 66281,00 грн.

Встановила:

Постановою господарського суду Харківської області від 16.10.2006р. (суддя  Подобайло З.Г.) позовні вимоги було задоволено. Відшкодовано з державного бюджету на користь ДП "Адком –Україна" бюджетну заборгованість з ПДВ за червень 2003 року в сумі 66281,00 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь ДП "Адком –Україна" судовий збір у розмірі 666,21 грн.

1-й відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач, ДП "Адком-Україна", у запереченні на апеляційну скаргу вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, яка прийнята у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якій повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а доводи 1-го відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

2-й відповідач, ВДК у Київському районі м. Харкова, заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу 1-го відповідача.

У судовому засіданні 10.01.2007р. було оголошено перерву до 15:30 год. 17.01.2007р.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2003 року позивачем було подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларацію з податку на додану вартість за червень 2003р. (вх. №48484). За даними цієї декларації залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок у установі банку у розмірі 100 відсотків, складав - 810375,0 грн. В серпні 2003р. проводилась документальна перевірка правомірності заявлених позивачем до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.06.2003р. по 30.06.2003р., за результатами якої ДПІ у Київському районі м. Харкова було складено акт №29-304/3464 від 11.08.2003р., за висновками якого було підтверджено суму, яка підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 758827,0 грн.

1-м відповідачем була проведена позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003р. по 01.07.2003р., про що складено акт №26-222/4180 від 07.10.2003р. На підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003852600/0 від 08.10.2003р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 243316,0грн. (основний платіж - 143634,0 грн. та штрафні санкції - 99682,0грн.) і № 0003862600/0 від 08.10.2003р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі - 55730,00 грн.

10.10.2003р. позивачем було подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова уточнену декларацію з податку на додану вартість за червень 2003р. (вх.№65543), в якій напрямок відшкодування суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів було змінено на зарахування в рахунок інших платежів - зарахування в рахунок платежів з податку на прибуток.

У відповідності до п. 8 Наказу ДПА України та Головного управління державного казначейства України №209/72 від 02.07.1997р. "Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість" 05.11.2003р. позивачем було подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова лист, в якому позивач просив змінити напрямок відшкодування суми ПДВ по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів на зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість у розмірі 22,6% - 182875,0 грн., в рахунок інших платежів (податку на прибуток) у розмірі 77,4% - 627500,0 грн.

Листом № 679 від 25.11.2003р. на адресу ВДК у Київському районі м. Харкова позивач просив провести бюджетне відшкодування з ПДВ, відображене у декларації з податку на додану вартість за червень 2003р. в рахунок сплати податку на прибуток у сумі - 288500,0 грн. та листом від 26.11.2003р. просив провести бюджетне відшкодування з ПДВ, відображене у декларації з податку на додану вартість за червень 2003р. в рахунок сплати податку на прибуток у сумі - 105000,0 грн.

Згідно матеріалів справи, в рахунок платежів з податку на прибуток було зараховано бюджетне відшкодування ПДВ за червень 2003 року в розмірі 393500,00 грн.

Листом № 28 від 23.05.2006р. на адресу ДПІ у Київському районі м. Харкова позивач змінив напрямок відшкодування суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів на зарахування на розрахунковий рахунок підприємства у розмірі 22,5% -182334,0 грн., на зарахування в рахунок платежів з ПДВ у розмірі 28,9% - 234541,0грн. та зарахування в рахунок інших платежів (податку на прибуток) у розмірі 48,6% - 393500,0 грн.

За вересень 2003р. -  грудень 2003р. в податкових деклараціях, наданих до ДПІ у Київському районі м. Харкова позивачем декларувалося відшкодування ПДВ (за вересень 2003р.- 155129,0грн.; за жовтень 2003р. - 8847,0грн.; за листопад 2003р. - 5382,0грн.; за грудень 2003р. - 888,0 грн.).

Згідно матеріалів справи, у липні 2003р. та у серпні 2003р. в деклараціях з ПДВ декларувалося податкове зобов'язання у розмірі 29,0грн. та 53,0 грн. відповідно. Переплата станом на 31.12.2003р. у сумі - 236733,0грн., яка склалася за підсумками роботи підприємства за 2002-2003рр., підтверджується звітом від 27.01.2004р. про стан особового рахунку з розрахунків по платежам до бюджету у ДПІ у Київському районі м. Харкова станом на 31.12.2003р.

На момент подання позовної заяви сума бюджетного відшкодування, яка підлягала відшкодуванню з Державного бюджету по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року, складала - 66281,0грн.

В своїй апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова необґрунтовано зазначає, що не погоджується з неприйняттям судом першої інстанції посилання ДПІ на зменшення 01.03.2004р. переплати за рахунок нарахувань по декларації №4192 від 20.02.2004р. у сумі 1129,00грн. та на зменшення 30.07.2004р. переплати за рахунок нарахувань по декларації №48275 від 16.07.2004р. у сумі 10,00грн., оскільки ДПІ не доведено  правомірність  зменшення  суми  бюджетного  відшкодування,  заявленого  саме  по декларації за червень 2003р., за рахунок нарахувань по декларації від 20.02.2004р. та декларації від 16.07.2004р., оскільки такого бажання позивач не виявляв, рішення не приймав, як платник ПДВ, як то передбачено п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про ПДВ".

