Рішення

від 28.11.2011 по справі 5008/1342/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/1342/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

28.11.2011                                                             Справа  № 5008/1342/2011

 9/5008/1342/2011   13419/2011

за позовом приватного підприємства „Ліга Трейд Плюс”, с. Анталовці Ужгородського району

до товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, м. Берегово

про стягнення 16 576,05 грн.

                                                                            Суддя Г.Й.Бобрик                  

   Представники:

від позивача – Гончаров В.В. - адвокат

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство „Ліга Трейд Плюс”, с. Анталовці Ужгородського району заявило позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, м. Берегово, про стягнення 16 576,05 грн., з них 14 110,18 грн. основний борг, 1 370, 18 грн. пеня за прострочення платежу; 696, 00 грн. інфляційні витрати; 399,69 грн. три відсотки річних, та 2 500, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник позивача, присутній в засіданні суду по розгляду справи, наполягає на задоволенні позову у повному обсязі. Просить суд задоволити позов з огляду на законність і обґрунтованість вимог матеріалами справи та додатково поданими матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в черговий раз не надав на вимогу суду письмових пояснень по суті позовних вимог та документів на їх підтвердження. Про причини неприбуття на розгляд справи не повідомив

За таких обставин, справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.  

Розглянувши наявні у справі матеріали та давши їм належну оцінку, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                               ВСТАНОВИВ :

7 липня 2009 року між ПП «Ліга Трейд Плюс» (постачальник) та ТОВ "Бульвар” укладено Договір поставки №07/07-09 (далі договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність  покупця товар, а покупець зобов'язався приймати  товар на умовах, визначених у даному договорі та оплачувати його. Асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, на виконання умов Договору, поставив, а відповідач прийняв товар по видатковим накладних, долучених до матеріалів справи, за який відповідач повинен був розрахуватися у порядку визначеному умовами пунктів 6.1 Договору.

Зокрема, оплата за товар повинна здійснюватись відповідачем протягом 14 банківських днів, з моменту реалізації товару покупцем своїм клієнтам, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Всупереч вищенаведеним умовам договору від 07.07.2009 та чинному законодавству відповідач, отриманий товар з квітня місяця 2010 року оплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, а частину товару повернув позивачу. Вартість неоплаченого відповідачем товару станом на грудень місяць 2010 року, враховуючи часткову оплату та вартість повернутого відповідачем товару складала 22 610, 18 грн., яка визнана відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків складеним за період з 07.07.09 по 03.12.10 та долученим позивачем до позовної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні наголошує з часу підписання акту звірки взаємних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість за поставлений товар, тобто визнання боргу свідчить про його реалізацію.

У зв'язку з неповною сплатою відповідачем вартості отриманого товару позивач 03.12.2010 надіслав відповідачу претензію. Відповідач у відповіді на претензію від 13.01.2011 визнав заборгованість, проте просив розстрочити борг до 31.05.2011р..

Фактично, наявні у матеріалах справи банківськи виписки підтверджують, що відповідач ще частково погасив борг шляхом перерахування суми 8 500, 00 грн., отже загальна сума боргу станом на день подачі позову в суд склала 14 110, 18 грн., що слугувало підставою зверненням з позовом в суд.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року          № 435-IV (далі Цивільного кодексу України), договір є обов'язковим для виконання сторонами .

За договором поставки (ст. 712 Цивільного кодексу України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, як в матеріалах справи на момент прийняття судом рішення відсутні докази сплати відповідачем у повному обсязі вартості отриманого від позивача товару, то вимога позивача про стягнення 14 110, 18 грн. основного боргу є законною та обґрунтованою.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року  № 436-IV, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2  статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми.  

Згідно розрахунків позивача, сума інфляційних за перід прострочки складає 696, 00 грн.,  три проценти річних складають 399, 69 грн..(розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 9.2.1 Договору пердбачено, що за порушення термінів розрахунків, пердбачених п. 6.1 даного договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

В розрахунку, здійсненому позивачем при поданні позову, зазначено період нарахування пені з 03.12 2010 по 03.06.2011 без вказівки на накладні (партії товару) яким відповідають періоди прострочення та сум часткової сплати боргу.

Проте, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором поставки від 07.07.09 на підставі якого виникли зобовязання, сторони узгодили проведення розрахунків протягом 14 банківських днів з моменту реалізації відповідачем товару.

Момент реалізації товару матеріалами справи не підтверджений. Видаткові накладні долучені до позовної заяви та які вказані в акті звірки свідчать, що поставка товару здійснювалася за період з 07.07.09 по 03.12.10 по кількох накладних в тому числі має місце повернення відповідачем товару, отже з урахуванням відстрочки платежу на 14 банківськи днів, нарахування пені відповідно до ч. 6 ст 232 Господарського кодексу повинно здійснюватись по кожній накладній (партії товару) враховуючи часткову сплату, а не з дати настання строку оплати залишку вартості всього поставленого товару, тобто  з 03.12.2010 р. - дати підписання акту звірки взаємних розрахунків.

Вимоги суду щодо подання обгрунтованого розрахунку пені по кожній накладній (партії товару) позивач без поважних причин не виконав, неможливість здійснити такий розрахунок не обгрунтував, вказавши в письмових поясненнях від 25.11.2011, що необхідність подання такого розрахунку відсутня.

Оскільки суд повинен перевірити обгрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування сум, в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов"язати позивача здійснити перерахунок відповідно до Закону чи договору ( п. 18 інформацційного листа ВГС України № 01-8/344 від 11.04.205 р."Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (із змінами та доповненнями), а в разі неподання таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи, залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині, у звязку з недоведеністю позовних вимог.

          Зважаючи на те, що, суд не в змозі перевірити правильність розрахунку пені згідно вимог закону, а такий позивачем на вимогу суду не подано, суд залишає позов в частині стягнення пені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

          Таким чином, вимоги позивача про стягнення 14 110, 18 грн. - основного боргу, 696, 00 грн. –інфляційних витрат, 399, 69 –3 % річних від простроченої суми за період прострочення є законними та обґрунтованими матеріалами справи, відповідачем не спростовані, відтак підлягають задоволенню судом.

Окрім того, позивач відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України просить  стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката, повязані з веденням справи в господарському суді у розмірі 2 500,00 грн., на підтвердження чого надав копію договору про надання правової допомоги від 19.09.2011 р., розрахунок вартості правової допомоги, платіжне доручення № 1093 від 27.09.2011 р..

З урахуванням обставин справи, ціни позову суд вважає за доцільне обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та покладає на відповідача витрати а оплату послуг адвоката  у розмірі 1 250, 00 грн..

Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 625, 599, 625, 629, 692,712 Цивільного кодексу України, 173, 193 Господарського кодексу України, 22, 33, 34, 44-49, 75, 82-84 Господарського процесуального України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов, задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар", вул. Б.Хмельницького, 163, м. Берегово, Закарпатської області, ( код ЄДРПОУ 30175449 ) на користь приватного підприємства „Ліга Трейд Плюс”, вул.Гагаріна, 19, с.Анталовці, Ужгородського району ( код ЄДРПОУ 36297831 ) суму 14 110, 18 грн. - основного боргу, 696, 00 грн. -  інфляційних витрат,  399, 69 грн. - трьох  процентів річних, та суму 368,68 грн. на відшкодування судових витрат та 1 250, 00 грн. на відшкодування витрат з оплати послуг адвоката.

3. В частині стягнення  1 370, 18 грн.  пені, позов залишити  без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили після закінчення  десятиденного  строку з  дня  його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                               Бобрик Г.Й.

          Рішення підписане 7.12.11.