Рішення

від 07.08.2008 по справі 14/109пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/109пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.08                                                                                 Справа № 14/109пн

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферум –М”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Холдингова компанія “Луганськтепловоз”, м. Луганськ

про стягнення  14328301 грн. 34 коп. та спонукання виконати дії           

                                                                                                      Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

від позивача –Тихонов О.А.,  довіреність № б/н  від 07.07.08;

від відповідача –не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача  штрафу згідно п.7.2 договору –3112500 грн., пені 2535479 грн. 43 коп., 3% річних 380321 грн. 91 коп. та штраф 8% вартості непоставленої у строк продукції згідно п.57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою  Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 у сумі 8300000 грн. Зобов'язати відповідача здійснити негайну поставку продукції за договором від 15.08.07 №804/07-64.

          Відповідач заперечує проти позову з мотивів, викладених у відзиві.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання нових доказів, які, на думку відповідача, матимуть суттєве значення для розгляду справи.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання, на його думку відповідач затягує розгляд справи.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки відповідачем не зазначено, які докази, звідки слід витребувати, яке значення вони матимуть для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

Сторонами у справі укладено договір від 15.08.07 № 804/07 –64 (надалі - Договір) за яким відповідач зобов'язався виготовити та поставити електровози 2 ЕЛ 5 у кількості 5 одиниць, а позивач –оплатити товар.

До Договору був підписаний Додаток №1 –Графік фінансування виготовлення та поставки електровозів 2 ЕЛ 5 (надалі - Додаток № 1).

Відповідно до змісту даного Договору Сторони домовились про наступне. Покупець доручає, а Постачальник приймає на себе зобов'язання виготовити електровози 2 ЕЛ 5 і поставити на умовах  даного Договору 5 одиниць дослідних електровозів 2 ЕЛ 5 (далі –електровози, продукція).

Позивач на виконання умов Договору почав перераховувати передплату за продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями:  платіжне доручення № 1438 від 07 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1436 від 07 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1439 від 07 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1437 від 07 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1440 від 10 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1444 від 10 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1443 від 10 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1550 від 20 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1549 від 20 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1548 від 20 вересня 2007 р., платіжне доручення № 1781 від 11 жовтня  2007 р., платіжне доручення № 1778 від 11 жовтня  2007 р., платіжне доручення № 1780 від 11 жовтня  2007 р., платіжне доручення № 2071 від 30 жовтня  2007 р., платіжне доручення № 1746 від 09 жовтня  2007 р., платіжне доручення № 15 від 30 жовтня  2007 р., платіжне доручення № 16 від 30 жовтня  2007 р., платіжне доручення № 14 від 30 жовтня  2007 р., платіжне доручення № 138 від 07 грудня  2007 р., платіжне доручення № 359 від 28 січня  2008 р.

Відповідно до п. 4.1. Договору та Додатку №1 Постачальник повинен був поставити продукцію Покупцю в листопаді та грудні 2007 р., лютому, березні та квітні 2008р.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що Продукція вважається переданою Постачальником і прийнятою Покупцем, якщо був складений акт прийому –передачі Продукції та підписаний Сторонами за Договором.

Але в супереч вимогам Договору відповідач несвоєчасно поставив електровози - 28 березня 2008 р., 29 грудня 2008 р., 20 червня 2008 року та після порушеня провадження у справі –22.07.08, останній електровоз на момент розгляду справи не поставлений взагалі.

ТОВ «Ферум - М»звернулось до ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»з претензією щодо сплати штрафних санкцій за Договором № 804/07 –64  від 15.08.2007р. на суму 3 896 452 грн. 06 коп.

Відповідь на претензію надана не була.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафу згідно п.7.2 договору –3112500 грн., пені 2535479 грн. 43 коп., 3% річних 380321 грн. 91 коп. та штраф 8% вартості непоставленої у строк продукції згідно п.57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою  Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 у сумі 8300000 грн. Зобов'язати відповідача здійснити негайну поставку продукції за договором від 15.08.07 №804/07-64.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтями 525, 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні норми містить і ст. 193 Господарського кодексу України відповідно до умов якої  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Після звернення позивача до суду (24.06.08) відповідач поставив електровоз 2 ЕЛ 5 № 006, що підтверджується актом від 22.07.08.

Тому провадження у справі в частині зобов'язання відповідача поставити даний електровоз підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

При зверненні з позовом позивач зазначав, що передано було лише 2 електровози. Отже він не врахував поставку електровоза згідно акту від 20.06.08 бортовий № 005.

Тому в частині зобов'язання відповідача поставити даний електровоз слід відмовити за необґрунтованістю.

Також позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення 3% річних  380321 грн. 91 коп., оскільки ст.625 Цивільного кодексу України передбачає можливість нарахування даних відсотків лише при простроченні виконання грошового зобов'язання.

Між тим, у відповідача відсутнє перед позивачем грошове зобов'язання, він має виготовити та поставити продукцію.

Тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити.

Пункт 7.2. Договору передбачає, за порушення строку поставки Продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки, що діяла у період за який стягується пеня. За порушення терміну передачі продукції понад 30 календарних днів він сплачує додатково штраф у розмірі 5% від вартості Продукції. Отже штраф має нараховуватись на договірну вартість продукції –103750000 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню 2535479 грн. 43 коп. за період з 01.12.07 до 05.05.08 за прострочення поставки окремо по кожному електровозу.

Також нарахований штраф 5% за прострочення поставки товару більш як на місяць - 3112500 грн.

Відповідач заперечує проти розрахунку даних санкцій, обґрунтовуючи свої заперечення положеннями п. 2.6 договору від 15.08.2007 р. № 804/07-64.

