Постанова

від 16.01.2012 по справі 15/5007/120/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/5007/120/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р.                                                           Справа № 15/5007/120/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Грязнов В.В. ,

 суддя                                                                             Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Молочний завод "Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" на  рішення  господарського суду Житомирської області від 28.11.2011 р. у справі № 15/5007/120/11

за позовом Дочірнього підприємства "Ждимир-плюс" Приватного підприємства "Ждимир"

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд"

про стягнення в сумі 528636 грн. 35 коп.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Ждимир-плюс" Приватного підприємства "Ждимир" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" про стягнення 728536,35 грн.

28.11.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 417030,00 грн. основної заборгованості, 71795,24 грн. пені, 25915,26 грн. інфляційних та 13895,85грн. - 3% річних (том 2 а.с. 96-97).

У судовому засіданні 28.11.2011 року суд прийняв вказану заяву та розглянув справу з урахуванням поданих змін.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.11.2011 року (суддя Кравець С.Г.) вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика Рейнфорд" на користь ДП "Ждимир-плюс" ПП "Ждимир" 417030,00 грн. основної заборгованості; 3144,32 грн. пені; 608,58грн. - 3% річних; 4207,83грн. витрат по сплаті державного мита; 187,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст.ст. 525, 530, 549, 611, 625, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та вказав, що на виконання умов договорів купівлі-продажу № 01 від 10.01.2010р. та № 01/Л від 02.01.2011р., позивачем у період з лютого 2010 року по серпень 2011 року передано відповідачу товар на суму 15176010,00 грн. В свою чергу, відповідачем у період з 04.02.2010р. по 19.08.2011р. проведено розрахунок на суму 14758980,00 грн. Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 417030,00 грн. Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 3144,32 грн. за період з 20.09.2011 р. по 01.10.2011 р., нарахований на суму заборгованості 617030,00 грн. Також суд стягнув з відповідача 608,58 грн. - 3 % річних, нарахованих за період з 20.09.2011 р. по 01.10.2011 р. на суму заборгованості 617030,00 грн. Враховуючи, що в межах заявленого позивачем періоду, нарахування інфляційних є правомірним лише в період з 20.09.2011 р. по 01.10.2011 р., який становить лише 12 днів, а прострочка платежу за менший період, ніж місяць, не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 5915,26грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.2011 року в частині стягнення з ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" пені в сумі 3144,32 грн. та 3 % річних в сумі 608,58 грн. Апелянт зокрема зазначає, що 12.09.2011 року на адресу відповідача надійшла претензія за вих. № 25/50 від 02.09.2011 року, в якій позивач визначив борг в розмірі 617030 грн., але просив в тижневий термін сплатити лише  17030 грн. На виконання даної претензії відповідач перерахував 200000 грн., тобто її вимоги виконав в повному обсязі. Оскільки зміст претензії став підставою для стягнення пені та 3 % річних, вважає, що її необхідно було досліджувати буквально, а не логічно, як це зробив суд.  

Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь їх представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.01.2010 року Дочірнє підприємство "Ждимир-плюс" (продавець) та Дочірнє підприємство "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика Рейнфорд" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 01, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність належний продавцю товар, а саме: масло, сухе молоко, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити за товар на умовах діючого договору (том 1 а.с. 10).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що кількість товару, що продається продавцем вказується в накладних на підставі замовлення покупця на кожну партію після погодження ціни.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна договору обумовлюється для кожної партії окремо і відображається в накладній.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачання товару здійснюється продавцем на протязі трьох банківських днів з моменту отримання заявки від покупця.

Згідно п. 6.1 договору, розрахунок здійснюється покупцем за отриманий товар від продавця шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, а саме 100 % попередня оплата.

Пунктом 10.1 договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання між сторонами.

Також, відповідно до п. 10.5 даний  договір діє з моменту його підписання до 09.01.2011 року.  

Крім того, 02.01.2011 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 01/Л, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність належний продавцю товар, а саме: масло-молочну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити за товар на умовах діючого договору (том 1 а.с. 11).

Пунктом 10.5 договору від 02.01.2011 року передбачено, що він діє з моменту його підписання до 31.12.2011 року.

