Постанова

від 02.02.2012 по справі 10/200пд/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний го сподарський суд

Постанова

Іменем України

23.01.2012 р. справа №10/20 0пд/2011

Донецький апеляційн ий господарський суд у склад і колегії суддів:

головуючого: Марченко О.А.

суддів Бойко І.А., Татенко В.М.

за участю представникі в сторін:

від позивача: не з' явився

від відповідача: не з' явився

розглянувши у відкритом у судовому засіданні апеляці йну скаргу Публічного акціонерного товариства „Луганське регіо нальне управління автобусни х станцій”, м. Луганськ

на рішення господарськог о суду Луганської області

від 24.11.2011 року

у справі №10/200пд/2011(суддя Мінська Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Луганське регіо нальне управління автобусни х станцій”, м. Луганськ

до Приватного підприємства „Первомайське АТП-СВ”, м. Пер вомайськ, Луганської області

про розірвання додаткової уг оди №2 від 01.04.2011р. до договору №3/1 в ід 01.01.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарськ ого суду Луганської області від 24.11.2011р. у справі №10/200пд/2011 у зад оволенні позову Публічного а кціонерного товариства „Луг анське регіональне управлін ня автобусних станцій”, м. Луг анськ до Приватного підприєм ства „Первомайське АТП-СВ”, м . Первомайськ, Луганської обл асті про розірвання додатков ої угоди №2 від 01.04.2011р. до договор у №3/1 від 01.01.2011р. відмовлено.

Публічним акціонерним тов ариством „Луганське регіона льне управління автобусних с танцій”, м. Луганськ подана ап еляційна скарга, в якій остан ній просить скасувати судове рішення у зв' язку з тим, що р ішення прийнято з неповним з ' ясуванням обставин, які ма ють значення для справи, та не правильним застосуванням но рм матеріального права. Зокр ема, скаржник посилається на те, що Первомайська автостан ція на сьогоднішній день над ає перевізнику повний перелі к автостанційних послуг, а не лише послуги квиткової каси , у зв' язку з чим позивач зазн ає шкоди та позбавляється то го, на що він розраховував при укладені договору. Також, ска ржник стверджує, що спірна уг ода порушує антимонопольне з аконодавство. При цьому, за тв ердженням скаржника, відпові дач не обґрунтував заявлену суму за надання послуг адвок атом.

Сторони наданим їм правом н е скористались, у судове засі дання не з' явились, поважни х причин нез' явлення суду н е повідомлено. Про час та місц е судового засідання були сп овіщенні належним чином.

Ухвалою Донецького апеляц ійного господарського суду п ро порушення апеляційного пр овадження у даній справі сто рони були попереджені про те , що у разі нез' явлення в судо ве засідання їх представникі в, справа буде розглянута за н аявними матеріалами.

Зважаючи на достатність на даних сторонами доказів, кер уючись статтею 75 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, справа розглядається за наявними в ній матеріалам и.

Перевіркою матеріалів спр ави встановлено наступне.

Публічне акціонерне товар иство „Луганське регіональн е управління автобусних стан цій”, м. Луганськ звернулось д о господарського суду з позо вом до Приватного підприємст ва „Первомайське АТП-СВ”, м. П ервомайськ, Луганської облас ті про розірвання додаткової угоди №2 від 01.04.2011р. до договору № 3/1 від 01.01.2011р.

Позовні вимоги до Приватно го підприємства „Первомайсь ке АТП-СВ”, м. Первомайськ, Луг анської області обґрунтован і тим, що Додаткова угода №2 ві д 01.04.2011р. до договору №3/1 від 01.01.2011р. призводить до завдання шкоди позивачу у вигляді недотрим ання власних доходів, порушу є норми чинного законодавств а. Крім того, позивач займає мо нопольне становище на ринках обов' язкових автостанційн их послуг, що надаються перев ізником. Тому, п. 3.1 договору про надання послуг автостанцією перевізникові №3/1 від 01.01.2011р. в р едакції додаткової угоди № 2 в ід 01.04.2011р. суперечить та порушує вимоги антимонопольного зак онодавства, що змусило позив ача звернутись до суду для ро зірвання наведеної угоди в с удовому порядку на підставі ч 2 ст. 651 ЦК України.

Місцевий господарський су д визнав недоведеними ті обс тавини, на які посилався пози вач, та відмовив у позовних ви могах повністю.

