Постанова

від 17.10.2006 по справі 16/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/266

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "17" жовтня 2006 р.                                                                                                    Справа № 16/266

„12” год. „45” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого -  судді Фесюри М.В.,

                                                                      при секретарі  - Кезля А.О.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача – Звєрєв М.В., Гуриненко О.М.,                                                                                          від відповідача –Кузьменко Г.П., Городник Т.М.,

                                                                      Авраменко Л.П.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверщина –Інвест”

                                      (Чернігівська обл. Чернігівський р-н с. Количівка, Аеропорт)

До ВІДПОВІДАЧА:           Чернігівської міжрайонної державної податкової  інспекції

                                              (м. Чернігів вул. Воровського,6)

Про визнання відсутності права (повноважень) на здійснення

документальної перевірки та визнання нечинними податкових

повідомлень –рішень.

          Заявлено позов про визнання відсутності права (повноважень) податкового органу на проведення документальної перевірки позивача та визнання нечинними податкових повідомлень –рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

          Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повинен був діяти відповідно до Конституції України, ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та ч.2 ст.90 Господарського кодексу України, тобто в межах повноважень та в порядку, визначеному законами України.

          Позивач не оспорює право проведення податковим органом перевірки взагалі, а вважає протиправною перевірку, розпочату щодо нього.

          Сторона у справі вважає, що проведена відповідачем перевірка за своєю суттю є позаплановою документальною перевіркою, а не невиїзною документальною перевіркою, при цьому вказані перевірки відрізняються підставами та порядком їх призначення і проведення.

          Позивач стверджує, що підставою для перевірки явилася необхідність перевірити правильність декларування від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість в декларації за січень 2005 року, для чого податковим органом був застосований п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні. Однак, така норма набрала чинності лише в квітні 2005 року, отже не могла бути застосована для січневої декларації, оскільки закон зворотної сили не має.

          Крім того, позивач, підтримуючи заявлені вимоги, в судовому засіданні надав документи, згідно з якими вважає відсутнім в його діях порушення Закону України „Про податок на додану вартість”.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що перевірка правильності декларування ПДВ у декларації за січень 2005 року була проведена у відповідності з ст.11 Закону України „Про податкову службу в Україні” та п.п.7.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому, були встановлені порушення вимог податкового законодавства, внаслідок яких позивачу підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2005 року у розмірі 3217 грн., не знайшла свого підтвердження заявлена сума бюджетного відшкодування у розмірі 11241 грн., встановлено заниження ПДВ за квітень, червень, липень, жовтень 2004 року на суму 35464 грн., встановлено заниження від'ємного значення  ПДВ за серпень, вересень, листопад та грудень місяці 2004 року в сумі 65856 грн.

          Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази , суд

ВСТАНОВИВ

          21.02.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіверщина –Інвест” була подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2005 року, в якій платник податків відобразив від'ємне значення об'єкту оподаткування ПДВ у розмірі 121458 грн.

          Тієї ж дати Товариством поданий розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації за січень 2005 року, відповідно до якого перенесено податковий кредит з декларації скороченої у розмірі 118241 грн.

          Відповідач склав план проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2005 року , включивши до нього питання достовірності визначення податкових зобов'язань, податкового кредиту , чистої суми зобов'язань за січень –грудень 2004 року та січень 2005р.

          Відповідно до затвердженого плану та керуючись ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” , п.п.7.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі –Закон –168) податковий орган провів зазначену перевірку, за наслідками якої склав акт № 15/23/108/323611244 від 06.07.2006р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Сіверщина –Інвест” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з повним зарахуванням в рахунок податку на додану вартість за січень 2005 року”.

          Як зазначено в акті перевірки, остання проводилась з 29 червня 2006р. по 03 липня 2006 р. з відома генерального директора підприємства, який запрошувався на 10.00 год. 29.06.2006р. запрошенням № 829/10/23 від 15.06.2006р., що було направлене рекомендованим листом та отримане 16.06.2006р. У зв”язку з неявкою директора був складений акт № 1/23-108/32611244 від 29.06.2006р.