Усі інші пункти договору купівлі-продажу № 01/Л від 02.01.2011 року ідентичні за змістом умовам договору № 01 від 10.01.2010 року.

Вказані договори підписані уповноваженими представниками сторін і скріплений відбитками печаток підприємств без будь-яких зауважень чи застережень.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання умов договорів позивач поставив відповідачу у 2010-2011 роках товар на суму 15176010,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними: № 1 від 04.02.2010 року на суму 380160 грн., № 02 від 08.02.2010 року на суму 380160 грн., № 3 від 11.02.2010 року на суму 380160 грн., № 04 від 15.02.2010 року на суму 380160 грн.,  № 08 від 08.03.2010 року на суму 380160 грн., № 09 від 24.03.2010 року на суму 380160 грн., № 10 від 29.03.2010 року на суму 190080 грн., № 11 від 07.04.2010 року на суму 180000 грн., № 12 від 14.05.2010 року на суму 330000 грн., № 13 від 21.05.2010 року на суму 330000 грн., № 15 від 01.06.2010 року на суму 247500 грн., № 17 від 07.06.2010 року на суму 16500 грн., № 18 від 08.06.2010 року на суму 82500 грн., № 19 від 11.06.2010 року на суму 264000 грн., № 20 від 18.06.2010 року на суму 264000 грн., № 21 від 21.06.2010 року на суму 240000 грн., № 23 від 25.06.2010 року на суму 167040 грн., № 24 від 30.06.2010 року на суму 167040 грн., № 25 від 02.07.2010 року на суму 334080 грн., № 26 від 06.07.2010 року на суму 334080 грн., № 27 від 09.07.2010 року на суму 334080 грн., № 28 від 13.07.2010 року на суму 167040 грн., № 29 від 23.07.2010 року на суму 334080 грн., № 30 від 30.07.2010 року на суму 334080 грн., № 32 від 05.08.2010 року на суму 358080 грн., № 33 від 13.08.2010 року на суму 358080 грн., № 34 від 16.08.2010 року на суму 358080 грн., № 35 від 20.08.2010 року на суму 358080 грн., № 36 від 23.08.2010 року на суму 358080 грн., № 37 від 27.08.2010 року на суму 358080 грн., № 39 від 02.09.2010 року на суму 378000 грн., № 40 від 07.09.2010 року на суму 378000 грн., № 42 від 16.09.2010 року на суму 378000 грн., № 43 від 23.09.2010 року на суму 378000 грн., № 44 від 30.09.2010 року на суму 385920 грн., № 47 від 10.10.2010 року на суму 393840 грн., № 48 від 13.10.2010 року на суму 393840 грн., № 49 від 18.10.2010 року на суму 393840 грн., № 50 від 25.10.2010 року на суму 393840 грн., № 51 від 29.10.2010 року на суму 393840 грн., № 54 від 07.12.2010 року на суму 199080 грн., № 55 від 15.12.2010 року на суму 199080 грн., № 01 від 03.01.2011 року на суму 199080 грн., № 02 від 18.01.2011 року на суму 199080 грн., № 07 від 24.03.2011 року на суму 398160 грн., № 08 від 28.03.2011 року на суму 378000 грн., № 11 від 05.05.2011 року на суму 262710 грн., № 12 від 14.06.2011 року на суму 182040 грн., № 13 від 01.07.2011 року на суму 182040 грн., № 14 від 07.07.2011 року на суму 91020 грн., № 15 від 14.07.2011 року на суму 91020 грн., № 16 від 02.08.2011 року на суму 182040 грн. (том 1, а.с. 29-80).

Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, сплативши за отриманий товар 14558980,00 грн., внаслідок чого його борг на 31.08.2011 року становив 617030,00 грн., про що свідчать банківські виписки по рахунках позивача (том 1 а.с. 81 –150 - том 2 а.с. 1-70).

Оскільки, згідно п. 6.1 договорів розрахунок по договору повинен був здійснюватися як 100 % попередня оплата, однак товар поставлявся і у випадку відсутності 100 % попередньої оплати, позивачем на адресу відповідача 02.09.2011 року було направлено претензію, в якій вказав, що станом на 01.01.2011 року борг останнього становив 674840 грн. У той же час, просив у тижневий строк з дня отримання вимоги перерахувати дану суму в 17030 грн. на розрахунковий рахунок продавця (том 1 а.с. 12).

