Постанова

від 22.07.2008 по справі 17/37-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/37-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 липня 2008 р.                                                                                    № 17/37-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

розглянув касаційну скаргуТОВ "Промислова група "РОСТ"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.04.2008

у справі№ 17/37-08 господарського суду Сумської області

за позовомТОВ "Промислова група "РОСТ"

доСумського обласного комунального підприємства "Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості"

провизнання права

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.01.2008 (суддя: О.Коваленко) позов про визнання права на проведення ремонтних робіт з внесення невід'ємних поліпшень за рахунок коштів позивача із збільшення вартості орендованого майна задоволені.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що відповідно до п. 6.3 договору орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості за дозволом орендодавця. Відповідач листом № 519 від 05.10.2006 надав дозвіл на проведення поточного ремонту за умови його здійснення за рахунок орендаря без відшкодування понесених витрат, листом № 5 від 10.01.2007 відповідач надав згоду на проведення ремонтних робіт та часткову реконструкцію за рахунок коштів орендаря без відшкодування витрат в рахунок орендної плати та не віднесення їх на збільшення вартості основних засобів.

Одночасно, судом зазначено про невідповідність таких дозволів в частині погодження проведення ремонтних робіт з власником орендованого майна та не віднесення витрат на збільшення вартості основних засобів діючому законодавству.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 (судді: В.Бондаренко, В.Лакіза, Л.Камишева) рішення господарського суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тими обставинами, що строк договору оренди визначений до 31.03.2008 і відповідач не має наміру продовжувати орендні відносини з позивачем, тому вимоги позивача необґрунтовані.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції з підстав порушенням при її прийняті апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник вказує, що в порушення вимог процесуального права його не було повідомлено належним чином про час та місце слухання справи судом. На час звернення до суду та ухвалення рішення господарським судом договір оренди не закінчився, тому позивач вправі захистити своє право на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна, а отже висновки апеляційного суду стосовно не з'ясування обставин наявності діючого договору оренди суперечить фактичним обставинам. При цьому апеляційна інстанція не звернула увагу на норму ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внаслідок чого висновок про припинення орендних правовідносин між сторонами спору не вірний.

Сторони не скористалися правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 56 від 11.05.2006 за умовами якого позивач отримав в оренду нежитлове приміщення строком до 31.03.2007.

Відповідно до змін до договору № 65 від 11.05.2006 сторони погодилися продовжити дію договору до 31.03.2008.

Відповідно до п. 6.2 договору передбачено право орендаря з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Отже, у ст. 778 Цивільного кодексу України закріплюється право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі. Саме проведенням суттєвих змін поліпшення відрізняються від ремонту, при проведенні якого відбувається не зміна майна, а відновлення його стану, корисних властивостей.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п.п. 5.4 та 6.2 договору, а також на листи відповідача, якими надано згоду позивачу на проведення ремонту орендованого майна.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідача листом № 519 від 05.10.2006 погодився на проведення поточного ремонту.

Згідно з листом № 5 від 10.01.2007 відповідач погодився на часткову реконструкцію із застереженням, що витрати позивача не будуть зараховані в рахунок орендної плати та не будуть віднесені на збільшення вартості основних засобів.

Крім того, як вірно встановлено апеляційною інстанцією у зв'язку із спливом строку договору та відсутністю наміру орендодавця на його продовження, про що орендодавець направив повідомлення орендарю, суд встановив, що проведення ремонту із внесенням невід'ємних поліпшень та збільшення вартості майна недоцільним, що фактично свідчить про відсутність згоди відповідача.

Таким чином, фактично відповідач надав згоду лише на проведення ремонту та часткової реконструкції, без віднесення витрат на збільшення вартості майна, тобто не погодився на невід'ємні поліпшення орендованого майна, які призведуть до збільшення його вартості.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем не доведено наявність письмового дозволу орендодавця на здійснення запропонованого позивачем ремонту орендованого приміщення, а відтак –вимоги позивача правомірно не задоволено апеляційною інстанцією.

Доводи скаржника щодо неврахування приписів ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині визнання договору продовженим відхиляються, оскільки питання продовження дії договору в даному проваджені не досліджується. Апеляційна інстанція надала оцінку доводам відповідача щодо відсутності наміру продовження договору як відсутність згоди на проведення ремонту, а додаткова оцінка та переоцінка цих обставин до повноважень касаційної інстанції не відноситься.

Враховуючи повне встановлення апеляційною інстанцією обставин справи, тому підстав для скасування постанови апеляційної інстанції касаційна інстанція не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 108, 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 у справі          № 17/37-08 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                                                 В. Цвігун