Рішення

від 26.08.2008 по справі 44/126пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/126пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.08.08 р.                                                                                                    Справа № 44/126пн                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І. при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою прокурора Волноваського району (старший прокурор відділу Лисенко С.І., посвідчення 1348), в інтересах Волноваської районної державної адміністрації (представник до судового засідання не з'явився) та Любівської сільської ради (голова Скрипаль В.П., рішення від 18.04.06 року) до садівничого товариства „Енергія” (представник Христенко С.В., довіреність від 10.07.08 року), про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 3,3 га, розташованої біля села Любівка Волноваського району, з поверненням її до земель запасу Любівської сільської ради, якими розпоряджається Волноваська районна державна адміністрація, та приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель, споруд та електроустановок, –   

                                                     ВСТАНОВИВ:

Прокурор Волноваського району (далі – Прокурор) звернувся до суду в інтересах Волноваської районної державної адміністрації (далі – Адміністрація) та Любівської сільської ради (далі – Рада) з позовом до садівничого товариства „Енергія” (далі – Фірма) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 3,3 га, розташованої біля села Любівка Волноваського району (далі – Ділянка), з поверненням її до земель запасу Любівської сільської ради, якими розпоряджається Волноваська районна державна адміністрація, та приведенням Ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель, споруд та електроустановок.

Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані нормами статей 12, 76, 116, 125-126, 212 ЗК України, зокрема, Прокурор зазначив, що Фірма безпідставно, без достатніх речових прав на Ділянку, розташувала на Ділянці власні лінії електропередач (далі – ЛЕП), не зважаючи на те, що Ділянка відноситься до державної (комунальної) власності та за своїм статусом є землями енергетичної системи, до того ж, відповідачем не виконано вимоги чинного законодавства України щодо дотримання охоронних зон на землях, на яких розташовано ЛЕП.

Представники Прокурора та позивача Адміністрації в судовому засіданні підтримали позовні вимоги. Адміністрація повідомила суд про те, що Ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Представник Ради письмово відмовився від позову, зазначивши, що Ділянка не відноситься ані до земель державної форми власності, ані до земель комунальної власності, тому позов поданий Прокурором безпідставно. Рада надала суду окремі документи, що посвідчують права приватної або колективної власності на деякі частини Ділянки.

Представник Фірми в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що відповідач не міг порушити приписи статті 126 ЗК України з огляду на те, що Ділянка не належить державі або територіальній громаді.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та Прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що у позовних вимогах Прокурора слід відмовити виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.07 року у справі № 45/81пн визнано право власності Фірми на ЛЕП – від опори № 488 до опори № 525, а також на трансформаторний кіоск КТП 99.

Права власності та користування земельною ділянкою, яка перебуває під ЛЕП, визначені в порядку статті 126 ЗК України наданими суду державними актами на право власності та користування і належить садівничому товариству „Лаванда”, Фірмі, а також іншим фізичним та юридичним особам. Водночас, Прокурор та позивачі всупереч приписів статті 33 ГПК України не довели суду того, що Ділянка або окрема її частина належить державі або територіальній громаді Волноваського району, тому позовні вимоги щодо повернення ділянки до земель запасу Ради суд вважає необґрунтованими доказово.

До того ж, повернення ділянки до земель запасу не є можливим навіть через те, що згідно довідки Адміністрації № 01-40-888 від 07.08.08 року Ділянка відноситься не до земель запасу, а до іншої категорії – земель сільськогосподарського призначення.

Нарешті, за змістом статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, вказуючи водночас орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 року № 3-рп/99 (далі – Рішення КС) надане офіційне тлумачення змісту наведеної норми права, зокрема, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зобов'язано розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Крім того Рішенням КС впорядковано розбіжності у тлумаченнях обсягу підвідомчості господарським судам позовних заяв прокурорів – зокрема, прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності (тобто не в інтересах суб'єктів господарювання в розуміння статті 55 ГК України).

Як випливає з вищезазначених висновків суду, Ділянка не належить до земель державної або комунальної форми власності, тому спір щодо її звільнення не зачіпає інтересів Адміністрації або Ради, тобто Прокурор не мав достатніх правових підстав для заявлення позову в інтересах зазначених суб'єктів.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги цілком безпідставним з доказової точки зору та такими, що заявлені у інтересах неналежних позивачів, через що у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, питання про розподіл судових витрат не вирішується судом, оскільки прокурор звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі статті 12, 120, 125-126, 212 ЗК України, керуючись ст.ст.22, 29, 33, 43, 75, 82-85 ГПК України, суд –   

                                                         ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову прокурора Волноваського району в інтересах Волноваської районної державної адміністрації та Любівської сільської ради до садівничого товариства „Енергія” про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 3,3 га, розташованої біля села Любівка Волноваського району, з поверненням її до земель запасу Любівської сільської ради, якими розпоряджається Волноваська районна державна адміністрація, та приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель, споруд та електроустановок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано у 6 примірниках:

1-2 –позивачам

3 –відповідачу

4–прокурору Волноваського району;

5 –прокурору Донецької області; 6 –господарському суду Донецької області