Рішення

від 24.11.2011 по справі 5023/8865/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІ ВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. ка нцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р. Спр ава № 5023/8865/11

вх. № 8865/11

Суддя господарського суд у Жигалкін І.П.

при секретарі судового зас ідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників ст орін:

1. позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 29.11.2010 р.)

2. позивача - не з'явився

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - ОСОБА_2 (д ов. № 95 від 02.11.2011 р.)

розглянувши матеріали спр ави за позовом 1. Харківсько ї обласної спілки споживчих товариств, м. Харків ,

2.Підприємства "Обласне об 'єднання ринків" Харківської облспоживспілки, м. Харків

до 1. Спільного підприєм ства "Чугуївський ринок", м. Чу гуїв ,

2. Споживчого товариства "Чугуївський ринок", м. Чугуїв

про визнання недійсними рі шень

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна сп ілка споживчих товариств (на далі - 1. Позивач) та Підприємст во "Обласне об'єднання ринків " Харківської облспоживспілк и (надалі - 2. Позивач) звернулис ь до господарського суду Хар ківської області з позовом п ро: - визнання рішення загальн их зборів засновників Спільн ого підприємства "Чугуївськи й ринок" (надалі - 1. Відповідач) про продаж об'єктів нерухомо го майна, земельних ділянок т а іншого майна 1. Відповідача в ід 18.03.2011 р. (відповідно до проток олу загальних зборів засновн иків № 3) недійсним. Визнання н едійсними договору купівлі-п родажу майна, укладені між 1. В ідповідачем та Споживчим тов ариством "Чугуївський ринок" (надалі - 2. Відповідач), а саме: - договір купівлі-продажу при ватизованої земельної ділян ки, загальною площею 0,8120 га, що з находиться за адресою: Харкі вська область, м. Чугуїв, бульв ар Комарова,1, реєстрований № 7 26; - договір купівлі - продажу 91/10 0 частки комплексу будівель, щ о розташована на приватизова ній земельній ділянці площею 8120 кв.м., що знаходиться за адре сою: Харківська обл., м. Чугуїв , бульвар Комарова, 1, а саме: «Д» - столярна майстерня, «З»- скла д, «Л»- лабораторія, «А», «А1», «А 2»- критий ринок (молочний паві льйон, контора, туалет), «В», «В 1»- критий ринок (м'ясний павіл ьйон, м'ясо-молочна станція, га раж), реєстровий № 724; - договір к упівлі - продажу майна №1/04-11, що р озташований за адресою: Харк івська обл., м. Чугуїв, бульвар Комарова, 1; -скасування права власності 2. Відповідача на ма йно отримане за даними догов орами та покладення на Відпо відачів судових витрат.

Представник 1. Позивача у су довому засіданні позовні вим оги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному об сязі.

Представник 2. Позивача у су дове засідання не з'явився. Пр о день та час розгляду справи був повідомлений належним ч ином.

Представник 1. Відповідача у судове засідання не з'явився . Про день та час розгляду спр ави був повідомлений належни м чином.

Представник 2. Відповідача у судовому засіданні проти по зовних вимог заперечує й про сить суд відмовити у їх задов оленні в повному обсязі.

Судом виконано процесуаль ний обов'язок щодо повідомле ння учасників процесу про да ту, час та місце розгляду спра ви відповідно до вимог пункт у 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах Украї ни, затвердженої наказом Вищ ого господарського суду Укра їни від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими з мінами), а тому суд вважає можл ивим розглядати справу за на явними в ній матеріалами, як ц е передбачено статтею 75 Госпо дарського процесуального ко дексу України.

Особи, які беруть участь у с праві, вважаються повідомлен ими про час і місце її розгляд у судом, якщо ухвалу про поруш ення провадження у справі на діслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищо го Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про де які питання практики застосу вання Господарського процес уального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Пр о деякі питання практики зас тосування норм Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, порушені у доповідних записках про роботу господа рських судів у першому піврі ччі 2007 року” (пункт 15) зазначено , що відповідно до пункту 2 час тини другої статті 54 Господар ського процесуального кодек су України позовна заява пов инна містити, зокрема, місцез находження сторін (для юриди чних осіб).

У пункті 11 інформаційного л иста Вищого господарського с уду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про д еякі питання практики застос ування норм Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, порушені у доповідних зап исках про роботу господарськ их судів у 2006 році” зазначено, щ о до повноважень господарськ их судів не віднесено устано влення фактичного місцезнах одження юридичних осіб або м ісця проживання фізичних осі б - учасників судового процес у на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відп овідні процесуальні докумен ти надсилаються господарськ им судом згідно з поштовими р еквізитами учасників судово го процесу, наявними в матері алах справи.

Водночас законодавство Ук раїни, в тому числі Господарс ький процесуальний кодекс Ук раїни (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у спра ві, зокрема позивача, з'ясовув ати фактичне місцезнаходжен ня іншої сторони (сторін) у спр аві (якщо воно не співпадає з ї ї місцезнаходженням, визначе ним згідно із статтею 93 Цивіль ного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати та ке фактичне місцезнаходженн я в позовній заяві чи інших пр оцесуальних документах.

В разі коли фактичне місцез находження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповіда є її місцезнаходженню, визна ченому згідно з законом, і дан а особа своєчасно не довела п ро це до відома господарсько го суду, інших учасників проц есу, то всі процесуальні насл ідки такої невідповідності п окладаються на цю юридичну о собу.

Беручи до уваги, що відповід но до статті 33 ГПК України обо в'язок доказування і поданн я доказів покладено на сторо ни, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні о бставини, на яких ґрунтуютьс я позовні вимоги, заслухавши пояснення 1. Позивача та 2. Відп овідача, всебічно і повно дос лідивши матеріали справи, су д встановив наступне.