Даний пункт договору передбачає, що у випадку несплати покупцем авансових платежів у термін, зазначений графіком фінансування, виготовлення та поставки продукції, термін поставки продукції може продовжуватися відповідно до затримки авансового платежу.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння зміна зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, ст. 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.1 договору від 15.08.2007 р. № 804/07-64 сторони передбачили, що всі зміни, доповнення до договору дійсні лише в письмовій формі і за підписом обох сторін.

Відповідач не вправі в односторонньому порядку змінювати термін поставки продукції, оскільки цей термін як одна із суттєвих умов договору, було визначено сторонами у письмовій формі та наведено у графіку (додаток №1 до договору).

Таким чином, термін поставки, який згідно з п. 2.6 договору може продовжуватися, міг бути продовжений лише за згодою сторін, з обов'язковим письмовим оформленням такої зміни умов договору у відповідності з вимогами ст.188 Господарського кодексу України.

Між тим, зміна умов договору не відбулась, пропозиції не направлялись, тому відповідач має відповідати за порушення строків поставки товару згідно умов договору та вимог законодавчих актів.

Відповідно до графіку (додаток №1 до договору) сторонами було встановлено такий графік перерахування авансових платежів у 2007 р.: серпень - 19 920 тис. грн., вересень - 14 110 тис. грн., жовтень - 19 090 тис. грн., листопад - 16 600 тис. грн., грудень - 13 280 тис. грн., січень 2008 р.- 4 150 тис. грн.

Фактично позивачем було сплачено у вересні 34 030 тис. грн., у жовтні 39 840 тис. грн., у грудні 13 280 тис. грн.,  у січні 2008 р. 4 150 тис. грн., тобто авансові платежі здійснювалися у вересні-жовтні 2007 р. з випередженням графіку, і були завершені достроково. Посилання відповідача на те, що платежі нібито списувалися ним "в порядку черговості" не мають значення для справи, тому що договором або графіком не передбачено обов'язкове зазначення у платіжному дорученні номеру електровозу.

Також відповідач зазначає, що до нього нібито застосовано подвійну відповідальність - штраф та пеню - за одне і те саме порушення, тобто за порушення строків поставки.

Крім того, відповідач вважає, що застосування Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888 можливо лише за умови, коли це прямо передбачено договором.

Вказані заяви не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Стаття 271 Господарського кодексу України встановлює, що Кабінет Міністрів України у відповідності з вимогами цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

Проте, до теперішнього часу, Кабінетом Міністрів України не затверджено положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення.

Таким чином, з урахуванням Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р., ст. 271 ГК України, Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР № 888, як акт цивільного законодавства Союзу РСР, має застосовуватися на території України до затвердження відповідного положення Кабінетом Міністрів України.

На відміну від відповідальності за порушення зобов'язань з поставки продукції, неустойка за порушення строків оплати, передбачена вказаним Положенням про поставки продукції, не може застосовуватися у зв'язку з прийняттям Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР. З дати набрання чинності цим законом, тобто з 14.01.1997 р. порядок та розміри неустойки за прострочення платежу повинні застосовуватися згідно з даним законом.

Отже, безпідставною є заява відповідача про те, що застосування вимог Положення про поставки продукції можливе лише за умови вказівки на це в договорі, тому що передбачений цим Положенням розмір неустойки підлягає застосуванню у відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ст. 546 ЦК України штраф і неустойка - це самостійні види забезпечення зобов'язань, і законодавство не містить будь-яких обмежень щодо кількості та переліку видів забезпечення, які можуть застосовуватися сторонами у зобов'язанні.

Більше того, звичай ділового обороту, зокрема, у фінансовій сфері, переконливо свідчить про усталений порядок забезпечення зобов'язань одночасно декількома видами забезпечення. Так, зобов'язання позичальників перед банками забезпечуються одночасно пенею, заставою, поручительством і штрафом, тобто практика встановлення декількох самостійних видів забезпечення зобов'язання повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, штраф згідно договору, пеня та штраф 8% вартості непоставленої у строк продукції відповідно до п.57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888 як самостійні види забезпечення виконання зобов'язання можуть застосовуватись за одне правопорушення. Суд також враховує, що п.57 зазначеного Положення не передбачає можливості застосування даної санкції лише за відсутності іншої відповідальності у договорі.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення  5% штрафу відповідно до п. 7.2. 3112500 грн., пені 2535479 грн. 43 коп. та 8% вартості непоставленої у строк продукції згідно п. 57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення затвердженого Постановою № 888 Ради Міністрів СРСР від 25.07. 1988  8300000 грн.  обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки поставка останнього електровозу не здійснена і строк на поставку минув, позовна вимога про зобов'язання відповідача поставити електровоз 2 ЕЛ 5 обгрунтована і також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України  судові витрати покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись п.1-1 ст.80, ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд, -

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерне товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, Код ЄДРПОУ  05763797, на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум - М» ( 01133, м. Київ,  вул. Щорса,  29, Код ЄДРПОУ 33302546 штрафні санкції у розмірі 13947979 грн. 43 коп., витрати на сплачене держмито 24735 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 114 грн. 46 коп. Наказ видати.

3.          Зобов'язати  Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, Код ЄДРПОУ  05763797, негайно після набрання законної сили даним рішенням поставити на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум - М» ( 01133, м. Київ,  вул. Щорса,  29, Код ЄДРПОУ 33302546 електровоз 2 ЕЛ 5. Наказ видати.

4.          Провадження у справі в частині зобов'язання відповідача поставити електровоз 2 ЕЛ 5 припинити.

5.          В решті позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –08.08.08

Суддя                                                                                                        Є.А.Лісовицький