Розглянувши матеріали спр ави, перевіривши доводи заяв ника апеляційної скарги, пов ноту встановлених судом обст авин справи та їх юридичну оц інку, оцінюючи правильність застосування місцевим госпо дарським судом норм чинного законодавства, перевіривши п овноту встановлених фактів, судова колегія дійшла виснов ку, що рішення господарськог о суду є законним і обґрунтов аним з наступних підстав.

Так, за твердженням позивач а, 17.03.2010р. між Управлінням житло во-комунального господарств а та капітального будівництв а Первомайської міської ради (орендодавець) та позивачем (о рендар) укладений договір ор енди комунального майна №16, за умовами п. 1.1 якого орендодаве ць передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування приміщення т имчасової білетної каси, заг альною площею 64 кв.м., з офісним и меблями та орг. технікою, роз ташоване за адресою м.Первом айськ, вул.19 Партз' їзду, райо н Первомайського гірничого л іцею (вул. ім.Бахмутського, 1), як е знаходиться на балансі УЖК Г та КБ Первомайської місько ї ради, балансовою вартістю 260 946грн Пунктом 10.1 наведеного до говору з урахуванням додатко вої угоди №3 від 31.05.2011р. строк дії зазначеного договору оренди визначено до 16.03.2012р.

Позивач зазначає, що 01.01.2011р. мі ж Публічним акціонерним това риством „Луганське регіонал ьне управління автобусних ст анцій”, м. Луганськ (власник) т а Приватним підприємством „П ервомайське АТП-СВ” м. Первом айськ, Луганської області (пе ревізник) був укладений дого вір про надання послуг автос танцією перевізникові №3/1, від повідно до п.1.1 якого власник з а завданням (дорученням) пере візника надає йому на терито рії своїх автостанцій (автов окзалів) комплекс обов' язко вих послуг, пов' язаних з орг анізацією і здійсненням проц есу прийняття та відправленн я пасажирів транспортом пере візника, продажем проїзних к витків, диспетчерським управ лінням, організацією прибутт я та відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо у мов дорожнього руху, а також і нші послуги відповідно до ви мог Закону України „Про авто мобільний транспорт” і Прави л надання послуг пасажирсько го автомобільного транспорт у, затверджених Постановою К абінету Міністрів України ві д 18.02.1997р. №176.

Термін дії договору №3/1 від 01 .01.2011р. з урахуванням додатково ї угоди від 29.08.2011р. сторонами ви значений до 09.12.2015р.

Усі спірні питання, що виник ають між сторонами цього дог овору , та щодо яких не було до сягнуто згоди, розв' язуєтьс я відповідно до чинного зако нодавства України (п.6.1 догово ру).

Відповідно до п.3.1 договору № 3/1 від 01.01.2011р. грошові кошти в роз мірі 85 % від суми вартості за та рифом реалізованих квитків ( тобто чистої суми вартості з а тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборі в та ПДВ ), а також ПДВ на дану су му (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платн ик ПДВ на загальних умовах) пе рераховуються на розрахунко вий рахунок перевізника.

Плата власнику за надання п ослуг перевізнику, складає 15% (з урахуванням ПДВ) від суми ва ртості за тарифом від реаліз ованих проїзних квитків чере з каси власника та вартості п еревезення багажу, відповідн о до касових відомостей прод ажу квитків, що є підставою дл я розрахунків з перевізником .

Плата за надання послуг пер евізнику сплачується шляхом утримання власником з належ них перевізнику сум коштів, о триманих в результаті продаж у квитків.

01.04.2011р. сторонами укладено до даткову угоду № 2 до договору № 3/1 від 01.01.2011р., якою змінено п. 3.1 дог овору № 3/1 від 01.01.2011р. та викладен о його у наступній редакції: „ При роботі Перевізника з тим часової квиткової каси м. Пер вомайськ на міжміських маршр утах:

Грошові кошти в розмірі 95 % ві д суми вартості за тарифом ре алізованих квитків (тобто чи стої суми вартості за тарифо м на перевезення, без урахува ння додаткових зборів та ПДВ ), а також ПДВ на дану суму (заст осовується тільки за умови, я кщо перевізник - платник ПДВ н а загальних умовах ) перерахо вуються на розрахунковий рах унок перевізника .