Станом на 18.03.2011 р. засновникам и СП «Чугуївський ринок» бул и: Підприємство «Обласне об' єднання ринків» Харківської Облспоживспілки, ідентифіка ційний номер 01563432, частка у стат утному капіталі підприємств а складає 1900,00 (одна тисяча дев' ятсот) гривень, що у процентно му співвідношенні становить - 1,25 відсотка; Харківська обл асна спілка споживчих товари ств, ідентифікаційний номер 01777618, частка у статутному капіт алі підприємства складає 600,00 (ш істсот) гривень, що у процентн ому співвідношенні становит ь - 0,39 відсотка; Споживче това риство «Чугуївський ринок», ідентифікаційний номер 37180221, ч астка у статутному капіталі підприємства складає 150 000, 00 (ст о п'ятдесят тисяч) гривень, щ о у процентному співвідношен ні становить - 98,36 відсотка.

18.03.2011 р. відбулись загальні зб ори засновників СП «Чугуївсь кий ринок», на яких були прийн яті рішення про необхідність укладення з СТ «Чугуївський ринок» договорів купівлі-пр одажу нерухомого майна, укла сти договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськ огосподарського призначенн я, а також про продаж іншого ма йна, що належить першому відп овідачу.

З зазначених вище пит ань засновники голосували на ступним чином: Харківська об ласна спілка споживчих товар иств (1,25 %) - «проти»; Підприємств о «Обласне об'єднання ринкі в» Харківської Облспоживспі лки (0,39%) - «проти»; СТ «Чугуївськ ий ринок» (98,36%) - «за».

Дослідивши матеріали спра ви, вислухавши пояснення пре дставника Позивача та Відпов ідача, повністю, всестороннь о, за своїм внутрішнім переко нанням, яке ґрунтується на вс ебічному, повному і об'єкти вному розгляді в судовому пр оцесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись зак оном, оцінивши надані сторон ами докази та надаючи правов у кваліфікацію викладеним об ставинам справи з урахування м фактичних та правових підс тав позовних вимог учасників судового процесу, користуюч ись принципом об'єктивної і стини, принципами добросовіс ності, розумності та справед ливості суд вважає, що позовн і вимоги Позивача не підляга ють задоволенню виходячи з н аступного.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК Ук раїни, підприємства, установ и, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють пі дприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку наб ули статусу суб'єкта підприє мницької діяльності (далі - пі дприємства та організації), м ають право звертатися до гос подарського суду згідно з вс тановленою підвідомчістю го сподарських справ за захисто м своїх порушених або оспорю ваних прав і охоронюваних за коном інтересів, а також для в життя передбачених цим Кодек сом заходів, спрямованих на з апобігання правопорушенням .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12, ч. 5 ст . 16 ГПК України справи у спорах між господарським товариств ом та його учасником (засновн иком, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновникам и, акціонерами) господарсько го товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, уп равлінням та припиненням дія льності цього товариства, пі двідомчі господарському суд у та розглядаються за місцез находженням господарського товариства згідно з Єдиним д ержавним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підп риємців.

Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, сп рави, що виникають з корпорат ивних відносин у спорах між г осподарським товариством та його учасником (засновником , акціонером), у тому числі уча сником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, ак ціонерами) господарських тов ариств, що пов'язані із створе нням, діяльністю, управління м та припиненням діяльності цього товариства, крім трудо вих спорів, підвідомчі госпо дарським судам.

При цьому, справи у спорах м іж господарським товариство м та його учасником (засновни ком, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновникам и, акціонерами) господарсько го товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, уп равлінням та припиненням дія льності цього товариства, ро зглядаються господарським с удом за місцезнаходженням го сподарського товариства згі дно з Єдиним державним реєст ром юридичних осіб та фізичн их осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГП К України).

Закон також наголошує на то му, що являють собою корпорат ивні права. Так, стаття 167 Госпо дарського кодексу України ві д 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі - ГК України) містить легальне ви значення корпоративних прав , відповідно до якої останні - це права особи, частка якої ви значається у статутному фонд і (майні) господарської орган ізації, що включають правомо чності на участь цієї особи в управлінні господарською ор ганізацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів ) даної організації та активі в у разі ліквідації останньо ї відповідно до закону, а тако ж інші правомочності, передб ачені законом та статутними документами.

Згідно до п. 6 Постанови плен уму Верховного суду України від 24.10.2008 13 “Про практику розгля ду судами корпоративних спор ів” усі спори між господарсь ким товариством та його учас ником (засновником, акціонер ом), у тому числі учасником, як ий вибув, а також між учасника ми (засновниками, акціонерам и) господарських товариств, п ов'язані зі здійсненням ним и корпоративних прав та вико нанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини п ершої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським суд ам незалежно від суб'єктног о складу учасників спору. А за п. 10 цієї ж постанови судам при вирішенні корпоративних спо рів необхідно звернути увагу на неможливість застосуванн я таких способів захисту пра в та законних інтересів осіб , не передбачених чинним зако нодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випли вають із положень законодавс тва.

Відповідно до п. 1.4. Рекоменда цій вищого господарського су ду України від 28.12.2007 04-5/14 “Про прак тику застосування законодав ства у розгляді справ, що вини кають з корпоративних віднос ин” зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини чет вертої статті 12 ГПК, до корпор ативних спорів належать спор и між учасниками (акціонерам и) господарського товариства з приводу створення, припине ння товариства та управління його діяльністю.

Статтею 15 Цивільного кодекс у України від 16 січня 2003 року N 435-I V (надалі - ЦК України) закріпле но право кожної особи на захи ст свого права у разі його пор ушення, невизнання або оспор ювання, а також права на захис т свого інтересу, який не супе речить загальним засадам цив ільного законодавства. Кожна особа має право звернутися д о суду за захистом свого особ истого немайнового або майно вого права та інтересу у спос іб, передбачений чинним зако нодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України ). В свою чергу відповідно до с т. 20 ГК України, як спеціальног о закону по відношенню до ЦК У країни, кожний суб'єкт господ арювання має право на захист своїх прав і законних інтере сів.