У відповідь на вищевказану претензію, відповідач сплатив 200000 грн. боргу, що підтверджується виписками з рахунків сторін, а саме: 11.10.2011 року - 100000,00грн. (том 2, а.с. 70, 89), 12.10.2011 року - 50000,00 грн. (том 2, а.с. 69, 90), 13.10.2011 року - 25000,00 грн. (том 2, а.с. 68, 91), 14.10.2011 року - 25000,00 грн. (том 2, а.с. 67, 92).

Таким чином, відповідач частково сплатив заборгованість за договорами, однак борг в сумі 417030 грн. не погасив, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Положення ст.ст. 173, 193, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами.

Згідно ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 417030,00 грн. також підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами звірки взаєморозрахунків (том 1, а.с. 15-17) та не заперечується сторонами.

У своїй скарзі апелянт підтверджує факт наявності вказаної заборгованості, поряд з тим, вважає, що строк її оплати ще не настав, оскільки претензія виставлена на суму 17030 грн., яку відповідач погасив.

Поряд з тим, згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1, 2 ст. 693 ЦК, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 ЦК, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При цьому, ч. 4 цієї статті передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем відпускався, а відповідачем приймався товар за відсутності 100 % сплаченої попередньої оплати та без додаткового узгодження сторонами іншого строку його оплати, що у свою чергу не звільняє відповідача від обов'язку оплати вартість отриманого товару.

Отже, враховуючи, що укладені між сторонами договори є договорами купівлі-продажу, за яким строк здійснення відповідачем оплати за отриманий без попередньої оплати товар не встановлений, суд апеляційної інстанції вважає, що в такому разі суд першої інстанції вірно керувався ч. 2 ст. 530 ЦК України, за якою визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції надано оцінку претензії від 02.09.2011 року за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України та зроблено вірний висновок про те, що позивачем заявлена вимога про повне погашення боргу, а посилання на борг в сумі 17030 грн. є опискою. Крім того, на виконання претензії відповідач здійснив погашення боргу в сумі 200000 грн., тобто в значно більшому розмірі, ніж помилково вказано в претензії.

Зазначену претензію отримано відповідачем 12.09.2011 року, відтак відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України строком виконання зобов'язання з оплати отриманого товару за такою претензією було 19.09.2011 року та з 20.09.2011 року настало прострочення боргу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції цілком вірно врахував, що на день звернення з позовом відповідачем було виконано свої зобов'язання частково і сума основного боргу становила 417030,00 грн. та прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення вказаної суми основного боргу.

Крім того, у зв'язку з  порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару позивачем нарахована пеня у розмірі 71795,24 грн., 3 % річних в сумі 13895,85 грн. та інфляційні в сумі 25915,26 грн. за період з 01.01.2011 року по 01.10.2011 року на суму заборгованості 617030,00 грн.

В свою чергу, суд першої інстанції перерахував здійснені позивачем розрахунки та стягнув 3144,32 грн. пені, 608,58 грн. –3 % річних за період з 20.09.2011 року по 01.10.2011 року на суму заборгованості 617030,00 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновком господарського суду Житомирської області стосовно розміру та періоду нарахування пені та 3 % річних, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст.611 ЦК України).

Пунктом п. 7.2 договорів сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті поставленої партії товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки оплати.

Отже, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань" та 3 % річних слід нараховувати у період з 20.09.2011 року (наступний день після закінчення семиденного терміну з дня отримання претензії) по 01.10.2011 року на суму наявного на той час боргу 617030,00 грн., що складає 3144,32 грн. пені та 608,58 грн. - 3 % річних.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки (наказ Держкомстату від 27.07.07 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відтак, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно з повного місяця прострочення платежу.

Оскільки, прострочка мала місце з 20.09.2011 року по 01.10.2011 року, тобто у період менше місяця, суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Рівненської області від 28.11.2011 року у справі № 15/5007/120/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Молочний завод "Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

  01-12/872/12  872/12