Рішення

від 24.11.2011 по справі 10/200пд/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11                                                                                 Справа № 10/200пд/2011.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій", м. Луганськ

до Приватного підприємства "Первомайське АТП-СВ", м. Первомайськ Луганської області

про розірвання Додаткової угоди

Суддя  Мінська  Т.М.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 1/1-13 від 10.01.2011;

від відповідача - ОСОБА_2 - заступник директора, довіреність № б/н від 01.11.2011, ОСОБА_3 - адвокат, довіреність № б/н від 11.02.2011.

          Суть спору: розірвати Додаткову угоду №2 від 01.04.2011 до Договору №3/1 від 01.01.2011 "Про надання послуг автостанцією перевізникові", укладену між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" та ПП "Первомайське АТП-СВ".

          Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позов, вважає їх безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

          Також відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000 грн., у зв‘язку з безпідставним зверненням позивача до господарського суду з даним позовом та необхідністю відповідача звернутись за правовою допомогою.

            Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд

в с т а н о в и в:

Між ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій" та ПП „Первомайське АТП - СВ" укладено Договір № 3/1 від 01.01.2011 (а.с.  12-14)   строком дії до 09.12.2015 (з урахуванням додаткової угоди від 29.08.2011  (а.с. 19).

Редакція п. 3.1 Договору № 3/1 від 01.01.2011 передбачала, що „грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ ), а також ПДВ на дат суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах ) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника .

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15% (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків”.

01.04.2011  між  Позивачем та Відповідачем укладено  додаткову угоду   № 2  до Договору № 3/1 від 01.01.2011 (далі - Додаткова угода № 2),  якою   було змінено п. 3.1 Договору № 3/1 від 01.01.2011 та викладено його у наступній редакції: „При роботі Перевізника з тимчасової квиткової каси м. Первомайськ на міжміських маршрутах:

Грошові кошти в розмірі 95 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах ) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника .

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику тимчасової квиткової каси м. Первомайськ на міжміських маршрутах складає 5% (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків ".

          Доводи позивача на обґрунтування  позову Позивач посилається на наступне:  Приватне підприємство „Первомайське АТП-СВ" (Відповідач)  є суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування.

Власником автостанцій на сьогоднішній день у Луганській області є ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій", яке відповідно до законодавства здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.

Для того, щоб орендована у м. Первомайську квиткова каса могла здійснювати функції автостанції та надавати вищезазначені автостанційні послуги пасажирам та перевізникам їй потрібно було відповідно до розділу 2 Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого Наказом Міністерством транспорту та зв'язку України № 700 від 27.09.2010 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1068/18363 (далі - Порядок регулювання діяльності автостанцій) пройти атестацію та бути включеною до переліку атестованих автостанцій.

Відповідно до п. 1.3 Порядку регулювання діяльності автостанцій, умовою функціонування автостанції як суб'єкта надання автостанційних послуг є наявність свідоцтва про атестацію.

На виконання вимог Порядку регулювання діяльності автостанцій Позивач отримав свідоцтво від 24.05.2011р. про атестацію Первомайської автостанції, розташованою за адресою: м. Первомайськ, вул. 19 Партз'їзду, (вул. Бахмутського, 1).

Таким чином, Первомайська автостанція пройшла атестацію і була занесена до переліку атестованих автостанцій за № 0117, а тому має право в повному обсязі надавати автостанційні послуги пасажирам та перевізникам.

Між Позивачем та Відповідачем була домовленість, що плата перевізника за надання послуг тимчасової квиткової каси м. Первомайськ на міжміських маршрутах у розмірі 5% від вартості за тарифом встановлювалася до проведення атестації і отримання свідоцтва відповідно до вимог Порядку регулювання діяльності автостанцій, так як на всіх автостанціях Позивача плата за надання послуг на міжміських маршрутах є однаковою для всіх перевізників і складає 15% від вартості за тарифом.

Після отримання свідоцтва про атестацію Первомайської автостанції Позивач, листом № 1/1-1172 від 17.08.2011, звернувся до Відповідача з проханням розірвати додаткову угоду № 2 та, на виконання вимог ст. 188 ГК України, надав йому два примірники угоди про розірвання зазначеної додаткової угоди № 2.

Відповідач, листом № 14 від 26.08.2011, відмовив Позивачу в розірванні додаткової угоди № 2 за згодою сторін.