          Також в акті перевірки зазначено, що платник не знаходиться за реєстраційною адресою: с. Количівка, Аеропорт. До такого висновку перевіряючі дійшли на підставі акта про не встановлення місцезнаходження № 1/23-023 від 22.09.2005р.

          Відповідно до п.п.7.7.5 ст.7 Закону –168 в редакції, яка діяла на дату початку перевірки, протягом  30 днів, наступних за днем отримання податкової  декларації,  податковий  орган проводить документальну невиїзну  перевірку  (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

          Декларація, дані якої перевірялись, була подана 21.02.2005р., отже податковий орган незаконно провів перевірку після закінчення терміну , на протязі якого законом дозволена така перевірка.

          Крім того, обов'язок податкового органу щодо проведення перевірки у 30-ти денний термін після отримання декларації встановлено нормою Закону –168 в редакції, яка почала діяти з 01.06.2005р. Така норма у викладеній редакції не має зворотної сили, а тому відповідач не мав права її застосовувати для випадків, коли податкова декларація була подана раніше.

          Статтею 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,   мають право здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням і сплатою податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),  а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності,  повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а  також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності  чи  не мають такого статусу,  на яких згідно із законами України покладено обов'язок  утримувати  та/або сплачувати податки  і збори (обов'язкові   платежі).

          Статтею 11-1 цього Закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

          Слід зазначити, що підстави та порядок проведення невиїзних документальних (камеральних) перевірок цим Законом не визначені.

          Поряд з цим , відповідно до п.п.”в” п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі –Закон-2181) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок  проведення камеральної перевірки  виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які  призвели до заниження або завищення суми  податкового зобов'язання.

          Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим  органом  виключно  на  підставі даних,  зазначених у податкових  деклараціях,  без  проведення  будь-яких  інших  видів перевірок платника податків;

          Як підтверджується наданими доказами, відповідач звернувся до позивача з листом від 26.04.2006р. з проханням надати документи, що стосуються продажу –придбання товарів (робіт, послуг) та нарахування ПДВ за період з 01.02.2004р. по 01.02.2005р. з метою проведення позапланової виїзної перевірки з питань відшкодування податку на додану вартість.

          Крім того, податковий орган до початку перевірки звернувся до Городянського відділення ЧМДПІ з листом № 309/7/23-321 від 06.04.2005р. з проханням надіслати письмовий запит керівнику ВАТ „Городнянський ХПП” та під час перевірки встановити обставини щодо відвантаження та оплати товару згідно податкової накладної № 1 від 30.07.2004р.  Необхідність такої перевірки відповідач обґрунтував власною перевіркою  правомірності визначення позивачем сум ПДВ до відшкодування з бюджету за грудень 2004р.

          Також , Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась з запитом  № 346/7/23-026 від 26.04.2006р. до державної податкової інспекції у м. Чернігові  про проведення зустрічної перевірки ПП „Іділія” з питань взаємовідносин останнього з ТОВ „Сіверщина –Інвест”. Необхідність зустрічної перевірки відповідач обумовив проведенням позапланової документальної перевірки позивача щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

          Відповіді на вказані запити були отримані відповідачем та використані при складанні акту перевірки позивача.

          Закон України „Про державну податкову службу в Україні”, підзаконні нормативні акти вказують на можливість проведення невиїзної перевірки з використанням інших документів незалежно від способу їх подання, однак не надають повноважень контролюючому органу для проведення такої перевірки проводити зустрічні перевірки контрагентів платника податків, більш того, Закон –2181 прямо забороняє здійснювати інші види перевірок в разі камеральної перевірки.

          Таким чином, Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція фактично призначила та провела перевірку позивача, яка за своєю суттю є позаплановою виїзною документальною перевіркою, оскільки вона не передбачена в планах роботи і не відповідає вимогам, які пред'являються до невиїзних (камеральних) перевірок взагалі і зокрема до невиїзних (камеральних) перевірок відомостей, відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

          Застосування податковим органом іншої назви перевірки та проведення її в межах власного приміщення не змінюють її суті і вказують лише на порушення норм чинного законодавства.

          Як вказувалось вище, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби   позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

          Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України податковий орган не надав доказів та не довів дотримання ним вимог цієї статті при призначенні та проведенні позапланової перевірки позивача.

          Крім того, відповідачем допущені й інші процесуальні порушення при призначенні та проведенні перевірки.

          Так, п. 4 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено право податкового органу  запрошувати  платників  податків  або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та  зборів  (обов'язкових  платежів)  такими  платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж  за  десять  робочих  днів  до  дня запрошення рекомендованими листами,  в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які   запрошується   платник  податків  (посадова  особа  платника податків).

          Як передбачено статтею 13 цього Закону, посадові особи органу зобов'язані в повній мірі використовувати права, надані органам податкової служби.

          Як встановлено в судовому засіданні, податковий орган не виконав обов'язку в повній мірі скористатись правом запрошення платника податків для проведення перевірки.

          Сторонами у справі не заперечується, що реєстраційною адресою місцезнаходження позивача є с. Количівка, Аеропорт.

          Однак , податковий орган направляв запрошення за іншою адресою, посилаючись на встановлення відсутності платника податків в с. Количівка. До такого висновку відповідач прийшов на підставі акту перевірки місцезнаходження від 22.09.2005р.

          Позивач не погодився з таким висновком, посилаючись на знаходження його виконавчих органів за реєстраційною адресою, та повідомив що він також користується частиною приміщення в м. Чернігові по вул. Святомиколаївська,12-а.

          Оцінюючи акт № 1/23-023 від 22.09.2005р. перевірки місцезнаходження ТОВ «Сіверщина –Інвест», суд приходить до висновку про те, що такий не акт не може бути належним та достатнім доказом відсутності виконавчих органів позивача за реєстраційною адресою на час призначення та проведення перевірки з наступних підстав.

          Акт складено службовими особами відповідача Барц А.М. та Куліш Н.І. у присутності голови Іванівської сільради Струк С.М. В акті вказано, що територія ТОВ „Сіверщина –Інвест” за адресою : с. Количівка, Аеропорт огороджена та закрита на замок, на ній ведуться ремонтні роботи, на огорожі міститься вивіска із забороною входити на територію приватної власності, зі слів сільського голови, дирекція підприємства на цій території відсутня.

          В акті перевірки юридичної адреси не зазначено часу, на протязі якого проведено перевірку, а одна лише неможливість потрапити на територію та думка однієї особи про відсутність підприємства за цієї адресою, не дає підстав визнавати факт незнаходження такого підприємства в Аеропорту с. Количівка встановленим.

          Крім того, зовнішній огляд території позивача працівниками податкової служби здійснювався за вісім місяців до початку призначення та проведення перевірки, що не перешкоджало податковому органу здійснити перевірку місцезнаходження платника податків безпосередньо перед податковою перевіркою та за наявності відповідних підстав направляти повідомлення за адресою іншою, ніж вказаною в реєстраційних документах. Слід зазначити, що ухвала суду про відкриття провадження в даній справі та судова повістка була направлена та отримана позивачем за адресою: с. Количівка,  Аеропорт.

          Відповідач, вирішивши направити повідомлення про запрошення підприємства для проведення перевірки, не переконався в отриманні підприємством листа в той час, як підтверджується належними доказами, таку рекомендовану кореспонденцію отримувала інша юридична особа, яка орендувала частину приміщення за тією ж адресою.

          Відповідно до ч.  2 ст. 19 Конституції України органи державної влади  та  органи  місцевого  самоврядування,  їх посадові  особи  зобов'язані  діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та  законами України.

          Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція є  органом державної влади і,  відповідно,  її діяльність має підпорядковуватись   вимогам   наведеної   норми   Конституції та  аналогічним  вимогам ст.  11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.  Право податкової інспекції  на  проведення  перевірки підлягає  законодавчим  обмеженням  та  реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

          Суд може захистити право платника податку у  разі  проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням  правил,  процедури,  встановлених  законом. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Окрім того, позивачем не оспорюється право податкового органу на проведення перевірок взагалі, він доводить протиправність розпочатої щодо нього перевірки.

