Рішення

від 14.11.2011 по справі 17/168/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.11                                                                                 Справа № 17/168/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", м.  Луганськ

до Приватного акціонерного товариства «Енергохіммаш», м. Сєвєродонецьк Луганської області

 про  стягнення 3415 грн. 04 коп.

                                                                                                              Суддя   Фонова О.С.

                                                           Представники:

від позивача –ОСОБА_1., представник за довіреністю № 468 від 14.04.2011, паспорт НОМЕР_1, виданий Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, 14.12.2010;

від відповідача: Бродський І.П., директор згідно приказу № 1- від 15.07.2010, паспорт НОМЕР_2, виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, 10.08.2001.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за перетікання реактивної електроенергії у сумі 2942,98 грн., 3% річних в сумі 130,47 грн., інфляційних нарахувань в сумі 341,59 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.07.2011 надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає та зазначає, що поточної заборгованості не має зі сплати послуг з перетікання реактивної електроенергії у сумі 2942,98 грн. за заявлений період. Відповідач  вважає, що вказана сума боргу нарахована позивачем безпідставно.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів,  заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»(позивач у справі), як Постачальником, та Відкритим акціонерним товариством «Енергохіммаш», назва якого змінена на Приватне акціонерне товариство «Енергохіммаш» (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії № 38 від 01.10.2007 (далі –Договір), за яким Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною приєднаною потужністю 1234 кВт, величини, якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно додатків до договору “Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача” та “Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору, розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за недораховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, оплату сум на відшкодування збитків та пені за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки Постачальника.

Згідно п. 7.5. договору, якщо сумарне середньомісячне споживання електричної енергії за всіма точками обліку на одній площадці складає 5 000 кВт та більше, Споживач вносить плату за перетікання реактивної електричної енергії між електричною мережею постачальника та електричними установками споживача, згідно  з  додатком   “Порядок  розрахунків  за перетікання реактивної електричної енергії”.

У Додатку “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” в редакції додаткової угоди № 4 від 23.12.2008, встановлений економічний еквівалент реактивної потужності (далі –ЕЕРП) 0,0311, який  затверджений наказом позивача № 668 від 17.12.2008 та введений в дію з 01.01.2009.

Вказаний порядок складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії між електропередавальною організацією та її споживачами,   затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002, погодженої НКРЕ та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.02.2002  за № 93/6381.

Пунктом 6 додатку “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” (далі – Додаток) сторони передбачили, що при проведенні перерахунків ЕЕРП постачальник письмовим повідомленням доводить до відома споживача нові значення ЕЕРП не пізніше ніж за місяць до початку розрахунків за новими значеннями та передбачили форму та зміст повідомлення, яке становить невід'ємну частину договору.

Наказом від 10.06.2009 №314 ТОВ “ЛЕО” затвердило нові показники ЕЕРП для споживачів електричної енергії на 2009-2010 роки, у тому числі для відповідача цей показник дорівнював 0,0183, що підтверджується зведеною відомістю економічних еквівалентів реактивної потужності споживачів Сєвєродонецького РЕМ на 2009-2010 роки.

У зв’язку з цим, та зважаючи на п. 6 Додатку, позивач повідомленням від 26.06.2009 повідомив відповідача, що з 01.07.2009 в розрахунках плати за перетікання реактивної електроенергії буде застосовуватись ЕЕРП (D) –0,0183 (Стеклопл.1.6 –ЕЕРП (D) = 0,0182, Стеклопл.2.6 –ЕЕРП (D)  = 0,0184)

15.06.2009 у зв’язку зі зміною ЕЕРП між сторонами у справі була укладена додаткова угода до Договору, якою викладено в новій редакції додаток до договору "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" враховуючи нові значення ЕЕРП  (D)–0,0183: Стеклопл.1.6 –ЕЕРП (D)  = 0,0182, Стеклопл.2.6 –ЕЕРП (D) = 0,0184.

За спірний період з липня  по грудень 2009 року, позивачем нараховувалась плата за перетікання реактивної електроенергії виходячи з ЕЕРП 0,0183 кВт/кВАр. та виставлялись відповідні рахунку на її оплату, які відповідач оплатив в повному обсязі.

21.01.2010 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода б/н  про втрату чинності додаткової угоди від 01.07.2009  з 01.07 2009.

Відтак, посилаючись на те, що розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії за Договором повинні були здійснюватися, як до 01.07.2009, так і після 01.07.2009  з використанням ЕЕРП –0,0311 кВт/кВАр, а не  Стеклопл.1.6 –ЕЕРП (D) = 0,0182, Стеклопл.2.6 –ЕЕРП (D)  = 0,0184кВт/кВАр., позивачем в лютому 2010 року було здійснене донарахування за реактивну електричну енергію за період з червня по грудень 2009 року, з використання ЕЕРП 0,0311 кВт/кВАр та виставлений відповідачу відповідний рахунок №38/ЛИС/2/3 від 02.03.2010  на загальну суму 3102,93 грн., до якої ввійшли нарахування за лютий 2010 року та донарахування  за липень-грудень 2009 року на суму 2942,98 грн.

