Постанова

від 01.09.2008 по справі 52/105-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/105-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2008 р.                                                           Справа № 52/105-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Демченко В.О.,

при секретарі Шкуренко Л.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Коваленко А.О., довіреність № 577 від 15.07.2008 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1621 Х/3 від 03.07.2008 р.) Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. по справі № 52/105-08,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «ІНТЕРАВТО», м. Харків,

до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків,

про стягнення 21 267,20 грн.

встановила:

24.04.2008 р. позивач –ТОВ «ІНТЕРАВТО», м. Харків - подав до господарського суду Харківської області позовну заяву (вх. № 3195/4-52) про стягнення з ТДВ «МСК», м. Харків 21 267,20 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу). При цьому позивач виходив з того, що ТОВ «ІНТЕАВТО»та ТДВ «МСК»несуть солідарну відповідальність за відшкодування шкоди, завданій третій особі (потерпілому Коваль П.О.), на підставі ст.544 ЦК України в разі відшкодування шкоди «ТОВ «ІНТЕРАВТО»на користь Коваля П.О. виникає право зворотної вимоги (регресу) до ТДК «МСК».

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. (суддя Білоусова Я.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 21 267,20 грн., 212,67 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При цьому господарський суд Харківської області виходив з того, що у ТДВ «МСК»виник обов'язок перед потерпілим Коваль П.О. сплатити останньому фактичний розмір шкоди.

Відповідач –ТДВ «МСК»- не погодився з рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. по даній справі, подав  апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. винесене з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Так, апелянт зазначив, що при винесенні судом рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст.1194 ЦК України. Правовідносини, що склалися між Коваль П.О. (потерпіла особа) та ТОВ «ІНТЕРАВТО»за своєю правовою природою є правовідносинами, що виникли внаслідок завдання шкоди (деліктними), а правовідносини, що склалися між ТДВ «МСК»та Коваль П.О., є такими, що виникли із договору на користь третьої особи. Під час розгляду даного спору, на думку відповідача, не підлягала застосуванню жодна із статей, які містяться в главі 82 ЦК України. В той же час при розгляді вимог Коваля П.О. до ТОВ «ІНТЕРАВТО»підлягала застосуванню саме ст.1191 ЦК України, оскільки Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»іншим чином регулює порядок визначення розміру страхового відшкодування, ніж ЦК України врегульовує порядок визначення розміру заподіяної шкоди. В свою чергу, ні договір, що укладений між сторонами, ні чинне законодавство не покладають на Страховика обов'язок здійснювати будь-які виплати Страхувальнику. Стаття 1191 ЦК України не може бути застосована, оскільки ТДВ «МСК»ніяким чином своїми діями не завдала шкоди потерпілому Коваль П.О. Ні Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ні Закон України «Про страхування», ні договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 796/06-36 (поліс № ВА/5155435) не містять підстав для виникнення солідарного обов'язку або регресної вимоги страхувальника (ТОВ «ІНТЕРАВТО») до страховика («ТДВ «МСК»).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2008 р. апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 04.08.2008 р.

Позивач надав письмові пояснення на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну відповідача залишити без задоволення.

В судове засідання 04.08.2008 р. з'явилися уповноважені представники сторін та третьої особи і надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.08.2008 р. розгляд справи було відкладено на 20.08.2008 р., в судовому засіданні 20.08.2008 р. оголошена перерва до 27.08.2008 р., про що представники сторін були повідомлені під розпис.

Після перерви в судове засідання 27.08.2008 р. з'явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з'явився.

Для розгляду даної справи ухвалою першого заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2008 р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Демченко В.О.

          Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. по справі № 52/105-08 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, 03.04.2006 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків (Страховик) та  ТОВ «ІНТЕРАВТО»(Страхувальник) було укладено Договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ГПО № 796/06-36.

Відповідно до п.2.1. Договору об'єктом страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, завданої життю, здоров'ю майну потерпілих –третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком визнається подія, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована згідно з договором.

На підтвердження факту страхування цивільно-правової відповідальності ТОВ «ІНТЕРАВТО»сторони підписали поліс № ВА 5155435 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, вказано ТОВ «ІНТЕРАВТО», а забезпеченим транспортним засобом КрАЗ 6510, номерний знак № 219-49 ХА. Строк дії договору склав з 18.04.2006 р. по 17.04.2007 р.

Як свідчать матеріали справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.12.2006 р. біля перетину вул. Маршала Конєва та вул. Мало-Гончарівській у м. Харкові сталася ДТП за участю автомобіля КрАЗ-6510, державний номерний знак 219-49 ХА під керуванням водія Міненкова С.О., який перебував у трудових відносинах з позивачем. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля КрАЗ-6510, державний номерний знак 219-49 ХА, п.п.1.3., 1.5., 12.3. Правил дорожнього руху, із-за чого відбувся наїзд на пішохода Коваль П.О. Внаслідок ДТП потерпілим Коваль П.О. були отримані тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх отримання.

