Рішення

від 29.11.2011 по справі 5015/5905/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/5905/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.11                                                                                           Справа№ 5015/5905/11

Господарський суд Львівської області  у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Дубенюк Н.А. розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ”, м. Дніпропетровськ

До відповідача: Приватного підприємства „Мед-Сервіс Львів”, м. Кам”янка-Бузька, Львівська обл.

Про стягнення заборгованості в сумі 64431,77грн.

Представники сторін:

Від позивача: Пелех А.О. - представник;

Від відповідача: Патько Н.Я. –представник

Права   та   обов'язки   сторін   передбачені ст.ст. 20, 22   ГПК   України роз'яснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутніх представників сторін технічна фіксація судового процесу не проводилась.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»до Приватного підприємства «Мед-Сервіс Львів»про стягнення 64431,77грн., в тому числі: 48647,87грн. основного боргу, 14594,36грн. штрафу, 723,05грн. пені та 466,49грн. 10% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ»та Приватним підприємством «Мед-Сервіс Львів»укладено договір  поставки №Л-269 від 02.01.2009року. На підставі вказаного договору позивач за період з 01.02.2010року по 23.07.2010року по видатковим накладним поставив відповідачу товар за який останній у повному обсязі не розрахувався. Як зазначено у позовній заяві заборгованість відповідача становить 48647,87грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду. За порушення строків оплати товару, на підставі п.7.2 договору №Л-269 від 02.01.2009року  позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 723,05грн. та штраф в сумі 14594,36грн. Окрім того, на підставі ст.625 ЦК України та п.7.3 договору №Л-269 від 02.01.2009року до стягнення заявлені 10% річних в сумі 466,49грн.  

Ухвалою суду від 10.10.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження та призначено справу до судового розгляду. З метою повного і всестороннього з»ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, представлення сторонами додаткових доказів у справі, ухвалою суду від 25.10.2011року розгляд справи відкладався, а в судовому засіданні 22.11.2011року оголошувалась перерва до 29.11.2011року.

Представник позивача в судове засідання 29.11.2011року з»явився, повідомив про сплату відповідачем 2000,00грн. основного боргу, зокрема 08.09.2011року –1000,00грн. та 10.10.2011року –1000,00грн. Крім того, позивачем подано суду пояснення за №164 від 15.11.2011року (вх. №27340 від 22.11.2011року) в яких позивач просить позовні вимоги задоволити повністю.

У відзиві від 28.11.2011року на позовну заяву (вх.№28045/11) відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, у зв»язку з пропуском строку позовної давності, в частині стягнення основного боргу та 10% річних позовні вимоги відповідач визнає та просить розстрочити виконання рішення суду в частині основного боргу та 10% річних на 1 рік у зв»язку з важким фінансовим становищем підприємства. Також відповідачем подано заяву  від 28.11.2011року (вх.№28048/11) про застосування строків позовної давності. Представник позивача проти розстрочення виконання рішення суду заперечив повністю.        

Дослідивши  документи і матеріали, подані суду  з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд  Львівської області, в с т а н о в и в:

       02.01.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ»та Приватним підприємством «Мед-Сервіс Львів»укладено договір поставки №Л-269. Відповідно до п.1.1 названого договору постачальник (позивач) зобов»язується поставити та передати у власність покупця (відповідача) лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту (товар), а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Згідно із п.1.3 договору поставки №Л-269 від 02.01.2009року кількість та ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається у видаткових накладних на товар, який поставляється. Усі видаткові накладні є невід»ємними складовими цього договору. Пунктом 3.2  договору №Л-269 від 02.01.2009року встановлено, що загальна сума договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складання сум товарних партій визначених у видаткових накладних. Згідно із п.5.2 договору, у момент передачі товару постачальник повинен передати покупцеві накладну на товар (видаткову накладну), підписану вповноваженою особою постачальника та скріплену печаткою постачальника. Покупець зобов»язаний з  моменту при отриманні товару передати представнику постачальника довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця. Порядок розрахунків визначено в п.6.1 договору №Л-269 від 02.01.2009року, яким встановлено, що покупець зобов»язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару. Відповідальність сторін встановлена сторонами в п.7.2 та п.7.3 договору №Л-269 від 02.01.2009року зокрема, у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при прострочені оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов»язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару. Покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України.

      На виконання умов договору поставки №Л-269 від 02.01.2009року позивач поставив відповідачу за період з 01.02.2010року по 23.07.2010року товар на загальну суму 49594,08грн., що підтверджено поданими суду видатковими накладними, які підписані повноважними особами двох сторін та скріплені їх печатками та перелічені у позовній          заяві. Термін оплати товару встановлено сторонами в накладних, який складає 20 днів.

      Як вбачається із матеріалів справи, отриманий товар відповідач оплатив частково, що підтверджується банківською випискою з рахунка, відтак позивач  звернувся із вимогою про стягнення боргу за поставлений товар в розмірі 48647,87грн.