Відповідно до ст. 80 ЦК Україн и юридичною особою є організ ація, створена і зареєстрова на у встановленому законом п орядку. Юридична особа наділ яється цивільною правоздатн істю і дієздатністю, може бут и позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бу ти створена шляхом об'єднан ня осіб та (або) майна (ст. 80 ЦК Ук раїни). Юридичні особи можуть створюватися у формі товари ств, установ та в інших формах , встановлених законом. Товар иством є організація, створе на шляхом об'єднання осіб (у часників), які мають право уча сті у цьому товаристві. Товар иства поділяються на підприє мницькі та непідприємницькі (ст. 83 ЦК України). Товариства, я кі здійснюють підприємницьк у діяльність (ст. 84 ЦК України) з метою одержання прибутку та наступного його розподілу м іж учасниками (підприємницьк і товариства), можуть бути ств орені лише як господарські т овариства (повне товариство, командитне товариство, това риство з обмеженою або додат ковою відповідальністю, акці онерне товариство) або вироб ничі кооперативи. Кореспонду ючі норми з цього приводу так ож визначені ст. 55 та іншими но рмами ГК України.

Учасники господарського т овариства мають право, за ст. 1 16 ЦК України, у порядку, встано вленому установчим документ ом товариства та законом: 1) бр ати участь в управлінні това риством у порядку, визначено му в установчому документі, к рім випадків, встановлених з аконом; 2) брати участь у розпо ділі прибутку товариства і о держувати його частину (диві денди); 3) вийти у встановленом у порядку з товариства; 4) здій снити відчуження часток у ст атутному (складеному) капіта лі товариства, цінних папері в, що засвідчують участь у тов аристві, у порядку, встановле ному законом; 5) одержувати інф ормацію про діяльність товар иства у порядку, встановлено му установчим документом. Уч асники господарського товар иства можуть також мати інші права, встановлені установч им документом товариства та законом. Майже тотожними за з містом є й положення ст. 88 ГК Ук раїни і ст. 10 Закону та ст. 25 Зако ну.

Відповідно до ст. 117 ЦК Україн и учасники господарського то вариства зобов'язані: 1) доде ржуватися установчого докум ента товариства та виконуват и рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язан ня перед товариством, у тому ч ислі ті, що пов'язані з майно вою участю, а також робити вкл ади (оплачувати акції) у розмі рі, в порядку та засобами, що п ередбачені установчим докум ентом; 3) не розголошувати коме рційну таємницю та конфіденц ійну інформацію про діяльніс ть товариства. Учасники госп одарського товариства можут ь також мати інші обов'язки , встановлені установчим док ументом товариства та законо м.

Далі, за п.п. 17-19 Постанови плен уму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 “Про практику р озгляду судами корпоративни х спорів” вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спі р, пов'язаний із визнанням н едійсними рішень загальних з борів товариства, судам необ хідно враховувати суб'єктн ий склад учасників спору та п ідстави, якими обґрунтовуєть ся відповідна вимога. Судам н еобхідно враховувати, що ріш ення загальних зборів учасни ків (акціонерів) та інших орга нів господарського товарист ва є актами, оскільки ці рішен ня зумовлюють настання право вих наслідків, спрямованих н а регулювання господарських відносин, і мають обов'язко вий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання нед ійсними рішень загальних збо рів акціонерів (учасників) го сподарського товариства мож уть бути: - порушення вимог зак ону та/або установчих докуме нтів під час скликання та про ведення загальних зборів тов ариства; - позбавлення акціон ера (учасника) товариства мож ливості взяти участь у загал ьних зборах; - порушення прав ч и законних інтересів акціоне ра (учасника) товариства ріше нням загальних зборів.

Також, суди мають враховува ти, що для визнання недійсним рішення загальних зборів то вариства необхідно встанови ти факт порушення цим рішенн ям прав та законних інтересі в учасника (акціонера) товари ства. Якщо за результатами ро згляду справи факт такого по рушення не встановлено, госп одарський суд не має підстав для задоволення позову. Прав о на звернення до суду з позов ом про визнання недійсними р ішень органів управління тов ариства мають лише ті його ак ціонери (учасники), які були ак ціонерами (учасниками) на дат у прийняття рішення, що оскар жується.

Відповідно до Закону Украї ни «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 року N 2265-XII (надалі - Закон) споживча кооперація в Україні - це добровільне об 'єднання громадян для спіль ного ведення господарської д іяльності з метою поліпшення свого економічного та соціа льного стану. Вона здійснює т орговельну, заготівельну, ви робничу та іншу діяльність, н е заборонену чинним законода вством України, сприяє соціа льному і культурному розвитк у села, народних промислів і р емесел, бере участь у міжнаро дному кооперативному русі (с т. 1 Закону).

Первинною ланкою споживчо ї кооперації є споживче това риство - самостійна, демокр атична організація громадян , які на основі добровільност і членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роб оти об'єднуються для спільн ого господарювання з метою п оліпшення свого економічног о і соціального стану. Основн им документом, що регулює дія льність споживчого товарист ва, є статут. У ньому визначают ься порядок вступу до товари ства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариств а, його органи управління, кон тролю та їх компетенція, поря док утворення майна товарист ва і розподілу прибутку, умов и реорганізації і ліквідації товариства та інші положенн я, що не суперечать законодав чим актам України. Споживче т овариство вважається створе ним, визнається юридичною ос обою і може здійснювати госп одарську та іншу діяльність з дня його державної реєстра ції (ст. 5 Закону).