Даний факт підтверджується вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.04.2007 р. по обвинуваченню Міненкова С.О. у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (копія в матеріалах справи), а також рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 2-5353 від 20.12.2007 р. за позовом Коваль П.О. до ТОВ «ІНТЕРАВТО», треті особи Коваль С.О., ТДВ «МСК»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (копія в матеріалах справи).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підстави виникнення договірних зобов'язань вміщені в розділі ІІ та підрозділі 1 розділу ІІІ книги п'ятої ЦК України.

Недоговірні зобов'язання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги п'ятої ЦК України.

Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України така шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду  завдано не з її вини. (Ст.1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду»)

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст.1172 ЦК України. «Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою»).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст.1187 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»)

Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним кодексом України (глава 67 «Страхування») та законами України, серед яких базовим є Закон України від 07.03.1996  № 85/96-ВР «Про страхування»та профільні Закони про страхування, і зокрема, Закон України  від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.23 шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана:

з лікуванням потерпілого;

          з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

          із стійкою втратою працездатності потерпілим;

          із смертю потерпілого

У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів  (ст.24).

          У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності (ст.25).

У зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування. (ст.26).

Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого.

          Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву (ст.35).

Аналізуючи зазначені вище положення цивільного законодавства та обставини справи в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що у позивача виникли зобов'язання перед потерпілою особою Коваль П.О. щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеною небезпеки.

Проте, зі змісту як договору, так і загальних положень про зобов'язання ЦК України не випливає висновок про те, що особа, яка застрахувала цивільну-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів, звільняється в силу вимог закону чи договору від відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Навпаки, з аналізу норм ЦК України та Законів України від 07.03.1996  № 85/96-ВР «Про страхування»і Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»випливає те, що правова природа обов'язку особи, яка завдала шкоду, - щодо відшкодування такої шкоди є відмінною від правової природи обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування в разі настання страхового випадку - наприклад, як в даному випадку завдання шкоди третім особам в результаті ДТП, яке сталося за участю забезпеченого транспортного засобу.

Як свідчать матеріали справи, потерпілий Коваль П.О. (через свого представника) звернувся до ТДВ «МСК»з заявою про виплату потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі ст.ст. 24, 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та наданих документів відповідачем був складений акт № 1063 від 12.09.2007 р., за яким сума страхового відшкодування, пов'язана з лікуванням потерпілого Коваль П.О., склала 10 141,36 грн., яка була потерпілому сплачена, що підтверджується платіжним дорученням банку № 452 від 26.09.2007 р.

Відповідачем був також складений страховий акт № 1063-1 від 24.10.2007 р., за яким розмір неотриманої середньої заробітної плати за період знаходження Коваль П.О. на лікуванні (з 12.12.2006 р. по 09.04.2007 р.) склав 7,56 грн.  Розмір страхового відшкодування був обрахований шляхом порівняння середньої заробітної плати потерпілого за період, що передував настанню страхового випадку та сум, що були сплачені працедавцем згідно з лікарняними листами. Вказана сума була сплачена 01.11.2007 р., що підтверджується платіжним дорученням № 627.

Відповідачем також згідно зі ст.ст. 26, 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та наданих документів був складений акт № 1063-2 від 24.10.2007 р., за яким сума страхового відшкодування, пов'язана зі стійкою втратою працездатності (інвалідність ІІ групи) потерпілого Коваль П.О. склала за період 109.04.2007 р. по 30.04.2007 р. 384,41 грн., а розмір страхового відшкодування за період з 01.05.2007 р. по 30.04.2008 р. склав 441,81 грн. щомісячно.  Розмір страхового відшкодування був обрахований шляхом порівняння середньої заробітної плати потерпілого за період, що передував настанню страхового випадку, та суми призначеної пенсії по інвалідності. Зазначені платежі за період з травня 2007 р. по жовтень 2007 р. у сумі 3 035,27 грн. були сплачені потерпілому Коваль П.О. одноразово, а за період з листопада 2007 р. по квітень 2008 р. платежі у розмірі 441,81 грн. сплачувалися щомісяця, що підтверджується копіями платіжних доручень банку № 628 від 01.11.2007 р., № 773 від 03.12.2007 р., № 966 від 08.01.2008 р., № 1108452 від 05.02.2008 р., № 1289 від 06.03.2008 р., № 1445 від 07.04.2008 р., № 1636 від 08.05.2008 р.

Згідно з актом МСЕК № 318 від 24.04.2008 р. Коваль П.О. пройшов чергове обслідування і йому було подовжено 2 групу інвалідності на період з 01.05.2008 р. по 30.04.2010 р.

Відповідачем був складений страховий акт № 1063-3 від 18.07.2008 р., за яким сума страхового відшкодування, пов'язана з стійкою втратою працездатності (інвалідність ІІ групи) потерпілого Коваль П.О., складає 171,12 грн. щомісячно за період з 01.05.2008 р. по 30.04.2010 р. Зазначене страхове відшкодування було сплачено потерпілому Коваль П.О. одноразово у розмірі 513,36 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2093 від 28.07.2008 р.

Таким чином, сукупно ТДВ «МСК»потерпілому Коваль П.О. було сплачено в якості страхового відшкодування 16 345,17 грн. (10 141,36 грн. + 7,56 грн. +3 035,27 грн. + (441,81 грн. х 6) + 513,36 грн.)