Плата власнику за надання п ослуг перевізнику тимчасово ї квиткової каси м. Первомайс ьк на міжміських маршрутах с кладає 5% (з урахуванням ПДВ) ві д суми вартості за тарифом ві д реалізованих проїзних квит ків через каси власника та ва ртості перевезення багажу, в ідповідно до касових відомос тей продажу квитків, що є підс тавою для розрахунків з пере візником.

Плата за надання послуг пер евізнику сплачується шляхом утримання власником з належ них перевізнику сум коштів, о триманих в результаті продаж у квитків.

За твердженням позивача, дл я того, щоб орендована у м. Пер вомайську квиткова каса могл а здійснювати функції автост анції та надавати вищезазнач ені автостанційні послуги па сажирам та перевізникам їй п отрібно було відповідно до р озділу 2 Порядку регулювання діяльності автостанцій, зат вердженого Наказом Міністер ством транспорту та зв' язку України № 700 від 27.09.2010 зареєстров аного в Міністерстві юстиції України № 1068/18363 пройти атестаці ю та бути включеною до перелі ку атестованих автостанцій.

Відповідно до п. 1.3 Порядку ре гулювання діяльності автост анцій, умовою функціонування автостанції як суб' єкта на дання автостанційних послуг є наявність свідоцтва про ат естацію.

На виконання вимог Порядку регулювання діяльності авто станцій Позивач отримав свід оцтво від 24.05.2011р. про атестацію Первомайської автостанції, р озташованою за адресою: м Пер вомайськ, вул. 19 Партз' їзду, (в ул. Бахмутського, 1).

Таким чином, на думку позива ча, Первомайська автостанція пройшла атестацію і була зан есена до переліку атестовани х автостанцій за № 0117, а тому ма є право в повному обсязі нада вати автостанційні послуги п асажирам та перевізникам, Ви ходячи з чого, позивач листом № 1/1-1172 від 17.08.2011р., звернувся до від повідача з проханням розірва ти додаткову угоду № 2 від 01.04.2011р . до договору №3/1 від 01.01.201Ір., до як ого додав два примірники уго ди про розірвання зазначеної додаткової угоди.

Листом № 14 від 26.08.2011р. відповід ач відмовив позивачу в розір ванні додаткової угоди № 2 від 01.04.2011р. до договору №3/1 від 01.01.2011р.

За твердженням позивача, До даткова угода № 2 від 01.04.2011р. до до говору №3/1 від 01.01.2011р. призводить до завдання шкоди позивачу у вигляді недотримання власни х доходів, порушує норми чинн ого законодавства та повинна бути розірвала рішенням суд у з огляду на те, що плата пере візників відповідно до розра хунку вартості обов' язкови х послуг, що надаються переві зникові, розрахованого відпо відно до порядку регулювання діяльності автостанцій, скл адає 17 % від вартості за тарифо м.

В свою чергу, як зазначає по зивач, розмір плати для всіх п еревізників, які працюють на міжміських маршрутах з авто станцій, встановлено в розмі рі 15% від суми вартості за тари фом. Таким чином, на думку пози вача, ПАТ „Луганське регіона льне управління автобусних с танцій” отримує від відповід ача лише третину від встанов леної плати.

Крім того, позивач посилаєт ься на те, що ПАТ „Луганське ре гіональне управління автобу сних станцій” займає монопол ьне становище на ринках обов ' язкових автостанційних по слуг, що надаються перевізни ком. Виходячи з чого, позивач в важає, що п. 3.1. договору №3/1 від 01.0 1.2011р. в редакції додаткової уго ди № 2 від 01.04.2011р. суперечить та по рушує вимоги антимонопольно го законодавства.

На думку скаржника, у зв' яз ку з наведеним має місце істо тне порушення відповідачем у мов договору, що є підставою д ля розірвання спірного догов ору у відповідності до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Статтею 651 Цивільного кодек су України визначено, що змін а або розірвання договору до пускається лише за згодою ст орін, якщо інше не встановлен о договором або законом.

Договір може бути змінено а бо розірвано за рішенням суд у на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення до говору другою стороною та в і нших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення с тороною договору, коли внасл ідок завданої цим школи друг а сторона значною мірою позб авляється того, на що вона роз раховувала при укладенні дог овору.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Госп одарського процесуального к одексу України правосуддя у господарських судах здійсню ється на засадах рівності вс іх учасників судового процес у перед законом і судом. Судоч инство у господарських судах здійснюється на засадах зма гальності.

Згідно ст.ст.33, 34 Господарськ ого процесуального кодексу У країни кожна сторона з допом огою належних та допустимих доказів повинна довести ті о бставини., на які вона посилає ться як на підставу своїх вим ог і заперечень.

