Постанова

від 12.06.2008 по справі 10/4357

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 12 червня 2008 р.                                                                                   

№

10/4357 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

-судді

Дерепи

В.І.

суддів

:

Грека

Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_6

на

постановуЖитомирського

апеляційного господарського суду від 27.03.08

у

справі

№

10/4357

господарського

суду

Хмельницької

області

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Мрія-97", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5,

ОСОБА_6

Третіх

осіб

ОСОБА_7,ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10

про

визнання

недійсним договору дарування

 за участю представників від:

позивача

не

з'явилися, були належно повідомлені

відповідача

2 та третіх осіб

ОСОБА_14

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1,

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4,  ТОВ

"Мрія-97" звернулися до господарського суду Хмельницької області з

позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування 8,2%

(1520грн.) частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія-97" від 25.05.06.

Рішенням

господарського суду Хмельницької області від 24.12.07 (колегія суддів у складі:

головуючого-судді Виноградової В.В., суддів: Баули Л.П., Танасюка О.Є.) позов

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним

договору дарування 8,2% (1520грн.) частки в статутному капіталі ТОВ

"Мрія-97" від 25.05.06. задоволено: визнано недійсним договір

дарування 8,2% (1520 грн.) частки в статутному капіталі ТОВ “Мрія-97” укладений

25.05.06 між ОСОБА_6та ОСОБА_5. В позові ТОВ "Мрія-97" відмовлено.

За

результатом апеляційного перегляду справи Житомирський апеляційний

господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Майора Г.І.,

Горшкової Н.Ф., Зав'язуна В.С.) 27.03.08 прийняв постанову, якою рішення

господарського суду Хмельницької 

області  від 24.12.07 скасував у

частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-97" в

позові, прийняв у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Судові

акти мотивовані тим, що відповідно до п.10.1 Установчого договору передбачено,

що дія даного договору може бути припинена лише за умови прийняття сторонами

спільного рішення, зміни та доповнення до даного установчого договору

оформляються у вигляді додатків до нього у відповідності до чинного

законодавства і є його невід'ємною частиною, а зміни та доповнення набирають

сили з часу їх підписання всіма учасниками або їх представниками

(п.10.2.договору), установчий договір, укладений між учасниками товариства з

обмеженою відповідальністю "Мрія-97", є чинним на момент укладення

спірного договору дарування, а тому сторони договору повинні діяти в межах

повноважень, визначених установчим договором.

Не

погоджуючись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати,

в позові відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що згідно ч.1 ст. 143 ЦК

України, ч.1 ст.82 ГК України установчим документом товариства з обмеженою

відповідальністю є лише статут товариства. Статут ТОВ "Мрія-97" в

редакції 2003 року, яка була чинною на момент проведення зборів учасників

товариства 30.06.06, не містив вимог одностайності згоди решти учасників

товариства на відступлення одним з учасників своєї частки в статутному капіталі

товариства, а також заборони учаснику товариства проводити відчуження частки в

статутному капіталі третім особам.

Заслухавши

суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо

дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як

встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи,

12.03.03 ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_4погодились створити сільськогосподарське Товариство з

обмеженою відповідальністю "Мрія-97" та підписали установчий договір

про створення та діяльність ТОВ "Мрія-97".

25.05.06

згідно договору дарування частки в статутному капіталі товариства з обмеженою

відповідальністю ОСОБА_5 через ОСОБА_13(згідно довіреності за №801 від 23.05.06

передав у власність ОСОБА_6частку в статутному капіталі ТОВ "Мрія-97"

розміром 8,2% (вартістю 1520 грн.)

Задовольняючи

позов, суди мотивували свою позицію тим, що розділом V установчого договору,

зокрема пунктом 5.2 встановлено, що учасник може за одностайною згодою решти

учасників відступити свою частку (її частину) одному або кільком учасникам

цього товариства або третім особам, в той же час, в даному випадку одностайна

згода інших учасників товариства була відсутня.

Втім,

колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такою

позицією з огляду на наступне.

Згідно

до ст.53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції,

чинній на момент укладення договору) учасник товариства з обмеженою

відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її

частину) одному чи   кільком учасникам

цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і

третім особам.

Відповідно

до ч. 2 ст. 142 Цивільного кодексу України, установчий договір не є установчим

документом. Тобто, обмеження можуть встановлюватися лише статутом.

Стаття

147 Цивільного кодексу України встановлює, що учасник товариства з обмеженою

відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її

частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства;

відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її

частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом

товариства.

Як

встановлено судами, станом на момент укладення договору дарування від 25.05.06

Статут ТОВ "Мрія-97” діяв у редакції, затвердженій зборами учасників

товариства 12.03.03 (та зареєстрований Теофіпольською районною

держадміністрацією 25.03.03), яка не містила обмежень щодо дарування учасником

своєї частки у статутному фонді.

Що

стосується першочергового права інших учасників товариства на придбання частки,

то слід зазначити наступне. Згідно ст. 717 ЦК України, за договором дарування

одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому

другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника

будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, колегія

суддів приходить до висновку, що положення ст. 147 Цивільного кодексу України

та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", щодо

переважного праві на придбання частки учасниками товариства, стосується лише

оплатних правочинів, зокрема, набуття права власності на акції за договорами

купівлі-продажу. Право на переведення прав покупця, що передбачено ст.362 ЦК

України, виникає у інших співвласників в разі відчуження частки у спільній частковій

власності шляхом продажу. 

За

таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення

по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір

стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не

відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у

справі судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий

розгляд до місцевого господарського суду.

При

новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи,

дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову

оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду

справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі

вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у

відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається

рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені

обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,

11110 Господарського 

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну

скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення господарського суду Хмельницької

області від 24.12.07 та  постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 27.03.08 у справі № 10/4357

скасувати. Справу направити на новий розгляд до господарського суду

Хмельницької області

Головуючий

- суддя                                                                     

В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б.

Грек

Л. Стратієнко