За ст. 6 згаданого Закону чле н споживчого товариства має право: брати участь у діяльно сті споживчого товариства, о бирати і бути обраним до його органів управління і контро лю, вносити пропозиції щодо п оліпшення діяльності товари ства та усунення недоліків у роботі його органів і посадо вих осіб; на перевагу у придба нні товарів і одержанні посл уг у магазинах та інших підпр иємствах споживчої кооперац ії; одержувати частку прибут ку, що розподіляється за резу льтатами господарської діял ьності між членами споживчог о товариства відповідно до ї х пайового внеску; бути прийн ятим у першочерговому порядк у на роботу в споживче товари ство відповідно до освіти і п рофесійної підготовки та оде ржувати направлення в учбові заклади, в тому числі на права х господарського стипендіат а на договірних засадах. Зага льні збори (збори уповноваже них) можуть встановлювати дл я членів споживчого товарист ва й інші переваги, а також піл ьгові умови користування пос лугами кооперативних підпри ємств та установ. Також, член с поживчого товариства зобов' язаний дотримувати статуту, виконувати свої обов'язки п еред споживчим товариством, пов'язані з участю в його ді яльності, та рішення загальн их зборів, виборних органів у правління і контролю.

Вищим органом управління с поживчого товариства є загал ьні збори його членів, які при ймають статут, визначають ро зміри вступного і обов'язко вого пайового внеску, обираю ть керівні та контрольні орг ани товариства, а також виріш ують інші питання, пов'язан і з його діяльністю (ст. 7 Закон у). Кожний член користується н а загальних зборах споживчог о товариства правом одного г олосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеск у, і це право не може бути пере дано іншим особам. Для операт ивного вирішення питань, що н алежать до компетенції загал ьних зборів споживчих товари ств (крім питань прийняття ст атуту, ліквідації, реорганіз ації та виходу із спілки), можу ть скликатися збори уповнова жених.

Також, Закон наголошує на то му, що власність споживчої ко операції є однією з форм коле ктивної власності. Вона скла дається з власності споживчи х товариств, спілок, підпоряд кованих їм підприємств і орг анізацій та їх спільної влас ності. Кожний член споживчог о товариства має свою частку в його майні, яка визначаєтьс я розмірами обов'язкового п айового та інших внесків, а та кож нарахованих на них дивід ендів. Володіння, користуван ня та розпорядження власніст ю споживчої кооперації здійс нюють її органи відповідно д о компетенції, визначеної ст атутами споживчих товариств та їх спілок.

Крім того, відповідно до Ріш ення Конституційного Суду Ук раїни у справі за конституці йним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумаче ння положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону Украї ни «Про споживчу кооперацію» , частини четвертої статті 37 З акону України «Про коопераці ю» справа про захист права вл асності організацій споживч ої кооперації від 11 листопада 2004 року за справою N 1-30/2004 N 16-рп/2004 вл асністю споживчої коопераці ї є будь-яке майно, набуте у ві дповідності з цілями, які вип ливають зі статутної діяльно сті організацій споживчої ко операції, на підставі норм за конодавства, чинного на час п ридбання цього майна; недото рканність власності споживч ої кооперації передбачає заб езпечення здійснення власни ком володіння, користування та розпорядження майном, заб орони будь-яких порушень пра ва на його майно, неприпустим ості вчинення інших дій всуп ереч законним інтересам влас ника. Примусове відчуження о б'єктів власності може бути застосоване лише за умов і в п орядку, визначених Конституц ією та законами України; гара нтії недоторканності власно сті споживчої кооперації реа лізуються шляхом державного захисту її права власності, п ередусім визначенням правов их засобів захисту права вла сності від будь-яких протипр авних дій, зокрема, з боку фізи чних чи юридичних осіб, забез печення стабільності правов ідносин власності, створення державою рівних умов для роз витку та захисту всіх форм вл асності; право власності спо живчої кооперації, набуте не залежно від часу і на не забор онених законом підставах, ох ороняється законом і підляга є державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів п рава власності.

Далі за Законом визначено, щ о власністю споживчих товари ств є засоби виробництва, вир облена продукція та інше май но, що належать їм і необхідні для здійснення статутних за вдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належат и будинки, споруди, устаткува ння, транспортні засоби, маши ни, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяль ності. Власність споживчих т овариств утворюється з внеск ів їх членів, прибутків, одерж уваних від реалізації товарі в, продукції, послуг, цінних па перів та іншої діяльності, не забороненої чинним законода вством. Власність спілок спо живчих товариств утворюєтьс я з майна, переданого їх члена ми, коштів, одержаних від госп одарської діяльності підпри ємств і організацій спілки, р еалізації цінних паперів та іншої діяльності. Об'єкти п рава власності споживчої коо перації можуть перебувати у спільному володінні споживч их товариств та спілок. Їх час тка у власності визначається взаємними угодами. Суб'єкт ами права власності споживчо ї кооперації є члени споживч ого товариства, трудові коле ктиви кооперативних підприє мств і організацій, а також юр идичні особи, частка яких у вл асності визначається відпов ідними статутами.

Власність споживчої коопе рації є недоторканною, переб уває під захистом держави і о хороняється законом нарівні з іншими формами власності. З абороняється відволікання м айна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'яза ні з їх статутною діяльністю . Майно споживчих товариств т а їх спілок може бути продано , передано, здано в оренду, над ано в позичку і безплатне тим часове користування членам с поживчих товариств, державни м, кооперативним та іншим орг анізаціям, трудовим колектив ам, окремим громадянам тільк и за рішенням загальних збор ів, конференцій та з'їздів в ідповідних спілок або уповно важених ними органів. Такі по ложення також знаходять своє відображення і у Рішенні Кон ституційного Суду України у справі за конституційним зве рненням Центральної спілки с поживчих товариств України п ро офіційне тлумачення полож ень пункту 1 статті 9, пункту 1 ст атті 10 Закону України «Про спо живчу кооперацію», частини ч етвертої статті 37 Закону Укра їни «Про кооперацію» справа про захист права власності о рганізацій споживчої коопер ації від 11 листопада 2004 року за справою N 1-30/2004 N 16-рп/2004

