Рішення

від 25.10.2011 по справі 5015/4540/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/4540/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.11                                                                                           Справа№ 5015/4540/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Підйомник”, м.Дніпропетровськ

до  Корпоративного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЦС Ліфт”, м.Трускавець Львівської області

про розірвання договору № 02/07-08 від 16.07.2008р. та стягнення 111 575,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні було виготовлено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Підйомник” до Корпоративного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЦС Ліфт” про розірвання договору № 02/07-08 від 16.07.2008р. та стягнення 111 575,23 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2011р. подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№22994/11 від 10.10.2011р.), в якій просить стягнути з відповідача 111 575,23 грн., оскільки в прохальній частині позовної заяви помилково не вказано суму, яку ТзОВ “НВФ “Підйомник” просить стягнути з Корпоративного підприємства у формі ТзОВ “ФЦС Ліфт”.

В судове засідання 25.10.2011р. представник позивача не з»явився, ухвалою суду від 10.10.2011р. його явка визначалась на власний розсуд, за умови виконанням вимог ухвали суду.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання вкотре не забезпечив, вимог ухвал суду від 10.08.2011р., 31.08.2011р., 21.09.2011р. та 10.10.2011р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

На адресу суду повернулись поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи, які надсилались за адресою: 82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Стебницька, 61. Згідно довідок поштового відділення  причиною повернення є вибуття адресату із вказаної адреси. Поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві. Ця ж адреса вказана у наданому позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.10.2011р. за №11412592 про перебування у ньому відповідача.

Згідно ч.1 ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Станом на 25.10.2011р. від відповідача на адресу суду документи витребувані ухвалами суду, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не находили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, відповідно до ст. 75 ГПК України по наявних матеріалах.

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив:        

16.07.2008р. між Корпоративним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЦС Ліфт” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Підйомник” (покупець) було укладено договір №02/07-08 (надалі –договір) відповідно до умов якого покупець доручає, а продавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку комплекту обладнання: вантажної платформи типу Compact C-450 на 3 зупинки, згідно технічного завдання (виробник –фірма Kleemann) надалі товар, для власних господарських потреб покупця (згідно додатку №1).  

Згідно п.1.2. договору продавець зобов'язувався виконати комплекс робіт по придбанню, розмитненню, доставці товару на об'єкт покупця.

Відповідно до п.1.3. договору строк виконання робіт по договору: поставка товару на протязі 60 днів з моменту поступлення авансового платежу на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п.3.1. договору вартість робіт, які виконуються по даному договору, (за поставку та розмитнення ліфтового обладнання) становить 14 840 Євро. (включно з ПДВ). Розрахунок проводиться в гривнях по курсу НБУ на день проплати.

За умовами п.4.1. договору оплата вартості робіт згідно договору здійснюється в два етапи, згідно п.3.1. даного договору: аванс 70%; остаточний розрахунок (30%) –за 10 днів до поставки.

Позивач здійснив оплату поставки товару повністю, на загальну суму 111 575,23 грн., в підтвердження чого надав платіжні доручення: №99 від 18.07.2008р. на суму 74 320,44 грн.; №101 від 23.07.2011р. на суму 5 571,47 грн.; №160 від 29.09.2011р. на суму 31 683,32 грн.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання згідно умов п.1.1 договору, поставку комплекту обладнання на суму 111 575,23 грн. не здійснив.

Відтак, позивач ставить вимогу про розірвання договору № 02/07-08 від 16.07.2008р. та стягнення 111 575,23 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У  відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт перерахунку позивачем відповідачу коштів в сумі 111 575,23 грн., підтверджується платіжними дорученнями: №99 від 18.07.2008р. на суму 74 320,44 грн.; №101 від 23.07.2011р. на суму 5 571,47 грн.; №160 від 29.09.2011р. на суму 31 683,32 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач згідно умов п.1.1. договору не поставив позивачу комплект обладнання у строки вказані в  п.1.3. договору.

Враховуючи, що аванс був сплачений позивачем 23.07.2008р., строк виконання зобов»язання відповідача по поставці товару сплив 22.09.2008р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач доказів поставки  товару або повернення коштів не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 111 575,23 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статттею 188 ГК України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Так, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

23.08.2011р. позивачем скеровано відповідачу лист-вимогу вих. №93/08/11 про розірвання договору №02/07-08 від 16.07.2008р., що підтверджується описом про відправлення цінного листа відповідачу від 23.08.2011р. та фіскальним чеком №1167 від 23.08.2011р.  Проте відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Відтак, враховуючи вищенаведене, правомірною є позовна вимога про розірвання договору №02/07-08 від 16.07.2008р.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 527, 530, 610, 611, 629, 651, 693, 712, 1212 ЦК України,   ст.ст. 173, 181, 188, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір №02/07-08 від 16.07.2008р. укладений між Корпоративним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЦС Ліфт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Підйомник”.

3. Стягнути з Корпоративного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЦС Ліфт” (82200, Львівська область, м.Трускавець,  вул.Стебницька, 61; п/р 26002080097001 в ЛРУ АТ „Індексбанк”; МФО 325279; код ЄДРПОУ 34119299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Підйомник” (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 9-а; п/р №26003055448000 в АКИБ „Укрсиббанк” м.Харків; МФО 351005; код ЄДРПОУ 32298501) 111 575,23 грн. основного боргу, 1 200,75 грн. держмита, 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку  ст.116 ГПК України.

    5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

        Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.        

Повний текст рішення

підписаний 31.10.2011р.