На сьогоднішній день Додаткова угода № 2 призводить до завдання шкоди Позивачу у в огляді недотримання власних доходів, порушує норми чинного законодавства та повинна бути розірвана рішенням суду з огляду на наступне:

          Плата  перевізників  відповідно до  розрахунку  вартості обов’язкових  послуг,  що надаються  перевізникові,  розрахованого  відповідно до Порядку регулювання  діяльності  автостанцій, складає 17 %  від  вартості  за  тарифом.  (Обґрунтованість цього розрахунку підтверджено висновком Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від  27.01.2011).  Розмір  плати  для всіх  перевізників, які  працюють на міжміських маршрутах з  автостанцій,  встановлено  в розмірі  15 % від суми  вартості  за  тарифом. Отже, Позивач  отримує  від  Відповідача  лише третину  від  встановленої  плати.  Крім того, Позивач  займає  монопольне  становище  на  ринках  обов’язкових  автостанційних  послуг, що надаються перевізником. Тому, Позивач вважає, що п. 3.1. Договору №3/1 від 01.01.2011 "Про надання послуг автостанцією перевізникові", укладену між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" та ПП "Первомайське АТП-СВ",  в  редакції  Додаткової угоди № 2 від 01.04.2011  суперечить  та  порушує  вимоги  антимонопольного законодавства.  

         Доводи Відповідача.  

         1.  Відповідно до п. 111  Правил  надання послуг пасажирського автомобільного транспорту,  затверджених  постановою  Кабінету Міністрів  України  від  18.02.97  N  176,  відкриття  та  закриття   автостанції   здійснюється   в  установленому законодавством порядку за рішенням органів місцевого самоврядування.

Як  додаткову умову  діяльності  автостанції  пункт  112 даних Правил визначає  проведення  атестації.

          До проведення атестації «Первомайська АС»Позивач  на  підставі Договору  оренди комунального майна № 16 від 17.03.2010 орендував  приміщення  тимчасової білетної каси загальною площею  64 кв. м. за адресою: м. Первомайськ, вул. 19 Партз'їзду, (вул. Бахмутського, 1).  31.05.2011,  тобто  після    проведення атестації «Первомайська АС»до договору оренди внесені  зміни  стосовно  строку  оренди,  Але  не  вносились зміни стосовно цільового  використання.  Отже,  Відповідач вважає, що  наявність  лише свідоцтва  про  атестацію  не  змінює  тимчасову білетну  касу  на  автостанцію.   

          Крім того,  Позивач  як  до  атестації  так  і  після  атестації не  надає  Відповідачу  в  повному  обсязі  послуги,  винесені  п.п. 1.2.2. Типового  технологічного процесу  надання          послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів, затвердженого Наказом Міністерства  транспорту  України  № 565 від 28.08.2001, до  обов’язкових  послуг, що надаються  автостанціями  та  автовокзалами.   

           2.  Відповідач  вважає  безпідставним  посилання  Позивача  на  істотне порушення  умов  договору  іншою стороною  (ст. 651 ЦК України)  як  на  підставу  розірвання  Договору,  зокрема  Додаткової угоди  №2 від 01.04.2011,  оскільки  Відповідач  ніколи не  порушував  умови  цієї угоди  і  до  теперішнього  часу повністю  виконує  її  умови.

           Дослідивши  обставини  справи  суд  визнав позовні  вимоги  необґрунтованим з огляду на наступне:

Згідно до ст. 32 Закону України “Про автомобільний транспорт” відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

          Предметом договору  автомобільного  перевізника,  що здійснює перевезення  пасажирів на  автобусних  маршрутах   загального користування,  з  власниками  автостанцій  є  надання  послуг  та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

          Відповідно до ст. 36 цього закону автостанції надають  пасажирам  послуги,  пов'язані   з   їх проїздом   автобусними   маршрутами   загального  користування,  а автомобільним перевізникам,  які здійснюють перевезення  пасажирів на  договірних  умовах,  -  послуги,  пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

Як вбачається  з  матеріалів  справи  між  сторонами  укладено  Договір  №3/1 від 01.01.2011 "Про надання послуг автостанцією перевізникові",  а  01.04.2011  між  сторонами  укладено  додаткову угоду  № 2, якою  було змінено п. 3.1 Договору № 3/1 від 01.01.2011.

 Як підставу позовних  вимог Позивач  зазначив істотне порушення  умов  договору  іншою стороною  (ст. 651 ЦК України),  тобто умов  додаткової угоди № 2 від 01.04.2011, яку  Позивач  просить  розірвати.     

           Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Договір може  бути змінено або розірвано за рішенням суду  на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.            

           Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

           Ст. 188 ГК України також передбачено,  що  зміна та розірвання  договору  в  односторонньому  порядку  не  допускається,  якщо інше не передбачено договором або законом.  Дана  стаття  також  встановлює порядок передачі  спору  про зміну  договору  на  вирішення  суду.  

          Отже,  для  вирішення  даного спору необхідно встановити наявність обставин,  необхідних  для  розірвання  вказаної угоди.      

          Отже,  необхідно  встановити наявність  порушення  Відповідачем  додаткової угоди    № 2 від 01.04.2011  та  істотність цих порушень.  

Позивач  не навів  жодного  доказу  порушення  Відповідачем  додаткової угоди  № 2 від 01.04.2011, яку  Позивач  просить  розірвати.  Всі  доводи Позивача  навпаки  зводяться до  того, що  саме  виконання  і  дотримання  Відповідачем  додаткової угоди  № 2 від 01.04.2011,  на  думку  Позивача  завдає  йому  матеріальну шкоду.  

У відповідності зі ст.ст. 33, 34 ГПК  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Отже,  відсутні  зазначені  Позивачем  підстави  розірвання  додаткової угоди  № 2 від 01.04.2011 також Позивач  не довів наявність  інших  підстав  розірвання  цієї угоди,  зокрема наявність інших  випадків,  встановлених договором або законом.            

          З огляду на підстави Позову,  вказані  Позивачем,  суд  не  надає  оцінку доводам  Позивача  щодо  порушення  вимог  антимонопольного законодавства  додатковою угодою  № 2 від 01.04.2011.    

          Враховуючи  викладене,  позивач  не  довів  наявність підстав  для  задоволення позову.  Позовні  вимоги визнаються судом  такими, що не підлягають задоволенню.       

          При розподілі  судових витрат застосовуються норми ГПК України, що діяли на час звернення з позовом.  Згідно  ст.  49   ГПК  України  державне мито покладається  у  спорах, що виникають  при розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється  від прийняття пропозиції. Отже,  враховуючи, що в  задоволені позову  відмовлено,  витрати по  сплаті державного мита  покладаються на Позивача.  

          Згідно цієї ж статті  суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги   перекладача,  адвоката, витрати на інформаційно –технічне забезпечення  судового процесу  та  інші  витрати,  пов'язані  з розглядом справи, покладаються  при відмові в позові - на  позивача. Отже,  витрати Відповідача на оплату  послуг адвоката, що пов'язані  з розглядом справи, також  покладається  на Позивача. Але,  при визначенні  суми  цих витрат, суд  враховує, що договором № ЛУ –60/11 від 31.10.2011 про надання  правової допомоги  визначено  предмет договору (п. 1.1). Вартість  послуг  адвоката  в  межах реалізації договору  визначена всього   в розмірі  4000 грн. А  п. 2.2. цього  договору  надається перелік  адвокатських  послуг  відносно  предмету  договору.  На думку  суду з даного переліку послуг  лише представництво інтересів  клієнта в господарському суді Луганської області пов’язано з розглядом даної справи,  що  умовно становить сьому частину  всіх перелічених послуг,  а  відтак  приблизно 570 грн.  Не всі послуги надані, так, наприклад копії документів, надані  Відповідачем,  завірені  не адвокатом (п. «г»2.2. договору).  Отже, суд  покладає на  Позивача  понесені  Відповідачем витрати на  оплату послуг адвоката  в  сумі  570 грн.    

Відповідно  до  ст. 85  ГПК  України  у судовому  засіданні  оголошено вступну і резолютивну  частини рішення.

На  підставі  викладеного  і,  керуючись  ст. ст.  33, 44, 49,  82, 84, 85   ГПК  України,   суд

в и р і ш и в:

1.          В задоволенні позову  відмовити повністю.

2. Судові витрати  по  сплаті  державного  мита у розмірі 85 грн. 00 коп.,  витрат  на  інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.,  витрат на  оплату  послуг  адвоката  в  сумі  570 грн. 00 коп. покласти на позивача.  

3. Стягнути з  Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій", м. Луганськ, вул. Оборонна, 101, код 33009052 на користь  Приватного підприємства "Первомайське АТП-СВ", м. Первомайськ Луганської області, вул. Бахмутського, 26-Д, код 34724671 витрати на  оплату  послуг  адвоката  в  сумі  570 грн. 00 коп. Видати на виконання наказ відповідачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку  на  подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не  було подано. У разі подання  апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

          Повне рішення  складено і  підписано  29.11.2011.

Суддя                                                                                           Т.М.Мінська