Споживчі товариства та їх с пілки самостійно розробляют ь програми економічного і со ціального розвитку, розгляда ють і затверджують їх на зага льних зборах (зборах уповнов ажених), конференціях, з'їзд ах, радах. Вони мають повну гос подарську самостійність, пок ривають свої витрати за раху нок доходів від своєї господ арської діяльності та забезп ечують схоронність власност і споживчої кооперації. Спож ивчі товариства та їх спілки виходячи з статутних вимог м ають право: створювати (реорг анізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутн их завдань будь-які підприєм ства, установи, організації, б іржі, комерційні банки, фінан сово-розрахункові центри, ст рахові товариства та інші об 'єкти, діяльність яких не су перечить законам України; вс тупати як засновники або уча сники до господарських товар иств, спільних підприємств, а соціацій та інших об'єднань для розв'язання господарсь ких і соціальних завдань; при дбавати майно державних підп риємств та підприємств, ство рених на інших формах власно сті, а також інше майно і майно ві права; одержувати у встано вленому порядку земельні діл янки у користування (ст. 11 Зако ну).

Суд зазначає, що держава гар антує додержання прав і зако нних інтересів споживчої коо перації та її членів (ст. 17 Зако ну).

Суд перевірив правил ьність проведення, повноваже ння та порядку прийняття ріш ень загальними зборами. Відп овідно до частин 1 - 2 ст. 98 ЦК Укра їни, загальні збори учасникі в товариства мають право при ймати рішення з усіх питань д іяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані заг альними зборами до компетенц ії виконавчого органу. Рішен ня загальних зборів приймают ься простою більшістю від чи сла присутніх учасників, якщ о інше не встановлено устано вчими документами або законо м. Рішення про внесення змін д о статуту товариства, відчуж ення майна товариства на сум у, що становить п'ятдесят і біл ьше відсотків майна товарист ва, та про ліквідацію товарис тва приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 98 ЦК Укра їни, порядок скликання загал ьних зборів визначається в у становчих документах товари ства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьм а відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальни х зборів.

Як вбачається з Протоколу № 3 загальних зборів від 18.03.2011 рок у, та не оспорюється позивача ми, у результаті голосування , за рішення про продаж майна т овариства було віддано 98,36% гол осів, проти - 1,64 %. Таким чином, р ішення було прийняте більшіс тю голосів, що відповідає вим огам діючого законодавства т а не суперечить ст. 5.4. статуту С П «Чугуївський ринок».

Тобто як вбачається з матеріалів справи твердженн я позивачів про те, що нібито з агальні збори з питання прод ажу об'єктів нерухомого май на, земельних ділянок та іншо го майна СП «Чугуївський рин ок», відбулося з порушенням п орядку, встановленого Статут ом і локальними нормативними актами підприємства, а для пр ийняття таких рішень не вист ачало необхідної кількості г олосів учасників - не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Твердження позивачів стосовно того, що реалізація спірного майна, а саме прийня ття рішення про його відчуже ння є виключною компетенцією Ради Облспоживспілки також не знайшли підтвердження під час розгляду справи. Як встан овлено судом та доведено від повідачами відчужуване майн о та земельна ділянка була вл асністю СП «Чугуївський рино к». Згідно п. 2.6. статуту СП «Чуг уївський ринок» підприємств о має право продавати, переда вати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду юридичним і фізичним особам засоби виро бництва й інші матеріальні ц інності, використовувати і в ідчужувати їх іншим способом , якщо це не суперечить чинном у законодавству України і ді йсному Статуту.

Твердження позивачів стос овно того, що через не внесенн я своєї частки до статутного капіталу СП «Чугуївський ри нок» СТ «Чугуївський ринок» взагалі було позбавлено прав а приймати участь у зборах, не доведено представником пози вачів. Натомість воно спрост овується тим, що згідно, п. 3.3.6. Ст атуту СП «Чугуївський ринок» , розмір статутного фонду піс ля повної оплати усіх часток може бути збільшений шляхом додаткових внесків Засновни ків (Учасників) підприємства . Рішення про збільшення стат утного фонду приймається на підставі обставин, не заборо нених законодавством Україн и. Рішення про збільшення ста тутного фонду приймається за гальними зборами в порядку, в становленому законодавство м України та цим Статутом.

Також, згідно п. 3.3.5. Статуту, с татутний фонд підприємства в важається зміненим тільки пі сля внесення відповідних змі н до державного реєстру. Отже , після внесення змін до держа вного реєстру про збільшення розміру статутного капіталу учасники отримують право вл асності на частку у статутно му капіталі підприємства та мають відповідну кількість г олосів на загальних зборах.

Діючим на час прийняття ріш ення про відчуження майна за конодавством будь-які норми які б встановлювали конкретн ий термін сформування частки передбачені не були, отже стр ок внесення коштів для форму вання частки учасника у стат утному капіталі встановлюєт ься за погодженням учасників .

Таким чином, норми чин ного станом на 18.03.2011 р. законода вства України та вимоги Стат уту СП «Чугуївський ринок», щ одо порядку скликання загаль них зборів засновників - до тримані.

Стосовно твердження позивачів про заниження варт ості проданого майна та неві дповідності її рівню звичайн их цін на таке саме майно судо м встановлено наступне.

