Рішення

від 02.12.2011 по справі 5008/1566/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/1566/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

02.12.2011                                                                          Справа  № 5008/1566/2011

 2/5008/1566/2011   13422/2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Огородник”, м. Хуст

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Офелія-М”, с. Кольчино Мукачівського району

ПРО стягнення суми 836,04грн. заборгованості по оплаті за поставлену продукцію

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідача – не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2011р. порушено провадження у справі №5008/1566/2011 та призначено справу до розгляду на 14.11.2011р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача ухвалою суду від 14.11.2011р.  розгляд справи було відкладено на 02.12.2011р.

Позивач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, однак, подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності відповідної особи та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість  наявними у справі матеріалами. Зазначає про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті придбаної продукції, що в свою чергу, завдає істотної шкоди інтересам позивача та перешкоджає ефективному веденню господарської діяльності з приводу отримання прибутку.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 14.11.2011р., повноважних представників не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про порушення провадження у справі свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення №00247397, з якого вбачається про своєчасне отримання представниками відповідача ухвали суду від 31.10.2011 року.

Ухвалою суду від 14.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 02.12.2011р., однак, відповідач повторно в судове засідання не з'явився, вимог

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 02.12.2011 року по справі № 5008/1566/2011

ухвали суду 31.10.2011р.та від 14.11.2011р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в засідання суду не направив.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви (за адресами, які наведені у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців), неявка представників відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем  було укладено правочин в усній формі щодо поставки продукції.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

На основі усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю «Огородник»(в подальшому - Позивач) згідно видаткової накладної №516 від 15.06.2011р. відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю „Офелія-М” (далі - Відповідач) продукцію на загальну суму 836,04 грн. під печать одержувача.

Відповідно до приписів ч.1 та ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За таких обставин, відповідно до ст. 11 ЦК України, згідно з якою цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є  договори та інші правочини, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли права та обов'язки з  правочину, укладеного в усній формі.

Позивач стверджує, що факт передачі товару відповідачу підтверджується належними та допустимими доказами, а саме накладною на відпуск товару, посвідченою підписом та печаткою одержувача (відповідача у справі), який не оплачений відповідачем незважаючи на надіслані йому 25.08.2011р. претензію №юр-6/11 та досудове попередження від 23.09.2011р. №юр-6/11, що підтверджується бланком опису вкладення у лист з оголошеною цінністю від 25.08.2011р. та фіскальним чеком №8739 від 25.08.2011 р., а також №1037 від 23.09.2011р.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що   заявлені позовні вимоги підлягають

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 02.12.2011 року по справі № 5008/1566/2011

задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно  пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач не здійснив оплату поставленої позивачем продукції.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію від 25.08.2011р. за №юр-6/11 та досудове попередження від 23.09.2011р. за №юр-6/11 відповідно до ст. 530 ЦК України щодо сплати заборгованості за відпущену продукцію в сумі 836,04грн., але відповідач відповідь на зазначену вимогу позивачу не направив і борг не сплатив.

На день подання позивачем позовної заяви до суду борг відповідача перед позивачем складає 836,04рн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 02.12.2011 року по справі № 5008/1566/2011

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 836,04грн. заборгованості по оплаті за поставлену продукцію підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 102грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офелія-М»,  89636, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Кольчино вул. Фрідяшівська, 10В/41, код ЄДРПОУ- 37314632 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Огородник», 90400, Закарпатська обл., м.Хуст, вул. Гвардійська, 122-124, р/р 26004205238100 в АТ «УкрСиббанк»м. Харків МФО 351005, код ЄДРПОУ-33231521 суму 836,04грн. заборгованості по оплаті за поставлену продукцію, а також 102грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                           О.Ф. Ремецькі