Рішення

від 28.11.2011 по справі 15/5007/120/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путят инський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" листопада 2011 р. С права № 15/5007/120/11

Господарський суд Житомир ської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г. < Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників ст орін

від позивача: ОСОБА_1 - пр едставник за довіреністю від 08.11.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дорученням в ід 23.03.2011р.,

розглянув у відкритому суд овому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підп риємства "Ждимир-плюс" Приват ного підприємства "Ждимир" (м.Р ава Руська Львівська область ) < В особі(назва) > < Поле для тек сту >

до Дочірнього підприємств а "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальніст ю "Молочна фабрика "Рейнфорд" ( м. Житомир) < Поле для тексту >

про стягнення 528636,35грн. (згідн о із заявою від 28.11.2011р.) < Поле для тексту >

Дочірнє підприємство “Жд имир-плюс” Приватного підпри ємства “Ждимир” звернулось д о господарського суду з позо вом про стягнення на свою кор исть з Дочірнього підприємст ва “Молочний завод” Товарист ва з обмеженою відповідальні стю “Молочна фабрика Рейнфор д” 617030,00грн. основної заборгова ності, 71795,24грн. пені, 25915,26грн. інфл яційних та 13895,85грн. - 3% річних.

Представник позивача в суд овому засіданні 28.11.2011р. подав за яву про уточнення позовних в имог відповідно до якої, прос ить стягнути з відповідача н а користь позивача 417030,00грн. осн овної заборгованості, 71795,24грн. пені, 25915,26грн. інфляційних та 13895 ,85грн. - 3% річних. Подана заява ф актично є заявою про зменшен ня розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК Укр аїни позивач вправі до прийн яття рішення по справі збіль шити розмір позовних вимог з а умови дотримання встановле ного порядку досудового врег улювання спору у випадках, пе редбачених статтею 5 цього Ко дексу, в цій частині, відмовит ись від позову або зменшити р озмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст . 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовн их вимог, вказана заява не суп еречить вимогам чинного зако нодавства України, не порушу є чиїх-небудь прав і охоронюв аних законом інтересів та пр иймається судом. Розгляд спр ави здійснюється з урахуванн ям поданих змін.

Відповідач в судовому засі данні проти позову заперечив з підстав, викладених у письм ових запереченнях (т. 2, а.с. 72-73). Зо крема, відповідач посилаєтьс я на те, що на час звернення по зивача з позовом до суду, у від повідача існувала заборгова ність не 617030,00грн., а 417030,00грн., оскіл ьки позивачем не враховано з дійснені оплати за товар від 11.10.2011р., 12.10.2011р., 13.10.2011р., 14.10.2011р. на загаль ну суму 200000,00грн. Крім того, відп овідач зазначив, що договора ми не визначено строк оплати , а у претензії №25/50 від 02.09.2011р. поз ивач просив сплатити заборго ваність в сумі 17030грн. На викона ння даної претензії відповід ачем було перераховано на ко ристь позивача грошові кошти в сумі 200000,00грн. Тобто вимоги пр етензії відповідачем викона но у повному обсязі. ДП "Молочн ий завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" підтверджує наявн у суму заборгованості в розм ірі 417030,00грн., однак вважає, що те рмін сплати даних коштів ще н е настав, а тому просить припи нити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Заслухавши пояснення пред ставників сторін та дослідив ши матеріали справи, господа рський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріал ів справи, 10.01.2010р. між Дочірнім п ідприємством “Ждимир-плюс” ( позивач/продавець) та Дочірн ім підприємством “Молочний з авод” Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна ф абрика Рейнфорд” (відповідач / покупець) було укладено дого вір купівлі-продажу № 01 (а.с. 10), з а умовами якого продавець зо бов'язується передати у влас ність належний продавцю това р, а саме: масло, сухе молоко, а п окупець зобов'язується прийн яти і оплатити за товар на умо вах діючого договору.

