Постанова

від 13.08.2008 по справі 10/7-20/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/7-20/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

13.08.08                                                                                           Справа  № 10/7-20/21

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого-судді                                                            М.Г. Слука

Суддів                                                                                          Т.С. Процик

О.П. Дубник

при секретарі Науменко І.В.

розглянувши апеляційні скарги Державного лісового підприємства «Прикарпатліс»(далі ДЛП «Прикарпатліс») за № 111-ДЛП від 21.05.08 р. та Товариства з обмеженою відповідальністю  «Техноленд»(далі ТзОВ «Техноленд») за № 18 від 22.05.08 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.08 р.

у справі № 10/7-20/21

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України  по Івано-Франківській області(далі РВ ФДМУ по Івано-Франківській області), м. Івано-Франківськ

до відповідача-1 ДЛП «Прикарпатліс», м. Івано-Франківськ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Техноленд», м. Івано-Франківськ

про визнання недійсними додатку № 3 від 25.12.06 р. та додаткової угоди до договору оренди від 01.06.01 р.№ 6ДЛП і звільнення нежитлових приміщень

за участю представників:

   від позивача: не з'явився;    

від відповідача-1: не з'явився;    

від відповідача-2: не з'явився.    

Ухвалами від 05.06.08 р. порушено апеляційне провадження у справі № 10/7-20/21, призначено розгляд апеляційних скарг ДЛП «Прикарпатліс»за № 111-ДЛП від 21.05.08 р. та  ТзОВ «Техноленд»за № 18 від 22.05.08 р. на 08.07.08 р., і витребувано у сторін докази зазначені в ухвалі суду. В залученні до участі у справі третьої особи –Міністерства промислової політики відповідачу -1 відмовлено.

Ухвалами від 08.07.08 р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 12.08.08 р., витребувано у сторін докази зазначені в ухвалі суду; виправлено описку  в ухвалі від 05.06.08 р.

21.07.08 р. відповідач-1 надіслав на адресу суду апеляційної інстанції додаткові відомості до апеляційної скарги за № 176-ДЛП від 16.07.08 р.

Листом від 24.07.08 р. № 09/1891 позивач надав суду копію договору оренди №6 ДЛП від 01.06.01 р.

01.08.08 р. ухвалою голови Львівського апеляційного господарського суду продовжено строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.

Розпорядженням голови суду від 08.08.08 р. здійснено заміну в складі колегії, в зв'язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії введено суддю Дубник О.П.

У судовому засіданні 12.08.08 р. оголошено перерву до 13.08.08 р. для оголошення вступної та резолютивної частини постанови.

До початку судового засідання представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши апеляційні скарги, матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.08 р. у справі № 10/7-20/21 (суддя Кобецька С.М.) позов РВ ФДМ У по Івано-Франківській області про визнання недійсним додатку № 3 від 25.12.06 р. та додаткової угоди від 01.08.06 р. до договору оренди від 01.06.01р. №6ДЛП та звільнення нежитлових приміщень задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:  Мінпромполітики, як засновник ДЛП «Прикарпатліс», виконуючи функції з управління об'єктами державної власності, дозволу на збільшення площі орендованого приміщення не надавало, відповідачем -1 не дотримано вимог ч.3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», зміни внесені до договору оренди державного майна №6-ДЛП додатком №3 від 25.12.03 р. не погоджені з РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, який відповідно до Закону України «Про оренду державного і комунального майна»є орендодавцем даного майна.

ДЛП «Прикарпатліс»в апеляційній скарзі від 21.05.08 р. за № 111-ДЛП та додаткових відомостях до апеляційної скарги посилається на те, що: рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та постановлено з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права; згідно довідки від 28.07.06 р., підприємство виступає орендодавцем щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м. на одне підприємство без дозволу Фонду держмайна; посилання позивача на  інструктивний лист від 16.09.04 р. № 10-16-12760 є необґрунтованим, оскільки лист не є нормативно-правовим актом; просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.08 р. у справі № 10/7-20/21 повністю, прийняти нове рішення, яким визнати дійсним договір оренди державного майна № 06 ДЛП від 01.06.01 р. із змінами від 25.12.03 р. та 01.08.06 р.

