Рішення

від 28.11.2011 по справі 53/422

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/422

28.11.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до   Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного комплексу "Татарка"    

про  відшкодування шкоди в порядку регресу 48 939,00 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача:  не з'явилися

від відповідача: ОСОБА_1. –представник за довіреністю № 600 від 30.09.11.

СУТЬ СПОРУ :          

         Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного комплексу "Татарка" шкоди в порядку регресу в розмірі 48 939,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв’язку з  пошкодження автомобіля Мазда д/н НОМЕР_1 в результаті падіння дерева за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 6, позивачем виплачено страхове відшкодування, так як автомобіль Мазда д/н НОМЕР_1 був застрахований у позивача, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

                 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 порушено провадження по справі № 53/422, розгляд справи призначено на 17.10.2011.

                 У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 17.10.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 14.11.2011.

          Представник відповідача в судовому засіданні від 14.11.2011 надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідачу були передані на утримання будинки та прибудинкові території в тому числі будинок за адресою вул. Мельникова, 6; з відповіді Шевченківського РУГУ МВС України у м. Києві вбачається, що подія внаслідок якої було пошкоджено автомобіль об’єктивно відсутня, як така; представника відповідача не було запрошено взяти участь в огляді пошкодженого транспортного засобу; позивачем не надано документів ДАІ на підтвердження настання ДТП; позивач не надав належну копію платіжного документа про сплату страхової виплати; позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували вину відповідача в заподіянні шкоди громадянину ОСОБА_2.; позивачем не доведено аварійного стану дерева, що впало, не враховано погодні умови, які були на день, коли відбулася подія; протягом червня - початку липня 2008 року всі зелені насадження на території житлової забудови відповідача обстежувалися КП УЗН Шевченківського району, а також відповідач заявив про застосування строків позовної давності.   

Ухвалою суду від 14.11.2011 продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

В судовому засіданні 14.11.2011 у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 28.11.2011.

Позивач в судове засідання 28.11.2011 не з’явився, про причини неявки суду невідомо.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.2011 з’явився та заперечив на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.11.2011 в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2008 між Приватним акціонерним товариством «Просто-Страхування»(Страховик) та ОСОБА_2  (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № 140335 (далі - Договір), відповідно до умов якого  було застраховано автомобіль Мазда д/н НОМЕР_1.

28.07.2008 о 00 год. 45 хв. заїжджаючи у двір будинку за адресою вул. Мельникова, 6 на передню частину автомобіля впало дерево, яке пробило лобове скло та пробило дно автомобіля зі сторони пасажира (зазначене вбачається з повідомлення  ОСОБА_2. позивачу про настання випадку).

Після зазначеної вище події ОСОБА_2. звернувся до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про пошкодження автомобіля. Проте, Шевченківським РУ ГУМВС було відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину.

Згідно зі Звітом № 1185 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 13.08.2008, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мазда д/н НОМЕР_1 складає 48644,52 грн.

Позивачем було складено страховий акт від 29.08.2008. Сума страхового відшкодування за даним актом склала 48939,00 грн.

Позивач виплатив страхувальнику за Договором № 149335 суму в розмірі 48939,00 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 19307 від 03.09.2008.

20.10.2008 позивач звернувся до ЖЕКу № 607 з претензією № 1325/49-03 С про відшкодування шкоди в порядку регресу.

У відповідь на претензію відповідач запросив додаткові документи для вирішення питання щодо відшкодування шкоди.(лист № 362 від 11.11.2008).

Відповідно до листа № 1982/49-03С від 25.11.2008 позивач направив відповідачу додаткові документи.  

05.01.2009 відповідач листом № 398р повідомив ТОВ «Службу виконання зобов’язань»про відмову у виплаті заданої шкоди в порядку регресу у зв’язку з недоведеністю позивачем про завдання шкоди автомобілю внаслідок бездіяльності відповідача та з його вини.

Позивач вважає, що сплативши страхове відшкодування на користь ОСОБА_2., він у відповідності до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про страхування»вбачається, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст. 21 Закону України «Про страхування»передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

28.07.2008 відбувся страховий випадок –падіння дерева на застрахований автомобіль Страхувальника –ОСОБА_2., в зв’язку з чим останній 28.08.2008 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Статтею 20 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2008 позивачем на виконання умов Договору було здійснено виплату страхового відшкодування на користь  ОСОБА_2., що підтверджується платіжним дорученням № 19307 від 03.09.2008.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач в позовні заяві зазначає, що винною особою у зв’язку з падінням дерева є відповідач, оскільки саме відповідач є відповідальним за утримання прибудинкової території до якої входить прибуткова територія будинку по вул. Мельникова, 6.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка»Шевченківської районної у місті Києві ради (відповідач) утворене у відповідності з рішенням № 187 Шевченківської районної у м. Києві ради від 19.02.2007 р. «Про вдосконалення системи управління житлово-комунальним господарством Шевченківського району м. Києва». Рішенням також затверджений статут відповідача, предметом і метою діяльності є забезпечення утримання в належному стані будинків споруд та іншого майна комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, надання послуг населенню необхідного рівня якості, збереження та створення нових робочих місць.

У відповідності з рішенням утворені Комунальне підприємство «Керуюча дирекція»Шевченківської районної у місті Києві ради, якій 30.03.2007 році переданий в господарське відання майно територіальної громади Шевченківської районної у місті Києві ради без права передачі під заставу та в оренду об’єктів жилого та нежилого фонду.

30.03.2007 року між КП «Керуюча дирекція», як балансоутримувач житлового фонду, та відповідачем, як виконавцем послуг з утримання жилих будинків та прибудинкової території, укладено договір на утримання житлових будинків та прибудинкової території, за яким відповідачу були передані на утримання житлові будинки у місті Києві (Додаток № 1 до договору від 30.03.2007 р.). Як вбачається з додатку № 1 до Договору від 30.03.2007 відповідачу було передано для утримання в тому числі будинок за адресою вул. Мельникова, 6.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 30.03.2007  балансоутримувач передає, а виконавець приймає на утримання житлові будинки і прибудинкову територію для забезпечення надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачам і власниками житлових приміщень.

Київським комунальним об’єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»за участю майстрів підприємства відповідача було проведено обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, які знаходяться на балансі відповідача, що підтверджується актами: № 143-А від 07.07.2008, № 147-А від 09.07.2008, № 127-А від 02.06.2008. Вказані акти були погоджені Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві листом № 05-09/5021 від 15.07.2008.

При досліджені актів проведення обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню: № 143-А від 07.07.2008, № 147-А від 09.07.2008, № 127-А від 02.06.2008, судом встановлено, що в переліку дерев за відповідними адресами, не зазначено про  аварійні дерева за адресою по вул. Мельникова, 6.

Крім того, необхідно зазначити, що право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто така особа (відповідальна за завдані збитки) повинна бути саме суб'єктом відповідальності .

Це означає, зокрема, що в даному випадку мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду  наявності складу правопорушення у діях відповідача.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Комунального підприємства по Житлово-експлуатаційного комплексу «Татарка»законних та охоронюваних інтересів Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування».

                   Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У  задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                             О.А. Грєхова    

Повне рішення складено 30.11.2011