Рішення

від 02.12.2011 по справі 24/094-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/094-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 24/094-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГА КОМ»

про стягнення 545 878, 00 грн.

за участю представників:

позивача:Дітковський А.М.

відповідача:Потапович А.В.

     суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 545 878, 00 грн. за договором поставки № 040110С від 01.04.2010 р., з яких: 285 800, 00 грн. заборгованості (переоплати) та 260 078, 00 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення поставки продукції.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову № 735 від 15.09.2011 р., у якій просить суд накласти арешт на грошові кошти, що зберігаються на всіх поточних рахунках відповідача у розмірі 545 878, 00 грн., в тому числі, але не виключно на поточний рахунок № 26008098941600 у ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків, код банку 351005.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, позивач не обґрунтував, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову та не надав жодного доказу щодо цього, суд відмовляє позивачу у задоволенні вказаної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.10.2011 р.

У судове засідання 06.10.2011 р. представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 20.09.2011 р. не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.10.2011 р.

У судове засідання 20.10.2011 р. представник позивача повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 20.09.2011 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2011 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2011 р., у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача та невиконання ним вимог суду.

У судовому засіданні 04.11.2011 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву від 04.11.2011 р., у якому заперечує проти задоволення позову, оскільки вважає його необґрунтованим.

У судовому засіданні 04.11.2011 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва до 11.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2011 р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору у справі № 24/094-11 на п'ятнадцять днів до 05.12.2011 р. та відкладено розгляд справи на 02.12.2011 р.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву від 23.11.2011 р. (вх. № 16589 від 01.12.2011 р.), у якому він зазначає додаткові заперечення стосовно нарахування неустойки.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення щодо відзиву від 01.12.2011 р., повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів викладених у відзиві та доповненні до відзиву.

У судовому засіданні 02.12.2011 р., відповідно до  ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

01.04.2010 р. між сторонами було укладено договір поставки № 040110С, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність (повне володіння, розпорядження, користування) пиломатеріали (надалі - продукція), найменування, ціна і кількість яких зазначається у специфікаціях, що являються невід'ємною частиною договору, а позивач – в строки визначені договором прийняти та оплатити її.

Відповідно до п. 2.1 договору строки і базові умови поставки продукції, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів в редакції «Інкотермс-2000», зазначаються в специфікаціях, що являються невід'ємною частиною договору. Відповідач попередньо повідомляє позивача про готовність продукції до відвантаження.  

Згідно з п. 2.2 договору датою (моментом) поставки продукції являється дата передачі продукції по накладній представником відповідача представнику позивача, діючому на основі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, відповідно до специфікації, що являється невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку порушення відповідачем строків поставки продукції, передбачених даним договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку у розмірі 0, 5 % від вартості не поставленої (недопоставленої) в строк продукції за кожен день прострочки поставки.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р., у випадку взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікацією № 1 від 01.04.2010 р. та специфікацією № 2 від 01.07.2010 р., що є невід'ємними частинами договору поставки № 040110С від 01.04.2010 р., сторони погодили найменування продукції, кількість, ціну, строк поставки, порядок оплати продукції та умови поставки продукції.

Відповідно до специфікації № 1 загальна сума продукції, що підлягає поставці - 450 000, 00 грн.

Згідно з специфікацією № 2 загальна сума продукції, що підлягає поставці –702 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2 специфікацій № 1 та № 2 строк поставки продукції –не пізніше 30.11.2010р.

Згідно з п. 3 специфікацій № 1 та № 2 оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача згідно рахунків на оплату.

Пунктом 6 специфікацій № 1 та № 2 передбачено, що приймання кожної партії продукції за кількістю та якістю здійснюється на складі позивача і оформляється актом приймання-передачі продукції, підписаним уповноваженими представниками позивача і відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виставлені позивачу наступні рахунки: № 04-1 від 08.04.2010 р. на суму 18 000, 00 грн., № 04-3 від 22.04.2010 р. на суму 6 360, 00 грн., № 04-4 від 28.04.2010 р. на суму 90 000, 00 грн., № 05-1 від 18.05.2010 р. на суму 39 400, 00 грн., № 05-3 від 18.05.2010 р. на суму 52 500, 00 грн., № 05-5 від 31.05.2010 р. на суму 75 000, 00 грн., № 06-1 від 14.06.2010 р. на суму 73 440, 00 грн., № 06-2 від 29.06.2010 р. на суму 37 500, 00 грн., № 06-3 від 02.07.2010 р. на суму 60 000, 00 грн., № 07-1 від 07.07.2010 р. на суму 19 080, 00 грн., № 07-2 від 19.07.2010 р. на суму 37 320, 00 грн., № 07-4 від 27.07.2010 р. на суму 37 500, 00 грн., № 07- від 27.07.2010 р. на суму 30 000, 00 грн., № 08-2 від 02.08.2010 р. на суму 28 500, 00 грн., № 08-3 від 03.08.2010 р. на суму 36 000, 00 грн.