Відповідно до 1.20.1. Зако ну України «Про оподаткуванн я прибутку підприємств», зви чайною вважається ціна товар ів (робіт, послуг), визначена с торонами договору. Якщо не до ведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відпов ідає рівню справедливих ринк ових цін. Справедлива ринков а ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що п родавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а пок упець бажає їх отримати за ві дсутності будь-якого примусу , обидві сторони є взаємно нез алежними юридично та фактичн о, володіють достатньою інфо рмацією про такі товари (робо ти, послуги), а також ціни, які с клалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідн их) товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 1.20.2. цього ж Зак ону, для визначення звичайно ї ціни товару (робіт, послуг) в икористовується інформація про укладені на момент прода жу такого товару (роботи, посл уги) договори з ідентичними (о днорідними) товарами (робота ми, послугами) у співставних у мовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кіль кість (обсяг) товарів (наприкл ад, обсяг товарної партії), стр оки виконання зобов'язань, ум ови платежів, звичайних для т акої операції, а також інші об 'єктивні умови, що можуть впли нути на ціну. При цьому умови д оговорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однор ідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщ о відмінність між такими умо вами суттєво не впливає на ці ну, або може бути економічно о бґрунтована. При цьому врахо вуються звичайні при укладан ні угод між непов'язаними осо бами надбавки чи знижки до ці ни. Зокрема, але не виключно, в раховуються знижки, пов'язан і з сезонними та іншими колив аннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втрат ою товарами якості або інших властивостей; закінченням (н аближенням дати закінчення) строку зберігання (придатнос ті, реалізації); збутом нелікв ідних або низьколіквідних то варів; маркетинговою політик ою, у тому числі при просуванн і товарів (робіт, послуг) на ри нки; наданням дослідних моде лей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними спожива чів.

Якщо товари (роботи, послуги ), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визн ачається звичайна ціна, прил юдно пропонуються до продажу , або мають ціни, встановлені н а організованому ринку цінни х паперів, або мають біржову ц іну (біржове котирування), виз начення звичайної ціни у вст ановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здій снюється із врахуванням таки х факторів.

Як зазначено у пунктах 1.20.3. - 1.20 .5. цього Закону, для товарів (ро біт, послуг), які продаються шл яхом прилюдного оголошення у мов їх продажу, звичайною виз нається ціна, що міститься у т акому прилюдному оголошенні . Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції н а організованому ринку цінни х паперів, або коли продаж (від чуження) товарів здійснюєтьс я у примусовому порядку згід но із законодавством, звичай ною є ціна, отримана при таком у продажі. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підля гають державному регулюванн ю згідно із законодавством, з вичайною вважається ціна, вс тановлена згідно з принципам и такого регулювання. Це прав ило не поширюється на встано влення мінімальної продажно ї ціни - у цьому випадку звичай ною є справедлива ринкова ці на.

Пунктом 1.20.5/1. цього Закону, як що звичайна ціна не може бути визначена з використанням н орм попередніх підпунктів ць ого пункту, то для доказів обґ рунтування її рівня застосов уються правила, визначені на ціональними положеннями (ста ндартами) бухгалтерського об ліку, а також національними с тандартами з питань оцінки м айна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "спра ведлива вартість", "ринкова ва ртість" та "чиста вартість реа лізації", які використовують ся в національних положеннях (стандартах) бухгалтерськог о обліку та національних ста ндартах з питань оцінки майн а і майнових прав, прирівнюют ься до терміну "звичайна ціна ", визначеного цим Законом.

Також, суд зазначає, що за ст . 626 ЦК України договором є домо вленість двох або більше сто рін, спрямована на встановле ння, зміну або припинення цив ільних прав та обов'язків. Д оговір є відплатним, якщо інш е не встановлено договором, з аконом або не випливає із сут і договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі к онтрагента та визначенні умо в договору з урахуванням вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, з вичаїв ділового обороту, вим ог розумності та справедливо сті (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК Україн и зміст договору становлять умови (пункти), визначені на ро зсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковим и відповідно до актів цивіль ного законодавства, а сторон и мають право укласти догові р, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний д оговір). До відносин сторін у з мішаному договорі застосову ються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у зм ішаному договорі, якщо інше н е встановлено договором або не випливає із суті змішаног о договору, при цьому договір є обов'язковим для виконан ня сторонами (ст. 629 ЦК України).

В свою чергу ціна в договорі встановлюється за домовлені стю сторін (ст. 632 ЦК України). У в ипадках, встановлених законо м, застосовуються ціни (тариф и, ставки тощо), які встановлюю ться або регулюються уповнов аженими органами державної в лади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни п ісля укладення договору допу скається лише у випадках і на умовах, встановлених догово ром або законом. Зміна ціни в д оговорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у д оговорі не встановлена і не м оже бути визначена виходячи з його умов, вона визначаєтьс я виходячи із звичайних цін, щ о склалися на аналогічні тов ари, роботи або послуги на мом ент укладення договору.

Крім того, такі положе ння щодо ціни в договорі знах одять своє закріплення і у ч. 5 ст. 180 ГК України за якою ціна у господарському договорі виз начається в порядку, встанов леному цим Кодексом, іншими з аконами, актами Кабінету Мін істрів України. За згодою сто рін у господарському договор і може бути передбачено допл ати до встановленої ціни за п родукцію (роботи, послуги) вищ ої якості або виконання робі т у скорочені строки порівня но з нормативними.

Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначен ня вартості продукції (робіт , послуг), яку реалізують суб' єкти господарювання. Ціна є і стотною умовою господарсько го договору. Ціна зазначаєть ся в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних догов орах (контрактах) можуть визн ачатися в іноземній валюті з а згодою сторін. Суб'єкти го сподарювання можуть викорис товувати у господарській дія льності вільні ціни, державн і фіксовані ціни та регульов ані ціни - граничні рівні ці н або граничні відхилення ві д державних фіксованих цін. П ри здійсненні експортних та імпортних операцій у розраху нках з іноземними контрагент ами застосовуються контракт ні (зовнішньоторговельні) ці ни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін (ст. 180 ГК У країни).

Вільні ціни визначаються н а всі види продукції (робіт, по слуг), за винятком тих, на які в становлено державні ціни (ст . 190 ГК України). Вільні ціни виз начаються суб'єктами госпо дарювання самостійно за згод ою сторін, а у внутрішньогосп одарських відносинах - так ож за рішенням суб'єкта гос подарювання.