Доказів того, що потерпілий Коваль П.О. не погодився з розміром страхового відшкодування, нарахованого та сплаченого йому ТДВ «МСК»,  матеріали справи не містять.

У вересні 2007 р. потерпілий Коваль П.О. звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «ІНТЕРАВТО»і просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 18 406,41 грн., суму втраченого заробітку в розмірі 21 267, 20 грн., шкоду щомісячно  1 503,15 грн.. моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

До участі у справі в якості третьої особи було залучено ТДВ «МСК».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.12.2007 р. позовні вимоги Коваль П.О. до ТОВ «ІНТЕРАВТО»задоволені частково, стягнено з ТОВ «ІНТЕРАВТО»на користь Коваль П.О. середньомісячний заробіток (дохід) у зв'язку зі втратою ним працездатності у сумі 21 267,20 грн., а також на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Як вбачається з тексту вказаного рішення, ТОВ «ІНТЕРАВТО»позовні вимоги Коваль П.О. в частині стягнення 21 267,20 грн. визнало повністю, після чого в порядку ст.544 ЦК України звернулося до ТДВ «МСК»про стягнення вказаної суми.

Судова колегія дійшла висновку, що правовідносини, які виникли між потерпілим Коваль П.О. та ТОВ «ІНТЕРАВТО», потерпілим Коваль П.О. та ТДВ «МСК»,  виникли з різних підстав, а тому ТОВ «ІНТЕРАВТО»та ТДВ «МСК»не можуть бути солідарними боржниками, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно зі ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній  частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Згідно зі ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно зі ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З наведених норм вбачається, що право зворотної вимоги у ТОВ «ІНТЕРАВТО»до ТДВ «МСК»на підставі ст.1191 ЦК України виникло б тільки у тому випадку, якщо б  заподіювачем шкоди потерпілому було ТДВ «МСК», а ТОВ «ІНТЕРАВТО»відшкодувало заподіяну шкоду. А на підставі статей 541, 543, 544, 1190 ЦК України солідарні боржники несуть відповідальність в рівному розмірі, а отже, в цьому випадку ТОВ «ІНТЕРАВТО»могло б ставити питання не про повне відшкодування суми, яка була сплачена потерпілому, а тільки з вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Але, як зазначалося вище, ТОВ «ІНТЕРАВТО»та ТДВ «МСК»не є солідарними боржниками в розумінні вищевказаних статей ЦК України, оскільки правова природа їхнього обов'язку перед потерпілим Коваль П.О. різна, і в одному випадку виникнення  обов'язку відшкодувати завдану шкоду ґрунтується на нормах глави 82 ЦК України, а іншому випадку –на положеннях глави 67 ЦК України («Страхування») та Законів України від 07.03.1996  № 85/96-ВР «Про страхування»та від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

          Відповідно до ст.35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що інших заяв, ніж ті, які були подані потерпілим Коваль П.О. (його представником) до ТДВ «МСК», і які б стосувалися суми 21 267,20 грн.,  не подавалося.

Оскільки розмір відшкодування шкоди заподіювачем шкоди та розмір страхового відшкодування не є однаковими, сам факт страхування цивільної відповідальності не звільняє застраховану особу від обов'язку відшкодувати завдану нею шкоду в повному обсязі, для виплати страхового відшкодування слід виконати вимоги, встановлені ст.35 Закону, судова колегія приходить до висновку, що сам по собі факт сплати ТОВ «ІНЕТРАВТО»потерпілому Коваль П.О.21267,20 грн. відповідно до ст.1187 ЦК України не породжує для ТОВ «ІНТЕРАВТО»права на підставах, визначених ст.541, 543, 544, 1191 ЦК України, на стягнення вказаної суми з ТДВ «МСК».

Позивач не надав доказів порушень ТДВ «МСК»умов Договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ГПО № 796/06-36 та вимог Законів України від 07.03.1996  № 85/96-ВР «Про страхування»та від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо порядку нарахування і виплати потерпілому Коваль П.О. страхового відшкодування.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. підлягає скасуванню, як таке що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні позову слід відмовити.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України, на користь відповідача повинні бути відшкодовані витрати, які він поніс  по оплаті державного мита при поданні апеляційної скарги - 107,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 99, п.2 ч. 1 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, ст.ст.11, 541, 543, 544, 979-999, 1166-1208 ЦК України, ст.ст.1, 8, 16, 17 Закону України «Про страхування», ст.ст.22, 23, 24, 25, 35 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків  задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 року по справі 52/105-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО», м. Харків до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків  відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО»(61010, м. Харків, вул. Греківська, 58, код 31642984, поточний рахунок № 260083544 в ХОД АППБ «Аваль», м. Харків, МФО 350589) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія»(61023, м. Харків вул. Мироносицька, 99, літ А-3, код 31236795 п/р 26502000001302 в АБ «Факторіал-Банк»м. Харків, МФО 351715) витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги в розмірі 107,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

         Головуючий суддя                                                                      В.Я.Погребняк

                              суддя                                                                                А.І.Бухан

                              суддя                                                                                Д.В.Демченко