Рішення

від 04.08.2008 по справі 6/202-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/202-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.08р.

Справа № 6/202-08

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг групп", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 1 769,70 грн.

Суддя  Коваленко О.О.

Представники:

  Від позивача: Шевченко Я.В., довіреність № 85-175юр від 20.06.2007 р.

  Від відповідача: Сакало А.А., довіреність № 25 від 01.08.2007 р. 

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область–далі по тексту–позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг групп", м. Дніпропетровськ–далі по тексту–відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача 1 769,70 грн. вартості вагової недостачі 3,47 тн вугілля на підставі умов договору купівлі-продажу вугілля  № 5185 від 11.12.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем.   

Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 102,00 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Відповідач вимоги суду виконав, у судове засідання з`явився, позовні вимоги позивача у відзиві на позов та в судовому засіданні не визнає у повному обсязі посилаючись на те, що відповідач, згідно умов вищеназваного договору, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоперевізником оспорюваного вугілля, у зв'язку з чим вина відповідача в недостачі оспорюваного вугілля при його завантаженні та перевезенні –відсутня. В залізничній накладній № 49532191 зазначено, що вантаж маркований вапном, тоді як в Акті № 152 від 06.05.2007р. членами комісії не зазначено взагалі, що оспорюване вугілля марковане вапном. В порушення п.5 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6, при виявленні недостачі, позивач повинен був витребувати від перевізника складання комерційного Акту, що позивачем в порушення вимог ст.ст.129,130,131,134 Статуту залізниць України зроблено не було.

Позивач при виявленні недостачі вугілля грубо порушив вимоги п.14 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6, так як кількість недостачі вугілля вивів без перевірки фактичної ваги брутто і фактичної ваги тари. Крім цього, в порушення п.12 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6, посвідчення на представника видане з грубим порушення даного пункту, а саме: без зазначення в даному посвідченні конкретної партії продукції на приймання якої він уповноважений.   

10.07.2008р. на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва  до 29.07.2008р. для надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх заперечень.

29.07.2008р. на підставі ст.75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу вугілля № 5185, у відповідності з умовами якого 06.05.2007р. на адресу позивача по залізничній накладній № 49532191 надійшло вугілля, при видачі якого була встановлена недостача вугілля у кількості 5,55 тн, а з урахуванням 1% норми природної втрати та норми надлишків 0,2% недостача становила 3,47 тн, на суму 1 769,70 грн., що підтверджується актом № 152 від 06.05.2007р.

Приймаючи до уваги, що рахунок попередньої оплати за поставлене вугілля  позивач оплатив у повному обсязі, тобто без врахування нестачі вугілля у кількості 3,47 тн, позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь 1 769,70 грн. основного боргу, що становить вартість недостачі 3,47 тн вугілля по залізничній накладній № 49532191, посилаючись на умови вищеназваного договору.

Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 102,00  грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально не  було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо  інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України 21.11.2000р. за № 644, встановлено розмір граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення для вантажів. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх можливостей зменшується при перевезенні, норма недостачі.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду у судове засідання, та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що факт недостачі вугілля по залізничній накладній № 49532191 у кількості 5,55 тн, а з урахуванням 1% норми природної втрати та норми надлишків 0,2% недостача становила 3,47 тн, на суму 1 769,70 грн., з вини відповідача не знайшов свого документального підтвердження виходячи з наступного:

- в порушення п.5 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за  кількістю” № П-6, при виявленні недостачі, позивач повинен був витребувати від перевізника складання комерційного Акту, та в порушення вимог ст.ст.129,130,131,134 Статуту залізниць позивачем це зроблено не було;

- в порушення вимог п.14 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6, позивач  кількість недостачі вугілля вивів без перевірки фактичної ваги брутто і фактичної ваги тари;

- в порушення п.12 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6, позивач користувався посвідчення представника видане з грубим порушення даного пункту, а саме:  без зазначення в даному посвідченні конкретної партії продукції на приймання якої представник був уповноважений.  

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, тоді як відповідно до умов вищеназваного договору, на який позивач посилається як на підстави своїх позовних вимог, відповідач не є вантажовідправником.

Відповідно до вимог ст.614 ЦК України особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини, а вина відповідача в недостачі вугілля –відсутня, оскільки відповідач по даній справі не є ані вантажовідправником, ані вантажоперевізником.

Оскільки відповідач не є учасником договору перевезення оспорюваного вугілля, підстави для стягнення з нього вартості недостачі оспорюваного вугілля у кількості 5,55 тн, а з урахуванням 1% норми природної втрати та норми надлишків 0,2% недостача становила 3,47 тн, на суму 1 769,70 грн. - відсутні.  

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача                            102,00 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача, слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, тому не підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що відповідач, згідно умов вищеназваного договору, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, не є ані вантажовідправником, ані вантажоперевізником оспорюваного вугілля, у зв'язку з чим вина відповідача в недостачі оспорюваного вугілля при його завантаженні та перевезенні –відсутня. В залізничній накладній № 49532191 зазначено, що вантаж маркований вапном, тоді як в Акті № 152 від 06.05.2007р. членами комісії не зазначено взагалі, що  оспорюване вугілля марковане вапном. В порушення п.5 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6, при виявленні недостачі, позивач повинен був витребувати від перевізника складання комерційного Акту, що позивачем в порушення вимог ст.ст.129, 130,131,134 Статуту залізниць України зроблено не було, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними і такими, що не суперечать чинному законодавству України.

Заперечення відповідача, що позивач при виявленні недостачі вугілля грубо порушив вимоги п.14 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6, так як кількість недостачі вугілля вивів без перевірки фактичної ваги брутто і фактичної ваги тари. Крім цього, в порушення п.12 Інструкції „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6, посвідчення на представника видане з грубим порушення даного пункту, а саме: без зазначення в даному посвідченні конкретної партії продукції на приймання якої він уповноважений, також слід визнати обґрунтованими, документально доведеними і такими, що не суперечать чинному законодавству України.

Керуючись ст.ст.11,525,526,614 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

           В позові відмовити  у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

 О.О. Коваленко

Рішення підписано - 01.08.2008р.