Постанова

від 15.02.2012 по справі 56/224

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2012                                                                                           № 56/224

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій  Л.М.

суддів:            Кондес  Л.О.

          Рябухи  В.І.

за участю представників сторін:          

від позивача:          ОСОБА_1 – представник, дов. б/н від 22.03.2011;

від відповідача:          ОСОБА_2 – представник, дов. б/н від 05.07.2011;

ОСОБА_3 – представник, дов. б/н від 01.08.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу          

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сітрам Україна"

на рішення Господарського суду          міста Києва від          21.11.2011

у справі          № 56/224  (головуюча суддя – Джарти В.В., судді: Любченко М.О., Ягічева Н.І.)

за позовом          Фірми "Ranet Center Inc"

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сітрам Україна"

про          стягнення 10 383,66 дол. США

            На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 56/224 відкладено на 15.02.2012.

            Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 № 01-22/1/3 змінено склад колегії суддів.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 у справі № 56/224 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 82 908,33 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 829,08 грн., 128,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що судом враховано, що в коносаменті SHZ 0840350 та в інвойсі № LYIV 09087 не здійснено посилання на договір від 06.10.2006, однак, у зв‘язку з тим, що як позивач, так і відповідач визнають факт укладення договору та здійснення неодноразових поставок на виконання цього договору, а також того, що між позивачем та відповідачем не укладались інші договору на поставку товарів народного споживання, то суд приходить до висновку, що товар, який був поставлений в контейнері №, поставлений на підставі договору від 06.10.2006; відповідачем не надано жодних доказів щодо здійснення розрахунків за товар, вартість якого визначена в інвойсі № LYIV 09087 на суму 10 383,66 доларів США; не надано доказів повернення позивачу товарів; у зв‘язку із тим, що товар відповідачем отриманий, відповідачем не надано жодних доказів відсутності реалізації отриманого від позивача товару, повернення позивачу товару, оплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені умови договору щодо оплати вартості отриманого товару, тому позовні вимоги про стягнення 10 383,66 дол. США є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 у справі № 56/224 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким частково відмовити в позові та задовольнити позовні вимоги в розмірі 42 465,31 грн.

До апеляційної скарги скаржником додано довідку про залишок товарних запасів станом на 01.11.2011 партія LYIV09087.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує на те, що відповідачем у судове засідання 14.11.2011 було складено довідку про те, що станом на 01.11.2011 залишок товару за інвойсом LYIV09087 складає 40 443,02 грн., однак, судового засідання 14.11.2011 не відбулось, тому представником відповідача вказану довідку не було надано, а у судове засідання 21.11.2011 представник відповідача не з'явився по причині захворювання, через що також не міг вчасно надати до суду зазначену бухгалтерську довідку.

Скаржник посилається на те, що відповідачем не було реалізовано товар у повному обсязі, та як наслідок у відповідача не наступив обов'язок повністю сплатити грошові кошти за отриманий товар, оскільки залишок товару станом на 01.11.2011 становить 40 443,02 грн., то на користь позивача можливе стягнення лише 42 465,31 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує на те, що перешкод щодо надання будь-яких доказів у суд першої інстанції, в тому числі бухгалтерської довідки, у відповідача не було; відносини, що виникли та існують з приводу контракту № 06/10, регулюються нормами міжнародного права, нормативно-правовими актами України; відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору; в контракті № 06/10 питання строку не оговорювалось, у зв'язку із цим та відповідно до ст. 58 Конвенції ООН від 11.04.1980 покупець повинен був оплатити товар в момент передачі товару та супровідних документів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в ухвалі суду першої інстанції від 27.05.2011 були витребувані від сторін, зокрема, акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, підписаний станом на час порушення провадження у справі; ухвалами суду першої інстанції від 11.10.2011, 31.10.2011 були витребувані від відповідача, зокрема, належні докази не реалізації товару відповідно до п. 6.2 контракту; у судових засіданнях 06.07.2011, 27.07.2011, 27.09.2011, 11.10.2011 був присутнім представник відповідача, у матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача поважних причин для неподання або ненадсилання суду першої інстанції доказів не реалізації товару згідно із п. 6.2 контракту № 06/10.

