Постанова

від 22.07.2008 по справі 3/195-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/195-Б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 липня 2008 р.                                                                                    № 3/195-Б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Заріцька А. О., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги  

Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС"

на  постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року

у справі№ 3/195-Б

за заявою Приватного підприємства "Ірена-Плюс"

доВідкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС"

проБанкрутство

в судовому засіданні взяли участь  представники :

Від скаржника: не з'явився

Від ініціюючого кредитора: не з'явився

Від арбітражного керуючого: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Ірена-Плюс" звернулось до господарського суду з заявою про визнання банкрутом  Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС"  у зв'язку з його неспроможністю розрахуватись з заявником за завданні  збитки, пов'язанні з втратою переданої на зберігання транспортної стрічки.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області  від 04.07.2007 року порушено провадження у справі  про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено власнику майна боржника укладати угоди без згоди розпорядника майна, вчиняти дії щодо продажу майнових активів, реорганізації чи ліквідації юридичної особи боржника.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.09.2007 року (суддя Вибодовський О. Д.) за результатами підготовчого засідання введено процедуру розпорядження майном Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" та призначено розпорядником майна боржника –арбітражного керуючого  Іващука В. А., зобов'язано ініціюючого кредитора подати оголошення про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС".

Відкрите акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду  з апеляційної скаргою на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 07.09.2007 року.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року ( судді: Вечірко І. О. –головуючий, Зарудяна Л. О., Ляхевич А. А.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 07.09.2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" залишено без задоволення.

Відкрите акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" не погодилось також і з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року тому звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на вказану постанову.

В обґрунтування  касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом  апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваного судового рішення порушені  норми процесуального  права і просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року у справі №3-195-Б повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2008 року  відновлено скаржнику строк для подання касаційної скарги, а саму касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" прийнято до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду України О. Ф. Шульги змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Короткевича О. Є., суддів Заріцької А. О. та  Хандуріна М. І.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами  першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується, зокрема, дата проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство (частина перша статті 11 Закону). Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.

Застосовуючи зазначені положення Закону, слід виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень статті 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Частини 3 статті 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” /надалі –Закон/, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону, до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство додаються відповідні документи, зокрема, копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню рішення, ухвали, постанови господарських судів.

         Статтею ч. 2 ст. 11 Закону  до  дати   проведення   підготовчого   засідання   боржник зобов'язаний  подати  в  господарський  суд  та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

         Вказана стаття Закону покладає на боржника зобов'язання подати в господарський суд на заяву про порушення справи про банкрутство відзив. Законом встановлена імперативна норма, що відзив повинен бути поданий боржником до підготовчого судового засідання, це не право як передбачено в позовному провадженні,  а являється обов'язок боржника. Крім цього відзив на заяву про банкрутство належить до процесуальних прав за допомогою яких боржник має можливість захистити свої права та інтереси.

         Боржником до підготовчого засідання не було подано відзив на заяву про банкрутству і суд першої інстанції виніс ухвалу підготовчого засідання у відсутності відзиву боржника на заяву про порушення справи про банкрутство боржника.

         При судовому розгляді в суді першої інстанції предметом дослідження становили лише факти на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора Приватного підприємства "Ірена-Плюс".

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону, у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника та, за наявності підстав, передбачених статтю 40 цього Закону, виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищенаведені норми Закону, у підготовчому засіданні суд повинен був перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, остаточно з'ясувати наявність всіх необхідних підстав, передбачених ч.3 ст.6 Закону для порушення справи та визначити розмір боргу кредитора встановити неплатоспроможність боржника. У випадку відсутності підстав для порушення справи про банкрутство суд повинен припинити провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 209 ГК України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Безпірність вимог ініціюючого кредитора мотивована рішенням господарського суду Хмельницької області  у справі №14/8/606 від 15.06.2006 року, яким задоволено позов Приватного підприємства "Ірена-Плюс" до Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" про стягнення 835 347 грн. збитків, заданих втратою переданої на зберігання транспортної стрічки. Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 21.11.2006 року  рішення у справі №14/8/606 від 15.06.2006 року  змінив  та стягнув з боржника на користь ініціюючого кредитора  430 635 грн. збитків, а в решті позовних вимог відмовив. Судом апеляційної інстанції ухвалою від 21.11.2006 року було виправлено арифметичну помилку та стягнено з боржника  318 598, 46 грн. заборгованості, а також зменшено суму судових витрат до 648, 37 грн.

Як вбачається з матеріалів справи постановою ВДВС  у місті Нетішин відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області  у справі №14/8/606 від 16.02.2007 року про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" на користь Приватного підприємства "Ірена-Плюс" заборгованості по збиткам в сумі 318 598, 46 грн. та 648,37 грн. судових витрат.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: 1) за письмовою заявою стягувача; 2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням; 4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника; 6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт. 

Суд першої інстанції в підготовчому засіданні не з'ясував обставин щодо нездатності боржника (неплатоспроможності) - Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" виконати зобов'язання перед Приватним підприємством "Ірена-Плюс".

В матеріалах справи відсутні докази щодо повернення вказаного виконавчого документу на час винесення ухвали підготовчого засідання 07.09.2007 року  у справі №3/195-Б.

Господарського суду Хмельницької області  в своїй ухвалі підготовчого зробив висновку, що боржник неспроможний протягом встановленого строку сплатити заборгованість, що на думку суду першої інстанції підтверджує правомірність порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" та продовжив провадження у справі, однак з цим висновком погодитись не можна виходячи з наступного.

Суд першої інстанції зробив вищезазначений висновок про неплатоспроможність боржника - Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" без посилань на будь-які факти та обставини справи.

Житомирський апеляційний господарський суд на дані факти уваги не звернув та не надав їм належної оцінки, що призвело до ухвалення незаконного рішення та порушення приписів ст. ст. 33,34,43 ГПК України.

Житомирський апеляційний господарський суд також не звернув увагу на всі обставини та передчасно дійшов до висновку, що ухвалу господарського суду Хмельницької області від 07.09.2007 року  у справі №3/195-Б відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови  від 29.12.1976р.  № 11  “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвала суду першої інстанції  та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідають

Судами попередніх інстанцій допущено порушення вимог статті 4-7 ГПК України, якою визначено, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, статті 4-3 ГПК України, положення якої передбачають, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та статті 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

  Вказані порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.

Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, ухвала господарського суду Хмельницької області від 07.09.2007 року  та постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року  у справі №3/195-Б підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції у підготовче засідання.

При новому розгляді  справи  суду слід врахувати  наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" задовольнити частково.

2.          Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року  та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 07.09.2007 року  у справі №3/195-Б скасувати.

3.          Справу №3/195-Б  передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий                                                                            О. Є. Короткевич  

Судді                                                                                               А. О. Заріцька

                                                                                                           М. І. Хандрін