В подальшому, 02.01.2011р. між Дочір нім підприємством “Ждимир-пл юс” (позивач/продавець) та Доч ірнім підприємством “Молочн ий завод” Товариства з обмеж еною відповідальністю “Моло чна фабрика Рейнфорд” (відпо відач/ покупець) було укладен о договір купівлі-продажу № 01/ Л (а.с. 11), за умовами якого прода вець зобов'язується передати у власність належний продав цю товар, а саме: масло-молочну продукцію, а покупець зобов'я зується прийняти і оплатити за товар на умовах діючого до говору.

Нормою ст. 655 Цивільного коде ксу України передбачено, що з а договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) пере дає або зобов'язується перед ати майно (товар) у власність д ругій стороні (покупцеві), а по купець приймає або зобов'язу ється прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грош ову суму.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов д оговорів купівлі-продажу № 01 в ід 10.01.2010р. та № 01/Л від 02.01.2011р., позива чем у період з лютого 2010 року по серпень 2011 року передано відп овідачу товар на суму 15176010,00грн. , що підтверджується наявним и у матеріалах справи наклад ними (т.1, а.с. 2-80). В свою чергу, за о держаний від позивача товар, відповідачем у період з 04.02.2010р. по 19.08.2011р. проведено розрахунок на суму 14558980,00грн., про що свідча ть банківські виписки (т.1 а.с. 87 - т. 2 а.с. 66). Таким чином, станом на 31.08.2011р. неоплаченим відповідач ем залишився товар на суму 617030, 00грн.

Факт наявності заборгован ості у відповідача перед поз ивачем станом на 31.08.2011р. в сумі 617 030,00грн., також підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та ск ріпленими печатками підприє мств актами звірки взаємороз рахунків (т.1, а.с. 15-17).

Заборгованість в сумі 617030,00гр н. позивач просив стягнути у п озовній заяві.

Заявою від 28.11.2011р. позивач уто чнив позовні вимоги та проси в стягнути з відповідача, зок рема, суму основного боргу в р озмірі 417030,00грн. (т. 2, а.с. 96-97).

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 Циві льного кодексу України, поку пець зобов'язаний оплатити т овар після його прийняття аб о прийняття товаророзпорядч их документів на нього, якщо д оговором або актами цивіль ного законодавства не встано влений інший строк оплати то вару; покупець зобов'язаний с платити продавцеві повну цін у переданого товару.

Пунктами 6.1 договорів купів лі-продажу № 01 від 10.01.2010р. та № 01/Л в ід 02.01.2011р. сторони погодили, що р озрахунок за договорами здій снюється покупцем за отриман ий товар від продавця шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок прода вця в національній валюті, а с аме попередня оплата.

Водночас, як вбачається з ма теріалів справи, позивачем в ідпускався, а відповідачем п риймався товар за відсутност і сплаченої попередньої опла ти, без додаткового узгоджен ня сторонами іншого строку о плати товару.

Згідно з ч.1 ст. 693 ЦК України, я кщо договором встановлено об ов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до й ого передання продавцем (поп ередня оплата), покупець пови нен здійснити оплату в строк , встановлений договором куп івлі-продажу, а якщо такий стр ок не встановлений договором , - у строк, визначений відпові дно до статті 530 ЦК України.

Частиною першою статті 530 Ци вільного кодексу України, вс тановлено: якщо у зобов'язанн і встановлений строк (термін ) його виконання, то воно підля гає виконанню у цей строк (тер мін). Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (т ермін) виконання боржником о бов'язку не встановлений або визначений моментом пред'яв лення вимоги, кредитор має пр аво вимагати його виконання у будь - який час. Боржник пови нен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пр ед'явлення вимоги, якщо обов'я зок негайного виконання не в ипливає із договору або акті в цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем 07.09.2011р. на ад ресу відповідача було надісл ано претензію вих. №25/50 від 02.09.2011р . з вимогою про погашення забо ргованості за товар, поставл ений за договорам купівлі-пр одажу № 01 від 10.01.2010р. та № 01/Л від 02.01.2 011р. (т.1, а.с.12). Факт направлення пр етензії підтверджується фі скальним чеком № 9214 від 07.10.2011р. (т .1, а.с.13). Зазначену претензію ві дповідачем було отримано 12.09.201 1р., про що свідчить поштове по відомлення № 00961376 (т.1, а.с.14).