      Згідно із поданою суду банківською довідкою від 07.11.2011року про поступлення коштів на рахунок, відповідачем 08.09.2011року  було сплачено позивачу 1000,00грн. однак, вказана сума не врахована позивачем при поданні позову до суду. Після подання позову до суду (позов подано в канцелярію суду 07.10.2011року) відповідачем 10.10.2011року здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 1000,00грн., що підтверджується поданою суду випискою банку з рахунка клієнта (банківська довідка від 07.11.2011року). Відтак, заборгованість відповідача за товар поставлений за період з 01.02.2010року по 23.07.2010року становить 46647,87грн. (48647,87 –1000,00 – 1000,00), яку відповідач визнає.

     За порушення строків оплати товару, на підставі п.7.2 договору №Л-269 від 02.01.2009року  позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 723,05грн., яка нарахована за період з 21.07.2011року по 25.08.2011р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф в сумі 14594,36грн. який нараховано в розмірі 30% від суми заборгованості. Окрім того, на підставі ст.625 ЦК України та п.7.3 договору №Л-269 від 02.01.2009року позивачем заявлені до стягнення 10% річних в сумі 466,49грн.  Розрахунки пені, штрафу та 10% річних додані до матеріалів справи.      

      Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

      Згідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

       Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

        В силу ст.692 та ст.694 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання  зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Станом на день вирішення спору, доказів сплати суми основного боргу 46647,87грн. суду не подано.           

Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 46647,87грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення. В частині стягнення 1000,00грн. основного боргу позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки станом на день подання позову (07.10.2011р.) сума основного боргу відповідача за товар поставлений в період з 01.02.2010року по 23.07.2010року становила 47647,87грн., а не 48647,87грн., як зазначає позивач. Як вбачається із поданого суду розрахунку та підтверджено матеріалами справи, позивачем при обрахунку суми боргу невраховано оплату відповідача, проведену 08.09.2011року в сумі 1000,00грн.  

З огляду на те, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем сплачено 10.10.2011року позивачу 1000,00грн. то в частині стягнення основного боргу в сумі 1000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню, у зв»язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Як зазначалось вище, позивачем заявлені до стягнення 10% річних за користування чужими коштами в сумі 466,49грн. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Пунктом 7.2 договору поставки №Л-269 від 02.01.2009року встановлено, що  покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десять процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України. Відтак суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума 10% річних - 446,49грн. обгрнутована, підставно нарахована та підлягає задоволенню.

         В частині стягнення 14594,36грн. штрафу, 723,05грн. пені позовні вимоги до задоволення не підлягають, з наступних підстав. Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст.261 ЦК України). Як вбачається із поданих матеріалів, зокрема із наданих суду видаткових накладних, остання видаткова накладна по якій поставлявся товар в період що  охоплюється предметом спору є №LZ1269978-1 від 23.07.2010року. Термін оплати накладної встановлено в самій накладній –відтермінування 20 днів, тобто останнім днем строку є 12.08.2010року. Відтак, з 13.08.2010року включно, у відповідача виникло право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.     Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява поступила до суду 07.10.2011року (вх.№6252), що підтверджується штемпелем канцелярії суду. Відтак, з огляду на положення ст.258 ЦК України та обставини справи, позивачем пропущено строки позовної давності, щодо заявлених сум пені та штрафу.

         Згідно до ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачем подана заява від 28.11.2011року (вх.№28048/11 від 28.11.2011р.) про застосування строків позовної давності. Відтак, в частині стягнення штрафу в сумі  14594,36грн. та пені в сумі 723,05грн. позовні вимоги до задоволення не підлягають, у зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності.  

        В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач заборгованість в сумі 46647,87грн. визнав, доказів оплати заборгованості не представив. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 46647,87грн. основного боргу та 466,49грн. 10% річних обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню. В частині стягнення 1000,00грн. основного боргу провадження у справі належить припинити у зв»язку з відсутністю предмета спору. В частині стягнення решти позовних вимог, зокрема в частині стягнення 1000,00грн. основного боргу, 14594,36грн. штрафу та 723,05грн. пені в задоволенні позову належить відмовити.

        З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

        Представником відповідача в судовому засіданні подано заяву (вх.№28045/11 від 28.11.2011року) про розстрочку виконання рішення терміном на 1 рік, у зв”язку із важким фінансовим становищем підприємства. За умовами ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. З огляду на тривалий період прострочення відповідачем грошового зобов»язання та з огляду на те, що до поданої заяви не додано належних доказів, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, враховуючи заперечення позивача суд прийшов до висновку, що заява про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

        Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, 43 ,49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Мед-Сервіс Львів»(ідентифікаційний код 22357783, адреса: 80400, Львівська область, м.Кам»янка-Бузька, вул..Шевченка,47) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»(ідентифікаційний код 31816235, адреса: 49005, м.Дніпропетровськ, вул.Панікахи,2), - 46647,87грн. основного боргу, 466,49грн. 10% річних,  481,14грн. державного мита та 176,22грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

        В частині стягнення 1000,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.

        В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

            Суддя                                                                                                        Іванчук С.В.

                 Повний текст рішення оформлено 05.12.2011р.