Постанова

від 30.10.2008 по справі 10/7-20/21

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/7-20/21

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 жовтня 2008 р.                                                                                    № 10/7-20/21  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГрейц К.В.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області

на постановувід 13.08.2008 року Львівського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду№ 10/7-20/21Івано-Франківської області

за позовомРВ ФДМ України по Івано-Франківській області

до1.          Державного лісопромислового підприємства “Прикарпатліс”;2.          Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноленд”

провизнання недійсним додатку № 3 від 25.12.2006р. та додаткової угоди до договору оренди від 01.06.2001р. №6-ДЛП і звільнення нежитлових приміщень

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:Чернов Р.М. (довіреність № 01/14-07 від 15.02.2008р.)

від відповідача:

1.          не з'явились2.          Тарасюк О.В. (довіреність № 21 від 28.10.2008р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Кобецька С.М.) від 12.05.2008 року у справі № 10/7-20/21 позов задоволено; визнано недійсним Додаток № 3 від 25.12.2003 року та Додаткову угоду від 01.08.2006 року до договору оренди державного майна № 6-ДЛП від 01.06.2001 року, укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 та припинено дію договору оренди на майбутнє; відповідачу-2 звільнити приміщення будівлі площею 26,54 кв.м., що перебуває на балансі відповідача-1, та розташовані за адресою: вул.Василіянок, 48, місто Івано-Франківськ; стягнуто з відповідача-1 в доход Державного бюджету 85 грн. витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 59,00 грн.; стягнуто з відповідача-2 в доход Державного бюджету 85 грн. витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 59,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Слука М.Г., судді –Процик Т.С., Дубник О.П.) від 13.08.2008 року у справі № 10/7-20/21 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2008 року скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 року, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2008 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між відповідачами укладено договір оренди державного майна (приміщення) №6-ДЛП від 01.06.2001 року (п.10.1 договору) (а.с.6).

Договір укладено на оренду нежитлового приміщення п'ятого поверху К-522 корисною площею 16,6 кв.м. в будівлі, що перебуває на балансі відповідача-1, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Василіянок, 48, вартісна вартість - 9596,79 грн.

Відповідно до п.3.1 договору, сторони погодили орендну плату згідно Методики розрахунку орендної плати, за базовий місяць - травень 2001 року на суму 118 грн. без ПДВ.

Строк дії договору оренди, згідно п.10.1 цього договору з 01.06.2001 року і включно на 2002 рік.

Як передбачили сторони п.10.6 цього договору, у випадку відсутності заяви однієї сторони про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах які передбачені договором.

Актом прийому-передачі державного майна (приміщення) від 01.06.2001 року, відповідач-1 передав відповідачу-2 приміщення п'ятого поверху - каб.522 загальною площею 23,4 кв.м. вартістю 13528 грн., на підставі договору оренди № 6-ДЛП від 01.06.2001 року (а.с.10).

01.08.2001 року сторони внесли зміни до договору, виклавши його в новій редакції, а також склали акт прийому-передачі орендованого нежитлового приміщення вартісною оцінкою - 13976,59 грн. (а.с.18).

02.01.2003 року сторони внесли зміни до договору оренди від 01.06.2001 року, передавши в оренду нежитлове приміщення четвертого поверху, каб.419 корисною площею 19,4 кв.м. за тією ж адресою, вартісною оцінкою 11660,37 грн., а також площу загального користування - 7,14 кв.м. вартістю 4291,5 грн. Загальна площа оренди становить 26,54 кв.м. вартістю-15951,86 грн.

Орендна плата передбачена п.3.1 договору без ПДВ - 133,86 грн.

Строк дії договору передбачено п.10.1 договору з 02.01.2003 року до 31.12.2005 року (а.с.19).