Після направлення претенз ії, але до звернення позивача з позовом до господарського суду (як вбачається з поштово го штампу на конверті, у якому позовну заяву було направле но до господарського суду (т. 1 , а.с. 21), позов було подано 17.10.2011р.), в ідповідачем було здійснено ч асткове погашення заборгова ності в сумі 200000,00грн., зокрема: 11. 10.2011р. в сумі 100000,00грн. (т. 2, а.с. 70, 89), 12.10.2011р . в сумі 50000,00грн. (т. 2, а.с. 69, 90), 13.10.2011р. в с умі 25000,00грн. (т. 2, а.с. 68, 91), 14.10.2011р. в сумі 25000,00грн. (т. 2, а.с. 67, 92).

Таким чином на час зверненн я позивача з позовом до суду, у відповідача залишилась непо гашеною заборгованість в сум і 417030,00грн. (617030,00грн. - 200000,00грн.), що так ож підтверджується підписан им уповноваженими представн иками сторін та скріпленим п ечатками підприємств актом з вірки розрахунків за період з 01.01.2011р. по 10.11.2011р. (т. 2, а.с. 28).

Відповідач у відзиві на поз овну заяву підтвердив наявні сть суми основного боргу в ро змірі 417030,00грн. Однак зазначив, щ о термін сплати даних коштів ще не настав, оскільки у прет ензії № 25/50 від 02.09.2011р. позивач про сив сплатити заборгованість лише в сумі 17030грн.

Представник позивача в суд овому засіданні 28.11.2011р. та у пис ьмових поясненнях (т.2, а.с. 96-97) вк азав про безпідставність дов одів відповідача, враховуючи , що в передостанньому абзаці претензії допущено описку - п ропущено цифру “6” перед сумо ю 17030грн., в той час як в претензі ї визначено суму заборговано сті 617030 грн. (шістсот сімнадцят ь тисяч тридцять гривень).

Стосовно наведених доводі в сторін у справі, судом встан овлено та прийнято до уваги н аступне.

Дійсно в передостанньому а бзаці претензії від 02.09.2011р., поз ивач посилаючись на норми Ци вільного кодексу України, пр осив у тижневий строк з дня от римання вимоги перерахувати суму в розмірі 17030 грн. на розра хунковий рахунок продавця. Р азом з тим, зі змісту претензі ї від 02.09.2011р. вбачається, що забо ргованість за договорами №01 в ід 10.01.2010р. та №01/Л від 02.01.2011р. станом на час пред'явлення вимоги ст ановить 617030грн. (шістсот сімнад цять тисяч тридцять гривень) , при цьому, вимога позивачем з аявлена не про часткове пога шення боргу, а у повному обсяз і. А тому, у суду відсутні підс тави вважати, що позивачем за явлено вимогу лише щодо част ини боргу в розмірі 17030 грн. Крі м того, господарський суд вра ховує, що після отримання вим оги відповідачем сплачено на користь позивача грошові ко шти в сумі 200000,00 грн., тобто, в біль шому розмірі, ніж помилково в казано в передостанньому абз аці претензії (17030,00грн.).

З урахуванням викладеного , відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК Украї ни, після отримання 12.09.2011р. прет ензії позивача №25/50 від 02.09.2011р. у в ідповідача виник обов'язок в строк до 19.09.2011р. сплатити забор гованість в сумі 617030,00 грн.

