Рішення

від 06.12.2011 по справі 5015/7035/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/7035/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.11                                                                                           Справа № 5015/7035/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «АЛАС»корпоративного підприємства «ДАК «Укрвидавполіграфія», м. Львів,

До відповідача: Міжнародного благодійного фонду «Людина та її світогляд», м. Львів,

про стягнення 310 000 грн. 00 коп. заборгованості, 19 220 грн. 00 коп. пені, 3 720 грн. 00 коп. трьох відсотків річних та судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Івахів І.П. –голова правління (посвідчення від 24.01.2011 року),

Від відповідача: Вовк Р.В. - президент,

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено та не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «АЛАС»корпоративного підприємства «ДАК «Укрвидавполіграфія»до Міжнародного благодійного фонду «Людина та її світогляд»про стягнення 310 000 грн. 00 коп. заборгованості, 19 220 грн. 00 коп. пені, 3 720 грн. 00 коп. трьох відсотків річних та судових витрат.

Ухвалою суду від 21.11.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.12.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач –25.11.2011 року рекомендованою поштою № 79005 0460694 1, відповідач – 26.11.2011 року рекомендованою поштою № 79053 0430817 4 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

В судове засідання 06.12.2011 року представник позивача з'явився, в судовому засіданні заявив усне уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 295 000 грн. 00 коп. основної заборгованості та відмовився від позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19 220 грн. 00 коп. пені та 3 720 грн. 00 коп. трьох відсотків річних, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), просить позов задоволити повністю

Відповідач у судове засідання з'явився, подав Акт звірки розрахунків, який є додатком до Листа (вх. № 28723/11), у якому визнав позовні вимоги позивача (уточнені) в повному обсязі.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Львівська книжкова фабрика «АЛАС»корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 02470141, знаходиться за адресою: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 20 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Міжнародний благодійний фонд «Людина та її світогляд»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ № 35968561, знаходиться за адресою: 79053, Львівська область, м Львів, вул. Боткіна, буд. 53, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 204640 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ № 059606 (докази в матеріалах справи).

08.02.2010 року між Приватним акціонерним товариством «Львівська книжкова фабрика «АЛАС»корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія»(надалі –позивач, виконавець) та Міжнародним благодійним фондом «Людина та її світогляд» (надалі –відповідач, замовник) укладено Угоду № 3 про (надалі - угода).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором підряду.

У відповідності до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Станом на час розгляду справи по суті сторонами не подано доказів розірвання, та/або визнання недійсною угоди від 08.02.2010 року № 3.

Розділом 1 угоди передбачено, що замовник здає, а виконавець приймає матеріали до видання книги і зобов'язується надати поліграфічні послуги з випуску видання, замовлення № 33-9.

Згідно пункту 1.2. угоди замовлення виконується на матеріалах виконавця.

Розділом 2 угоди визначено зобов'язання сторін.

Так, у відповідності до пункту 2.2. угоди замовник зобов'язується оплатити витрати на здійснення виконавцем замовлення згідно пункту 3.1. угоди, в порядку, визначеному пунктом 3.2. договору.

Розділом 3 угоди визначено вартість робіт і порядок розрахунків.

Згідно пункту 3.1. угоди за надання поліграфічних послуг відповідно до умов угоди замовник оплачує виконавцю 1 267 910 грн. 00 коп.

У відповідності до пункту 3.2. угоди замовник проводить попередню оплату в розмірі шістдесяти відсотків від загальної вартості тиражу. Кінцевий розрахунок з виконавцем проводиться протягом семи днів з моменту отримання замовником першого накладу видання і визнання його якості задовільною.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за невиконання зобов'язань по угоді сторони несуть відповідальність у відповідності із чинним законодавством.

Позивач свої  зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, виготовив видання за замовленням 33-9 у кількості 100 000 примірників, а замовник прийняв виконане замовлення, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та завіреним відтисками печаток юридичних осіб, - сторін за угодою Актом виконаних робіт від 10.06.2011 року.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг належним чином не виконав сплатив 957 910 грн. 00 коп., в результаті чого виникла заборгованість в сумі 310 000 грн. 00 коп.

Із поданого представником відповідача Акту звірки розрахунків (вх. № 28723/11) вбачається, що відповідачем до порушення провадження у справі частково погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 15 000 грн. 00 коп. Станом на момент подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 295 000 грн. 00 коп. (докази в матеріалах справи).

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно  га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

У господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання –не допускається.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно приписів пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінив їх в сукупності та дійшов висновків, що позовні вимоги є документально та нормативно обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, згідно із вимогами ст. 44 - 49 ГПК України.

На  підставі вищевикладеного та керуючись  статтями 20, 22, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, п. п. 1-1, 4 ч.1 ст. 80, 82–85, 116 –118 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з боржника: Міжнародного благодійного фонду «Людина та її світогляд»(79053, Львівська область, м Львів, вул. Боткіна, буд. 53; код ЄДРПОУ 35968561) на користь стягувача: Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «АЛАС»корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія»(79005, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 20; код ЄДРОПУ 02470141) 295 000 грн. 00 коп. суми основного боргу та 5 900 грн. 00 коп. судового збору.

3.          Провадження в частині стягнення 15 000 грн. 00 коп. основного боргу припинити на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4.          Провадження в частині стягнення 19 220 грн. 00 коп. пені та 3 720 грн. 00 коп. трьох відсотків річних припинити на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5.          Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

                    Суддя                                                                         Козак І.Б.        

06.12.2011 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 –93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.