Постанова

від 24.06.2008 по справі 33/326пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/326пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 33/326пд  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.–головуючого

Заріцької А.О.,

Хандуріна М.І.

розглянувши касаційну скаргуПідприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Лідер"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31.03.2008

у справігосподарського суду№ 33/326пдДніпропетровської області

за  позовомВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

доТОВ "Донвторметал"Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Лідер"

провизнання недійсним договору та відступлення права вимоги

за участю представників сторін:

від Підприємства заснованого на власності об"єднання громадян " Лідер" -  Машошина М.Ю.

від ВАТ " Південний гірничо-збагачувальний комбінат" –Чабанюк Т.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2008 у справі № 33/326пд( суддя Новікова Р.Г.)   у позовних вимогах ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до  ТОВ "Донвторметал" та до Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Лідер" про визнання недійсним договору  про  відступлення права вимоги від 03.07.2007, укладеного між ТОВ " Донвторметал" та Підприємством, заснованим на власності об"єднань громадян " Лідер" -   відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2008  ( Колегія суддів : Кулебякін О.С., Волкова Р.В., Запорощенко М.Д.)  рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2008  у справі № 33/326пд  скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 03.07.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальність „Донвторметал” та Підприємством заснованим на власності об'єднань громадян „Лідер” Макіївської міської спілки інваліді „Надія”. Судові витрати покладено на відповідачів порівну.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, підприємство засноване на власності об'єднання громадян "Лідер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2008, а рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2008 у справі № 33/326пд залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,  висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи а також вимогам ст.ст.38,41 Закону України " Про виконавче провадження", судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги те, що договір від 03.07.2007 спрямований на реальне настання правових наслідків,  метою його є уступка права вимоги, за яким можливо одержати відшкодування шкоди з боку винної особи –державної виконавчої служби.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції в рішенні встановлено, що відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвторметал” та Підприємства, заснованого на власності об'єднань громадян „Лідер” Макіївської міської спілки інвалідів „Надія” про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 03.07.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донвторметал” та Підприємством, заснованим на власності об'єднань громадян „Лідер” Макіївської міської спілки інвалідів „Надія”. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний договір укладений в порушення норм Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про виконавче провадження”.

Господарським судом Донецької області встановлено, що  згідно їз  спірним договором первісний кредитор –ТОВ " Донвторметал" відступає, а новий кредитор –Підприємство " Лідер"  набуває права вимоги, належне  первісному кредиторові у відповідності з обов'язком виконання відділом Державної виконавчої служби Інгулецького районного управління юстиції м. Кривий Ріг ( далі - боржник)  наказу № 6/322 від 06.09.2004 господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ВАТ " Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ " Донвторметал" 1180934 грн. 66 коп.

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги від 03.07.2007 встановлено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати   від боржника відшкодування шкоди, заподіяної боржником у зв'язку з невиконанням боржником своїх обов'язків по стягненню з ВАТ " Південний гірничо-збагачувальний комбінат на користь ТОВ " Донвторметал" 1180934 грн. 66 коп.

Господарський суд в рішенні дійшов висновку стосовно того, що в оспорюваному договорі термін " Боржник" застосовується до подальшого визначення Відділу Державної виконавчої служби Інгулецького районного управління юстиції м. Кривий Ріг. Докази того, що  в договір про відступлення права вимоги від  03.07.2007 внесені будь-які зміни, щодо іншого визначення поняття " Боржник" в матеріалах справи відсутні.    

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що  позивач не є стороною в спірному договорі, а тому не має права звертатись з позовом про визнання його недійсним, також вважає, що відступлення права вимоги відбувалося після закінчення виконавчого провадження і  на законних підставах.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позивач має довести факт порушення своїх інтересів  через укладення спірного договору між відповідачами, господарський суд дійшов висновку щодо    порушення позивачем вимог ст.ст.33,34 ГПК України,  позивач не довів обставин, на які він посилався у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим,  що висновки суду не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до частини 2 ст. 512 Цивільного кодексу України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною в угоді.  Крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі про визнання недійсним договору може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода. Викладене не було враховане під час розгляду справи судом першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що  суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач є боржником за виконавчим документом, за яким відступлене право вимоги. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що  ця обставина  свідчить про те, що спірний договір зачіпає права і законні інтереси позивача. Крім того, внаслідок укладання спірного договору у Підприємства, заснованого на власності об'єднань громадян „Лідер” Макіївської міської спілки інвалідів „Надія” виникає право на стягнення з позивача боргу за наказом № 6/332, виданим 06.09.2004 р. господарським судом Дніпропетровської області. Це прямо порушує права і законні інтереси позивача, оскільки виконавче провадження, за згаданим наказом закінчено 13.03.2007 р., а сам наказ ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2007 р. у справі № 6/332 визнано таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, по відношенню до спірного договору позивач є заінтересованою особою, тому в силу частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України вправі заперечувати дійсність цього  правочину в суді.

Оцінюючи законність угоди , апеляційна інстанція виходила  із того, що зміст договору від 03.07.2007 р. суперечить законодавству, що в силу частини 1 ст. 215, частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, тягне недійсність правочину.

Так, предметом договору є уступка права вимоги за виконавчим документом –наказом № 6/332 від 06.09.2004 р., виданим господарським судом Дніпропетровської області (пункт 1.1 договору). Між тим, виконання судового рішення є невід'ємною частиною процесу правосуддя і заміна сторони на цій стадії може відбутись не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України „Про виконавче провадження”. Зокрема, ст. 25 Господарського процесуального кодексу України допускає заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношені, але виключно з тієї підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації. З правилами цієї статті кореспондують положення пункту 4 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона  мають право звернутись до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Суд апеляційної інстанції  дійшов висновку, що  заміна боржника у виконавчому проваджені шляхом уступки права вимоги суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про виконавче провадження ”, у  господарського суду  не було правових підстав для відмови у позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що судові акти  попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням вимог матеріального права, виходячи з такого:

Судом апеляційної інстанції в постанові, згідно якої рішення господарського суду було скасовано, не надана правова оцінка встановленим судом першої інстанції фактам стосовно того, що  в  спірному договорі термін " Боржник" застосовується для подальшого визначення Відділу Державної виконавчої служби Інгулецького районного управління юстиції м. Кривий Ріг.

Відповідно до вимог ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що недійсність переданої за цесією вимоги, тягне недійсність правочину щодо уступки права.

Судами попередніх інстанцій не надана  правова оцінка  вимогам, які були передані за договором уступки права  від 03.07.2007, судами не з'ясовано, чи може бути Відділ  Державної виконавчої служби Інгулецького районного управління юстиції, виходячи зі змісту спеціального Закону України " Про виконавче провадження", суб'єктом   правовідносин, які є предметом переданої за цесією вимоги.   

Керючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Лідер" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2008 та рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2008 у справі № 33/326пд скасувати.

Справу  передати  на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   А.О. Заріцька

          М.І. Хандурін