Рішення

від 21.11.2011 по справі 56/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

56/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/224

21.11.11

Господарський суд міста Києва, у складі колегії суддів: головуюча суддя: Джарти В.В., судді Любченко М.О., Ягічева Н.І.. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     Фірми "Ranet Center Inc"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сітрам Україна"  

простягнення  10383,66 доларів США.

Представники сторін:                     

від позивача  Бузинський А.С. –представник;

від відповідачане з‘явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фірми "Ranet Center Inc" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сітрам Україна" заборгованості у розмірі 19045,86 доларів США, що за офіційним курсом встановленим НБУ на день подачі позову складає 151957,40 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем на підставі контракту від 06.10.2006 № _06/10_ товару, вартість якого згідно інвойсу № SR-902 складає 19045,86 доларів США.

Позивач заявою від 10.10.2011 року зменшив позовні вимоги та просить стягнути заборгованість у розмірі 10383,66 доларів США. Заява мотивована тим, що у зв‘язку з долученням до матеріалів справи документів, яких раніше не було у позивача, а саме інвойсу LYIV 09087, то позивач вказує, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем на підставі контракту від 06.10.2006 № _06/10_ товару, вартість якого згідно інвойсу № LYIV 09087 складає 10383,66 доларів США. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви від 10.10.2011 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що 06.10.2006 між позивачем та відповідачем дійсно укладений контракт № _06/10_ , однак про наявність інвойсу №SR-902 відповідачу нічого не відомо, останній з боку відповідача ніколи не підписувався, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Представники позивача та відповідачів клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані  позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з поданих позивачем документів до матеріалів справи, 06.10.2006 року між позивачем, продавцем та відповідачем, як покупцем укладений контракт № _06/10_, відповідно до умов якого продавець зобов‘язується поставити, а покупець оплатити на умовах контракту товари народного споживання. Ціна на товари  вказана в додатках до контракту (п. 2.2 контракту). Поставка товару супроводжується наступними документами: інвойс; товаросупровідна накладна (п. 3.2). Взаємні розрахунки між продавцем та покупцем здійснюються на підставі виставлених позивачем рахунків, в доларах США (п. 6.1). Оплата за товар буде здійснюватись шляхом банківського переказу по мірі його реалізації (п. 6.2). Умови оплати партії товару можуть бути змінені за згодою сторін (п. 6.3). Контракт діє до повного виконання сторонами зобов‘язань по договору (п. 9.6).

Позивачем до матеріалів справи надано копію інвойсу  №SR-902 на загальну суму 19045,86 дол. США, який згідно первісних доводів позивача був не оплачений відповідачем.

На вимогу суду, позивачем також надано копію товаро –транспортної накладної  на спірну поставку, а саме копію коносаменту SHZ 0840350, номер рейсу ВЕ 531W.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 зроблений запит до Південної регіональної митниці про надання інформації щодо факту ввезення товару та митного оформлення вантажу по коносаменту SHZ 0840350, номер рейсу ВЕ 531W, контейнер №XINU1300765.

23.08.2011 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь від Південної регіональної митниці, в якому останньої вказано, що 21.09.2009 було здійснено пропуск товару у контейнері № XINU1300765 та надано копії документів щодо пропуску на митну територію України товару, що знаходився у вказаному контейнері, а саме коносамент SHZ 0840350, інвойсу №LYIV 09087 на суму 10383,66 дол. США; довіреність відповідача на отримання товару від 10.09.2009,  екологічна декларація від 17.09.2009.

З наданих документів вбачається, що у вересні 2009 року позивачем здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 10383,66 доларів США.

Судом враховано, що в коносаменті SHZ 0840350 та в  інвойсі №LYIV 09087 не здійснено посилання на договір від 06.10.2006 року, однак у зв‘язку з тим, що як позивач так і відповідач визнають факт укладення договору та здійснення неодноразових поставок на виконання цього договору, а також того, що між позивачем та відповідачем не укладались інші договору на поставку товарів народного споживання, то суд приходить до висновку, що товар, який був поставлений в контейнері № XINU1300765, поставлений на підставі договору від 06.10.2006 року.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо здійснення розрахунків за товар, вартість якого визначена в інвойсі №LYIV 09087 на суму 10383,66 доларів США. Не надано доказів повернення позивачу товарів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Враховуючи викладене та у зв‘язку з тим, що товар відповідачем отриманий, відповідачем не надано жодних доказів відсутності реалізації отриманого від позивача товару, повернення позивачу товару, оплати вартості отриманого товару,  суд приходить до висновку, що відповідачем порушені умови договору щодо оплати вартості отриманого товару, а тому позовні вимоги про стягнення 10383,66 дол. США є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначено в абзаці другому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Таким чином, станом на 21.11.2011 заборгованість в сумі 10383,66 дол. США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 798,45 грн. за 100 доларів США) складає 82908,33 грн., які і підлягають стягненню в примусовому порядку.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які підтверджуються належними доказами, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сітрам Україна" (03151, м. Київ, вул. Молодогрвардійська, 20, код 33051455 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фірми "Ranet Center Inc" (116 Radio Cicrcle, Suite 400, Mount Kisko, NY 10549,USA, п/р№ 480-200637 HSBC Bank USA, White Plains, NY10601, ABA (routing) number 021001088, SWIFT: MRMDUS33) заборгованість у розмірі 82908 (вісімдесят дві тисячі дев‘ятсот вісім) грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 829 (вісімсот двадцять дев‘ять) грн. 08 коп. та 128 (сто двадцять вісім) грн.66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Фірми "Ranet Center Inc" (116 Radio Cicrcle, Suite 400, Mount Kisko, NY 10549,USA, п/р№ 480-200637 HSBC Bank USA, White Plains, NY10601, ABA (routing) number 021001088, SWIFT: MRMDUS33) надмірно сплачене державне мито у розмірі 0 (нуль) дол. США 54 центів.

4. Видати наказ.  

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді                                                В.В.  Джарти

                   М.О. Любченко

                   Н.І. Ягічева

Дата складення повного рішення 22.11.2011