Рішення

від 17.11.2011 по справі 4/5009/5726/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/5009/5726/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11                                                                          Справа №  4/5009/5726/11

Суддя    Зінченко  Н.Г.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Профіль 2010”, (69096, м.Запоріжжя, вул. Дніпровські проги,15, кв.93)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжмегабуд”, (юридична адреса: 69014, м.Запоріжжя, вул. 9-го січня/пров. Відрадний, буд 2/11, поштова адреса: 69063, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 38, оф.17)

про стягнення 6245,12 грн. основного боргу за поставлений товар, 324,75 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 155,02 грн. три відсотки річних та 800,92 грн. пені

           Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Крамаренко О.М., директор (на підставі протоколу №1 від 05.10.2010р.);                         

Від відповідача – не з'явився;

26.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Профіль 2010”, м.Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжмегабуд, м.Запоріжжя про стягнення 6245,12 грн. основного боргу за поставлений товар, 324,75 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 155,02 грн. три відсотки річних та 800,92 грн. пені.

           Ухвалою від 26.09.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.10.2011 р. Ухвалою суду від 17.10.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 17.11.2011р.

В судовому засіданні 17.11.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 610, 611, 626, 638, 639ЦК України та ст. ст. 193, 216, 218, 230-232 ГК України і полягають в тому, що 08.11.2010р. згідно досягнутих домовленостей, позивачем на користь відповідача на підставі видаткової накладної № PH- 0000012 був поставлений товар на загальну суму 6 245,12 грн. 08.11.2010р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000027 на загальну суму 6 245,12 грн. 08.11.2010 року відповідач надав позивачу гарантійного листа №097, в якому зобов'язався оплатити повну вартість товару протягом 10-ти банківських днів від дня поставки товару, відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000027. Однак, оплату за поставлений товар відповідач не здійснив. Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжмегабуд” 6245,12 грн. основного боргу за поставлений товар, 324,75 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 155,02 грн. три відсотки річних та 800,92 грн. пені.

Представник відповідача в судові засідання  не з'являвся, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.              

В судовому засіданні позивачем надана суду Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АЖ № 143410, згідно з якою юридичною адресою ТОВ “Запоріжмегабуд” (код ЄДРПОУ 36193311) є: 69014, м.Запоріжжя, вул. 9-го січня/пров. Відрадний, буд 2/11, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 26.09.2011 р. про порушення провадження у справі №4/5009/5726/11 та ухвала суду від 17.10.2011 р. про відкладення розгляду справи №4/5009/5726/11, які направлялася за юридичною та поштовою адресою відповідача, повернулися на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: “За закінченням терміну зберігання”.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.  

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення  відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/5726/11.   

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.          

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

                                                       ВСТАНОВИВ:

08.11.2010 р. на підставі досягнутих домовленостей Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Профіль 2010” (позивач у справі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжмегабуд” (відповідач у справі) був поставлений товар на загальну суму  6245,12 грн., згідно видаткової накладної № PH- 0000012.

Видаткова накладна № PH- 0000012 від 08.11.2010р. узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб та скріплена печатками. (Оригінал зазначеного документу досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія –залучена до матеріалів справи).

08.11.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Профіль 2010” було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000027 Товариству з обмеженою відповідальністю “Запоріжмегабуд”.

Поставлений товар відповідачем був отриманий та прийнятий, що підтверджується довіреностю № 452 від 08.11.2010р.

08.11.2010 року відповідач надав позивачу гарантійного листа №097, в якому зобов'язався оплатити повну вартість товару протягом 10-ти банківських днів від дня поставки товару, відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000027.

Оплата товару, отриманого за вказаною видатковою накладною, відповідачем не здійснена.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладній, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача –право вимагати оплати за товар, а у відповідача –обов'язок сплатити вартість отриманого товару.

17.02.2011 р. та 25.03.2011р. позивачем на адресу відповідача були направлені претензії з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № PH- 0000012.

Вказані претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.   

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідач доказів погашення заборгованості за отриманий за видатковою накладною товар у повному обсязі не надав.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 245,12 грн. заборгованості за поставлений товар пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 800,92грн.

Вимогу про стягнення вказаної суми пені позивач обґрунтовує ст. 610 ЦК України та ч.6 ст.231 ГК України.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 800,92 грн. пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

          Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій визначається законом або передбачається договором.

Однак, як наслідок порушення зобов'язання у вигляді сплати неустойки, вона може застосовуватись лише за домовленістю сторін. Оскільки між сторонами у справі не існувало договірних відносин, поставка товару здійснювалася на підставі накладної, то, відповідно, між сторонами не існує згоди, щодо застосування відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді сплати пені.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, за період з листопада 2010р. по серпень 2011р. становить 324,75 грн., а сума річних процентів, за період з 19.11.2010р. по 16.09.2011р.,  складає 155,02 грн.

Надані розрахунки судом перевірені та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно. Так, позивачем арифметично невірно виконаний розрахунок індексу інфляції за спірний період - 324,75 грн. замість правильного - 330,44грн.

Фактично, стягненню з відповідача  за невиконання грошових зобов'язань за поставлений товар підлягає 330,44 грн. втрат від інфляції грошових коштів , за період з листопада 2010р. по серпень 2011р. та 155,02 грн. 3 % річних за період з 19.11.2010р. по 16.09.2011р. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання грошових зобов'язань за поставлений товар заявлено до стягнення 324,75 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 155,02 грн. 3 % річних, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах сум, заявлених позивачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних підлягає задоволенню в заявлених позивачем сумах – 324,75 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 155,02 грн. 3 % річних.  

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТОВ “Запоріжмегабуд” на користь ТОВ Торговий Дім “Профіль 2010” 6245,12 грн. основного боргу за поставлений товар, 324,75 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 155,02 грн. три відсотки річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжмегабуд”, (юридична адреса: 69014, м.Запоріжжя, вул. 9-го січня/пров. Відрадний, буд 2/11, поштова адреса: 69063, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 38, оф.17, код ЄДРПОУ 36193311, р/р № 26001357302 в АБ «Енергобанк»м.Київ, МФО 313850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Профіль 2010”, (69096, м.Запоріжжя, вул. Дніпровські проги,15, кв.93, код ЄДРПОУ 37301107, р/р № 2600235604001 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»м.Київ, МФО 300120) 6 245 (шість тисяч двісті сорок п'ять) грн. 12 коп. заборгованості за поставлений товар, 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 02 коп. 3% річних, 324 (триста двад'цять чотири) грн. 75 коп. інфляційних витрат, 91 (дев'яносто одна) грн. 14 коп. держмита і  210 (двісті десять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

           3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                       Суддя                                                                                         Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України  “18”  листопада  2011 р.