Судовими доказами, за визна ченням ст.ст. 32-36 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, слід вважати документи , які можуть підтвердити або с простувати обставини, що маю ть значення для правильного вирішення справи.

Оскільки позивач посилаєт ься на відповідні обставини, то обов' язок з доказування істотного порушення договор у відповідачем покладається саме на позивача. Наразі, пози вачем не надано суду доказів на підтвердження зазначеног о, тобто істотного порушення відповідачем умов додатково ї угоди № 2 від 01.04.2011р. до договору №3/1 від 01.01.2011р., неналежного вико нання відповідачем умов наве деної угоди.

В свою чергу, при укладені д одаткової угоди № 2 від 01.04.2011р., по зивач був обізнаний з умовам и договору №3/1 від 01.01.2011р. та зміс том зазначеної додаткової уг оди, проте додаткова угода № 2 від 01.04.2011р. до договору №3/1 від 01.01.20 11р. підписана останнім без зап еречень.

З огляду на вищевикладене, д оводи позивача не підтверджу ють істотного порушення відп овідачем додаткової угоди № 2 від 01.04.2011р. до договору №3/1 від 01.01. 2011р. в розумінні ст. 651 Цивільног о кодексу України, місцевий г осподарський суд дійшов обґр унтованих висновків, що у поз овних вимогах позивача щодо розірвання додаткової угоди № 2 від 01.04.2011р. до договору №3/1 від 01.01.2011р. слід відмовити.

Крім того, відповідно до від зиву на позовну заяву відпов ідач просив суд стягнути з по зивача витрати на оплату пос луг адвоката в розмірі 4 000,00грн .

Відповідно до ст.44 Господар ського процесуального кодек су України Судові витрати ск ладаються з судового збору, с ум, що підлягають сплаті за пр оведення судової експертизи , призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з огл ядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходжен ня, оплати послуг перекладач а, адвоката та інших витрат, по в'язаних з розглядом оправи.

Оскільки статтею 44 Господар ського процесуального кодек су України передбачено, що до складу судових витрат входи ть оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті ціє ї норми судові витрати за уча сть адвоката при розгляді сп рави підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони спла чені адвокату стороною, котр ій такі послуги надавались, т а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими до кументами, а також в тому випа дку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосов но конкретного боржника та п овноваження адвоката підтве рдженні відповідними докуме нтами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між в ідповідачем та адвокатом - ОСОБА_1 підтверджуються д оговором про надання правово ї допомоги №ЛУ-60/11 від 31.10.2011р., відп овідно до п.1.1 якого клієнт дор учає, а адвокат приймає на себ е обов' язки з представництв а та захисту інтересів клієн та при розгляді господарськи м судом Луганської області с прави №10/200пд/2011 за позовом ПАТ „ Луганське регіональне управ ління автобусних станцій”, м . Луганськ до клієнта про розі рвання додаткової угоди, а кл ієнт зобов' язується прийня ти надані послуги та сплатит и їх на умовах, вказаних у дано му договорі.

Сплата відповідачем послу г за зазначеним договором пі дтверджується квитанцією до прибуткового касового ордер у №159 від 31.10.2011р. на суму 4 000,00грн.

Одночасно, для того, щоб вит рати відповідача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Го сподарського процесуальног о кодексу України, повноваже ння адвоката повинні бути пі дтвердженні відповідними до кументами.

За приписом ст.2 Закону Укра їни „Про адвокатуру”, адвока том може бути особа, яка має ви щу юридичну освіту, підтверд жену дипломом України або ві дповідно до міжнародних дого ворів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі п рава не менше двох років, воло діє державною мовою, склала к валіфікаційні іспити, одержа ла в Україні свідоцтво про пр аво на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Прис ягу адвоката України.

Таким чином, належним підтв ердженням повноважень адвок ата є свідоцтво про право на з айняття адвокатською діяльн істю.

В підтвердження повноваже нь адвоката, відповідачем до матеріалів справи додано ко пію свідоцтва про право на за няття адвокатською діяльніс тю НОМЕР_1 на ім' я ОСОБА _1.

Виходячи з наведеного, суд р обить висновок, що зазначені документи підтверджують фак т надання відповідних послуг адвокатом відповідачу та ва ртість цих послуг.