Таким чином, оскільки скаржник всупереч вимогам ст. 101 ГПК України не обґрунтував неможливість подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, апеляційна інстанція не приймає додатковий доказ скаржника – довідку про залишок товарних запасів.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 19 045,86 доларів США, що за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день подачі позову складає 151 957,40 грн. та судових витрат.

10.10.2011 позивачем у порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 10 383,66 доларів США, що є уточненою ціною позову  відповідно до наданого митницею комерційного інвойсу.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.10.2006 між позивачем, за контрактом продавцем, та відповідачем, за контрактом покупцем, укладений контракт № 06/10, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач оплатити на умовах цього контракту товари народного споживання, номенклатура яких обумовлена в додатку, який є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно із п.п. 2.2, 3.2 контракту № 06/10 ціни на товари  вказані в додатках до контракту; постачання товару супроводжується наступними документами: інвойс; товаросупровідна накладна.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3 контракту № 06/10 взаємні розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються на підставі виставлених позивачем рахунків, в доларах США; оплата за товар буде здійснюватись шляхом банківського переказу по мірі його реалізації; умови оплати партії товару можуть бути змінені за погодженням сторін

Пунктом 9.6 контракту № 06/10 сторони погодили, що контракт діє до повного виконання сторонами зобов‘язань по договору.

Із листа Південної митниці Державної митної служби України від 15.08.2011 за № 18/27-05/11794 вбачається, що 21.09.2009 було здійснено пропуск товару у контейнері № XINU1300765 по документу контролю за доставкою ПП № 100000014/09/615025 від 18.09.2009, який був направлений до Київської регіональної митниці для подальшого митного оформлення на адресу одержувача товару; митне оформлення вищезазначеного товару здійснювалось за вантажною митною декларацією № 100000005/9/12045 від 23.09.2009 Київською регіональною митницею.  

Згідно із п. 3.3 контракту № 06/10 датою постачання вважається дата штемпелю в накладній відвантаження.

Позивачем до матеріалів справи надано копію коносаменту SHZ 0840350, номер рейсу ВЕ531W про завантаження контейнера XINI1300765 із товаром на борт судна 07.08.2009.

Згідно із інвойсом (рахунком-фактурою) LYIV09087 вартість поставленого позивачем товару відповідачу становить суму у розмірі 10 383,66 доларів США.

Відповідачем не надано доказів оплати поставленого позивачем товару на суму у розмірі 10 383,66 доларів США.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 59 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, яка набула чинності для України 01.02.1991, встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Таким чином, враховуючи те, що товар відповідачем отриманий, останнім не надано жодних доказів відсутності реалізації отриманого від позивача товару, а також повернення позивачу товару та оплати вартості отриманого товару, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений останнім товар у розмірі 82 908,33 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте скаржником не було надано доказів того, що товар, одержаний за інвойсом LYIV09087 не був реалізований або не була реалізована якась його частина.

Принагідно слід зазначити, що навіть додана до апеляційної скарги довідка про залишок товарних запасів є неналежним доказом не реалізації товару, оскільки наявні у ній відомості не відповідають даним інвойсу LYIV09087, адже у довідці вказано 18 найменувань товару, а в інвойсі всього 9 найменувань, також найменування товару в довідці не відповідає найменуванням товару який зазначений в інвойсі LYIV09087.

Також, враховуючи те, що письмові докази можливо як надати до суду через відділ документального забезпечення суду, так і надіслати поштою, то посилання скаржника на неможливість надання суду першої інстанції доказу є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 у справі № 56/224 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 56/224 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

Судді                                                                                          Кондес  Л.О.

                                                                                          Рябуха  В.І.

28.02.12 (відправлено)