Рішення

від 06.12.2011 по справі 5013/2176/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "06" грудня 2011 р.

Справа № 5013/2176/11

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 5013/2176/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ПЛЮС", м. Київ,  

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,                            м. Олександрія, Кіровоградська область     

про стягнення 3878,30 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 4 від 05.12.2011р.

від відповідача: участі не брали

Про час і місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.  

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ПЛЮС" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу на загальну суму 3878,30 грн з яких: основний борг - 3420,12 грн, збитки від інфляції - 355,58 грн, три відсотка річних - 102,60 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документів не подав. Позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -

                                                           ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № 45 від 08.04.2010 року та податкової накладної № 45 від 08.04.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ПЛЮС"  передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар (тканини для меблів-техноіскож) на загальну суму 9920,12 грн.  

Факт отримання вказаного товару підтверджується також рахунком-фактурою № 29 від 08.04.2010 року на суму 9920,12 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за отриманий товар здійснила частковий розрахунок на суму 6500,00 грн про що свідчать банківські виписки від 28.04.2010 року та від 25.06.2010 року.

У зв'язку з виниклою заборгованістю відповідача перед позивачем, на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  01.09.2010 року було направлено лист-претензія від 31.08.2010 року з вимогою про проведення розрахунку за отриманий товар до 09.09.2010 року, яка залишена відповідачем без реагування.

Таким чином між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України,  оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Видаткова накладна № 45 від 08.04.2010 року та рахунок-фактура № 29 від 08.04.2010 року не містять строку оплати.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію від 31.08.2010 року з вимогою про проведення розрахунку за отриманий товар до 09.09.2010 року, яку відповідачем залишено без відповіді. Повного розрахунку за отриманий товар відповідачем не здійснено.

Господарським судом враховано, що відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення № 24575967 від 01.09.2010 року відповідач направлений  йому позивачем лист-претензію отримав особисто 04.09.2010 року.

З урахуванням статті 253 та пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був розрахуватись у строк до 09.09.2010 включно.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3420,12 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання грошових зобов'язань збитки від інфляції в сумі 355,58 грн за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року та  три відсотка річних  в сумі 102,60 грн за період з 09.09.2010 року по 09.09.2011 року.

У відповідності до вимог  статті 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 3 % річних, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 355,58 грн за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року та 3% річних  в сумі 102,60 грн за період з 09.09.2010 року по 09.09.2011 року, є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд  приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України  на відповідача покладаються судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1411,50 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                        В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 28000,                           АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, реєстраційний номер 20018267175 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ПЛЮС", 01013, м. Київ, вул.Деревообробна,5, код ЄДРПОУ 31807786 заборгованість в сумі 3 420,12 грн, втрати від інфляції в сумі 355,58 грн, 3% річних в сумі 102,60 грн,  судовий збір в сумі 1 411,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85  ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                                  Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 12.12.2011 року.