З огляду на зазначене, судом не приймаються до уваги запе речення відповідача про нена стання строку оплати заборго ваності в сумі 417030,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК Україн и, зобов'язанням є правовідно шення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчини ти на користь другої сторо ни (кредитора) певну дію (перед ати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гр оші тощо) або утриматися від п евної дії, а кредитор має пра во вимагати від боржника вик онання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визна ється зобов'язання, що виника є між суб'єктом господарюван ня та іншим учасником (учасни ками) відносин у сфері господ арювання з підстав, передбач ених цим Кодексом, в силу яког о один суб'єкт (зобов'язана сто рона, у тому числі боржник) зоб ов'язаний вчинити певну дію г осподарського чи управлінсь ко-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (ви конати роботу, передати майн о, сплатити гроші, надати інфо рмацію тощо), або утриматися в ід певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чис лі кредитор) має право вимага ти від зобов'язаної сторони в иконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарськог о кодексу України, суб'єкти го сподарювання та інші учасник и господарських відносин пов инні виконувати господарськ і зобов'язання належним чино м відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимо г щодо виконання зобов'язанн я - відповідно до вимог, що у пе вних умовах звичайно ставлят ься.

Нормою ст. 525 Цивільного коде ксу України передбачено, що о дностороння відмова від зобо в'язання або одностороння зм іна його умов не допускаєтьс я, якщо інше не встановлено до говором або законом.

Зобов'язання має виконуват ися належним чином відповідн о до умов договору та вимог ць ого Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до зв ичаїв ділового обороту або і нших вимог, що звичайно ставл яться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Дочі рнє підприємство “Молочний з авод” Товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна ф абрика Рейнфорд” не надало д оказів погашення заборгован ості перед позивачем за отри маний товар на суму 417030,00грн.

Враховуючи викладене, вимо ги позивача про стягнення з в ідповідача основної заборго ваності в сумі 417030,00грн. є правом ірними та підлягають задовол енню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з в ідповідача 71795,24грн. пені, 13895,85грн . - 3% річних, 25915,26грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про пр авомірність та обґрунтовані сть вимог позивача щодо стяг нення з відповідача пені, 3% рі чних та інфляційних, господа рський суд враховує наступне .

Стаття 611 Цивільного кодекс у України передбачає, що у раз і порушення зобов' язання на стають правові наслідки, вст ановлені договором або закон ом, зокрема, сплата неустойки .

Відповідно до ч. 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен пе редати кредиторові у разі по рушення боржником зобов'язан ня.

Пенею є неустойка, що обчисл юється у відсотках від суми н евиконаного або неналежно ви конаного зобов'язання за кож ен день прострочення виконан ня (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 7.2 договорів № 01 від 1 0.01.2010р. та № 01/Л від 02.01.2011р. сторони по годили, що при несвоєчасній о платі поставленої партії тов ару покупець сплачує продавц ю пеню в розмірі подвійної об лікової ставки НБУ від суми п ростроченого платежу за кожн ий день прострочки оплати.

Як вбачається з доданого по зивачем до позовній заяві ро зрахунку пені (т.1, а.с. 20), позивач просить стягнути з відповід ача пеню в сумі 71795,24грн., нарахов ану за період з 01.01.2011р. по 01.10.2011р. на суму заборгованості 617030,00грн.

Перевіривши наведений поз ивачем розрахунок пені, з ура хуванням встановлених судом обставин щодо строків оплат и, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 3144,32гр н., нарахованої за період з 20.09.201 1р. по 01.10.2011р. на суму заборговано сті 617030,00грн.

Таким чином, обґрунтованим и та такими, що підлягають зад оволенню є вимоги позивача п ро стягнення з відповідача п ені в сумі 3144,32грн. У задоволенн і вимог про стягнення з відпо відача пені в розмірі 68650,92грн. с уд відмовляє за безпідставні стю її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивіль ного кодексу України, боржни к, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на ви могу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахув анням встановленого індексу інфляції за весь час простро чення, а також три проценти рі чних від простроченої суми, я кщо інший розмір процентів н е встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого по зивачем розрахунку (т. 1, а.с. 19), п озивачем нараховано відпові дачу 3% річних в сумі 13895,85грн. за п еріод з 01.01.2011р. по 01.10.2011р. на суму за боргованості 617030,00грн.

Перевіривши проведенні по зивачем нарахування 3% річних , з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати, господарський суд пр ийшов до висновку, що правомі рним є нарахування 3% річних в сумі 608,58грн., нарахованих за пе ріод з 20.09.2011р. по 01.10.2011р. на суму заб оргованості 617030,00грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задов оленню в сумі 608,58грн. У задовол енні вимог в частині стягнен ня 3% річних в сумі 13287,27грн. суд ві дмовляє.

Щодо вимог позивача про стя гнення з відповідача інфляці йних в сумі 25915,26грн., нараховани х за період з 01.01.2011р. по 01.10.2011р. на су му заборгованості 617030,00грн., то г осподарський суд враховує, щ о індекс інфляції (індекс спо живчих цін) - це показник, що ха рактеризує динаміку загальн ого рівня цін на товари та пос луги, які купуються населенн ям для невиробничого спожива ння, який визначається виклю чно Держкомстатом і його най менший період визначення ста новить місяць, а тому простро чка платежу за менший період не тягне за собою нарахуванн я інфляційних втрат.

Враховуючи, що в межах заявл еного позивачем періоду нара хування інфляційних, правом ірним є лише період з 20.09.2011р. по 01 .10.2011р., який становить лише 12 дні в, а прострочка платежу за мен ший період, ніж місяць, не тягн е за собою нарахування інфля ційних втрат, вимоги позивач а про стягнення з відповідач а на користь позивача інфляц ійних в сумі 25915,26грн. безпідста вні та задоволенню не підляг ають.

Стаття 33 ГПК України визнач ає, що кожна сторона повинна д овести ті обставини, на які во на посилається як на підстав у своїх вимог та заперечень.

На час прийняття рішення у с праві, відповідач свої зобов 'язання перед позивачем не ви конав, основну суму боргу в ро змірі 417030,00грн. визнав, проте док азів її сплати не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтве рджений належними доказами, що містяться в матеріалах сп рави та підлягає частковому задоволенню. З відповідача п ідлягає стягненню на користь позивача 417030,00грн. основної заб оргованості, 3144,32грн. пені, 608,58грн . - 3% річних. В решті позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного ко дексу України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Г осподарського кодексу Украї ни та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Г ПК України, господарський су д,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити час тково.

2. Стягнути з Дочірнього під приємства “Молочний завод” Т овариства з обмеженою відпов ідальністю “Молочна фабрика Рейнфорд” (10002, м.Житомир, вул. Ва тутіна, 45, ідентифікаційний ко д 32176931)

на користь Дочірнього підп риємства “Ждимир-плюс” Прива тного підприємства “Ждимир” (80316, Львівська область, м.Рава-Р уська, вул. Проектна, буд. 2, іден тифікаційний код 32641819)

- 417030,00грн. основної заборгова ності;

- 3144,32грн. пені;

- 608,58грн. - 3% річних;

- 4207,83грн. витрат по сплаті дер жавного мита;

- 187,85грн. витрат на інформацій но-технічне забезпечення суд ового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апе ляційну скаргу не було подан о. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним господарським суд ом.

Апеляційна скарга подаєть ся на рішення місцевого госп одарського суду протягом дес яти днів з дня його оголошенн я. У разі якщо в судовому засід анні було оголошено лише вст упну та резолютивну частину рішення, зазначений строк об числюється з дня підписання рішення, оформленого відпові дно до статті 84 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни.

Суддя Кравець С. Г.

Повний текст рішення підпис ано: "30" листопада 2011 року.

Віддрук. 3 прим .

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек.) < Поле для те кста >