ТзОВ «Техноленд»в апеляційній скарзі зазначає те, що: приймаючи рішення господарський суд Івано-Франківської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив та не оцінив докази, що містяться в матеріалах справи; суд першої інстанції не з'ясував, що додаток № 3 від 25.12.03 р. підписано сторонами до набрання чинності Господарським кодексом України;застосоване судом положення ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу суперечить  положенню ч.2 ст. 75 ГПК України.; про продовження терміну дії договору оренди повторний дозвіл Міністерства промислової політики не потрібен; судом не взято до уваги довідку РВ ФДМ України від 28.07 08 р. про перевірку дотримання чинного законодавства при передачі державного майна, яке перебуває на балансі ДЛП «Прикарпатліс», згідно якої ТзОВ «Техноленд»включено до числа підприємств, які мали право укладати та пролонгувати договори оренди без дозволу РВ ФДМ України; просить скасувати повністю рішення господарського суду Івано-Франківської області  від 12.05.08 р. у справі № 10/7-20/21 і припинити провадження у справі.

Позивач  у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що: апеляційна скарга є безпідставною; з набранням чинності Господарського кодексу України тільки Фонд державного майна України, його відділення є орендодавцями державного майна; право бути орендодавцем державного майна ДЛП «Прикарпатліс»не мало, оскільки на момент закінчення договору від 31.12.05 р. відповідач-1 був орендодавцем державного майна, площа якого перевищує 200 кв.м.; відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна розмір орендної плати відповідач-1 повинен погодити з Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями;на момент укладення додаткової угоди до договору від 01.08.06 р. відповідач-1 не був наділений повноваженнями орендодавця державного майна, а тому зобов'язаний був вчинити всі дії для його припинення; просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.08р. у справі № 10/7-20/21–скасуванню, виходячи з такого:

Як видно з матеріалі в справи, між відповідачами укладено договір оренди державного майна(приміщення) №6 ДЛП від 01.06.01 р. (див. п. 10.1договору)(а.с. 6).

Договір укладено на оренду нежитлового приміщення п'ятого поверху К-522 корисною площею 16,6 кв. м. в будівлі , що є на балансі першого відповідача за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, вартісна вартість –9596.79 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони погодили орендну плату згідно Методики розрахунку орендної плати, за базовий місяць - травень 2001 р. на суму 118 грн. без ПДВ.

Строк дії договору оренди, згідно п.10.1.цього договору з 01.06.01 р. і включно на 2002 рік.

Як передбачили сторони п. 10.6 цього договору, у випадку відсутності заяви однієї сторони про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий  термін і на тих самих умовах які передбачені договором.

Актом прийому-передачі державного майна (приміщення) від 01.06.01 р., відповідач-1 передав відповідачу-2 приміщення п'ятого поверху –каб. 522 загальною площею 23,4 кв. м. вартістю 13 528 грн., на підставі договору оренди №6ДЛП від 01.06.01 р. (а.с.10).

01.08.01 р. сторони внесли зміни до договору виклавши його в новій редакції, а також склали акт прийому-передачі орендованого нежитлового приміщення вартісною оцінкою -13 976,59 грн.(а.с.18).

02.01.03 р. сторони внесли зміни до договору оренди від 01.06.01 р., передавши в оренду нежитлове приміщення четвертого поверху, каб. -419 корисною площею 19,4 кв. м. за тою ж адресою, вартісною оцінкою 11 660,37 грн., а також площу загального користування -7,14 кв. м. вартістю 4 291,5 грн. Загальна площа оренди становить 26,54 кв. м. вартістю-15 951,86 грн.

Орендна плата передбачена п. 3.1 договору без ПДВ -133,86 грн.

Строк дії договору передбачено п. 10.1 договору з 02.01.03 р. до 31.12.05 р. (а.с.19).

25.12.03 р. сторони уклали додаток №3 до договору № 06ДЛП від 01.06.01 р., шляхом внесення змін у вартісну оцінку орендованого майна і встановивши його вартість -18 042 грн., корисну площу і 6 640,2 грн. площі загального користування, внаслідок чого внесли зміни до п.3.1 договору збільшивши орендну плату до 209,58 грн. без ПДВ. Крім цього внесено зміни до п. 10.1 договору, продовжено строк дії договору до 31.12.08 р. (а.с.24).

01.08.06 р. сторони уклали додаткову угоду, внесли зміни до п.1.1 договору збільшивши вартісну оцінку орендованого майна до суми 35 358,18 грн., а в п.3.1 договору –збільшивши орендну плату до суми 297,3 грн.( а.с.25).