          Обраний позивачем  спосіб захисту порушеного права –визнання відсутності права (повноважень) на перевірку - є  нічим  іншим  як  вимогою  про визнання  неправомірною позапланової комплексної перевірки,  тобто дій органа  державної  податкової  служби.  Право  особи  на  таку вимогу,  такий  спосіб  захисту  порушеного  права  ґрунтується на положеннях чинного законодавства,  зокрема ст.  20 ГК України, яка  встановлює  і такий спосіб,  як припинення дій,  що порушують право або створюють загрозу його порушення.

          Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства  України  адміністративний позов  може  містити  вимоги   про   встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п.  6 ч. 3 ст. 105).  Спосіб захисту порушеного права може  залежати  від  того  чи припинене порушення,  чи ні –в разі припиненні  порушення - суд може задовольнити вимогу про встановлення  відсутності  компетенції  (повноважень)  у  суб'єкта владних повноважень,  зокрема на вчинені дії,  чи про визнання дій протиправними.   

          За таких обставин позовні вимоги про визнання відсутності повноважень Чернігівської МДПІ на проведення з 29.06 по 03.07.2006р. документальної невиїзної перевірки ТОВ „Сіверщина –Інвест” підлягають задоволенню. При цьому , суд враховує постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.01.2006р. у справі № 9/175-04.

          На підставі акту, складеного за результатами незаконної перевірки, відповідачем 20.07.2006р. були прийняті спірні податкові повідомлення –рішення:

-          № 0000212340/0 , яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53196 грн., у тому числі за основним платежем –35464 грн., за штрафними санкціями –17732 грн.;

-          № 0000202340/0, яким встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ за 8,9,11,12 місяці 2004 року у загальному розмірі 65856 грн. та вказано, що оскільки в силу п.п.”а” п.п.7.7.7 ст.7 Закону –168 вважається, що платник податків добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 65856 грн. як бюджетного відшкодування, тому зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів;

-          № 00001922340/0, яким встановлена сума завищення бюджетного відшкодування за січень 2005 року у розмірі 118241 грн., у тому числі не відшкодовано на момент перевірки –74107 грн., відшкодовано –47351 грн.,  у зв”язку з чим платнику податків визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 71026,5 грн., у тому числі 47351 грн. відшкодованої суми та 23675,5 штрафних санкцій.

          Частинами 3,4 ст.70 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

          Відповідно до п.1.9 ст.1 Закону –2181, податкове   повідомлення   - це письмове    повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового  зобов'язання,  визначену   контролюючим   органом   у випадках, передбачених цим Законом.

          Як передбачено Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005р. N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, податкове повідомлення –рішення приймається контролюючим органом на підставі акту, складеного за результатами   проведення  невиїзних  документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

          П.1.3 Порядку визначено акт перевірки як службовий  документ,  який  стверджує  факт проведення невиїзної документальної  або  виїзної  планової  чи  позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання  і  є  носієм  доказової  інформації  про  виявлені порушення  вимог  податкового,  валютного  та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

          Враховуючи те, що акт перевірки складений відповідачем внаслідок його неправомірних дій, за умови відсутності повноважень на проведення перевірки, тому він не може бути прийнятий до уваги як доказ наявності порушень податкового законодавства з боку платника податків.

          За таких обставин спірні рішення не можуть ґрунтуватись на доказах, отриманих з порушенням закону, а тому мають бути визнані нечинними повністю як такі, що не відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

          При цьому суд також враховує доводи позивача, викладені в судовому засіданні щодо обґрунтованості відображення у податковому кредиті за лютий 2004 року сум ПДВ з операцій придбання у ПП „Іділія” приміщення кафе та обладнання , яке в ньому знаходилось, та не приймає заперечень відповідача з цього приводу з наступних підстав.

          Як підтверджується наданими документами, в лютому 2004р. позивач придбав у ПП”Іділія” приміщення кафе вартістю 456030,15 грн., в т.ч. ПДВ 76005,03 грн. ( податкова накладна № РН-000004 від 25.02.2004р.) та обладнання, яке знаходилось у приміщенні, вартістю 73969,85 грн., в т.ч. ПДВ 12323,31 грн. (податкова накладна № РН-000003 від 25.02.2004р.).

          Оплата була здійснена ТОВ „Сіверщина –Інвест” шляхом перерахування ПП”Іділія” коштів через установу банку відповідно до платіжних доручень №№ 14,15 від 25.02.2004р.

          На підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ „Сіверщина –Інвест”  включило суми ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного періоду та відобразило у податковій декларації.

          Податковий орган прийшов до висновку про завищення суми податкового кредиту внаслідок отримання результатів зустрічної перевірки підприємства „Іділія”, за якими останнє за місцезнаходженням відсутнє, за лютий 2004 року подало декларацію з ПДВ в якій відобразило податкове зобов'язання по обсягу продажу у розмірі 2628 грн.

          Однак з таким висновком погодитись неможливо.

          Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону - 168, податковий кредит-це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          Згідно з пп 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону - 168 встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

          Відповідно до пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)- актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платник податку органом державної податкової служби  суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом  документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством , нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

          Таким чином, Законом - 168 визначається лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –це відсутність податкової накладної або вантажно –митної декларації .           Інших підстав для невключення  до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Законом не передбачено.

          Відповідно до пп.. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у передбаченому Законом порядку.

          Суми, що включені до податкового кредиту в лютому 2004 року за операцією придбання нерухомості у ПП „Іділія”, підтверджуються податковими накладними.

          Відповідачем не надано доказів того, що наявні у позивача податкові накладні не відповідають пп.7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону - 168 або складені особою, яка не зареєстрована платником ПДВ.

          Крім того, слід зазначити, що державною податковою інспекцією у м. Чернігові на запит ТОВ „Сіверщина –Інвест” у зв”язку з придбанням нерухомого майна надана відповідь № 20945/10/23-308 від 05.09.2006р., згідно з якою 05.09.2006р. ПП „Іділія” подало уточнену декларацію з ПДВ за лютий 2004 року, в якій відобразило податкове зобов'язання у розмірі 90961 грн., з урахуванням податкового кредиту чиста сума податкових зобов'язань склала 89000 грн., яка сплачена до державного бюджету.

          За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судовий збір має бути відшкодований позивачу за рахунок державного бюджету у розмірі, встановленому чинним законодавством.

          Заперечення відповідача судом не приймаються з підстав викладених вище.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати відсутність повноважень Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на проведення з 29.06 по 03.07.2006р. документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверщина –Інвест” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з повним зарахуванням в рахунок податку на додану вартість за січень місяць 2005 року.

3.          Визнати повністю нечинними прийняті 20.07.2006р. Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверщина –Інвест” податкові повідомлення –рішення: № 0000212340/0 , яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53196 грн., у тому числі за основним платежем –35464 грн., за штрафними санкціями –17732 грн.; № 0000202340/0, яким встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ за 8,9,11,12 місяці 2004 року у загальному розмірі 65856 грн.; № 00001922340/0, яким встановлена сума завищення бюджетного відшкодування за січень 2005 року у розмірі 118241 грн., у тому числі не відшкодовано на момент перевірки –74107 грн., відшкодовано –47351 грн.,  у зв”язку з чим платнику податків визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 71026,5 грн., у тому числі 47351 грн. відшкодованої суми та 23675,5 штрафних санкцій.

4.          Стягнути з Державного бюджету (р/р 31117095500002  УДК в Чернігівській області,  МФО 853592, код 22825965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверщина –Інвест” (Чернігівська обл. Чернігівський р-н с. Количівка, Аеропорт, код 32611244) 3,4 грн. державного мита.

5.          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана у строк, встановлений  цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова складена у повному обсязі 18 жовтня 2006 року.

          Суддя                                                                                                              М.В.Фесюра