25.12.2003 року сторони уклали додаток №3 до договору №6-ДЛП від 01.06.2001 року, шляхом внесення змін у вартісну оцінку орендованого майна, встановивши його вартість - 18042 грн. та погодили оплату за використання площ загального користування 7,14 кв.м. вартістю 6640,2 грн., внаслідок чого внесли зміни до п.3.1 договору, збільшивши орендну плату до 209,58 грн. без ПДВ. Крім цього внесено зміни до п.10.1 договору, продовжено строк дії договору до 31.12.2008 року (а.с.24).

01.08.2006 року сторони уклали додаткову угоду №6, внесли зміни до п.1.1 договору, збільшивши вартісну оцінку орендованого майна до суми 35358,18 грн., а в п.3.1 договору - збільшивши орендну плату до суми 297,3 грн. (а.с.25).

Зміни до договору щодо вартості оцінки майна в сторону її збільшення, а внаслідок цього збільшення орендної плати, проводились на підставі змін до Методики розрахунку орендної плати.

Позивач вважає, що зміни розміру орендної плати, проведені відповідачами шляхом укладання додатків №3 і №6 до договору №6-ДЛП від 01.06.2001 року, повинні були бути погоджені з органом управління та Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області; у зв'язку з непогодженням просить визнати ці додатки недійсними на підставі ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, ст.287 ГК України. При цьому, позивач посилається на п.2 Методики розрахунку і використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 04.10.1995 року №786 (надалі Методика), ст.5 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, практику Верховного Суду України у справі №3/505, вважає що з моменту набрання чинності Господарського кодексу і Цивільного кодексу України, тільки Фонд державного майна України і його регіональні відділення є орендодавцями державного майна.

Колегія суддів вважає, що апеляційним судом ухвалене правильне рішення щодо відмови позивачу у позові.

Стосовно Додатку №3 від 25.12.2003 року до договору №6-ДЛП від 01.06.2001 року, яким було змінено у бік збільшення розмір орендної плати і продовжено дію договору до 31.12.2008 року, колегія суддів відзначає таке.

Оскільки нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України, ч.1 ст.59 ЦК УРСР), суд застосовує до правовідносин сторін щодо визнання угод недійсними положення законів, які діяли в момент їх укладення.

Так, згідно ст.5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендодавцями є, зокрема, підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Колегія суддів звертає увагу, що на момент укладення спірного Додатку №3 редакція вищенаведеної норми не містила обумовлення щодо можливості передачі підприємствами в оренду нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство.

Отже, позиція позивача щодо незаконності продовження відповідачами Додатком №3 дії договору до 31.12.2008 року, оскільки відповідач-1 виступив орендодавцем державного майна більше ніж 200 кв.м., є такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Стосовно зміни у бік збільшення орендної плати обома спірними додатками, то колегія суддів вважає, що: по-перше, позивачем не доведено порушення свого права, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, оскільки в позові відсутні посилання на докази, які підтверджують факт невірного визначення відповідачами розміру орендної плати у додатках до основного договору та завдання збитків державі сплатою орендних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено Методикою; по-друге, судом встановлено, що у 2001 році при укладенні основного договору розмір орендної плати було погоджено позивачем (а.с.49-50).

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги з посиланням на порушення апеляційним судом ст.287 ГК України, яка передбачає, що починаючи з 01.01.2004 року тільки Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями державного майна, оскільки спірний Додаток №3, яким продовжено дію основного договору, укладено відповідачами до набрання чинності Господарським кодексом України.

Касаційний суд не вбачає порушень апеляційним судом приписів ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої орендна плата визначається відповідно до Методики, оскільки позивач не довів визначення спірними додатками орендної плати у розмірі, який не відповідає останній; порушення процедури погодження орендної плати з органом управління державним майном та з позивачем при встановленні орендної плати під час укладення договору не вбачається, оскільки згідно ч.2 ст.21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України, а судом встановлено, що орендна плата збільшувалась у зв'язку із внесенням змін до Методики в частині визначення орендних ставок та зміни експертної вартості об'єкта оренди, які впливали на розмір встановленої за погодженням з позивачем орендної плати.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 року у справі № 10/7-20/21 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 року у справі № 10/7-20/21 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос