Рішення

від 22.11.2011 по справі 22/5025/1876/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/5025/1876/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р.Справа № 22/5025/1876/11

         За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97" м.Київ

до Приватного підприємства "Топ Трейд" м.Хмельницький

про стягнення 31117,51 грн. з яких 29806,09 грн. - борг, 29,80 грн. - інфляційні втрати, 1281,62 грн. - пеня

                                                                                                    Суддя   Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Повне рішення підписано та складено 22.11.2011 р.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97", м.Київ   звернувся до приватного підприємства "Топ Трейд", м. Хмельницький про стягнення 30851,70 грн. з яких 29806,09грн.-борг, 29,80 грн. - інфляційні втрати, 1015,81 грн. - пеня, а також просив відшкодувати витрати на оплату представника позивача у розмірі 2000,00 грн.

07.11.2011 року господарським судом прийнято збільшення позовних вимог, згідно яких позивач просив суд стягнути 31117,51 грн. з яких 29806,09грн.-борг, 29,80 грн. - інфляційні втрати, 1281,62 грн. - пеня, а також просив відшкодувати витрати на оплату представника позивача у розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що між сторонами укладено договір №53/1 купівлі - продажу за від 10.09.2010р. Відповідно до умов даного договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 32806,09 грн., що підтверджується накладною №РН-00397 від 04.07.2011р.

Згідно ст. 692 ЦК України, п. 1.1 договору, відповідач повинен оплатити продукцію. Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач повинен оплатити продукцію протягом 28-ми календарних днів після відвантаження продукції. Однак, відповідачем лише частково сплачено 3000,00 грн. за поставлену продукцію. Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 29806,09 грн., яка підтверджена відповідачем складанням акту звірки розрахунків від 10.10.2011р.

Згідно ст. 625 ЦК України та відповідно до п. 6.2 договору купівлі - продажу від 10.09.2010р. позивачем нараховані відповідачу 29,80 грн. втрат від інфляції за весь період прострочення та 1281,62 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару.

Таким чином, позивач з посиланням на ст.ст.  526, 692 ЦК України, ст. 265 ГК України просив суд стягнути з відповідача 31117,51 грн. з яких 29806,09грн.-борг, 29,80 грн. - інфляційні втрати, 1281,62 грн. - пеня.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак 03.11.2011р. надіслав на адресу суду заяву № б/н від 31.10.2011р., у якій просить розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримав.

Окрім того, на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.10.2011р. позивачем надіслано суду копії Витягів з Єдиного державного реєстру станом на час розгляду справи з даними позивача та відповідача, копії виписок, копію акту звірки розрахунків від 10.10.2011р. та для огляду у судовому засіданні - оригінали: договору №53/1 від 10.09.2010р., накладної №РН-00397 від 04.07.2011р. та договору №б/н від 11.10.2011р. (про надання юридичних послуг). Копії наданих документів долучені до матеріалів справи.   

Відповідач відзиву на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.10.2011р. не виконав, його представник в судове засідання також не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений із направленням ухвали про порушення провадження у справі  від 25.10.2011р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Також ухвала про відкладення розгляду справи на 22.11.2011 року вручена відповідачу 10.11.2011 р., про що свідчить поштове повідомлення.  

Справа підлягає вирішенню згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно довідки головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 27.10.2011 р. №21-10/184-д відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою м. Хмельницький вул. 2-а Нова, буд. 69.  

10 вересня 2010 року між відповідачем (покупець) та позивачем (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №53/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю продукцію, в кількості і асортименті згідно товарно-супровідної документації постачальника, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію і оплатити її.

Згідно п. п. 3.1 та 3.2 договору приймання-передача продукції по кількості та якості здійснюється шляхом відповідної відмітки про прийняття в товарно-супровідній документації. У випадку, якщо протягом 2-ох діб з моменту отримання продукції від покупця на ім'я постачальника не надійде претензії про невідповідність кількості та якості продукції, відповідна продукція вважається прийнятою покупцем.

Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за відвантажену продукцію здійснюються покупцем на умовах 100% передоплати за першу поставку, та в термін до 28 календарних днів з дати відвантаження за всі наступні поставки. Розрахунки здійснюються в гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.3 договору).

Пунктом 6.2 сторони погодили, що у випадку порушення термінів розрахунків, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, за кожен день порушення (неналежного виконання) зобов'язання.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії договору (розділ 7 договору).

Судом встановлено що письмових заяв про розірвання договору не надходило.       

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Згідно видаткової накладної №РН-00397 від 04.07.2011 року, в якій вказано підставу - договір №53/1 від 10.09.2010 р., позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 32806,09 грн. Дана накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Відповідачем частково сплачена сума боргу в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.08.2011 р. на суму 1000,00 грн., 05.09.2011 р. на суму 1000,00 грн., 14.09.2011 р. на суму 1000,00 грн. з посиланням на зазначену вище накладну.  

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 10.10.2011 р., підписаного та скріпленого печатками сторін, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 29806,09 грн.           

Несплата відповідачем боргу в добровільному порядку у повному об'ємі та у визначений строк стала підставою для позивача нарахувати відповідачу 1281,62 грн. пені (250,76 грн. за період з 01.08.2011 року по 19.08.2011 року на суму 32806,09 грн., 229,61 грн. за період з 19.08.2011 року по 05.09.2011 р. на суму 31806,09 грн., 117,74 грн. за період з 05.09.2011 року по 14.09.2011 року на суму 30806,09 грн., 683,50 грн. за період з 14.09.2011 року по 08.11.2011 року на суму 29806,09 грн.), інфляційні втрати за вересень 2011 року в сумі 29,80 грн. та звернутись до суду з цим позовом.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 договору визначено строк протягом якого відповідач зобов'язаний оплатити отриманий товар -  28 календарних днів з дати відвантаження.

За таких обставин, за накладною від РН-00397 від 04.07.2011 року граничний термін оплати настав 01.08.2011 р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач передав відповідачу товар, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, судом враховано, що поставка товару визначена накладною від 04.07.2011 року здійснена саме на виконання укладеного договору від 10.09.2010 року №53/1, оскільки поставка відбулася в межах дії даного договору (договір пролонгований), та в накладній є посилання на зазначений вище договір.

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна від РН-00397 від 04.07.2011 року свідчить про отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей в сумі 32806,09 грн.

Згідно п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного  законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Факт наявності у приватного підприємства "ТОП Трейд" заборгованості перед позивачем в сумі 29806,09 р. грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором купівлі-продажу №53/1 від 10.09.2010 р., вказаною накладною, доказами часткової оплати, актом звірки.

Відповідачем не подано доказів оплати основної заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 29806,09 грн. основної суми заборгованості обґрунтовані матеріалами справи, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному об'ємі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1281,62 грн. пені, в т.ч. 250,76 грн. за період з 02.08.2011 року по 19.08.2011 року на суму 32806,09 грн., 229,61 грн. за період з 19.08.2011 року по 05.09.2011 р. на суму 31806,09 грн., 117,74 грн. за період з 05.09.2011 року по 14.09.2011 року на суму 30806,09 грн., 683,50 грн. за період з 14.09.2011 року по 08.11.2011 року на суму 29806,09 грн.

Згідно ст.230 ГК України передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 сторони погодили, що у випадку порушення термінів розрахунків, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, за кожен день порушення (неналежного виконання) зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наявний в матеріалах справи, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1281,62 грн., розрахованої за період з 01.08.2011 року по 19.08.2011 року на суму 32806,09 грн., 229,61 грн. за період з 19.08.2011 року по 05.09.2011 р. на суму 31806,09 грн., 117,74 грн. за період з 05.09.2011 року по 14.09.2011 року на суму 30806,09 грн., 683,50 грн. за період з 14.09.2011 року по 08.11.2011 року на суму 29806,09 грн. підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 29,80грн., розраховані за вересень 2011р. з врахуванням заборгованості в розмірі 29806,09 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції доданий позивачем до матеріалів справи, суд вважає їх правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 29,80грн. підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 31 117,51грн., з яких 29806,09 грн. – основна заборгованість, 1281,62 грн. - пеня, 29,80 грн. нарахувань інфляції, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (постанова Вищого господарського суду України від 23.02.2011 р. у справі № 17/150-10).

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного Закону поширюється на осіб, які є адвокатами.

Згідно ст. 2 Закону України „Про адвокатуру” адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

На підтвердження понесених витрат в сумі 2000,00 грн., позивачем надано договір б/н від 11.10.2011р., укладений між ФОП Ярощук П.А. та ТОВ "Рибпродукт-97" щодо виконання ФОП Ярощуком П.А. юридичних послуг, рахунок №163 від 11.10.2011р. на оплату юридичних послуг, виданий ФОП Ярощук П.А., платіжне доручення №1884 від 12.10.2011р. щодо оплати підприємцю Ярощук П.А. 2000,00 грн. за юридичні послуги.

Так з аналізу вказаних документів вбачається, що у позивача існували правовідносини щодо надання юридичних послуг саме з фізичною особою-підприємцем Ярощуком П.А., на якого не поширюється дія Закону України "Про адвокатуру", що в свою чергу свідчить про неправомірність вимог позивача щодо відшкодування останньому 2000,00 грн. витрат на послуги представника.   

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) необхідно покласти на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 44, ст. 49, ст. 82, ст. 84-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97", м. Київ до Приватного підприємства "Топ Трейд", м. Хмельницький про стягнення 31117,51грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Топ Трейд" (м. Хмельницький, вул. Друга Нова, буд.69, код 37225380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя жовтня, 120, корпус 1, код 36643851) 29806,09 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шість гривень 09 коп.) основного боргу, 1281,62 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят одну гривню 62 коп.) пені, 29,80 грн. (двадцять дев'ять гривень 80 коп.) інфляційних втрат, 311,18 грн. (триста одинадцять гривень 18 коп.) державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

       Суддя                                                                                                   С.В. Заверуха

Віддруковано 3 примірника: 1. в справу,  2. позивачу,  3. відповідачу.

Повне рішення складено та підписано 22.11.2011 р.