Однак апеляційний суд пого джується з висновком суду пе ршої інстанції, що витрати по оплаті послуг адвоката є явн о завищеними та такими, що під лягають частковому задоволе нню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, витрати, що підлягают ь сплаті за послуги адвоката , визначаються у порядку, вста новленому Законом України ,,П ро адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „П ро адвокатуру” зазначено, що Оплата праці адвоката здійс нюється на підставі угоди мі ж громадянином чи юридичною особою і адвокатським об' єд нанням чи адвокатом.

Як зазначено вище, п.1.1 дого вору встановлено, що клієнт з обов' язується оплатити пос луги. Квитанцією до прибутко вого касового ордеру №159 від 31.1 0.2011р. відповідачем сплачено ад вокату суму в розмірі 4 000,00грн.

Водночас, положеннями ста тті 33 Правил адвокатської ети ки, затверджених Вищою квалі фікаційною комісією адвокат ури при Кабінеті Міністрів У країни 1 жовтня І999 року (проток ол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазн ачено, що гонорар, отримувани й адвокатом за надання право вої допомоги, повинен бути ро зумно обґрунтованим за розмі ром. Аналогічні положення мі стяться і в пункті 3.4.1 Загально го кодексу правил для адвока тів країн Європейського Спів товариства, прийнятого делег ацією дванадцяти країн-учасн иць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що по винні братися до уваги при ви значенні обґрунтованого роз міру гонорару, відносяться о бсяг часу і роботи, що вимагаю ться для належного виконання доручення, ступінь складнос ті та новизни правових питан ь, що стосуються доручення, ві рогідність того, що прийнятт я доручення перешкоджатиме п рийняттю адвокатом інших дор учень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному ча совому режимі, необхідність виїзду у відрядження, профес ійний досвід, науково-теорет ична підготовка, репутація, з начні професійні здібності а двоката тощо.

Дослідивши матеріали спра ви та визначаючи роль адвока та ОСОБА_1 у всебічному, по вному та об'єктивному розгля ді справи №10/200пд/2011, судом першо ї інстанції правомірно зазна чено, що заявлена сума витрат на послуги адвоката в розмір і 4 000,00грн. є неспіврозмірною з з аявленими позивачем вимогам и та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетични й час на підготовку матеріал ів до судового слухання, учас ть у судових засіданнях, неви соку складність юридичної кв аліфікації правовідносин у с праві №10/200пд/2011, відсутність док азів стосовно тривалих відря джень адвоката, колегія судд ів погоджується з висновком місцевого суду щодо обмеженн я розміру судових витрат по о платі послуг адвоката сумою в 570,00грн.

Аналогічна правова позиці я щодо розумного обмеження с удом розміру витрат адвоката висловлена в пункті 11 інформа ційного листа Вищого господа рського суду України від 13.02.02 р оку № 01-8/155 „Про деякі питання пр актики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесен ня змін та доповнень до деяки х інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищ евикладене, господарський су д правомірно задовольнив час тково вимогу позивача про ст ягнення витрат по сплаті пос луг адвоката в сумі 4 000,00грн. на с уму в розмірі 570,00грн.

Доводи, наведені в апеляцій ній скарзі, не спростовують в исновків суду першої інстанц ії.

Враховуючи наведене, колег ія суддів Донецького апеляці йного господарського суду ді йшла висновку, що рішення гос подарського суду Луганської області від 24.11.2011р у справі №10/200п д/2011, з мотивів, наведених апеля ційним судом, ґрунтується на всебічному, повному та об' є ктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справ и в їх сукупності, керуючись з аконом, що відповідає припис ам ст.43 Господарського процес уального кодексу України, то му залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господар ського процесуального кодек су України витрати по сплаті судового збору по апеляційн ій скарзі покладаються на за явника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Г осподарського процесуально го кодексу України, Донецьки й апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Пу блічного акціонерного товар иства „Луганське регіональн е управління автобусних стан цій”, м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського с уду Луганської області від 24.1 1.2011р. у справі №10/200пд/2011 залишити б ез змін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена до Вищого г осподарського суду України у касаційному порядку через а пеляційний господарський су д протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 23.01.2012р. о голошено вступну та резолюти вну частини постанови.

Головуючий О.А. Мар ченко

Судді: І.А. Бойко

В.М. Татенко

Повний текст постанови пі дписано 26.01.2012р.

Надруко вано: 5 прим.

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - гос. суду Луганської обл асті;

1 - ДАГС.