Зміни до договору щодо вартості оцінки майна в сторону збільшення його вартості, а внаслідок цього збільшення орендної плати, проводились на підставі змін до Методики розрахунку орендної плати.

Позивач вважає, що зміни розміру орендної плати проведені першим відповідачем додатком №3 і №6 повинні бути погоджені з позивачем, посилаючись на п.2 Методики  розрахунку і використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 04.10.95 р. № 786 і ст. 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», посилається на практику Верховного Суду України у справі №3/505,вважає що з моменту набрання чинності Господарського кодексу і Цивільного України , тільки Фонд державного майна України і його регіональні відділення є орендодавцями державного майна.

Відповідач-1 посилається на те, що ним не здійснено будь-яких порушень при укладанні договору оренди, оскільки листами від 28.09.01 № 10/4-3-147 (а.с.16), від 30.01.07 р. № 10/7-3-139 (а.с.47), від 15.09.06 № 10/2-2-1366 (а.с.51) від 26.01.05 р. № 10/9-2-137 (а.с.53), від 31.08.06 № 11-106 ДЛП (а.с.56) Мінпромполітики України, в чиєму віданні знаходиться орендоване приміщення, погоджувало відповідачу-1 розрахунок орендної плати.

Крім цього, на звернення Мінпромполітики України до Комітету з питань правової політики Верховної Ради України, останній листом від 24.05.04 № 06-1/18-1096 висловив свою думку про суперечність норм ч.1 ст. 287 ГК України ч. 2 ст. 75 ГК України, рекомендував керуватися нормами Закону України «Про оренду державного і комунального майна».

Відповідач-1 при укладенні договору оренди №6 ДЛП від 01.06.01 р. і внесенні змін від 01.08. 03 р. погодив оренду плату з позивачем, про що свідчать оригінали листів позивача від 18.10.01 р. № 08/2935 і від 08.05.03 р. № 08/947 (а.с.49-50).

Листом від 18.03.04 р. позивач попередив відповідача-1 ,що з 01.01.04 р. він є єдиним орендодавцем нерухомого майна і заборонив відповідачу-1 укладати договори оренди.

Колегія суддів не погоджується з думкою і обґрунтуваннями зробленими позивачем, мотивуючи це тим, що: основним і спеціальним законом, який регулює правовідносини при укладенні договорів оренди державного і комунального майна є Закон України «Про оренду державного і комунального майна»від 10.04.92 р. № 2269-XІІ із змінами і доповненнями (надалі ЗУ № 2269).

        Ст.5 ЗУ №2269 визначено перелік орендодавців.

    Відповідно до абз. 3 ст. 5 ЗУ № 2269 підприємства є    орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м. на одне підприємство ,а з дозволу органів зазначених в абз. 2 і 3 цієї статті - також щодо структурних підрозділів підприємств(філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

    Погодження орендодавці на оренду нерухомого майна, що не перевищує 200 кв. м. не передбачено.

В ст. 21 ЗУ № 2269, яка передбачає порядок зміни розмірів орендної плати передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін і не вимагається погодження змін розміру орендної плати з органом уповноваженим управляти відповідним майном.

На думку членів  колегії, п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою КМ України від 04.10.95 р. №786 таке погодження розміру орендної плати вимагається при укладенні договору. Щорічні зміни Методики розрахунків проводяться відповідно до вимог ст. 21 ЗУ №2269 за погодженням між сторонами.

Тому в постанові Верховного суду України у справі №3/505 за позовом РВ ФДМ України по м. Києву до Державного комплексного підприємства «Хрещатик»про визнання недійсним договору оренди та звільнення приміщення  розмір орендної плати був не погоджений з РВ ФДМ України при укладенні договору оренди внаслідок чого договір був визнаний недійсним.

Позивач визнає погодження відповідачем умов при укладенні між відповідачами договору №6ДЛП від 01.06.01 р.

Крім цього, як визнають обидві сторони, орендоване приміщення знаходиться у повному віданні Мінпромполітики з України з яким перший відповідач погоджує строки і розмір орендної плати.

Таким чином, колегія суддів Львівського  апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи, внаслідок чого прийнято помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.08 р. у справі 10/7-20/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Матеріали справи повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                                               Слука М.Г.

Судді                                                                                   Процик Т.С.

                                                                                             Дубник О.П.