Відповідач  оплату цього рахунку в повному обсязі не здійснив, а саме в частині здійсненого донарахування, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 2942,98 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов‘язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов‘язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з встановленого вище, укладаючи договір про  постачання електричної енергії №38 від 01.10.2007 та додатки до нього, зокрема Додаток “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”, сторони визначили, що при проведенні перерахунків економічного еквіваленту реактивної потужності постачальник письмовим повідомлення доводить до відома споживача нові значення ЕЕРП не пізніше ніж за місяць до початку розрахунків за новими значеннями, у зв’язку з чим передбачили форму та зміст повідомлення, яке становить невід'ємну частину договору.

Відтак, повідомленням від 26.06.2009 позивач повідомив відповідача, що з 01.07.2009 в розрахунках плати за перетікання реактивної електроенергії буде застосовуватись ЕЕРП (D) –0,0183 кВт/кВАр (Стеклопл.1.6 –ЕЕРП (D) = 0,0182 кВт/кВАр, Стеклопл.2.6 –ЕЕРП (D)  = 0,0184 кВт/кВАр), який затверджений наказом ТОВ “ЛЕО” від 10.06.2009 №314 та введений в дію з 01.07.2009.

Наслідком зміни ЕЕРП, стало укладення 15.06.2009 між сторонами у справі додаткової угоди, якою викладено в новій редакції додаток до договору "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" з новими значеннями ЕЕРП  - Стеклопл.1.6 –ЕЕРП (D) = 0,0182 кВт/кВАр, Стеклопл.2.6 –ЕЕРП (D)  = 0,0184 кВт/кВАр.

Отже, зміна ЕЕРП відбулась на підставі відповідного повідомлення електропостачальної організації, що складає самостійну невід'ємну частину договору, а укладення додаткової угоди від 15.06.2009 про затвердження нової редакції Порядку розрахунків за перетікання реактивної електроенергії  є лише наслідком зміни ЕЕРП, оскільки він визначає порядок розрахунків, а не встановлює ЕЕРП.

Доказів того, що після липня 2009 року, в межах дії Договору, змінювались значення ЕЕРП на 0,0311 кВт/кВАр суду позивачем надано не було, а відтак і не доведено правомірність донарахування в лютому 2010 року  за період з липня по грудень 2009 року плати за перетікання реактивної електроенергії виходячи з  ЕЕРП –0,0311 кВт/кВАр.

Позивач посилається на те, що розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії повинні були здійснюватися як до 01.07.2009, так і після 01.07.2009  з використанням ЕЕРП –0,0311 кВт/кВАр, а не Стеклопл.1.6 –ЕЕРП (D) = 0,0182 кВт/кВАр, Стеклопл.2.6 –ЕЕРП (D)  = 0,0184 кВт/кВАр., оскільки додатковою угодою б/н  від 21.01.2010  визнано такою, що втратила чинність з 01.07.2007 додаткову угоду від 15.06.2009, якою затверджено новий “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”, де ЕЕРП склав: Стеклопл.1.6 –ЕЕРП (D) = 0,0182 кВт/кВАр, Стеклопл.2.6 –ЕЕРП (D)  = 0,0184.

Однак, суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки зміна ЕЕРП відбулась на підставі відповідного наказу та повідомлення позивача, а не у зв’язку з укладенням додаткової угоди від 01.07.2009, якою було лише затверджено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, виходячи з нових значень ЕЕРП.

Безпідставними є і доводи позивача про те, що визнавши додаткову угоду від 15.06.2009 такою, що втратила чинність з моменту прийняття, сторони погодили, що з липня по грудень 2009 року діє ЕЕРП –0,0311, а відтак у позивача виникло право здійснити перерахунок вже сплаченої плати за перетікання реактивної електроенергії за період дії додаткової угоди від 15.06.2009, оскільки відповідно до п.4 ст.214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Сторони, укладаючи додаткову угоду від 21.01.2010, не передбачили будь-яких наслідків, пов’язаних зі здійсненням перерахунку вже сплаченої плати за перетікання реактивної електроенергії за період, на який діяла додаткова угода від 15.06.2009.

Не надано суду і доказів того, що наказ ТОВ “ЛЕО” від 10.06.2009 №314, яким було затверджено та введено в дію з 01.07.2009 нові значення ЕЕРП, в тому числі для відповідача у розмірі Стеклопл.1.6 –ЕЕРП (D) = 0,0182 кВт/кВАр, Стеклопл.2.6 –ЕЕРП (D)  = 0,0184, втратив свою чинність або був відкликаний.

Отже, звертаючись з даним позовом позивач не довів наявність правових підстав для здійснення перерахунку раніше сплаченої плати за перетікання реактивної електроенергії, а відтак і наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором  за перетікання реактивної електроенергії.

Згідно ст. 43  Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та зважаючи на те, що зобов’язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості, суд дійшов висновку про відмову в стягненні основного боргу в сумі 2942,98 грн..

З огляду на відмову у стягненні суми основного боргу не підлягають до задоволенні і похідні від нього вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 130,47 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 341,59 грн.

Судові витрати відносяться  на позивача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

   в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                10-денного строку з дня його підписання.

Повне  рішення складено:  21.11.2011.

Суддя                                                                                       О.С. Фонова