Постанова

від 11.06.2008 по справі 6/527/05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 11 червня 2008 р.                                                                                   

№

6/527/05 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук

Л.Й., -головуючий-доповідач,

Коваленко

В.М.,

Ткаченко

Н.Г.

розглянувши

касаційну скаргу

ОСОБА_1

на

ухвалу

господарського

суду Миколаївської області від 26.12.2005

у

справі господарського

суду

№

6/527/05

Миколаївської області

за

позовом

відкритого

акціонерного товариства по виробництву продовольчих товарів «Нектар»

дотериторіального управління

Держнаглядохоронпраці по Миколаївській області

про

витребування

майна

в судовому засіданні

взяли участь  представники :

від

заявника касаційної скарги

ОСОБА_2

(дов. Від 20.05.2008)

від

позивача

не

з'явились

від

відповідача

Феодосієва

О.І. (дов. від 21.01.2008)

Рибачок

С.А. (дов. від 19.05.2008)

В С Т А Н О В И В 

:

21.12.2005

відкрите акціонерне товариство по виробництву продовольчих товарів

«Нектар»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до територіального

управління Держнаглядохоронпраці по Миколаївській області (далі -відповідач) про

зобов'язання відповідача повернути 3-х поверховий адміністративний будинок

загальною площею 827,1 м-2 розташований за адресою АДРЕСА_1

23.12.2005

від позивача до прийняття рішення у справі надійшло клопотання про затвердження

мирової угоди між позивачем та відповідачем угоди на таких умовах:

позивач

в рахунок компенсування відповідачу вартості невід'ємних поліпшень об'єкту

оренди в сумі 308990,0 грн. передає у власність територіальному

управлінню Держнаглядохоронпраці України по Миколаївській області 3-х

поверховий адміністративний будинок загальною площею 827,1 м2

розташований за адресою: АДРЕСА_1, літера А-3, оціночної вартістю 558990,0

грн., який належить ВАТ ВПТ «Нектар»на праві власності на підстави

Територіальне управління Держнаглядохоронпраці України по Миколаївській області

сплачує ВАТ ВПТ «Нектар»різницю в сумі 250000,0 грн. (558990,0 -308990,0) між

оціночної вартістю об'єкту оренди та вартістю здійснених невід'ємних поліпшень

цього об'єкту.

Територіальне

управління Держнаглядохоронпраці України по Миколаївській області в 2-х денній

термін з дати затвердження господарським судом мирової угоди зобов'язується

перерахувати ВАТ ВПТ «Нектар»суму в розміри 250000,0 грн., а  ВАТ ВПТ «Нектар» зобов'язується в 3-денній

термін з дати отримання коштів передати відповідачу адміністративний будинок

загальною площею 827,1 м ( літера А-3) розташований за адресою АДРЕСА_1

Передача об'єкту оформлюється актом приймання передачі будівлі.

Отже,

укладенням даної мирової угоди сторони дійшли згоди про відчуження спірної

будівлі на користь відповідача.

Ухвалою

господарського суду Миколаївської області від 26.12.2005 зазначена мирова угода

від 23.12.2005 була затверджена.

Не

погоджуючись з винесеною ухвалою, ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати,

провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням норм матеріального та

процесуального права, зокрема, статті 13 Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 209, 210, 215,

220, 793, 794 Цивільного кодексу України, статей 4, 78 Господарського

процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Колегія

суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку

ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин

справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального

права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,

виходячи з такого.

Відповідно

до частини 1 статті 27 треті особи, які не заявляють самостійних  вимог 

на  предмет спору, можуть

вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення

господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх

права або  обов'язки щодо однієї з

сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням

сторін, прокурора   або з ініціативи

господарського суду.

За

приписами частини 3 статті 78 ГПК України мирова угода  може 

стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Відповідно

до пункту 7 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє

провадження у справі, якщо сторони  

уклали   мирову   угоду  

і  вона  затверджена господарським судом.

Відтак,

законодавцем визначено, що умови мирової угоди мають стосуватися лише прав та

обов'язків сторін по предмету спору та не можуть зачіпати прав третіх осіб,

повинні бути викладені чітко й 

недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу змісту

мирової угоди під час виконання.

В

ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко

викладаються її умови, зазначається  про

припинення  провадження у справі (пункт 7

частини першої статті 80 ГПК України), а також вирішується  питання 

про  розподіл  між сторонами судових витрат.

Господарський

суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм

змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами,

або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення

нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки

сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і

обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі

або,  хоча й беруть таку участь, але не є

учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих

випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть

змінюватись волевиявленням сторін.

Як

вбачається з матеріалів справи в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про

затвердження мирової угоди відсутній виклад її умов, що є порушенням пункту 7

статті 80 та статті 86 ГПК України.

Матеріалами

справи також підтверджується, що предметом позову було повернення орендованого

майна від орендаря, а предметом укладеної мирової угоди є відчуження

орендованого майна. Отже, при укладенні такої угоди сторони вийшли за межі

предмету спору в даній справі, а суд затверджуючи мирову угоду не звернув уваги

на зазначені обставини, чим порушив приписи статті 78 ГПК України.

З

огляду на викладене, ухвала про затвердження мирової угоди у справі прийнята з

порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа

направленню для розгляду по суті до суду першої інстанції.

Колегія

суддів зазначає про необхідність розгляду спору із залученням до участі в

справі власника спірної будівлі на момент здачі майна в оренду відповідачу (

ОСОБА_1), який обґрунтовує, що прийняті у справі рішення про повернення майна

позивачу зачіпають його права власника (володільця спірним майном). При цьому

колегія суддів зазначає про необхідність встановлення правового статусу

власника спірної будівлі як юридичної особи (приватного підприємця) та

вирішення питання про підвідомчість розгляду даного спору господарським судам

України відповідно до статті 1 ГПК України.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України

Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити

частково.

2.          Ухвалу господарського суду

Миколаївської області від 26.12.2005 року скасувати, справу № 6/527/05

направити для розгляду до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий                                                                            

Л. Катеринчук

Судді                                                                                                 В.

Коваленко

                Н. Ткаченко