На виконання умов договору та специфікацій № 1 і № 2 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 553 960, 00 грн., що підтверджується довідками з банківської установи № DON-22/2300 від 16.08.2011 р., № DON-22/2502 від 29.08.2011 р.

Відповідач по накладним № РН-0000006 від 19.05.2010 р. на суму 67 160, 00 грн., № РН –0000007 від 26.05.2010 р. на суму 52 500, 00 грн., № РН –0000008 від 25.06.2010 р. на суму 148 500, 00 грн. поставив позивачу частину продукції на загальну суму –268 160, 00 грн., а позивач вказаний товар отримав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 104/580 від 28.12.2010 р. з вимогою протягом 10 банківських днів з моменту отримання претензії перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод»вартість недопоставленої продукції, що становить 285 800, 00 грн. або в той же термін поставити продукцію, вартість якої була оплачена. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивач надав до суду фіскальний чек № 9275 від 29.12.2010 р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідачем не було виконано свого зобов'язання з поставки продукції або перерахування вартості недопоставленої продукції, претензія залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи сплату позивачем за продукцію коштів в сумі 553 960, 00 грн. та часткову поставку відповідачем продукції на суму 268 160, 00 грн., суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок перед позивачем повернути передоплату на суму недопоставленої продукції у розмірі 285 800, 00 грн., з огляду на те, що поставка продукції не була здійснена і позивач повідомив відповідача про необхідність повернути сплачені кошти, які були перераховані позивачем в якості передоплати.

З огляду на викладене та враховуючи, що сума передоплати на час прийняття рішення відповідачем не повернута позивачу, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 285 800, 00 грн. заборгованості (переоплати) є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 8.3 договору просить суд стягнути з відповідача неустойку за порушення відповідачем строків поставки продукції у розмірі 0, 5 % від вартості не поставленої (недопоставленої) в строк продукції за кожен день прострочки поставки, яка за розрахунком позивача складає –260 078, 00 грн.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, підставою господарсько-правової відповідальності за договором поставки є, зокрема, порушення постачальником встановлених строків передачі товару.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом (Господарським).

Враховуючи вищенаведене, учасниками господарських відносин у договорі може бути передбачено відповідальність у вигляді стягнення неустойки у разі порушення термінів поставки продукції за кожен день прострочки поставки.

Відповідно до п. 2 специфікацій № 1 та № 2, що є невід'ємними частинами договору поставки № 040110С від 01.04.2010 р., сторони встановили  строк поставки продукції –не пізніше 30.11.2010 р.

Оскільки матеріали справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки продукції, останнім зазначені обставини неспростовані, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки.

Частиною 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи обставини справи, подані докази, заяву відповідача щодо зменшення розміру неустойки, з огляду на відсутність відомостей про понесені збитки позивачем та  іншими учасниками господарських відносин внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, зважаючи на те, що співвідношення заявленого до стягнення розміру неустойки практично дорівнює сумі заборгованості за недопоставлену продукцію, суд вважає за можливе, з урахуванням приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню до 130 039, 00 грн. В частині стягнення 130 039, 00 грн. неустойки суд відмовляє.

За таких обставин, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме в частині стягнення з відповідача 285 800, 00 грн. заборгованості (переоплати) та 130 039, 00 грн. неустойки.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України(у редакції на момент звернення до суду), покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1.  Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГА КОМ»(07100, Київська область, місто Славутич, будбаза, Будівельний проїзд, будинок 6, ідентифікаційний код - 34845536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод»(83054, місто Донецьк, вулиця Економічна, будинок 34, ідентифікаційний код - 20332460) 285 800 (двісті вісімдесят п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості (переоплати), 130 039 (сто тридцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 00 коп. неустойки, 5 458 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 78 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.  Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                           Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 07.12.2011 р.