Постанова

від 14.08.2008 по справі 04/4378

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

04/4378

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 серпня 2008 р.                                                                                    № 04/4378  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМуравйова О.В.

суддівГоголь Т.Г.,  Полянського А.Г.

за участю представників сторін котрі позивача                      (директор)

Ярмолінський Ю.В., паспорт НС 012094 Замковенко В.М., дов. від 24.07.2008 року

відповідачаПавленко В.Й., дов. від 14.05.2008 року №175

розглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу у справі

Селянського фермерського господарства "Зоря-2"№04/4378

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від15.01.2008 року

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільский торговий дім"

доСелянського фермерського господарства "Зоря-2"

простягнення 193 700,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільский торговий дім" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом (з врахуванням зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 193 700,00 грн. неустойки за непоставку ріпаку за договором поставки сільськогосподарської продукції від 15.05.2007 року №07-010. Позов вмотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання вказаного договору по поставці ріпаку, чим порушив права та інтереси позивача, що завдало останньому збитків.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 01.11.2007 року (суддя Голосінський Н.М.) позов задовольнив. Стягнув з Селянського фермерського господарства "Зоря-2" 193 700,00 грн. неустойки та сплату судових витрат, пославшись на обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також, на невиконання своїх зобов'язань відповідачем на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції від 15.05.2007 року №07-010.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Київський міжобласний  апеляційний господарський суд постановою від 15.01.2008 року ( судді Рудченко С.Г., Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2008 року  змінив в частині стягнення з Селянського фермерського господарства "Зоря-2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільский торговий дім" неустойки в сумі 96 850,00 грн. Стягнув сплату судових витрат. В іншій частині рішення залишив без змін, пославшись на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором поставки сільськогосподарської продукції від 15.05.2007 року №07-010, чим порушено права та інтереси позивача.  

Селянське фермерське господарство "Зоря-2" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.11.2007 року, та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2008 року  в частині стягнення неустойки, а провадження у справі припинити через неповноту дослідження обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових актів, а саме: статті 617 Цивільного кодексу України, статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільский торговий дім" надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якій заперечує проти її доводів, просить касаційну скаргу  Селянського фермерського господарства "Зоря-2" залишити без задоволення, а ухвалену постанову –без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга  не  підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами в ході розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.05.2007 року між Селянським фермерським господарством “Зоря-2” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Катеринопільський торговий дім” укладений договір № 07-010, згідно з умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію (ріпак) для використання її у господарській діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її вартість.

Пунктом 1.6. договору, визначено, що  загальна кількість продукції становить 170 тонн. Загальна вартість продукції становить 195500 грн., в тому числі ПДВ 33583,33 грн.(пункт 1.7 договору).

Відповідно до пунктів 1.8-1.8.1 договору, розрахунок за ріпак позивач зобов'язується здійснити 40% від суми договору –78 200 грн. до 18.05.2007 року, а 60 % від суми договору –117 300 грн. до 20.07.2007 року. Оплата за товар проводиться, з урахуванням попередньої оплати, протягом 5-ти банківських днів з моменту передачі товару згідно з розрахунком.

Пункт 2.1.1 договору, визначає, що Постачальник зобов'язується передати продукцію Покупцеві в якості, кількості, асортименті  до 20.07.2007 року. Відповідальністю за порушення умов договору встановлена пунктом 4.2. відповідно до якого, за порушення своєчасного передання продукції або відмови від її поставки у встановлені строки, постачальник сплачує неустойку в розмірі вартості ненаданої продукції за цінами, визначеними у Договорі, з урахуванням індексу інфляції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.05.2007 року на виконання умов договору щодо розрахунку за ріпак, позивач попередньо перерахував відповідачу 70000 грн. та 14.06.2007 року  8200 грн., тобто  всього 78 200 грн. Платіжними дорученнями від 26.06.2007 року № 179 та від 23.08.2007 року № 213 Селянське фермерське господарство "Зоря-2" одержану попередню оплату за ріпак, в загальній сумі 80 000 грн., повернуло позивачу.

Згідно з  пунктом 5.1 договору, сторона звільняється від визначеної даним Договором та чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному даним  порядку. Настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним в Україні законодавством. (пункт 5.2. договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору №№ 07-010 від 15.05.2007 року, сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод, повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання договору в строк не пізніше трьох днів з моменту їх виникнення.

Попередні судові інстанції встановили, що відповідач таке повідомлення позивачеві не направляв.

Статтею 175 Господарського кодексу України унормовано, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.  

Пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Значення договору полягає в тому, що саме через договір забезпечується цивільний, товарно-грошовий оборот в суспільстві, оскільки він ґрунтується на взаємній зацікавленості сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Стаття 611 цього Кодексу передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд, встановивши,  факт порушення договірних зобов'язань з боку відповідача, правомірно стягнув з останнього  неустойку в сумі 96 850,00 грн. (як то, передбачено договором), зменшивши при цьому її розмір.

Стосовно доводів скаржника, щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №07-010 від 15.05.2007 року,  у зв'язку із  форс-мажорними обставинами, колегія суддів зазначає наступне.  

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в районній газеті “Колос”, опубліковано наслідки урагану в Черкаській області, який відбувся 26.06.2007 року. Для встановлення форс-мажорних обставин, 27.06.2007 року комісією управління Агропромислового розвитку в Тальнівському районі в присутності голови Селянського фермерського господарства  “Зоря-2” Майчука В. І. складено акт обстеження посівів ріпаку позивача на полях № 2, 7, 8, 10 та виявлено, що на площі 181 га. в наслідок ураганного вітру було пошкоджено посіви озимого ріпаку. Недобір врожаю складає 197 тонн.

Відповідно до статті  11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено право торгово-промислової палати в Україні на  проведення експертизи, контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних товарів) і визначення їх вартості.

Згідно зі статтею 14 цього Закону, торгово-промислова палата в Україні засвідчує обставини форс-мажору, відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Попередні судові інстанції встановили, що відповідач за встановленням про наявність форс-мажорних обставин до торгово-промислової палати в Україні не звертався.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності належних доказів, які б засвідчували форс-мажорні обставини, оскільки надати такий висновок може лише торгово-промислова палата України.

Отже, фактичні обставини справи встановлено Київським міжобласним господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновок суду відповідає цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржувалась, а відтак в касаційному порядку не переглядалась.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 1115 , 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий  господарський суд  України

ПОСТАНОВИВ:

   Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2008 року у  справі № 04/4378 залишити без змін, а касаційну скаргу  Селянського фермерського господарства "Зоря-2"- без задоволення.

Головуючий        суддя                                                   О. Муравйов

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                           А.Полянський