Судом встановлено, що відповідачами за цим позово м задля визначення вартості майна було проведено грошову експертну оцінку, яку було пр оведено оцінювачами ТОВ «Екс перт - профі - Україна», що м ає ліцензію серія АВ № 368929 від 15. 11.2007 року (термін дії до 12.11.2012 р.) та ТОВ «Інститут правових дослі джень», що має сертифікат суб 'єкта оціночної діяльності № 8873/09 від 31.08.2008 р.

Так, в матеріалах справи міс титься Звіт про експертну гр ошову оцінку забудованої зем ельної ділянки, що знаходить ся у приватній власності СП « Чугуївський ринок» № 449-02/з від 02.02.2011 року та Звіт про оцінку ма йна - нежилих споруд, що нале жать СП «Чугуївський ринок» № 168-01/н від 02.02.2011 року. Зазначені з віти містять висновки оцінюв ача про ринкову вартість заб удованої земельної ділянки і з земель житлової та громадс ької забудови для роздрібної торгівлі та комерційних пос луг та про вартість нерухомо го майна. Судом встановлено, щ о вартість майна, що зазначен а у наведених вище спірних до говорах укладених між СП «Чу гуївський ринок» та СТ «Чугу ївський ринок» відповідає ро змірам вартості майна, що виз начена суб'єктами оціночно ї діяльності, кваліфікація я ких перевірена і відповідає кваліфікаційним вимогам Фон ду державного майна України (кваліфікаційне свідоцтво се рія ЦХ № 00108 від 04.03.2006 р.).

Також, з огляду на вимо гу позивачів про визнання до говорів купівлі-продажу неді йсними судом перевірено нада ні до матеріалів справи копі ї договорів купівлі-продажу, що були укладені на підставі рішень загальних зборів зас новників СП «Чугуївський рин ок».

Згідно із статтями 4, 10 т а 203 ЦК України зміст правочин у не може суперечити ЦК Украї ни, іншим законам України, які приймаються відповідно до К онституції України та ЦК, між народним договорам, згода на обов'язковість яких надана В ерховною Радою України, акта м Президента України, постан овам Кабінету Міністрів Укра їни, актам інших органів держ авної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, вст ановлених Конституцією Укра їни та законом, а також мораль ним засадам суспільства. Змі ст правочину не повинен супе речити положенням також інши х, крім актів цивільного зако нодавства, нормативно-правов их актів, прийнятих відповід но до Конституції України (ст атті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи нев ідповідність правочину вимо гам законодавства має оцінюв атися судом відповідно до за конодавства, яке діяло на мом ент вчинення правочину.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про ви знання оспорюваного правоч ину недійсним та про застосу вання наслідків його недійсн ості, а також вимога про засто сування наслідків недійснос ті нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі ст орін правочину, так і іншою за інтересованою особою, права та законні інтереси якої пор ушено вчиненням правочину.

Правочин може бути ви знаний недійсним лише з підс тав, визначених законом, та із застосуванням наслідків нед ійсності, передбачених закон ом.

Відповідно до частин и першої статті 215 ЦК України п ідставою недійсності правоч ину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встанов лені статтею 203 ЦК України, сам е на момент вчинення правочи ну. Не може бути визнаний неді йсним правочин, який не вчине но. Зокрема, не є укладеними пр авочини (договори), у яких відс утні встановлені законодавс твом умови, необхідні для їх у кладення (відсутня згода за в сіма істотними умовами догов ору; не отримано акцепт сторо ною, що направила оферту; не пе редано майно, якщо відповідн о до законодавства для вчине ння правочину потрібна його передача тощо).

Відповідно до ст.ст. 5.9. - 5.12. статуту СП «Чугуївський ринок», загальні збори засно вників Підприємства скликаю ться не рідше двох раз на рік. Позачергові Загальні збори з асновників скликаються дире ктором у будь-якому випадку, я кщо цього потребують інтерес и Підприємства. Загальні збо ри засновників Підприємства повинні скликатися також на вимогу ревізійної комісії (р евізора). Засновники Підприє мства, які володіють у сукупн ості більш як 25 відсотками гол осів, мають право вимагати ск ликання позачергових Загаль них зборів засновників у буд ь-який час і з будь-якого приво ду, що стосується діяльності Підприємства. Якщо протягом 15 днів директор Підприємства не виконав зазначеної вимог и, вони вправі самі скликати З агальні збори засновників. П ро проведення Загальних збор ів Засновників Підприємства учасники зборів повідомляют ься письмово з зазначенням ч асу і місця проведення зборі в та порядку денного. Повідом лення повинно бути зроблено не менш як за 15 днів до скликан ня загальних зборів. Будь-яки й з засновників (Власників) Пі дприємства вправі вимагати р озгляду питання на зборах за сновників за умови, що воно бу ло ним поставлено не пізніш я к за 10 днів до початку зборів. Н е пізніш як за 7 днів до склика ння загальних зборів засновн икам Підприємства повинна бу ти надана можливість ознайом итися з документами, внесени ми до порядку денного зборів . З питань, не включених до пор ядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх засновників, присутніх на зборах.

Представником відповідача до матеріалів справи надано документи, що свідчать про до тримання наведених вище вимо г Статуту підприємства щодо скликання та проведення збор ів, а саме: Протокол № 3 загальн их зборів учасників СТ «Чугу ївський ринок»від «22»лютого 2011 р. на яких було прийнято ріш ення про скликання загальних зборів СП «Чугуївський рино к», лист - повідомлення на ім' я директора СП «Чугуївський ринок»з вимогою скликати поз ачергові загальні збори прот ягом 15 днів з моменту отриманн я листа, лист - повідомлення СТ «Чугуївський ринок»на ад ресу засновників підприємст ва, який містить підписи кері вників засновників, що засві дчують обізнаність про дату, місце, час проведення і поряд ок денний загальних зборів. З наведених фактів суд дійшов висновку про відповідність скликання загальних зборів у становчим документам товари ства.