Своє непогодження 1-й відповідач обґрунтовує тільки посиланням на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затверджена Наказом ДПА України № 37 від 12.05.1994р. 1-й відповідач зазначає, що відповідно до п. 5.4 вищезазначеної Інструкції - операції здійснюються в картках особових рахунків у хронологічному порядку. Облік надходжень платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань. Пунктом 1.6 зазначеної Інструкції передбачено, що проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Положення вищезазначеної Інструкції не є нормою, на підставі якої податковому органу надано право зменшувати переплату з податку на додану вартість за рахунок нарахувань по деклараціям у хронологічному порядку, оскільки п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку вирішує самостійно порядок відшкодування податку. Підприємством позивача рішення щодо зарахування в рахунок переплати саме за червень 2003 року нарахувань податкових зобов'язань за вищезазначеними деклараціями не приймалося та не доводилося до відома податкового органу. Тому, правомірно з посиланням на частину 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції не були прийняті до уваги посилання 1-го відповідача на зменшення переплати за рахунок нарахувань по деклараціям за січень 2004 року та червень 2004 року.

Також, 1-й відповідач в апеляційній скарзі необґрунтовано посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято посилання ДПІ на податкове повідомлення-рішення №0003022600 від 06.08.2004р., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування на 66236,0грн., оскільки позивач не отримував вказане податкове повідомлення-рішення, а 1-м відповідачем не було надано суду доказів щодо відправлення, вручення податкового повідомлення-рішення № 0003022600 від 06.08.2004р. або вчинення дій щодо розміщення такого рішення у спосіб, передбачений Законом № 2181-ІІІ, а саме, згідно пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої  податкової  вимоги вважається днем її вручення.

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

1-й відповідач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на те, що податкове повідомлення-рішення №0003022600 від 06.08.2004р. не було оскаржено ні в апеляційному, ні в судовому порядку та не було скасовано.

Дійсно, вказане податкове повідомлення-рішення не було оскаржено позивачем, так як у нього не було такої можливості, підприємство позивача не отримувало такого податкового повідомлення-рішення і дізналося про його існування лише в судовому засіданні в 2005 році.

Згідно матеріалів справи, вказане рішення від 06.08.04р. прийняте на підставі акту виходу за юридичною адресою від 06.08.2004р. за № 26-222/3276, складеного працівниками ДПІ в Київському районі м. Харкова, в якому зазначено, що при виході за юридичною адресою ДП "Адком-Україна" ЗКПО 31827362: м. Харків, вул. Весніна 5. кв. 412 підприємство не знаходиться, у зв'язку з чим здійснити перевірку правомірності суми ПДВ, яка задекларована до відшкодування з бюджету та лічаться на момент перевірки по картці облікових рахунків з податку на додану вартість у сумі 245046,0грн. не має можливості. З посиланням в цьому акті на ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в України" не підтверджується відшкодування ПДВ у розмірі 245046,0грн.

Позивачем було надано суду копії статуту ДП "Адком –Україна", змін до статуту ДП "Адком –Україна", свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 510817 від 12.04.2002р., свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 12.04.2002р., довідки з ЄДРПОУ № 3835 від 12.04.2002р., довідки з ЄДРПОУ № 7952 від 12.04.2002р., договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 02.02.2004р., акту приймання-передачі від 02.02.2004р., якими підтверджується місцезнаходження позивача на момент перевірки 06.08.2004р. за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 5.

Крім того, позивачем була надана копія акту ДПІ у Київському районі про результати планової документальної перевірки ДП "Адком –Україна" дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р. № 23-104 від 12.11.2004р., в якому також вказано місцезнаходження підприємства позивача - м. Харків, вул. Весніна, 5, офіс 412.

П. 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98-ВР визначено вичерпний перелік обставин для перевірки, за наявності хоча б однієї з них проводиться позапланова перевірка, серед яких "не знаходження за адресою" відсутня.

Наказом ДПА України від 16 вересня 2002 року №429 затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами" , який розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статті 5 Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" для використання посадовими особами органів державної податкової служби при проведенні документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, оскільки перевірка взагалі не проводилась, первинні документи не перевірялись та не досліджувались.

П. 6.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено надсилання податкових повідомлень лише у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, якою передбачений порядок визначення суми податкових зобов'язань, тобто коли податковий орган здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (донарахування податку), а не встановлює завищення суми бюджетного відшкодування:

Відповідно до пп. 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, дані якої, а не акт виходу за юридичною адресою, є єдиною підставою для отримання відшкодування з бюджету.

Крім того, позивачем було надано суду ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. по справі № АС-04/449-05, в якій вже була надана оцінка акту перевірки від 06.08.2004р., податковому повідомленню-рішенню № 0003022600/0 від 06.08.2004р. та доказам ДПІ щодо направлення або вручення вказаного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека.

Згідно з пп. 4.1 Наказу ДПА України та Головного управління Державного казначейства України №209/72 від 02.07.1997р. "Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість", відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідно до п. 4 Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" №857/98 від 07.08.1998р., у разі коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Враховуючи, що право позивача на частину бюджетного відшкодування в сумі 66281,0грн., визначеній у податковій декларації за червень 2003 року, підтверджена документальною перевіркою, матеріалами справи, розрахунок відшкодування податку на додану вартість проведений у відповідності фактичним обставинам, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

За таких обставин, постанова господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2006 року відповідає вимогам чинного законодавства і колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу 1-го відповідача залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006р. по справі № АС-03/360-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий суддя          Карбань І.С.

                       Судді                                                                      Бабакова Л.М.

                                                                                                                Шутенко І.А.