Судом встановлено, що відпо відно до ст. 5.5. Статуту СП «Чугу ївський ринок», загальні збо ри засновників вважаються по вноважними, якщо на них прису тні засновники (представники засновників), які володіють у сукупності більш як 60 відсотк ами голосів. Брати участь у зб орах з правом дорадчого голо су можуть члени виконавчих о рганів, які не є засновниками Підприємства. Під час провед ення оскаржуваних зборів бул и присутні засновники що у су купності мають 100 % голосів. Так им чином, збори були повноваж ні приймати будь-які рішення .

Судом не встановлено зазначених порушень під час укладання договорів купівлі -продажу між СП «Чугуївський ринок» та СТ «Чугуївський ри нок», натомість вбачається п овна їх відповідність вимога м ст.ст. 203-205 та 207 - 210 ЦК України. В становивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні поз овних вимог про визнання пра вочину недійсним.

Таким чином, суд перев іривши наведені з цього прив оду пояснення позивачів, дій шов висновку про їх необґрун тованість.

Щодо порушення рішен нями загальних зборів заснов ників СП «Чугуївський ринок» , які відбулися 18.03.2011 р., прав пози вачів в порядку ст. 1 ГПК Украї ни, слід викласти наступне.

Підставами для визнання ак ту органу недійсним є невідп овідність такого акту вимога м чинного законодавства. Обо в'язковою умовою визнання в с удовому порядку акту недійсн им є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного а кту прав та охоронюваних зак оном інтересів підприємства чи організації - позивача у сп раві.

Позивачами не доведено, а су дом не встановлено, що рішенн ями, прийнятими на позачерго вих загальних зборах засновн иків СП «Чугуївський ринок», які відбулися 18.03.2011 р., права або охоронювані законом інтерес и позивача були порушені.

Відповідно частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторон а повинна довести ті обстави ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зап еречень.

Відповідно частини першої ст. 43 ГПК України суд оцінює до кази за своїм внутрішнім пер еконанням.

Дослідивши матеріали спра ви, вислухавши пояснення пре дставника Позивача та Відпов ідача, повністю, всестороннь о, за своїм внутрішнім переко нанням, яке ґрунтується на вс ебічному, повному і об'єкти вному розгляді в судовому пр оцесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись зак оном, оцінивши надані сторон ами докази та надаючи правов у кваліфікацію викладеним об ставинам справи з урахування м фактичних та правових підс тав позовних вимог учасників судового процесу, користуюч ись принципом об'єктивної і стини, принципами добросовіс ності, розумності та справед ливості суд вважає, що позовн і вимоги Позивача не підляга ють задоволенню, а тому позов них вимогах Харківської обла сної спілки споживчих товари ств та Підприємства “Обласне об'єднання ринків”Харківс ької Облспоживспілки про виз нання рішень загальних зборі в засновників СП “Чугуївськи й ринок”, які відбулися 18.03.2011 р. н едійсними слід відмовити в п овному обсязі.

Згідно постанови Пленуму В ерховного суду України “Про судове рішення”від 29.12.76 №11 із зм інами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, ріш ення є законним тоді, коли суд , виконавши всі вимоги процес уального законодавства і все бічно перевіривши обставини , вирішив справу у відповідно сті з нормами матеріального права, що підлягають застосу ванню до даних правовідносин , а за їх відсутності - на підст аві закону, що регулює подібн і відносини, або виходячи з за гальних засад і змісту закон одавства України. Мотивуваль на частина рішення повинна м істити встановлені судом обс тавини, а також оцінку всіх до казів. Визнаючи одні і відхил яючи інші докази, суд має це об ґрунтувати. Мотивувальна час тина рішення повинна мати та кож посилання на закон та інш і нормативні акти матеріальн ого права, на підставі яких ви значено права і обов'язки сто рін у спірних правовідносина х.

Суд зазначає, що із вказаних приписів норм права, а також і з приписів закону вбачається , що при вирішенні корпоратив ного спору господарський суд повинен встановити наявніст ь в особи, яка звернулася з поз овом, суб'єктивного матеріал ьного права або законного ін тересу, на захист якого подан о позов, а також з'ясувати пита ння про наявність чи відсутн ість факту їх порушення або о спорювання. При цьому не можн а задовольняти позовні вимог и щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено. Аналогічні пр иписи містяться і в постанов і Пленуму Верховного Суду Ук раїни від 24 жовтня 2008 року N 13 “Пр о практику розгляду судами к орпоративних спорів”.

Відповідно ст. 44 та ст. 49 ГПК Ук раїни, у разі відмови в позові витрати по сплаті державног о мита та витрати на інформац ійно-технічне забезпечення с удового процесу покладаютьс я на позивача.

Керуючись ст. ст. 19, 124, 129 Консти туції України, Рішенням Конс титуційного Суду України у с праві за конституційним звер ненням Центральної спілки сп оживчих товариств України пр о офіційне тлумачення положе нь пункту 1 статті 9, пункту 1 ста тті 10 Закону України «Про спож ивчу кооперацію», частини че твертої статті 37 Закону Украї ни «Про кооперацію» справа п ро захист права власності ор ганізацій споживчої коопера ції від 11 листопада 2004 року за с правою N 1-30/2004 N 16-рп/2004, Законом Укра їни «Про споживчу кооперацію », ст.ст. 628-632 ЦК України, ст.ст. 180, 189, 190 ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 82-85 Го сподарського процесуальног о кодексу України, - < Текст >

ВИРІШИВ:

У позові відмовити по вністю.

Суддя (підпис) Жигал кін І.П.

Повний текст рішення підп исаний 25 листопада 2011 року

по справі № 5023/8865/11.